Правове регулювання NFT

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри земельного та аграрного права Державного біотехнологічного університету

У сучасному світі досить популярними стають цифрові активи та формується їх ринок. Одним з елементів такого ринку, який стрімко набирає капіталізації, є NFT. NFT (non-fungibletokens) - це сучасний цифровий актив, який існує на блокчейні та є невзає-мозамінним по своїй суті [1]. Оскільки NFT працює на блокчейні, потрібно пару слів зазначити про цей реєстр.

У дослівному перекладі з англійської блокчейн - це ланцюжок блоків (block - блок, chain - ланцюжок). Механізм функціонування блокчейну та протокол біткойну були вперше описані у статті С. Накамото. На сьогоднішній день, у літературі, а також у міжнародних стандартах пропонується досить велика кількість визначень блокчейна, які враховують ті чи інші його характеристики. Так, наприклад, О. В. Билінкіна відмічає, що блокчейн - це різновид розподіленого реєстру, призначеного тільки для додавання інформації, дані до якої записуються блоками з використанням криптографічних алгоритмів таким чином, що кожен новий блок включає інформацію про попередній блок. Безпека даних у блок-чейні забезпечується за рахунок децентралізованого зберігання інформації та застосування криптографічних алгоритмів. Децентралізація є ключовою характеристикою блокчейну. Якщо облік транзакцій ведуть конкретні організації та записи про транзакції зберігаються тільки в одному місці, то неминучі ризики, пов'язані із внесенням змін до раніше проведених транзакцій. Технологія блокчейн знижує такі ризики, тому що пропонує систему обліку на основі розподілених реєстрів. У блокчейні дані зберігаються не на сервері якогось одного суб'єкта, але в безлічі незалежних комп'ютерів користувачів, об'єднаних через Інтернет. Блокчейн є новий підхід до створення баз даних, ключовою особливістю якого є відсутність єдиного центру управління [2].

Слід відмітити, концепція NFT продовжила «справу, розпочату блокчейном» і по суті запропонувала реалізацію ідеї створення програмованого цифрового дефіциту, який дозволив запустити процес формування крипто-предметів колекціонування. На відміну від криптовалюти, де всі токени ідентичні і мають родові ознаки, а значить взаємозамінні, NFT токени обмежені в своїй кількості і кожен з них є унікальним [3].

Згідно з умовами більшості платформ, предметом купівлі-про-дажу є токени, сертифікати або акції, які, як зазначено на сайтах платформ, подібні до купівлі частки у творі мистецтва. Мінімальна сума інвестицій у середньому становить від $500 до $5000. Суть ідеї полягає в тому, що власник реального предмета мистецтва, який бажає його продати, створює на блокчейн-платформі якийсь віртуальний аналог свого права власності на твір. Це віртуальне право власності, виходячи із вартості предмета мистецтва, дро-биться на рівні частини (токени, акції, атоми тощо, найменування відрізняються залежно від платформи). Ці частини пропонуються для купівлі на ринку платформи іншим користувачам, вони можуть надалі відчужуватися покупцями на цій же платформі, при- носячи прибуток за умови зростання загальної вартості твору (або збитки при падінні вартості).

Сам оригінал твору в його матеріальному сенсі, як запевняють платформи, зберігається в захищених сховищах, музеях або в самого продавця, якщо він зберігає за собою якусь частку в праві власності. Власник та платформа отримують від покупців кошти. У цьому покупці віртуальних часток (токенів, акцій) що неспроможні ні розпорядитися самим предметом мистецтва, ні користуватися чи інакше мати їх у матеріальному сенсі. Вони набувають лише певного посвідчення (сертифікат чи свідоцтво), яке саме собою є активом, може бути продано (поступлено) у межах цієї ж блокчейн-платформи.

Блокчейн безперечно важливий для мистецтва. Насамперед для відстеження справжності творів, щоб у колекціонерів перед очима була історія покупок і продажу твору мистецтва. І аукціонні будинки це цінують, вони можуть ще сильніше тоді нарощувати ціну конкретному автору, знаючи що і за скільки продалося. Але інколи продаж «на хайпі» роздмухує ціну на твори мистецтва і це викликає ризик перетворення вартості на мильну бульбашку.

Запропонована форма інвестицій далека від набуття права власності на частку у предметі мистецтва у загальноприйнятому значенні. До придбання пропонуються цифрові права, що регулюються особливим чином. На даний момент в жодній країні світу не існує повноцінного та несуперечливого законодавства у галузі цифрових прав. У більшості країн до подібних операцій безпосередньо або за аналогією застосовується регулювання цінних паперів чи інших фінансових інструментів [4].

Аналіз NFT дозволяє виділити низку питань щодо правового регулювання:

1. Невизначеність правового статусу цифрових токенів.

У правилах більшості платформ, що продають цифрові права (токени) частку власності в предметах мистецтва, нечітко і технологічно заплутано прописано зміст конкретних прав, укладених у запропонованих токенах. Правовий статус цифрових токенів необхідно визначати окремо у кожному конкретному випадку, виходячи з умов інвестиційної платформи та країни її регулювання. Якщо в країні приймається закон про цифрові активи, існує ризик закриття платформи з усіма активами і сервісами.

2. Неврегульованість оподаткування угод із токенами.

Ймовірно, при прийнятті закону цифрові токени будуть розглядатися як цінні папери у разі отримання інвесторами прибутку.

3. Відсутність гарантій захисту інвестицій.

Власник токена не має грошових прав, не бере участі в прибутку, а значить його актив не може бути використаний як інструмент інвестування.

4. Блокчейн не перевіряє справжність робіт і не верифікує автора на вході.

Іншими словами будь-яка особа може завантажити чужі цифрові зображення, видавши їх за свої. І при цьому не обов'язково вона здійснить правопорушення з юридичної точки зору. Особливо така можливість є очевидною для оцифрованого традиційного мистецтва, термін авторських прав на яке закінчився. Це означає, що під загрозою знаходяться раритетні предмети, що становлять музейні фонди, але при цьому популярні і дорогі, які можуть легко перейти в приватні цифрові активи [3].

5. Відсутність відповідальності блокчейн-платформ.

На сайтах більшості платформ заявлено, що вони самі відбирають предмети мистецтва для подальшого продажу, гарантують їхню справжність, проводять експертизу, готують доступні покупцям звіти про провенанс та стан твору. Однак якщо відкрити користувацькі угоди платформ, то в більшості випадків можна побачити умови, що жорстко обмежують будь-яку відповідальність платформ перед потенційними покупцями. Найчастіше вказується, що платформи, а також особи, що володіють ними, директори та співробітники не несуть жодної відповідальності за будь-які збитки користувача, що виникли в результаті використання платформи, продажу та зберігання токенів, інших послуг та розміщеної інформації, а також за технічні збої та недоступність сайтів та сервісів. Найчастіше вказується, що користувачі використовують платформу на власний ризик.

Сьогодні в Україні триває процес правового регулювання цифрових активів. Так, Президент України В. Зеленський повернув до Верховної Ради зі своїми пропозиціями Закон «Про віртуальні активи» (законопроект № 3637), який народні депутати ухвалили 8 вересня 2021 року. Цей документ визначає засади державного регулювання обігу віртуальних активів. Так, згідно із законом, регулювання ринку віртуальних активів здійснюється різними державними органами залежно від виду таких активів, зокрема й шляхом створення нового органу центральної виконавчої влади. Створення нового органу, як передбачено цим законом, потребуватиме значних видатків з державного бюджету. Президент України пропонує віднести регулювання обігу віртуальних активів до компетенції Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Література