Охорона правомірних очікувань учасників сімейних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОХОРОНА ПРАВОМІРНИХ ОЧІКУВАНЬ УЧАСНИКІВ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН

Менджул М.В., доктор юридичних наук, доцент,

доцент кафедри цивільного права та процесу

Державного вищого навчального закладу

«Ужгородський національний університет»

м. Ужгород, Україна

Питання європейської інтеграції залишається стрижневим у стратегії розвитку України і зумовлює актуальність гармонізації національного законодавства з європейським. Питання часткової уніфікації та гармонізації стосуються як публічного, так і приватного права. Н.С. Кузнєцова відзначає, що важливим напрямом розвитку цивілістичної науки є забезпечення єдності правового регулювання всієї маси приватноправових відносин [1, с. 32]. О.В. Кохановська вважає, що у процесі рекодифікації ЦК важливою є робота над єдиною термінологією, яка слугуватиме зближенню національних доктрин країн ЄС [2, с. 42]. Безперечно процеси гармонізації повинні охопити весь масив приватного права, у тому числі сімейне право, саме тому важливо дослідити поняття та терміни, що утвердилися у праві європейських держав, з метою запровадження уніфікованої термінології.

Одним із таких понять є «правомірні очікування», що викликає дедалі більший інтерес як у науковців, так і у практиків, у тому числі і щодо можливості захисту таких очікувань учасниками різних правових відносин. Термін «legitimate expectation» є звичним для англійського права [3; 4], але завдяки практиці Європейського суду з прав людини він застосовується не тільки при захисті майнових (наприклад, права власності [5]), але і особистих немайнових прав (наприклад, приватного життя [6]), а також поступово увійшов у національне правозастосування.

Насамперед зупинимося на термінології, так як термін «legitimate expectation» застосовується в українських наукових працях у перекладі по-різному - «законні очікування» [7, с. 139], «легітимні очікування» [8, с. 107] та «правомірні очікування» [9]. На нашу думку, більш доречним є застосування все ж терміну «правомірні очікування», оскільки законні очікуванні, можуть тлумачитися звужено і зводитися тільки до тих, які випливають із закону. ЄСПЛ виходить з позиції, що «закон» у розумінні «передбачений законом» охоплює також і неписаний закон (п. 47 рішення «The Sunday Times v. the United Kingdom»). Тобто, конструкція «передбачений законом» передбачає, що відносини можуть регулюватися не тільки нормами закону, підзаконними актами, але і судовою практикою та договорами, які в однаковій мірі мають бути якісними, чіткими, щоб особа могла передбачити наслідки їх дії.

Різне і розуміння вказаних понять, так О.А. Беляневич вважає, що легітимні очікування є елементом правової визначеності та верховенства права, що передбачає і вимогу формальної законності, а крім того, легітимні очікування внутрішньо пов'язані із розумністю, справедливістю та добросовісністю [10, с. 13]. Розглядають законні очікування і як концепцію, що є важливою складовою принципу правової визначеності [11, с. 27]. На нашу думку, правомірні очікування - це принцип, що випливає з верховенства права та тісно пов'язаний із принципами правової визначеності, рівності та справедливості.

При порівнянні термінів «право», «очікування» та «інтерес» слушно зазначає І.В. Спасибо-Фатєєва, що інтерес це ще не набуте право, а стимул до його набуття. Науковиця пропонує під правом очікування розуміти «зародкове право», яке почало формуватися у правовідносинах і яке існує до появи зрілого майнового права [7, с. 141]. Безперечно правомірні очікування можна розглядатися як окремий об'єкт, і вони можуть мати майновий характер, якщо у підсумку особа очікує на набуття речі чи майнового права на річ. Водночас з урахуванням практики ЄСПЛ, захист правомірних очікувань особи можливий, якщо вони випливають із правових підстав, при цьому поведінка особи є добросовісною і правомірні очікування можливі як щодо майнового права, так і щодо особистого немайнового права.

Учасники сімейних правовідносин теж можуть мати правомірні очікування і варто зупинитися саме на охороні правомірних очікувань нормами Сімейного кодексу України. Так, правомірними будуть очікування наречених укласти шлюб, і СК України містить ряд норм спрямованих на охорону таких очікувань, зокрема: встановлення обов'язку органу державної реєстрації актів цивільного стану ознайомити наречених з їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу (ст. 29); встановлення обов'язку наречених повідомити один одного про стан здоров'я (ст. 30); встановлення строків реєстрації шлюбу, а також темпоральне обмеження відкладення реєстрації шлюбу керівником органу державної реєстрації актів цивільного стану при наявності перешкод (ст. 33); визначення місця реєстрації шлюбу (ст. 34). Вказані норми спрямовані на встановлення правової визначеності і сприянню реалізації правомірних очікувань наречених щодо реєстрації шлюбу. Крім того, рішення про відкладення реєстрації шлюбу може бути оскаржене у судовому порядку згідно ч. 3 ст. 32 СК України. правомірне очікування сімейний шлюб

Чоловік та жінка у шлюбі можуть мати правомірні очікування для здійснення свого права на батьківство та материнство. В цьому випадку, СК України встановлює можливість захисту таких очікувань, зокрема і ст. 49, і ст. 50 передбачають, що небажання чи нездатність народити дитину можуть бути підставою для розірвання шлюбу.

Безперечно, в учасників сімейних відносин можливі правомірні очікування і щодо майна чи майнових прав, наприклад при здійсненні права спільної сумісної власності, а також щодо отримання аліментів. СК України містить цілу низку норм, що спрямовані на охорону правовірних очікувань подружжя як співвласників майна, зокрема: встановлення презумпції спільної сумісної власності (ст. 60); встановлення переліку об'єктів права спільної сумісної власності (ст. 61); надання можливості набути право спільної сумісної власності на майно, що належало дружині чи чоловіку (ст. 62); встановлення рівності чоловіка та жінки у здійсненні правомочностей щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності (ст. 63); встановлення обов'язку при вчиненні дій щодо майна, здійснювати їх за згодою іншого із подружжя (ст. 65) та інші. Більше того, спрямованість на охорону правомірних очікувань подружжя щодо спільного майна, спостерігається і в нормах про поділ спільної сумісної власності.

Таким чином, наведеними прикладами ми ілюстративно доводимо достатність норм СК України для охорони та захисту більшості правомірних очікувань учасників сімейних відносин. Водночас чи потребують такі очікування окремого захисту питання, яке потребує ретельного вивчення, у тому числі із врахуванням судової практики. При цьому також необхідно враховувати специфіку сімейного права. До прикладу, при регулюванні сімейних відносин важливе значення має принцип найкращих інтересів дитини, і підхід до того, що інтереси дитини можуть переважати інтереси батьків уже утвердився у право- застосуванні. Тому вочевидь мова може йти і про пріоритет правомірних очікувань одних учасників сімейних відносин (дитини), над правомірними очікуваннями інших учасників таких відносин (батьків).

Література

1. Кузнєцова Н. С. Розвиток науки приватного права в контексті євроінтеграційних процесів / Гармонізація приватно-правового законодавства України із законодавством ЄС : збірник статей і тез IX Міжнародного цивілістичного форуму. 11-12 квітня 2019 р. Київ. С. 30-33.

2. Кохановська О. В. Загальні положення книги першої Цивільного кодексу України та їх значення у процесі гармонізації приватно - правового законодавства України із законодавством країн ЄС / Гармонізація приватно-правового законодавства України із законодавством ЄС : збірник статей і тез IX Міжнародного цивілістичного форуму. 11-12 квітня 2019 р. Київ. С. 41-44.

3. Robert E. Riggs. Legitimate Expectation and Procedural Fairness in English Law. The American Journal of Comparative Law. 1988. Volume 36. Issue 3. P. 395-436.

4. Mark Elliott. From Heresy to Orthodoxy: Substantive Legitimate

Expectations in English Public Law. Legal Studies Research Paper Series. 2016. № 5. URL: https://publiclawforeveryone.com/2016/02/11/from-heresy-to-orthodoxy-substantive-legitimate-expectations-in- english-public-law/ (дата звернення: 29 листопада 2020).

5. Рішення ЄСПЛ у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (Заяви № 846/16 та № 1075/16) від 22.05.2018. https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/974_c79#Text (дата звернення: 30 листопада 2020).

6. Case of Von Hannover v. Germany (No.2) (Applications nos. 40660/08 and 60641/08). URL: https://ihrec.ie/download/pdf/vonhannoversum- mary.pdf (дата звернення: 30 листопада 2020).

7. Спасибо-Фатєєва І. В. Загальний огляд розуміння поняття права очікування та його значення для захисту майнових прав осіб. Правомірні очікування : збірник ст. / за ред. І. В. Списибо -Фатєєвої. Харків : ЕКУС, 2020. С. 137-146.

8. Сабодаш Р. Б. Право очікування на нерухоме майно: до питання про момент та правомірність виникнення. Правомірні очікування : збірник ст. / за ред. І. В. Списибо-Фатєєвої. Харків : ЕКУС, 2020. С. 106-112.

9. Майданик Р.А. Правомірні очікування як майнове право: практика ЄСПЛ, право України, інших європейських країн. Правомірні очікування : збірник ст. / за ред. І. В. Списибо -Фатєєвої. Харків : ЕКУС, 2020. С. 92-97.

10. Беляневич О.А. Автономне поняття «очікування» в практиці ЄСПЛ: питання застосування в світлі національної правової традиції. Правомірні очікування : збірник ст. / за ред. І. В. Списибо -Фатєєвої. Харків : ЕКУС, 2020. С. 8-20.

11. Богачова Л.Л. Законні (правомірні) очікування як елемент принципу правової визначеності у європейському і національному праві. Правомірні очікування : збірник ст. / за ред. І. В. Списибо-Фатєєвої. Харків : ЕКУС, 2020. С. 21-32.

Размещено на Allbest.ru