Булінг: цивільно-правовий аспект

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національна академія правових наук України

Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності

Булінг: цивільно-правовий аспект

Падучак О.І., аспірантка

м. Київ, Україна

Проблема булінгу знайшла своє законодавче визначення в правовому полі України лише два роки тому. 18.12.2018 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», який набув чинності 19.01.2019 р. [1]. Вказаним нормативним актом було внесено зміни до Закону України «Про освіту» [2] та Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) [3], відповідно до яких зокрема визначено поняття булінгу (цькування) учасника освітнього процесу та його ознаки.

Отже, булінг (цькування) - це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуаль ному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно дітей та (або) дітьми стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Для забезпечення реалізації Закону щодо протидії булінгу та конкретизації встановлених ним норм Міністерством освіти і науки України було розроблено Порядок реагування на випадки булінгу (цькування) [4]. Зазначеним Порядком передбачаються ознаки діянь, що можуть свідчити про вчинення булінгу, зокрема це: словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, прізвиська, поширення образливих чуток тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить, насамперед, що булінг - це неправомірні діяння із заподіяння шкоди за участі дітей - учасників освітнього процесу. І незважаючи на те, що булінг розглядається в першу чергу, як психологічна, соціально-педагогічна проблема, а також адміністративне правопорушення, в основі профілактики та протидії булінгу визначальним є усвідомлення його учасниками саме цивільно - правового аспекту цього явища. В цьому аспекті пропоную проаналізувати цивільно-правову природу булінгу через призму наступних питань. По-перше, які права порушуються, при вчиненні булінгу. По-друге, яка шкода наноситься внаслідок цих порушень і які зобов'язання виникають із заподіяння шкоди.

Досліджуючи природу шкільного цькування, окреслюючи його об'єкт, вбачається, що найчастіше внаслідок булінгу порушуються особисті немайнові права такі, як право на свободу та особисту недоторканість, на повагу до гідності та честі, право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, право на особисте життя та його таємницю тощо.

Особисті немайнові права належать усім без винятку фізичним особам незалежно від віку, дієздатності, інших обставин. Ці права невіддільні від особи, мають абсолютний характер і їх носіям протистоїть невизначена кількість осіб, які повинні поважати ці права і не порушувати їх. У правовій сфері у зв'язку з цим існує відоме правило: «Там, де починається свобода одного, закінчується свобода іншого, і навпаки».

Частина перша статті 16 Конвенції про права дитини [5] передбачає зокрема, що жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання у здійснення її права на особисте та сімейне життя, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Згідно зі статтею 52 Конституції України [6], діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза шлюбом. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. булінг насильство діти правовий моральний шкода

У Цивільному кодексі України (далі - ЦК) [7] особистим немайновим правам присвячена книга друга, де вони поділені на дві великі групи:

- права, що забезпечують природнє існування фізичної особи (права на життя; охорону здоров'я; усунення небезпеки, що загрожує життю і здоров'ю; свободу; особисту недоторканість; сім'ю; опіку або піклування; безпечне для життя і здоров'я середовище);

- права, які забезпечують соціальне буття фізичної особи (права на ім'я; повагу до гідності та честі; недоторканість ділової репутації; вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності; особисте життя та його таємницю; право на захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відео зйомок тощо).

Саме з порушенням вказаних особистих немайнових прав стикаються при вчиненні булінгу. Булінг негативно впливає на право дитини на найвищий досяжний рівень здоров'я. Викликає у потерпілого побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричиняє емоційну невпевненість, нездатність захистити себе. Насильство може завдати значної фізичної та психологічної шкоди і сприяти соціальним проблемам для окремих осіб, сімей і громад. Протягом усього життя, жертви булінгу мають більше проблем зі здоров'ям, більш високі витрати на охорону здоров'я і частіше звертаються до лікарень з надзвичайними ситуаціями, ніж діти, які ніколи не піддавалися насильству. Вони більш схильні до суїциду. Крім того, формується схильність до насильства у дорослому житті.

Адміністративна відповідальність за вчинення булінгу передбачає накладення штрафів (на користь держави) від 850 до 3 400 гривень, а також громадські роботи від 20 до 60 годин. Діти притягаються до відповідальності за вчинення булінгу із 16 років. У разі недосягнення кривдником вказаного віку, відповідальність за нього несуть батьки або особи, що їх замінюють.

Разом з тим, у випадку доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинення булінгу, потерпіла сторона на підставі матеріалів перевірки, встановлених фактів, має право на відшкодування шкоди, захисту прав дітей, їхнього фізичного та психічного здоров'я, шляхом подання цивільного позову до суду 64 щодо правових наслідків булінгу і стягнення моральної та (або) матеріальної шкоди. Таким чином постанова суду щодо булінгу може слугувати доказом у іншій справі - цивільній.

Згідно зі статтею 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, вимогам справедливості, добро - совісності та розумності.

Аналіз судових рішень за даними Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що судами розглядаються на підставі адміністративних протоколів органів Національної поліції справи про булінг згідно ст. 173-4 КУпАП, виносяться рішення про накладення стягнень, серед яких у переважній більшості - штрафи. Натомість право подання цивільного позову щодо захисту своїх цивільних прав, порушених внаслідок булінгу, і стягнення моральної та (або) матеріальної шкоди, особами не реалізовується.

Примітним є рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.01.2020 р. (справа №483/717/19). В даній справі з вимогою про відшкодування моральної та матеріальної шкоди звернулась мати особи, яка визнана винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.173-4 КУпАП (булінг). Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, відмовив у задоволенні позову за недоведеністю, оскільки позивачкою не було надано переконливих доказів на підтвердження вини завдавача шкоди як однієї з підстав для її відшкодування. Позивачка звернулася для оскарження даного рішення до Миколаївського апеляційного суду, який у свій постанові від 09.04.2020 р. (справа №483/717/19) вказав, що основний висновок суду про відсутність складу правопорушення, передбаченого статтями 1166, 1167 ЦК України, як підстави відповідальності батьків за статтею 1178 ЦК України, відповідає обставинам справи та вимогам цивільного законодавства.

Питання захисту своїх цивільних справ набуває своєї особливої актуальності, коли вчителі стають жертвами цькування, що здійснюється батьками учнів. Визначене у законодавстві поняття булінгу передбачає спеціальних суб'єктів - учасників освітнього процесу, серед яких обов'язково має бути малолітня або неповнолітня особа (чи у якості потерпілого, чи у якості кривдника). Відносини між повнолітніми особами (батьками, вчителями тощо) не є предметом врегулювання вказаних норм. Таким чином, коли порушуються права вчителів на повагу до гідності та честі, недоторканості ділової репутації, внаслідок чого люди втрачають роботу, саме знання своїх цивільних прав, право на подання цивільного позову до суду про стягнення моральної та (або) матеріальної шкоди є юридичними гарантіями їх прав і свобод.

Література

1. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»

2. Закон України «Про освіту»

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення

4. Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 №1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.02.2020 р. за №111/34394

5. Конвенція про права дитини

6. Конституція України

7. Цивільний кодекс України

Размещено на allbest.ru