Міжнародний досвід забезпечення прав людини та його впровадження в систему соціально-виховної роботи з неповнолітніми правопорушниками у службі пробації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради

Міжнародний досвід забезпечення прав людини та його впровадження в систему соціально-виховної роботи з неповнолітніми правопорушниками у службі пробації

Кузьміних М.Є. аспірантка

Науковий керівник: Рассказова О.І. доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри соціальної роботи

Харків, Україна

«Замість того щоб розглядати історію кримінального права та історію гуманітарних наук як два окремих аспекти, слід дивитися, чи є в них якась загальна матриця, чи не походять вони з одного процесу «епістемологічно-юридичного» формування. Зробити технологію влади початком гуманізації кримінального права, і пізнання людини», - так характеризував тенденцію гуманізації покарань М. Фуко у своїй роботі «Наглядати та наказувати. Народження тюрми» [1, с.13]. Звичайно він не був першим, хто розробляв цю ідею, але саме його погляди було покладено в основу гуманізації правозахисних відносин і європейських суспільствах у цілому й процесу покарання неповнолітніх правопорушників, зокрема. Накопичений закордоном практичний досвід альтернативних покарань щодо правопорушників складає сьогодні важливе підґрунтя розвитку пенітенціарної системи України.

Упродовж останніх 6 років в Україні проходять важливі зміни із реформування пенітенціарної системи та розвитку системи пробації, які базуються на принципах гуманності та правах людини, на прикладі міжнародних стандартів. На особливу увагу заслуговують питання щодо прав підлітків-правопорушників та пробації стосовно неповнолітніх засуджених із заміною категорії «ізоляція» на поняття «соціально-виховна робота», що застосовується у площині соціалізації неповнолітніх правопорушників у звичному соціальному середовищі.

Наголосимо, що впроваджуючи міжнародні стандарти Європи в Україні ювенальна пробація реалізує та забезпечує обов'язкові норми, що стосуються прав дітей, сприяючи введенню або застосуванню більш високих стандартів і більш сприятливих заходів. Такі норми, що сприяють ефективній реалізації існуючих обов'язкових універсальних та європейських стандартів захисту й заохочення прав дітей, закарбовані у багатьох міжнародних документах найвищого рівня, включаючи зокрема: Конвенцію ООН про права дитини (прийняту 1989 р.); Рекомендації Комітету Міністрів державам - членам про Правила Ради Європи про пробацію (прийняті Комітетом Міністрів 20 січня 2010 року); Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо європейських правил стосовно неповнолітніх правопорушників, які підлягають призначенню санкцій чи заходів(прийняті Комітетом Міністрів 5 листопада 2008 року); Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей (Прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року) та ін.

У Керівних принципах Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, наголошується на важливості захисту прав дітей; порушуються питання про місце і роль, права та потреби дитини під час судових розглядів, а також процесів, альтернативних подібним розглядам. Такі принципи спрямовані на забезпечення того, щоб в ході судових розглядів, всі права дітей, серед яких право на інформацію, представництво, участь і захист, повністю дотримувались з урахуванням рівня зрілості й розуміння дитини, а також обставин справи [2, с. 15]. Основні орієнтири правового захисту неповнолітніх визначаються у таких документах Організації Об'єднаних Націй, як: Мінімальні стандартні правила ООН щодо відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх («Пекінські правила», 1985р.);Правила ООН щодо захисту неповнолітніх, позбавлених волі(«Гаванські правила», 1990 р.);Керівні принципи ООН щодо попередження злочинності середнеповнолітніх («Ер- Ріядські керівні принципи», 1990 р.); Керівні принципи ООН щодо судочинства у питаннях дітей-жертві дітей-свідків злочинів (Резолюція ЕКОСОР № 2005/20, 2005 р.);Керівні вказівки Генерального Секретаря ООН: Підхід ООН досудочинства у справах неповнолітніх (2008 р.);Керівні принципи ООН щодо належного застосування і умовальтернативних форм піклування про дітей (2009 р.); Принципи щодо статусу і функціонування національних установ із захисту і сприяння реалізації прав людини («Паризькі принципи»).

Звичайно, всі вказані вище міжнародні акти щодо прав дітей, характеризують нормативно-правовий аспект питання. Основним документом в Україні при виконанні покарання без позбавлення волі залишаються Закон України «Про пробацію», Кримінально-виконавчий Кодекс, Конституція та інші законодавчі документи, в яких тим чи іншим чином прописані права та обов'язки засуджених в Україні. Разом з цим, очевидним стає те, що акцентом виправлення засуджених вже сьогодні є не їхнє ув'язнення, а саме інтеграція у соціумі, ґрунтована на принципах і практиках, закладених у міжнародних правових актах.

У цілому, зазначимо, що системне реформування ювенальної пробації в Україні, а також поширення та адаптація зарубіжного досвіду застосування виправних практик до неповнолітніх привело до змін у вітчизняному законодавстві, створення ювенальних центрів для дітей та підлітків; зумовило впровадження соціально-виховних заходів - форм та методів, інструментів при роботі із неповнолітніми, які затверджені сучасними законодавчими нормативними актами й відповідають стандартам гуманістичного суспільства. пенітенціарний пробація неповнолітній

Список використаних джерел

1. Фуко М. Надзирать и наказывать. Рождение тюрьмы. М.: Ad Marginem, 1999. с. 204.

2. Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей: монографія. Видавництво Ради Європи, 2013. 95 с.

Размещено на Allbest.ru