Конституційне право на соціальний захист як невід’ємна складова соціальних прав людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національного університету «Запорізька політехніка»

Конституційне право на соціальний захист як невід'ємна складова соціальних прав людини

Свистунова О.В. аспірантка

м. Запоріжжя, Україна

Закріплення права на соціальний захист у Розділі II Основного Закону означає, що це право набуло найвищої охорони з боку держави. Конституція України закріплюючи основні положення соціального захисту громадянина, виступає своєрідною зовнішньою формою вираження норм права, адже у ній зосереджені фундаментальні соціальні права та обов'язки, що забезпечують нормальні умови життя громадянина. Конституційне право на соціальний захист передбачає право кожного громадянина на забезпечення його у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто загальноприйнятим як на міжнародному, так і на національному рівні є положення про те, що це право повинно гарантуватися загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, а також створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Водночас у науковій літературі конституційне право громадян України на соціальний захист викликає низку питань у вітчизняних дослідників. Багато дослідників вважають, щосоціальний захист у широкому значенні цього терміну є окремою ланкою суспільних відносин, сформованих у державно організованому суспільстві з метою забезпечення достатніх можливостей особи для її всебічного розвитку та нормальної життєдіяльності. Галузями права, що здійснюють правове забезпечення цих суспільних відносин, можна вважати адміністративне, трудове, екологічне право, право соціального забезпечення та ін. Суб'єктами соціального захисту є всі громадяни, а не лише ті, які, зважаючи на об'єктивні обставини, втратили роботу (безробітні, пенсіонери, хворі, інваліди тощо) [1, с. 13].

У декларації Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), вказується, що під соціальним захистом розуміється сукупність установ і заходів соціального страхування і соціальної допомоги, спрямованих на забезпечення безпеки повсякденного життя населення і включає п'ять основних елементів: 1) пенсії й допомога внаслідок утрати годувальника; 2) лікувальна допомога у вигляді виплат унаслідок хвороби та тимчасової втрати працездатності; 3) допомога на утриманців і допомога зв'язку з вагітністю; 4) соціальна допомога; 5) допомога у зв'язку з безробіттям [2, с. 161].

Для розуміння терміну «соціальний захист» необхідно розглянути соціальні права з точки зору їх визначення, змісту, сутності, форми та гарантій їх реалізації. Учені розглядають соціальні права громадянина в Україні як певні можливості володіти, користуватися та розпоряджатися соціальними благами та послугами, наданими суспільством та державою, а також набувати та захищати їх в порядку, межах, формах і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, П. Рабінович визначає соціальні права, як можливості людини реалізувати свої здібності, здобувати засоби для існування, беручи участь у виробництві матеріальних та інших благ та відносить до них право власності на засоби виробництва, здобуття професії; вибір та здійснення трудової та іншої діяльності; сприятливі умови та справедливу оплату праці; відпочинок і дозвілля [3, с. 12].

Сутністю основних соціальних прав громадянина в Україні є свобода виявлення волі, інтересів, можливості певної поведінки, діяльності, певних дій в соціальній сфері. Зокрема,сутністю права на соціальний захист є можливість отримати певний вид соціального забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Змістом основних соціальних прав громадянина в Україні є трудові, житлові, медичні та інші блага, права на ці блага, права на їх одержання, захист, збереження, володіння, користування і розпорядження. Наприклад, змістом права на соціальний захист є соціальне забезпечення особи та її захист, коли вона цього потребує. Змістовне наповнення конституційного права на соціальний захист громадян, детально розкривається і в інших її нормах, які безпосередньо встановлюють і розкривають його зміст. Недаремно на Європейському форумі ЄС, що відбувся у Брюсселі у 1998 р., було запропоновано включати у соціальний захист забезпечення життєдіяльності громадян у широкому розумінні, тобто не тільки соціальне забезпечення, а й соціальну інтеграцію, отримання освіти, охорона здоров'я, забезпечення житлом, надання соціальних послуг тощо [4]. конституційний соціальний захист воля

Формою основних соціальних прав громадянина в Україні є міра або образ, спосіб або форма поведінки, виявлення волі, інтересів, можливостей.Так,формою права на соціальний захист є пенсії, допомоги та інші види та допомоги не нижчі від прожиткового мінімуму. У юридичній літературі гарантії основних соціальних прав громадянина в Україні розглядають як сукупність способів і засобів захисту відповідних соціальних благ людини й громадянина в Україні [5, с. 118].

Дійсно, що термін «соціальний захист» охоплює поряд із правом на соціальне забезпечення ще й інші соціальні права, такі як право громадян, на отримання житла безплатно або за доступну для них оплату, право на достатній життєвий рівень, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на освіту та інші права.

Отже, можна стверджувати, що соціальний захист охоплює певні соціальні права в державі та є невід'ємною складовою основних соціальних прав людини.

Список використаних джерел

1. Право соціального забезпечення України: підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів /П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, С.М. Синчук та ін.; за ред. П.Д. Пилипенка. Київ: Ін Юре, 2010. 504 с.

2. Нищета, дети и социальная политика: путь в более светлоебудущее. UNISEF, региональный мониторинговый доклад №3. Флоренция, 1995. 425 с.

3. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: навчальний посібник. Х.: Консум, 2002. 160 с.

4. European social Policy Forum. Brussels, 24-26 June. 1998.

5. Summary report / Ed. by M. Carley. № 29, 28, 38.

6. Пустовіт Ж.М. Основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні. Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів. Міжнародна науково практична конференція (Київ, 28 29 квітня 2004 р.). Збірник наукових праць. В 2 ч. / Редкол.: С.А. Єрохін, В.Ф. Погорілко, Я.М. Шевченко та ін. К.: Національна академія управління, 2004. Ч. 1. 704 с.

Размещено на Allbest.ru