Захист прав військовослужбовців у системі правового забезпечення національної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАХИСТ ПРАВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ У СИСТЕМІ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Богуцький П.П.

доктор юридичних наук, доцент, завідувач наукової лабораторії регіональної безпеки та військового права Державної наукової установи «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України», м. Київ, Україна

Національні механізми забезпечення прав людини мають містити окрім загальних підходів особливості, які визначаються відповідно до Конституції та законів України правовим статусом окремих категорій громадян. Серед таких категорій виокремлюються військовослужбовці, соціальний та правовий захист яких має ті особливості, що відносяться до складових системи правового забезпечення національної безпеки.

Правовий статус військовослужбовців виходить із засадничих конституційних положень. Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей [1]. У розвиток цих положень Конституції Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» [2] визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Відтак вирішальним у питанні соціального захисту військовослужбовців є певна система правових та соціальних гарантій реалізації їхніх прав і свобод відповідно до особливого виду службової діяльності, якою є військова служба, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі, що визначається високою соціальною оцінкою статусу військовослужбовця, якісним рівнем військових правовідносин і виконанням військового обов'язку щодо захисту Вітчизни.

Необхідно звернути увагу, що вказані положення, якими характеризується правовий та соціальний захист військовослужбовців, знаходиться у прямому зв'язку з вирішенням визначених законодавством про оборону і про національну безпеку України важливих завдань щодо забезпечення обороноздатності держави та захисту національних інтересів від воєнних загроз.

Власне на вказану обставину звернув увагу Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 20 грудня 2016 року №7 - рп/2016, підтверджуючи особливості правового статусу військовослужбовців у контексті соціального і правового захисту. Більш того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20 грудня 2016 року №7 - рп/2016 зазначив, що норми-принципи стосовно забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер, а тому заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені [3].

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» [2] та окремими нормами законодавства про оборону і національну безпеку, зокрема, Закону України «Про основи національного спротиву» [4], визначено право військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, які здійснюють свою діяльність щодо захисту України від воєнних загроз, на грошове, матеріальне, речове, продовольче, житлове тощо забезпечення; на охорону здоров'я та медичну допомогу; на освіту; на пенсійне забезпечення та допомогу; а також - відповідну систему пільг і компенсацій.

Законодавством передбачається певний механізм реалізації прав військовослужбовців та інших громадян, які здійснюють свою діяльність у воєнній сфері щодо захисту національних інтересів від воєнних загроз. Такий механізм містить юридичні засоби та процедури захисту прав військовослужбовців у разі їх порушення або ж невиконання службовими особами вимог законодавства щодо реалізації прав і свобод військовослужбовців.

Відповідні юридичні засоби і процедури можуть засновуватися на загальних підходах стосовно досудового та судового захисту прав громадян. Однак такий загальний підхід далеко не в усіх випадках є ефективним і, як правило, не зорієнтований на особливості правовідносин за участі військовослужбовців, інших громадян, які здійснюють свою діяльність щодо захисту України від воєнних загроз. Загальні юридичні процедури є достатньо складними, тривалими, що пояснюється значною завантаженістю судів - у судовому захисті прав, а також відсутністю необхідного інституційного забезпечення - для позасудового (досудового) захисту прав військовослужбовців. Окрім іншого загальні юридичні процедури не враховують особливостей умов проходження військової служби, виконання військового обов'язку або ж обов'язку щодо захисту Вітчизни, від загроз воєнного характеру у спосіб та у порядку, визначеному, зокрема, Законом України «Про основи національного спротиву» - для учасників руху опору.

Отже, захист прав військовослужбовців має повністю відповідати умовам, що нормативно визначають та інституційно наповнюють систему правового забезпечення національної безпеки, де правовий статус військовослужбовців та інших осіб, які виконують у передбаченому законодавством порядку обов'язок щодо захисту національних інтересів від воєнних загроз, є невід'ємною змістовною складовою цієї системи, передбачає досягнення мети - забезпечення національної безпеки, у тому числі - у воєнній сфері.

Ефективний та якісний захист прав військовослужбовців стає можливим на підставі якісного правозастосування визначених Конституцією та законодавством спеціальних норм права, якими встановлюється та підтримується правовий статус військовослужбовців, інших осіб, які виконують у передбаченому законодавством порядку обов'язок щодо захисту національних інтересів від воєнних загроз, що досягається винятково завдяки інституційній спеціалізації досудової та судової діяльності. Така інституційна спеціалізація реалізується у системі військової юстиції та, насамперед, у військовому правосудді. Спеціалізація адміністративного судочинства з визначенням підсудності військово-публічних спорів військовим судам першої та апеляційної інстанцій, а також відповідної спеціалізації у суді касаційної інстанції є чи не найбільш ефективним механізмом судового захисту прав військовослужбовців.

Такий висновок ґрунтується не лише на основі теоретичних досліджень у сфері права національної безпеки [5], але й на основі аналізу якості та ефективності судового розгляду відповідно до загальної юридичної процедури військово-публічних спорів щодо застосування законодавства про соціальний та правовий захист військовослужбовців. Вказана проблема, окрім вирішення загальних завдань стосовно забезпечення правосуддя за вказаною категорією публічних спорів має ще один важливий аспект, на чому особливо необхідно акцентувати увагу, - забезпечення воєнної безпеки, як неодмінної складової національної безпеки, де має бути ефективною відповідна система правового забезпечення.

військовий служба правовідносини соціальний

Список використаних джерел

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України28 червня 1996 року. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: ййрз://7акоп.габа.доу.иа/габа/зйо^і^254к/96-вр.

2. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20 грудня 1991 р. № 2011-ХІІ.Офіційний сайт Верховної Ради України. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#Text

3. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (справа № 1-38/2016) №17-рп від 20.12.2016 р. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-16

4. Про основи національного супротиву: Закон України від 16 липня 2021 р. №1702-IX. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1702-20#Text.

5. Богуцький П. П. Концептуальні засади права національної безпеки України: монографія. Київ - Одеса: Фенікс, 2020. 376 с.

Размещено на Allbest.ru