Актуальні проблеми правового забезпечення обороноздатності України в умовах євроатлантичної інтеграції: ретроспектива, сучасність, розвиток

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет оборони України імені Івана Черняховського

Актуальні проблеми правового забезпечення обороноздатності України в умовах євроатлантичної інтеграції: ретроспектива, сучасність, розвиток

Кирило Ганкевич тимчасово виконуючий обов'язки директора Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України, полковник юстиції

Владислав Коломієць кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри правового забезпечення, полковник юстиції

Богдана Тична старший науковий співробітник науково-дослідного відділу проблем військового законодавства Центру воєнно-стратегічних досліджень, підполковник юстиції

Незважаючи на тенденції до зростання національної самосвідомості громадян України та поширення патріотичних настроїв серед широких верств населення, наразі, як ніколи раніше, важливо оцінювати стан справ у сфері безпеки й обороноздатності нашої держави та відверто аналізувати наявні проблеми. Ведення проти України гібридної війни, що включає в себе як активну економіко-політичну боротьбу, так і анексію Автономної Республіки Крим та ведення бойових дій у східних регіонах України, супроводжується агресивною пропагандистською кампанією, спрямованою як на міжнародну спільноту, так і безпосередньо на українців - політиків, військових, підприємців, середньостатистичних громадян.

В жодному разі не можна недооцінювати небезпеки такого комплексного пропагандистсько-дезінформаційного підходу, адже, як ще у V ст. до н.е. зазначав легендарний Сунь-цзи, «всі прийоми ведення війни базуються на хитрості та обмані, коли ми спроможні атакувати, ми повинні виглядати так, ніби не спроможні; коли ми задіюємо сили, ми повинні виглядати неактивними; коли ми поряд, ми повинні примусити ворога повірити, що ми далеко; а коли ми далеко, то повинні примусити його повірити, що ми близько» [1]. Оптимальний метод протидії пропаганді та дезінформації включає в себе кілька етапів: 1) аналіз наявних проблем та загроз обороноздатності держави; 2) формування у керівництва чіткого уявлення про проблеми та перспективи обороноздатності; 3) виокремлення інформації, що може бути оприлюднена, зокрема - в контексті перспектив розвитку обороноздатності; 4) масштабне, стабільне та послідовне поширення інформації, яка може бути оприлюднена, з метою формування в українському суспільстві та міжнародній спільноті, стабільної проукраїнської позиції та впевненості у подальшому підвищенні рівня обороноздатності України.

Саме в цьому контексті доречно розглядати як невпинне реформування Збройних Сил України (далі - ЗСУ), так і прагнення України стати повноправним членом НАТО, як військово-політичного блоку, здатного прямо та опосередковано підвищити обороноздатність нашої держави.

І саме ці два напрями підвищення обороноздатності доречно піддати аналізу.

Почнімо з реформ. За період незалежності Україна провела чимало реформ, які стосувалися питань сектору безпеки та оборони. Проте, як засвідчила історична практика, під якими гаслами не проводилися б ці реформи, вони мали своїм наслідком скорочення збройних сил, конверсію оборонно-промислового комплексу, скорочення витрат на оборонні потреби. І так тривало аж до подій 2014 року.

Стислі статистичні дані є доволі красномовними. На момент здобуття Україною незалежності у 1991 році, загальна чисельність особового складу становила понад 800 тис. осіб. При цьому, на базах зберігання та відповідних складах непорушних запасів, зберігалася величезна кількість товарно-матеріальних цінностей за всією номенклатурою військового майна, яке закладалося на 10 мільйону армію [2]. Станом на 31.12.1999 року чисельність особового складу ЗСУ становила вже 400 тис. (310 тис. військових і 90 тис. працівників) [3], а вже у 2005 році, відповідно до Закону України «Про чисельність Збройних Сил України на 2005 рік», гранична чисельність ЗСУ передбачалася на рівні 245000 осіб, у т. ч. 180 тис. військовослужбовців [4]. У 2010 році мова йшла вже про 200000 осіб, у тому числі - лише 159000 військовослужбовців. Станом на 2011 рік - 192000 осіб, у тому числі 144000 військовослужбовців, 2012 рік - 184000 осіб (у тому числі - 139000 військовослужбовців) [5; 6]. Звісно ж, можна стверджувати про те, що кількість не відображає якість, однак щодо якісних змін у обороноздатності ЗСУ, які відбувалися в цей період часу, теж є чимало питань.

Дуже красномовно з цього приводу висловився 19 лютого 2019 року заступник начальника Генерального штабу ЗСУ генерал-лейтенант Сергій Бесараб, під час засідання у зв'язку з п'ятою річницею з початку збройної агресії Російської Федерації проти України, що проходило у Верховній Раді України, охарактеризував стан війська на початок російської окупації Криму і збройного вторгнення на Донбас наступним чином: «Збройні Сили України мали розбалансовану систему управління, недостатній рівень укомплектованості особовим складом та матеріально-технічним забезпеченням, катастрофічний стан озброєння та військової техніки». До цього він додав, що кількість боєздатних підрозділів обмежувалося лише вісьмома батальйонами, трьома авіаційними ескадрильями і вісьмома кораблями, загальною чисельністю близько п'яти тисяч військовослужбовців [2]. Отож, незважаючи на популярні декларації усіх тогочасних урядів, щодо створення професійних збройних сил, оптимізацію органів управління ними, видання декількох стратегічних оборонних документів, оборонний сектор деградував через різні об'єктивні та суб'єктивні причини, що призвело до неготовності Збройних сил Україні та інших силових структур до ефективної відсічі агресору. І лише після цього, у керівництва держави з'явилося повне розуміння необхідності співпраці з НАТО, як не просто гаранту безпеки нашої держави, але й стимулу для впровадження сучасних стандартів у військовій сфері.

Звісно, де-юре співпраця з НАТО розпочалася давно. Вже 10 березня 1992 року відбувся вступ України до Ради північноатлантичного співробітництва (РПАС) (сьогодні Рада євроатлантичного партнерства - РЄАП), а в 1994 році Україна приєдналася до програми «Партнерство заради миру» [7]. Однак всі заходи, що мали місце протягом перших 23 років незалежності України, не несли однозначного результату, у тому числі - з огляду на конституційно визначений позаблоковий статус нашої держави. Тільки в грудні 2014 року Верховна Рада законодавчо затвердила відмову від позаблокового статусу [8] а у лютому 2019 року остаточно закріпила євроатлантичний вибір України в Основному Законі [9]. З того часу вступ України до НАТО розглядається виключно в контексті питання «коли?», а не питання «так, чи ні?». збройний україна євроатлантичний

Однак, це в жодному разі не означає відсутності проблем у даній площині. І найбільші проблеми на Україну чекають у сфері стандартизації. Наразі фахівці виокремлюють три категорії стандартів НАТО (про які у 2019 році доволі детально розповів глава представництва НАТО в Україні Олександр Вінніков). До першої категорії відносять технічні стандарти, що включають основи співробітництва з країнами Альянсу, які ділять частини військового обладнання. Друга категорія - операційна стандартизація, яка означає можливість працювати разом і передбачає підтримку спільних дій союзників та партнерів і їхніх оборонних сил. Третя - це адміністративні стандарти, які дають нам можливість спільних підходів до адміністративних процедур і технік управління [10]. Характерно, що перелічені стандарти стосуються не лише військових і технічних вимог, а й рівня демократії, верховенства права, ефективного врядування, захисту прав людини, фундаментальних свобод і функціональності ринкової економіки.

Однак, навіть проблематики відповідності технічних та військових стандартів цілком достатньо для усвідомлення необхідності розробки комплексу законодавчих, економічних, політичних механізмів, покликаних гармонізувати взаємодію ЗСУ та сил НАТО. Звісно, робота в цьому напрямку вже ведеться. Так, зокрема, у 2020 році, під час самооцінки НАТО 2-го рівня, рота РХБЗ, інженерно-саперна рота були оцінені як «боєготові» (для прикладу, у 2019 році вони ж були оцінені як «взаємосумісні» під час оцінки НАТО 1-го рівня). Проведення оцінки НАТО 2-го рівня цих підрозділів заплановано і на 2021 рік. Про це в грудні 2020 року заявив Командувач Сухопутних військ Збройних сил України генерал-полковник Олександр Сирський [11]. Спостерігаючи такі процеси, хочеться сподіватися на подальші якісні кроки в напрямку євроатлантичної інтеграції України, і на те, що «реформи» 1991-2014 років, назавжди лишились у минулому.

Список використаної літератури

1. Сунь-цзи. Мистецтво війни. Пер. Сергій Лесняк. Видавництво Старого Лева. Львів. - 2015. - 112 с.

2. Про звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки: Проект Постанови Верховної Ради України від 06.06.2019р. № 10374 (Статус: Одержаний ВР України). Веб портал «Ліга Закон». URL: https://ips.ligazakon.net/ document/view/DH80600A?an=2

3. Лазоркін Віталій. Збройні сили України: 1991 - 2001 // «Універсум». 2011. Вип. № 217-218 (листопад - грудень).

4. Про чисельність Збройних Сил України на 2005 рік: Закон України від 17 березня 2005 року № 2489 IV. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2489

5. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 вересня 2008 року «Про невідкладні завдання щодо підвищення обороноздатності України»: Указ Президента України від 10 січня 2009 року № 2/2009. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/card/2/2009

6. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2013 року «Про Державну комплексну програму реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року»: Указ Президента України від 02 вересня 2013 року № 479/2013 Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/479/2013

7. Партнерство заради миру Рамковий документ (укр/рос). від 10.01.1994. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/950_001#Text

8. Про внесення змін до деяких законів України щодо відмови України від здійснення політики позаблоковості: Закон України № 35-VIII від 23 грудня 2014 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/35-19

9. Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору): Закон України № 2680-VIII від 07 лютого 2019 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2680-19#n6

10. Як вплине на обороноздатність України перехід на стандарти НАТО. 21 грудня 2019. Міністерство оборони України. URL: https://www.mil.gov.ua/ ministry/zmi-pro-nas/2019/12/21/yak-vpline-na-oboronozdatnist-ukraini-perehid-na- standarti-nato/

11. Сухопутні війська ЗСУ перейшли на стандарти НАТО та наближаються до повної сумісності з військами Альянсу. Defence Express. 14 грудня 2020. URL: https://defenceua.com/news/suhoputni_vijska_zsu_perejshli_na_standarti_nato_ta_ nablizhajutsja_do_povnoji_sumisnosti_z_vijskami_aljansu-2310.html

Размещено на Allbest.ru