Окремі питання кодифікації законодавства у сфері оборони України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Окремі питання кодифікації законодавства у сфері оборони України

Денис Сібільов кандидат юридичних наук, науковий співробітник науково-дослідної лабораторії

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

На території України не допускається розташування іноземних військових баз [1].

Законодавство у сфері оборони на сьогодні складається з таких Законів: «Про оборону України», «Про правовий режим воєнного стану», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про Раду національної безпеки і оборони України», «Про Збройні Сили України», «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про державний кордон України», «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про використання земель оборони», «Про державне оборонне замовлення», «Про державну таємницю», «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», «Про Державну спеціальну службу транспорту», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей», «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України», «Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки», «Про ратифікацію Угоди між Європейським Союзом і Україною про визначення загальної схеми участі України в операціях Європейського Союзу із врегулюванням криз», «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», «Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України», «Про Стройовий статут Збройних Сил України», «Про прийняття Протоколу про вибухонебезпечні предмети - наслідки війни», «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», «Про боротьбу з тероризмом».

Перелічені Закони у сфері оборони можна класифікувати за характером правовідносин, що належать до предмету регулювання:

1) закони у сфері оборони загального спрямування;

2) закони про правове регулювання воєнного стану;

3) закони про допуск та умови перебування на території України військових підрозділів інших держав;

4) закони про участь Збройних Сил України у міжнародних миротворчих операціях та направлення військових формувань до інших держав;

5) закони про господарську діяльність у Збройних Силах України та про правовий режим майна;

6) закони про правовий та соціальний захист, пенсійне забезпечення, соціальний статус діючих та звільнених військовослужбовців та ветеранів.

Отже, правове регулювання у сфері оборони є достатньо повним. Виникає закономірне питання стосовно можливої кодифікації цього законодавства.

Як зазначає Є. А. Гетьман, особливості кодифікаційного акту дозволяють виділити найбільш суттєві його ознаки, які саме й дозволяють віднести той чи інший нормативний акт до кодифікаційного типу, зокрема: 1) кодифікаційний акт є зведеним, внутрішньо узгодженим, який на основі єдиних принципів регулює ту чи іншу сферу суспільних відносин; 2) такий документ по-новому регулює ту чи іншу сферу суспільних відносин (є їх своєрідною реформою); 3) кодифікаційний акт є результатом систематизації законодавства (в процесі його створення упорядковуються діючі нормативні акти з певного питання, а також змінюється зміст норм, що в них вміщенні); 4) у більшості випадків кодифікаційний акт є зовнішньо стабільним [2. с. 3-4].

В цьому напрямку слід враховувати, що будь-який кодекс структурно поділяється на загальну та спеціальну частини; правовідносини повинні належати до однієї сфери правового регулювання; в рамках кодифікації метод правового регулювання є одним та незмінним.

Як зазначає В. М. Косович, техніка кодифікації нормативно-правових актів (як різновид юридичної та правотворчої техніки), якщо не проводити розмежування кодифікаційної техніки та технології й дотримуватися сучасних підходів до цього питання, - це насамперед система засобів і правил кодифікації, які охоплюють і інструментальну, і процедурну складові [3, с. 43].

Н.М. Пархоменко вказує, що кодекс - це систематизований законодавчий акт, що регулює однорідну сферу суспільних відносин [4, с. 13].

Виходячи з цих критеріїв, кодифікація передусім може стосуватись таких Законів:

• «Про оборону України»,

• «Про Збройні Сили України»,

• «Про національну безпеку України»,

• «Про Раду національної безпеки і оборони України»,

• «Про Державний кордон України»,

• «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,

• «Про військовий обов'язок і військову службу».

Норми цих Законів, на нашу думку, можливо перетворити на норми відповідного Кодексу, де норми загальної частини природно переходять у норми спеціальної частини. державний кордон законодавство кодифікація

Список використаної літератури

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР / Відомості Верховної Ради України. 1996 р. № 30. Ст. 141.

2. Гетьман Є. А. Місце кодифікаційного акта у правовій системі України. URL: https://dspace.nlu.edu.Ua/bitstream/123456789/16367/1/11.pdf.

3. Косович В. М. Кодифікаційна техніка як засіб удосконалення нормативно-правових актів України // Науково-інформаційний вісник. - № 8. - 2013. - С. 40-50.

4. Пархоменко Н. М. Кодифікація законодавства України на сучасному етапі // Проблеми кодифікації законодавства України. Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції, Київ, 14.05.2003 р. - 2003. - С. 12-16.

Размещено на Allbest.ru