Класифікація та форми незаконних міграційних процесів

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ФОРМИ НЕЗАКОННИХ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

БОРТНИК Надія Петрівна, доктор юридичних наук, професор,

завідувач кафедри адміністративного та інформаційного права Національного університету «Львівська політехніка»

ДОБРЯНСЬКА Ярослава Іванівна, здобувач кафедри адміністративного права та процесу, фінансового та інформаційного права ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права»

Анотація

У статті розглянуто поняття міграції як соціально-економічної категорії, яка представляє територіальне переміщення людей всередині країни і за її межі, що супроводжується зміною місця перебування та місця прикладання праці, на яке впливають переважно соціальні та економічні фактори, пов'язані з поліпшенням рівня і якості життя населення. Виявлено особливості міграції як соціально-економічної категорії, розкрито економічний зміст міграції за рахунок визначення економічних чинників. На основі класифікаційних ознак структуровані основні види міграції, дана характеристика етапів і меж міграційного процесу, а також узагальнені підходи до його визначення. Розкрито сучасний погляд на міграційний процес, його етапи та межі, що передбачає його розгляд з урахуванням коригувань. Проведений аналіз нормативно-правової бази та спеціальної літератури виявив відсутність офіційного, загальноприйнятого поняття «незаконна міграція». Існуючі визначення незаконної міграції дозволили виділити п'ять основних підходів до розуміння цього феномену. На основі поєднання першого (загального) і другого (приватного) підходів до визначення поняття «незаконна міграція» пропонуємо розуміти під незаконною міграцією «самостійне або організоване незаконне переміщення в'їзд, виїзд, транзитний проїзд іноземних громадян і осіб без громадянства або порушення норм міграційного законодавства країни-реципієнта, виражене у відсутності або втрати прав на перебування в Україну. Результатом аналізу наукових уявлень про порушення у сфері міграції, вивчення практики контролю за міграційними процесами запропоновано доповнення класифікації ознаками: етап міграційного процесу; мета переїзду мігрантів; вид юридичної відповідальності за порушення норм законодавства України рівень латентності; напрям міграційних потоків; спосіб реалізації. Розроблена класифікація незаконних міграційних процесів дозволяє впорядкувати їх і згрупувати за різними класифікаційними підставах, розкрити всю повноту ознак.

Ключові слова: незаконна міграція, форми незаконних міграційних процесів, класифікація незаконних міграційних процесів, види відповідальності.

Summary

Key words: illegal migration, forms of illegal migration processes, classification of illegal migration processes, types of liability.

Постановка проблеми

Міграції як соціально-економічної категорії представляє територіальне переміщення людей всередині країни і за її межі, що супроводжується зміною місця перебування або місця прикладання праці, на яке впливають переважно соціальні та економічні фактори, пов'язані з поліпшенням рівня і якості життя населення. Міграція у науковій літературі з права поділяється на два види законна міграція та незаконна міграція. Вплив останньої на соціально-економічні процеси в Україні вимагає проведення досліджень міграційних процесів з використанням сучасної методології юридичної науки.

Аналіз дослідження проблеми.

З'ясування особливостей класифікація та форми незаконних міграційних процесів проводилося з урахуванням робіт О. О. Бандурки, С.І. Браткова, І.К. Василенка, В.В. Зуй, В.К. Колпакова, С.Ф. Константінова, О.В. Кузьменко, О.А. Малиновської, С. О. Мосьондза, А. Ф. Моти, В.І. Олефіра, В.Л. Ортинського, О.І. Остапенка, В І. Палька, О.І. Піскуна, А.В. Платонова, Ю.І. Римаренка, О.І. Савченка, І.І. Сєрової, В. М. Снігура, С.Б. Чеховича та інших вчених. Форми незаконних міграційних процесів змінюються у залежності від соціально-економічних умов. Це впливає на класифікацію зазначених процесів і вимагає проведення досліджень.

Мета статті - дослідження класифікація та форми незаконних міграційних процесів.

Виклад основного матеріалу

Сучасний погляд на міграційний процес, його етапи та межі передбачає розгляд з урахуванням коригувань. Міграційний процес починається з моменту здійснення реального переміщення в просторі, коли ідея про переїзд перейшла в конкретну дію. У правовому відношення законна міграція відповідає вимогам чинного законодавства та має чітке визначення у національному законодавстві та у міжнародних нормативних актах.

Аналіз існуючих визначень незаконної міграції, накопичених у науковій літературі, дає можливість виділити п'ять основних підходів до розуміння цього феномену: незаконна міграція як специфічна форма територіального переміщення з порушенням встановлених норм законодавства; незаконна міграція як сукупність порушених норм законодавства в сфері міграції; незаконна міграція як умова реалізації мігрантами намічених цілей; незаконна міграція як сукупність суспільних відносин; незаконна міграція як вид транснаціональної злочинної діяльності.

Автори першого підходу визначають незаконну міграцію як специфічну форму територіального переміщення, при якій відбувається порушення національного законодавства і норм міжнародного права. При цьому не розкриваються конкретні норми, які були порушені. Даний підхід можна назвати загальним, оскільки він дає найбільш загальне уявлення про феномен незаконної міграції і розкриває суттєві сторони.

Недоліком такого розуміння незаконної міграції є відсутність у змісті необхідних і достатніх умов віднесення міграції до незаконної, не відображення її структурних елементів. До прихильників цього підходу можна віднести вчених указаних у дослідженні Н. Пак «Неконтрольована міграція як загроза безпеці країн Європейського Союзу» [1].

У межах другого підходу незаконна міграція розуміється як сукупність порушених норм законодавства у сфері міграції, що регулюють правила та порядок в'їзду, транзитного проїзду, перебування, виїзду, встановлені для мігрантів іноземного походження. У визначення включається незаконна трудова діяльність мігрантів, яка безпосередньо не відноситься до процесу міграції. Зайва деталізація порушених норм міграційного законодавства у визначенні незаконної міграції робить його докладним і інформативним, одночасно громіздким і складним для сприйняття.

У науковій літературі дане розуміння незаконної міграції є поширеним його дотримуються досить велика кількість вчених, серед яких можна виділити: О.А. Грішнова, Г.І. Луцишин, О. А. Малиновська, Р.М. Кермач, А.В. Солодько, Т.В. Клінченко, В.В. Кривенко, О.О. Чуприна і ін. [2].

Третій підхід визначає незаконну міграцію як одну з умов реалізації мігрантами намічених цілей, в центрі уваги якої зосереджені цільові установки мігрантів, якими керуються при прийнятті рішення про переміщення з однієї території в іншу. Цілі мігрантів автори даного підходу умовно поділяють на кілька складових: нелегальне облаштування в країні призначення; нелегальне працевлаштування та отримання нелегального заробітку. міграційний процес економічний чинник

На нашу думку, даний підхід має ряд недоліків, до яких можна віднести звуження тлумачення незаконної міграції, яке призводить до невірної інтерпретації. У визначенні розуміння незаконної міграції зміщується в бік цілепокладання мігрантів, не відбивається суть явища, основні компоненти його структури та змісту. До представників цього підходу можна віднести: О.І. Палангюк і інші [3].

Четвертий підхід, запропонований С.М. Колос, розглядає незаконну міграцію як сукупність суспільних відносин, що складаються в процесі перетину іноземними громадянами та особами без громадянства державних кордонів і різного за цілями та термінами перебування зазначених осіб на території держави в порушення міграційного законодавства.

Даний підхід по-іншому дозволяє поглянути на це поняття, проте він не конкретизує учасників суспільних відносин і форми взаємодії, що представляє сутність і структуру суспільних відносин. Визначення не включає мінімальний склад структурних елементів незаконної міграції.

П' ятий підхід, представниками якого є В.В. Пивоваров і К.В. Петраш, дозволяє подивитися на феномен незаконної міграції з якісно нової сторони. Автори підходу з'єднують у визначенні незаконної міграції наступні компоненти: нелегальний самостійний в'їзд особи в державу; організація нелегального в'їзду мігрантів; діяльність злочинних співтовариств мігрантів; здійснення мігрантами протизаконною, злочинної діяльності незалежно від законності перебування в державі перебування.

Тлумачення незаконної міграції як виду транснаціональної злочинної діяльності в деякому роді схоже з поняттям кримінальної міграції, яка передбачає пересування мігрантів з метою вчинення злочинів і переміщення кримінальних технологій, що призводить згодом до підміни цих понять.

Вважаємо недоцільним включення в визначення незаконної міграції злочинну діяльність мігрантів, так як вона не відноситься до міграційного процесу та не у всіх випадках має місце.

У сучасній літературі та на практиці зустрічаються синтетичні визначення, що спираються на певну комбінацію наведених вище підходів. Представником є А.Ф. Мота і інші [5].

Особливістю цих формулювань є те, що вони визначають незаконну міграцію не тільки як форму територіального переміщення з порушенням норм законодавства у сфері міграції (перший підхід), але й містять перерахування елементів структури явища (другий підхід). У формулюваннях робиться акцент на ціль, яку переслідують мігранти (третій підхід).

Основним недоліком синтетичних визначень є надмірна інформативність і громіздкість, що ускладнює однозначне розуміння та сприяє появі різночитань. На нашу думку, визначення незаконної міграції має бути інформативним, точним і лаконічним, має відображати лише суттєві сторони явища. З урахуванням різноманітності наявних підходів до визначення поняття «незаконна міграція» вважаємо, що необхідна уніфікація понятійного апарату у сфері міграції з метою приведення його до єдиної форми та змісту. На це особливо потрібно звернути увагу, так як мова йде про термінологію, яку передбачається в подальшому використовувати у нормативно-правових актах України.

На основі поєднання першого (загального) і другого (приватного) підходів до визначення поняття незаконної міграції пропонуємо розуміти під незаконною міграцією самостійне або організоване незаконне переміщення (в'їзд, виїзд, транзитний проїзд) іноземних громадян і осіб без громадянства або порушення норм міграційного законодавства країни-реципієнта, виражене у відсутності (втрати) прав на перебування в Україні.

При виділенні необхідних і достатніх умов віднесення міграції до незаконної були враховані міркування про те, що необхідною визнається таку умову, при невиконанні якого явище не може бути визнана такою та не може існувати. Достатня умова передбачає, що при наявності (виконання, дотриманні) явище може визнаватися таким.

Стосовно до незаконної міграції необхідною умовою виступає факт незаконного переміщення іноземних громадян і осіб без громадянства через адміністративно-територіальні межі. Достатньою умовою віднесення міграції до незаконної є факт порушення норм законодавства країни- реципієнта.

Уточнене визначення поняття «незаконна міграція» відображає можливі способи реалізації переміщення незаконних мігрантів, не включення яких призводить до штучного звуження тлумачення визначення та дозволяє правопорушникам уникати відповідальності, передбаченої законодавством.

Всі перераховані вище компоненти у структурі визначення відрізняють його від решти масиву наявних визначень, наповнюючи конкретним змістом і надаючи його формі чітких меж. Міграцію робить незаконною характер дій, здійснюваних у процесі міграції, а не після неї.

У структуру незаконної міграції не включаємо трудову діяльність мігрантів, здійснення ними протизаконною, злочинної діяльності незалежно від законності перебування їх на території України. На нашу думку, трудова діяльність мігрантів відноситься до такого виду міграції як трудова міграція. У свою чергу, кримінальна діяльність мігрантів у всіх аспектах прояву відноситься до такого виду міграції, як кримінальна міграція.

Згідно з логікою наукового дослідження після розгляду центрального поняття і його структури, необхідно визначити класифікацію (види) незаконних міграційних процесів. Притаманні розглянутому феномену ознаки свідчить про наявність відмінних рис і специфічних закономірностей, що надають якісну своєрідність. Під незаконними міграційними процесами розуміється послідовний, тривалий у часі ланцюжок дій, спрямованих на переміщення з однієї території на іншу, що фіксуються як міграційні події, які знаходяться у протиріччі з вимогами законодавства у сфері міграції.

Проведений аналіз різних джерел показав, що відсутня загальноприйнята в науковому співтоваристві та закріплена у нормативних джерелах класифікація незаконних міграційних процесів, яка дозволила упорядкувати та згрупувати різноманітність протікають незаконних міграційних процесів за різними класифікаційними підставах.

Відсутність єдиної, уніфікованої класифікації економіко-правових категорій тягне застосування різних за смисловим навантаженням юридичних термінів при описі одних і тих же явищ, процесів, як наслідок, виникнення проблеми, пов'язаної з поділом незаконних міграційних процесів на окремі види за різними класифікаційними ознаками.

Результатом аналізу наукових уявлень про порушення у сфері міграції, вивчення практики контролю та нагляду за міграційними процесами з'явилося класифікації за п'ятьма ознаками. На етапі здійснення міграції, тобто при реалізації переїзду з однієї країни в іншу найбільшого поширення набули наступні незаконними міграційні процеси: перетин кордону (в'їзд, виїзд) у спеціально необладнаних місцях (тобто поза зоною прикордонного контролю); надання в пунктах прикордонного огляду підроблених документів; повідомлення в пунктах прикордонного огляду недостовірної мети в'їзду; порушення порядку та правил транзитного проїзду в іншу країну через територію України; ухилення іммігранта від проходження імміграційного контролю на етапі допуску на територію України.

На етапі перебування та адаптації мігрантів у приймаючій країні можуть виникати такі незаконні міграційні процеси: порушення правил перебування на території України, в тому числі перебування без дозвільних документів, якщо це передбачено законодавством; порушення правил і порядку здійснення трудової діяльності на території України (робота без дозвільних документів, без оформлення офіційних договорів з роботодавцем, повідомлення недостовірної інформації та надання підроблених документів при оформленні документів для здійснення трудової діяльності); перевищення встановленого максимального терміну перебування на території України; пролонгація терміну перебування на території України без законних підстав та інші.

За мету переїзду мігрантів пропонуємо розрізняти незаконні міграційні процеси, що носять нетрудовий і трудовий характер. До першої групи належать ті незаконні міграційні процеси, що здійснюються з метою, не пов'язаною з трудовою діяльністю на території України. Наприклад, незаконна міграція з метою подальшого перебування (проживання) на території України, з метою туризму, навчання, включаючи приватні та інші цілі, у розрізі яких ведеться облік міграційних потоків в органах державної влади.

Незаконні міграційні процеси, як правило, носять трудовий характер. До найбільш поширених порушень при здійсненні трудової діяльності іноземними громадянами та особами без громадянства на території України можна віднести: повідомлення недостовірної інформації та надання підроблених документів при оформленні для здійснення трудової діяльності; здійснення трудової діяльності без оформлення документів; здійснення трудової діяльності без оформлення трудових і цивільно-правових договорів з роботодавцями; недотримання обмежень, передбачених щодо зовнішніх трудових мігрантів; незаконне використання трудового потенціалу іноземних громадян або осіб без громадянства; невиконання обов'язків, покладених на роботодавців з розміщення та працевлаштування іноземних громадян і осіб без громадянства.

По виду юридичної відповідальності за порушення норм законодавства України незаконні міграційні процеси можна розділити на ті, що тягнуть адміністративну відповідальність, ті, які тягнуть кримінальну відповідальність. До незаконних міграційних процесів, що тягнуть кримінальну відповідальність, відносяться незаконне перетинання осіб через державного кордону України (ст. 332 Кримінального Кодексу України) [7].

Адміністративна відповідальність у сфері міграції передбачена за порушення норм міграційного законодавства за адміністративні правопорушення в галузі захисту Державного кордону України та забезпечення режиму перебування іноземних громадян або осіб без громадянства на території України.

Докладний перелік правопорушень у сфері міграційного законодавства, що передбачає адміністративну відповідальність, представлений в чинній редакції Кодексу України про адміністративні правопорушення в главі 15: Порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України (ст.. 203); Порушення порядку працевлаштування, прийняття на навчання, надання житла, реєстрації іноземців та осіб без громадянства та оформлення для них документів (ст. 204); Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України (ст.204-1); Невжиття заходів до забезпечення своєчасної реєстрації іноземців і осіб без громадянства (ст. 204-2); Невжиття заходів до забезпечення своєчасної реєстрації іноземців і осіб без громадянства (ст.205); Порушення порядку надання іноземцям та особам без громадянства житла, транспортних засобів та сприяння в наданні інших послуг (ст. 206) [8].

Наступною класифікаційним ознакою є рівень латентності. За цією ознакою можна виділити два підвиди незаконних міграційних процесів: незаконні міграційні процеси, що характеризуються низьким рівнем латентності; незаконні міграційні процеси, що характеризуються високим рівнем латентності.

Низький рівень латентності характерний для незаконних міграційних процесів, що виявляються на етапі здійснення міграції (переїзду) при перетині кордонів адміністративно-територіальних утворень.

Високий рівень латентності властивий незаконним міграційним процесам, які виявляються на етапі перебування на території приймаючої мігранта країни, коли незаконно перетнув кордон України та незаконно перебуває на території держави в порушення законодавства.

Виявлення правопорушень у сфері міграції, що характеризуються низьким і високим рівнем латентності, як правило, здійснюється при проведенні імміграційного контролю на кордоні та внутрішньодержавного контролю за міграційними процесами, включаючи підготовку та проведення різних заходів щодо виявленню осіб, які незаконно перебувають в країні.

У напрямах міграційних потоків пропонуємо розрізняти: незаконні еміграційні процеси, які полягають в незаконному виїзді іноземних громадян та осіб без громадянства з порушенням норм міжнародного та внутрішньодержавного права; незаконні імміграційні процеси, які передбачають незаконний в'їзд іноземних громадян і осіб без громадянства з порушенням норм міжнародного та внутрішньодержавного права.

Наступною класифікаційною ознакою є спосіб реалізації незаконних міграційних процесів. За цією ознакою можна виділити неорганізовані і організовані незаконні міграційні процеси. Неорганізовані незаконні міграційні процеси є незаконні самостійні одиночні або групові переміщення мігрантів, що відбуваються за особистим волевиявленням і без координації переміщення ззовні.

Навпаки, організовані незаконні міграційні процеси припускають організацію незаконного в'їзду, перебування, транзитного проїзду мігрантів, здійснювану при безпосередній участі зацікавлених осіб, у тому числі здійснюються групою осіб за попередньою змовою.

Запропонована класифікація дозволяє отримати комплексне кончини про цей феномен і сформувати науковий підхід до дослідження цього проблемного і актуального напряму, який спирається на принципи однозначності, суворої визначеності, ясності, доступності, системності, сумісності з іншим комплексом розроблених класифікацій у цій галузі знань.

Розроблена класифікація незаконних міграційних процесів може застосовуватися з метою запобігання та профілактики таких протиправних явищ на території України, що в подальшому дозволить мінімізувати негативний вплив на економічну безпеку країни-реципієнта. Далі необхідно зупинитися на такому чиннику, як форма незаконних міграційних процесів, яка служить для вираження специфічного прояву одного й того ж міграційного явища.

У науковій літературі виділяють основні форми нелегальної імміграції, до яких відносить: легальний в'їзд з подальшим порушенням умов перебування і (або) працевлаштування; незаконний в'їзд; нелегальний в'їзд.

Н а нашу думку, автор врахував не повний перелік можливих форм прояву незаконних міграційних процесів. Однак зауважимо, що є спроба розмежування незаконного і нелегального в'їзду, але не визначаються критерії, на основі якого відбувається цей поділ.

Представники наукової спільноти в аналітичних матеріалах форми незаконної міграції визначають, як види, що тягне підміну даних дефініцій і говорить про неузгодженість думок різних авторів щодо понятійно-категоріального апарату міграційної сфери.

В якості основних видів (форм) незаконних міграційних процесів фахівці виділяють наступні: незаконний в'їзд; незаконне перебування (проживання); незаконна трудова діяльність. Різне поєднання форм незаконної міграції утворюють моделі незаконної міграції.

У літературі виділяють наступні основні моделі незаконної міграції: законний в'їзд, законне перебування, незаконна трудова діяльність; незаконний в'їзд, законне перебування, незаконна трудова діяльність; законний в'їзд, незаконне перебування, незаконна трудова діяльність; незаконний в'їзд, незаконне перебування, незаконна трудова діяльність.

В якості додаткових моделей незаконної міграції вчені виділяють: законний в'їзд, незаконне перебування; незаконний в'їзд, незаконне перебування.

Додаткові моделі незаконної міграції не передбачають здійснення мігрантами трудової діяльності. Що стосується України такі випадки зустрічаються досить рідко, так як в основному імміграційний потік носить трудовий характер.

Дослідження класифікації та форм незаконних міграційних процесів має на меті підготувати науково-обґрунтовані підходи для реалізації Стратегії державної міграційної політики на період до 2025 року [9]. Комплексний підхід до реформування адміністративно-правового механізму є найбільш обґрунтованим і ефективним в умовах періоду адаптації національного законодавства та реформування державного управління [10, с. 6006].

Висновки

На основі аналізу накопиченої раніше інформації в цій галузі, були уточнені основні моделі незаконних міграційних процесів, які представляють різні комбінації форм незаконних міграційних процесів в залежності від: законності способу перетину кордону; законності правового становища мігрантів; законності трудового положення мігрантів. Перелік відомих науковому співтовариству моделей був доповнений наступним поєднанням компонентів міграційного процесу: незаконний в'їзд + законне перебування + законна трудова діяльність, яка раніше не виділялося в окрему модель.

Відзначимо, що ситуація, при якій мігрант потрапляє на територію України за неофіційними каналами, тобто незаконно, не має наміру надалі легалізуватися на території України, неможлива, так як у даному випадку у нього не залишається можливості працювати легальним способом. Модель незаконний в'їзд + незаконне перебування + законна трудова діяльність була виключена з можливих комбінацій форм незаконних міграційних процесів.

В основному міграційні потоки в Україні формуються за рахунок іноземних громадян держав, для яких передбачено спрощений порядок в'їзду на територію країни та постановки на міграційний облік в період перебування.

Можна зробити висновок про те, що у представників цих держав практично відсутні наміри незаконно в'їжджати на територію України щодо дії безвізового режиму в'їзду. Тому більшість мігрантів потрапляють в Україну по офіційних каналах, але в подальшому є ймовірність порушення з їх боку режиму перебування, правил і порядку здійснення трудової діяльності.

Література

1. Пак Н. Неконтрольована міграція як загроза безпеці країн Європейського Союзу. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2016. № 1(44/45). С. 30-32.

2. Алгаш В., Піттель А. Сучасна міграційна криза як виклик для Європейського Союзу. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 12. С. 334-338.

3. Палангюк О. Аналіз механізмів державного регулювання нелегальної міграції в Україні у працях сучасних дослідників. Державне управління та місцеве самоврядування. 2014. № 1. С. 83-92.

4. Колос С. М. Фактори впливу на міграційні процеси в Україні Вісник Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля. 2013. № 16 (205). С. 194-203.

5. Пивоваров В. В., Петраш К. В. Кримінологічний аналіз світової нелегальної міграції: український аспект. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 1. С. 195-199.

6. Мота А. Ф. (2019) Теорія і практика протидії нелегальній міграції органами Державної прикордонної служби України: адміністративно-правовий аспект: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07. Львів, 2019. 519 с.

7. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ. Законодавство України. URL. https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text

8. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 07.12.1984 р. № 8073-ХІІ. Законодавство України. URL. https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/80731-10#Text

9. Про схвалення Стратегії державної міграційної політики України на період до 2025 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 р. № 482- р. Законодавство України. URL. https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/482-2017-%D1%80#Text

10. Ковалів М., Єсімов С., Крамар Р., Скриньковський Р. Перспективи реформування організаційно-правового механізму забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Traektoriв Nauki. 2017. Vol. 3, №. 10, p. 6001-6008.

Размещено на Allbest.ru