Стабільність виборчого законодавства як передумова реалізації прав і свобод людини
Передбачуваність змісту правових норм - умова, що необхідна для визначення обсягу, процедури та меж реалізації прав, свобод і законних інтересів людини. Виборчий процес - елемент публічного управління, що характеризує будь-яку демократичну державу.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.06.2022 |
| Размер файла | 17,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
Размещено на http://www.allbest.ru
Стабільність виборчого законодавства як передумова реалізації прав і свобод людини
Чудик Наталія
В статье исследованы вопросы, связанные со стабильностью избирательного законодательства как предпосылки для реализации прав и свобод человека в Украине.
Аргументировано, что четкое понимание современных проблем избирательного процесса позволяет разрабатывать эффективные механизмы правового регулирования в данной сфере. Отмечено, что современное избирательное законодательство нужно усовершенствовать с учетом европейских стандартов и численной практики. Отмечается, что одним из направлений устранения негативных последствий в избирательном процессе есть стабильное избирательное законодательство.
Ключевые слова: стабильность законодательства; избирательный процесс; избирательное право; избирательные споры, судебная защита.
Чудик Наталія кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права, Західноукраїнського національного Університету
У статті досліджено питання, пов'язані із стабільністю виборчого законодавства як передумови реалізації прав і свобод людини в Україні.
Аргументовано, що чітке розуміння сучасних проблем виборчого процесу дає можливість розробляти ефективні механізми правового регулювання у зазначеній сфері. Відзначено, що сучасне виборче законодавство необхідно вдосконалити з урахуванням європейських стандартів і чисельної практики. Наголошується, що одним з напрямків усунення негативних наслідків у виборчому процесі є стабільне виборче законодавство.
Наголошено, що виборче законодавство України закріплює демократичні засади організації та проведення виборів до органів державної влади й органів місцевого самоврядування, що забезпечує громадянам реальну можливість здійснення своїх виборчих прав. Від того, як буде організовано та проведено виборчий процес, від суворого додержання виборчого законодавства кожним його суб'єктом безпосередньо залежить авторитет нашої держави у світі.
Доведено, що стабільність законодавства є не просто правом, а умовою реалізації багатьох (якщо не всіх) прав і свобод людини. Передбачуваність змісту правових норм необхідна для людини, щоб визначити обсяг, процедуру та межі реалізації її прав, свобод і законних інтересів.
Встановлено, що стабільність виборчого законодавства має особливе значення, оскільки така вимога належить до основних міжнародних виборчих стандартів. Зокрема, саме вимога щодо стабільності міститься у Кодексі належної практики у виборчих справах [1, с. 150]. Крім того, стабільність виборчого законодавства має вкрай важливе значення для зміцнення довіри до виборчого процесу, що саме по собі є життєвим для зміцнення демократії. Норми, які часто змінюються, а особливо складні норми, можуть ввести виборця в оману. Саме така думка висловлена у пояснювальній доповіді до Кодексу [1, с. 168].
Наголошено, що прийняття Виборчого кодексу України вагомий крок для упорядкування даної галузі законодавства, гармонізації з існуючими міжнародними стандартами в цій сфері, а також визначено перспективні напрями удосконалення виборчого законодавства.
Ключові слова: стабільність законодавства; виборчий процес; виборче право; виборчі спори, судовий захист.
Chudyk N. STABILITY OF ELECTION LEGISLATION AS A PREREQUISITE FOR THE REALIZATION OF HUMAN RIGHTS AND FREEDOMS
The article examines issues related to the stability of electoral legislation as a prerequisite for the realization of human rights and freedoms in Ukraine.
It is argued that a clear understanding of current problems of the electoral process makes it possible to develop effective mechanisms of legal regulation in this area. It is noted that the modern election legislation needs to be improved taking into account European standards and numerical practice. It is emphasized that one of the ways to eliminate the negative consequences in the election process is a stable election legislation.
Key words: stability of legislation; election process; right to vote; election disputes, judicial protection.
Постановка проблеми
Чи впливає проблема стабільності законодавства на порушення прав людини? Нестабільність законодавства не лише не сприяє, а й украй шкодить правам і свободам людини через непередбачуваність для людини можливих довгоі середньострокових (а іноді і короткострокових) наслідків своїх діянь. Крім того, людині як адресату права доводиться неймовірно часто звертатися й адаптуватися до неконтрольованого потоку змін до законодавства, щоб відповідним чином корегувати власні рішення.
Стабільність законодавства є не просто правом, а умовою реалізації багатьох (якщо не всіх) прав і свобод людини. Передбачуваність змісту правових норм необхідна для людини, щоб визначити обсяг, процедуру та межі реалізації її прав, свобод і законних інтересів.
Виборчий процес є складовим елементом більш масштабного публічного управління та характеризує будь-яку демократичну державу. Відповідно, особливості організації та проведення цього процесу багато в чому залежить від стабільності виборчого законодавства, діючої системи публічного управління в країні та усталених взаємин між складовими елементами політичної системи. Виборчий процес за своєю суттю являє собою процес боротьби за владу та її утримання. Отже, це є репрезентацією ініціативної діяльності усіх дієвих учасників політичної системи: органів публічної влади різних рівнів, політичних партій, ЗМІ, громадських організацій тощо. Метою цього виступає вплив на зміну всієї системи публічного управління починаючи формуванням представницьких органів влади та закінчуючи кадровими перестановками у виконуючих органах. Результатом можуть бути докорінні зміни парадигми політичного керівництва та масштабне реформування в усіх сферах суспільного життя.
Проблеми вдосконалення виборчого законодавства України, розвитку виборчої системи, підвищення політико-правової культури учасників виборчого процесу передбачають обов'язкове врахування як історичних, національних традицій, так і передового досвіду світової виборчої практики. Особливої актуальності набуває стабільність виборчого законодавства.
Базуючись на цьому, а також враховуючи те, що політичні процеси можуть бути достатньо динамічними, варто говорити про актуальність систематичних досліджень проблем виборчого процесу. Особливо слід звертати увагу на питання стабільності виборчого законодавства, як передумови реалізації прав і свобод людини в Україні. Це може бути практично реалізовано лише за умови існування ефективної виборчої системи та демократичних принципів і процедур формування представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування, належного законодавчого врегулювання статусу всіх суб'єктів виборчого процесу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
правовий виборчий публічний
Науковий аналіз виборчого процесу в Україні знайшов своє відображення у працях таких дослідників, як Бортніков В., Грищенко І., Губська О., Закірова С., Ключковський Ю., Ковриженко Д., Костецька Л. Чоловська О. та багатьох інших. Однак, сьогодні у державі відбуваються масштабні перетворення, а у політичній сфері прослідковуються конфліктні ситуації. Це обумовлює необхідність проведення досліджень виборчого процесу, а особливо стабільності виборчого законодавства як передумови реалізації прав і свобод людини.
Мета статті полягає в дослідженні сучасних тенденцій розвитку виборчого законодавства України, демократичних засад організації та проведення виборчого процесу до органів державної влади й органів місцевого самоврядування, що забезпечує громадянам реальну можливість здійснення своїх виборчих прав.
Виклад основного матеріалу дослідження
Стабільність законів, поряд з їх чіткістю для розуміння, логічною узгодженістю, перспективною дією та необхідністю ухвалення відповідно до встановленої процедури й офіційного оприлюднення, уналежнюють до формальної характеристики принципу верховенства права [2, с. 16].
Однією з основних умов реалізації прав і свобод людини є стабільність законодавства. Стабільність змісту правових норм необхідна для людини, щоб визначити обсяг, процедуру та межі реалізації її прав, свобод і законних інтересів. Як слушно зазначає М.В. Афанасьєва, «яскравим проявом зловживання правом на прийняття актів виборчого законодавства є проведення кожних виборів в Україні за оновленим виборчим законодавством. Президентські вибори проводилися кожного разу за зміненим виборчим законом. Така ж картина спостерігається й щодо парламентських виборів» [3, с. 219-220].
Стабільність виборчого законодавства має особливе значення, оскільки така вимога належить до основних міжнародних виборчих стандартів. Зокрема, саме вимога щодо стабільності міститься у Кодексі належної практики у виборчих справах [3, с. 150]. Крім того, стабільність виборчого законодавства має вкрай важливе значення для зміцнення довіри до виборчого процесу, що саме по собі є життєвим для зміцнення демократії. Норми, які часто змінюються, а особливо складні норми, можуть ввести виборця в оману. Саме така думка висловлена у пояснювальній доповіді до Кодексу [3, с. 168].
Проблема нестабільності виборчого законодавства України не нова та загальновідома. Як слушно зауважують окремі дослідники, виборче законодавство Україна постійно перебуває в стані не те що нестабільності, а в справжній політико-правовій турбулентності [4, с. 120].
На думку Ю.Б. Ключковського, така турбулентна нестабільність виражається не лише в тому, що практично кожні вибори в Україні проводяться якщо не за новим, то за істотно оновленим виборчим законом; крайній вираз нестабільності полягає в тому, що зміни до виборчого закону неодноразово вносилися напередодні виборів, а то й під час виборчого процесу [5, с. 700].
Обґрунтовано оцінюючи зміни виборчого законодавства, деякі дослідники на поліпшення нормативного регулювання виборів. Так, на думку Н.О. Ніколаєнко, з кожним наступним виборчим процесом, починаючи з 2010-го, виборче законодавство в Україні регресує. Цьому сприяли, зокрема, законодавчі акти, які Верховна Рада ухвалювала з погляду політичної доцільності, а не виборчих процедур, які потрібно було розписувати в законі так, щоб запобігти правопорушенням [6, с. 272].
М.М. Рябець вказує: «Виборчі закони не можуть бути результатом постійного політичного компромісу владних структур перед проведенням чергових виборів, оскільки нестабільність виборчого законодавства не сприяє зміцненню народовладдя та демократичних засад у державному управлінні країною та не викликає поваги у міжнародної спільноти» [7, с. 46].
У зв'язку з цим у спеціальній літературі висловлюється ідея доповнення змісту правової визначеності вимогою відсутності «внесення непередбачуваних змін до законодавства» [8, с. 54].
Для виборчого законодавства таке розширене розуміння принципу правової визначеності за рахунок більшої стабільності нормативного регулювання виглядає цілком обґрунтованим [5, с. 701].
Як слушно зазначають дослідники, нестабільність законодавства завжди є його істотним недоліком, який призводить до нестабільності правового поля, ускладнює поведінку суб'єктів правозастосування, учасників правових відносин. Часта зміна окремих законів породжує нестабільність усієї системи законодавства і правової системи. Нестабільність законодавства, у свою чергу, призводить до порушення його системних зав'язків, виникнення численних юридичних колізій, утруднює реалізацію принципів верховенства права та законності, обумовлює низьку ефективність правового регулювання [9, с. 36]. З іншого боку, стабільність законодавчого регулювання визнається позитивним явищем: «стабільність закону забезпечує повноцінну реалізацію закону, адже його адресати мають змогу вивчити і засвоїти його приписи під час реалізації своїх прав і виконання обов'язків протягом тривалого часу. Тривале застосування закону показує недосконалі його елементи й дає можливість підготувати адекватні, системні зміни до нього» [10, с. 10].
Підкреслюючи, що стабільність закону є вирішальною для довіри до виборчого процесу, Венеційська комісія «За демократію через право» зауважує, що стабільність виборчого законодавства передбачає те, що основні його елементи, зокрема і виборча система, склад комісій і межі округів, не можна переглядати менш як за рік до виборів.
Зокрема, пункт ІІ.2.Ь Кодексу належної практики у виборчих справах закріплює: «Основні елементи виборчого закону, зокрема власне виборчу систему, членство у виборчих комісіях і визначення меж округів не можна переглядати пізніше як за один рік до проведення виборів, або ж їх треба закріпити в конституції чи в акті, що має більш високий рівень, ніж звичайний закон» [3, с. 150].
Стабільність саме цих трьох конкретних предметів регулювання обґрунтовується тим, що вони найчастіше впливають на результати виборів, а тому їх зміни «в останній момент» можуть слугувати засобом маніпулювання (чи провокувати підозри щодо такого маніпулювання) в інтересах провладної партії [3, с. 168].
В Інтерпретативній декларації про стабільність виборчого законодавства, прийнятій Венеційською комісією, це положення пояснюється дещо докладніше. Так, Декларація стверджує: «Принцип, згідно з яким основні елементи виборчого закону не можна переглядати менш як за рік до проведення виборів, не має переваги перед іншими принципами Кодексу належної практики у виборчих справах. Він не може вимагати збереження ситуації, яка суперечить нормам європейського виборчого доробку або перешкоджати імплементації рекомендацій міжнародних організацій» [11, с. 177].
Таким чином, принцип стабільності у його розумінні, запропонованому Венеційською комісією, зовсім не виключає розвитку виборчого законодавства у напрямі вдосконалення його положень, максимальної імплементації європейських виборчих стандартів чи навіть глибокого його реформування; його вимога розумний строк внесення таких змін задовго до виборів [5, с. 703].
Як зазначила Комісія у Доповіді про часові рамки та перелік політичних критеріїв оцінки виборів, «хоча виборче законодавство не є чимось закам'янілим, його не слід піддавати постійним змінам. Зміна правил гри безпосередньо перед або під час гри не сприяє демократичності виборів» [12, с. 285]; водночас Комісія підкреслює: «У певних обставинах винятки з цього «правила одного року» можуть бути прийнятними, а саме, якщо є потреба усунути законодавчим шляхом непередбачені проблеми або забезпечити виправлення порушень міжнародно-визнаних прав, якщо такі порушення були виявлені у виборчому законодавстві» [12, с. 287].
Як вказується у спеціальній літературі, існують два розуміння стабільності закону: по-перше, як незмінність закону (незмінний закон стабільний закон), і, по-друге, як сталість підходу до регулювання суспільних відносин з можливістю системної, еволюційної зміни законодавства (закон може змінюватись, залишаючись при цьому стабільним) [10, с. 9]. Більш обґрунтованим визнається другий підхід. Зокрема, Д.А. Монастирський вказує, що в умовах динамічної зміни суспільно-політичної ситуації в Україні, спричиненої тривалим і суперечливим перехідним періодом до стійкої демократії, навряд чи можна вимагати незмінності виборчого законодавства [10, с. 9].
Саме тенденція останнього десятиліття змушує говорити про втрату стабільності вітчизняним виборчим законодавством. Хоча у науковій літературі доводиться думка, що «стабільність законодавства є складовим елементом принципу верховенства права, з якого випливає обов'язок держави забезпечувати чинність закону шляхом встановлення чітких, очевидних правил, які запрограмовані на майбутнє і не змінюватимуться свавільно» [4, с. 156], а нестабільність законодавства є чинником ризику у сфері правової безпеки [2, с. 275-276].
Висновки
Досвід багатьох держав світу підтверджує, що одне з центральних місць у політичному процесі суспільств і держав, які стали на демократичний шлях розвитку, займають проблеми створення стабільного виборчого законодавства, як передумова дотримання прав і свобод людини.
Підсумовуючи наведене, доцільно виокремити такі шляхи закріплення принципу стабільності законодавства у національному вимірі: 1) заборона внесення змін до певних норм за деякий час до певної події; 2) обмеження зміни норм, які охороняються принципом стабільності; 3) закріплення основних норм, які лабільні до спричинення нестабільності, у конституціях або конституційних законах із метою більш суттєвого захисту від змін і необхідності консенсусу для цього.
Головне завдання держави на сучасному етапі, полягає у тому, щоб забезпечити суспільну довіру до результатів виборів, як з боку своїх громадян, усіх учасників виборчого процесу, так і з боку міжнародної спільноти, через механізми активного залучення їх до виборчого процесу на всіх етапах.
Література
1. Кодекс належної практики у виборчих справах. Керівні принципи та Пояснювальна доповідь. Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права: Матеріали Венеціанської Комісії: в 2-х част.; пер. з англ. / за ред. Ю. Ключковського. 3-є вид., випр. і доповн. Київ: Логос, Ч. 1. С. 143-176.
2. Шевчук С.В. Стаття 8 Конституції України (науковий коментар). Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». 2011. Том 116. С. 15-18.
3. Афанасьєва М.В. Виборча інженерія в Україні: монографія. Одеса: Юридична література, 2014. 384 с.
4. Євграфова Є.П., Євграфов П.Б. Виборче право складова конституційного процесу. Конституція і виборчий процес в Україні: матер. міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 25 черв. 2015 р.) / наук. ред. Ю.С. Шемшученко; упор. Н.М. Пархоменко, М. Скубішевскі. Київ: Юридична думка, 2015. С. 119-124.
5. Ключковський Ю.Б. Принципи виборчого права: доктринальне розуміння, стан та перспективи законодавчої реалізації в Україні: монографія. Київ: ВАІТЕ, 908 с. URL: https://www.0sce.0rg/files/f/documents/e/8/401765.pdf.
6. Ніколаєнко Н.О. Адміністративний ресурс: політико-правові проблеми протидії в сучасній політичній практиці. Миколаїв: Вид-во Миколаївського національного університету ім. В.О. Сухомлинського, 2011. 392 с.
7. Рябець М.М. Актуальні проблеми вдосконалення виборчого законодавства в Україні через призму його кодифікації у нових політичних умовах. Виборче законодавство України: стан, шляхи та перспективи вдосконалення: матеріали засідань науковопрактичного семінару з проблем виборчого законодавства України. Київ: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2011. С. 43-51.
8. Приймак А.М. Принцип правової визначеності: поняття та окремі аспекти. Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». 2010. Т. 103. Юридичні науки. С. 53-55.
9. Суходубова І.В. Стабільність і динамізм законодавства: поняття, співвідношення, засоби забезпечення: монографія. Харків: Право, 2016. 228 с.
10. Монастирський Д.А. Стабільність закону: поняття, сутність та фактори забезпечення: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Київ, 2009. 20 с.
11. Інтерпретативна декларація про стабільність виборчого законодавства (CDLAD(2005)043). Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права: Матеріали Венеціанської Комісії / пер. з англ.; за ред. Ю. Ключковського. 3-є вид., випр. і доповн. В 2-х част. Київ: Логос, 2016. Ч. 1. С. 177.
12. Доповідь про часові рамки та перелік політичних критеріїв оцінки виборів (CDLAD(2010)037). Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права: Матеріали Венеціанської Комісії / пер. з англ.; за ред. Ю. Ключковського. 3-є вид., випр. і доповн. В 2-х част. Київ: Логос, 2016. Ч. 1. С. 284-290.
References
1. Kodeks nalezhnoi praktyky u vyborchykh spravakh. Kerivni pryntsypy ta Poiasniuvalna dopovid (CDL-AD(2002)23rev) (2016).
2. Yevropeiskyi demokratychnyi dorobok u haluzi vyborchoho prava: Materialy Venetsianskoi Komisii: v 2-kh chast.; per. z anhl. / za red. Yu. Kliuchkovskoho. 3-ye vyd., vypr. i dopovn. Kyiv: Lohos, Ch. 1. pp. 143-176 [in Ukrainian].
3. Shevchuk S.V. (2011). Stattia 8 Konstytutsii Ukrainy (naukovyi komentar). Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Kyievo-Mohylianska akademiia». Tom 116. pp. 15-18 [in Ukrainian].
4. Afanasieva M.V. (2014). Vyborcha inzheneriia v Ukraini: monohrafiia. Odesa: Yurydychna literatura. [in Ukrainian].
5. Yevhrafova Ye.P., Yevhrafov PB. (2015). Vyborche pravo skladova konstytutsiinoho protsesu. Konstytutsiia i vyborchyi protses v Ukraini: mater. mizhnar. nauk.-prakt. konf. (Kyiv, 25 cherv. 2015 r.) / nauk. red. Yu.S. Shemshuchenko; upor. N.M. Parkhomenko, M. Skubishevski. Kyiv: Yurydychna dumka. pp. 119-124 [in Ukrainian].
6. Kliuchkovskyi Yu.B. (2018) Pryntsypy vyborchoho prava: doktrynalne rozuminnia, stan ta perspektyvy zakonodavchoi realizatsii v Ukraini: monohrafiia. Kyiv: VAITE. [in Ukrainian]. Retrieved from: https://www.osce.org/files/!/documents/e/8/401765.pdf.
7. Nikolaienko N. O. (2011). Adminis tr aty vny i resurs: polityko-pravovi problemy protydii v suchasnii politychnii praktytsi. Mykolaiv: Vydvo Mykolaivskoho natsionalnoho universytetu im. V.O. Sukhomlynskoho, [in Ukrainian].
8. Riabets M.M. (2011). Aktualni problemy vdoskonalennia vyborchoho zakonodavstva v Ukraini cherez pryzmu yoho kodyfikatsii u novykh politychnykh umovakh. Vyborche zakonodavstvo Ukrainy: stan, shliakhy ta perspektyvy vdoskonalennia: materialy zasidan naukovo-praktychnoho seminaru z problem vyborchoho zakonodavstva Ukrainy. Kyiv: Instytut zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy, pp. 43-51 [in Ukrainian].
9. Pryimak A.M. (2010). Pryntsyp pravovoi vyznachenosti: poniattia ta okremi aspekty. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Kyievo-Mohylianska akademiia». T. 103. Yurydychni nauky. pp. 53-55 [in Ukrainian].
10. Sukhodubova I.V. (2016). Stabilnist dynamizm zakonodavstva: poniattia, spivvidnoshennia, zasoby zabezpechennia: monohrafiia. Kharkiv: Pravo, [in Ukrainian].
11. Monastyrskyi D.A. (2009). Stabilnist zakonu: poniattia, sutnist ta faktory zabezpechennia: avtoref. dys. ... kand. yuryd. nauk. Kyiv, [in Ukrainian].
12. Interpretatyvna deklaratsiia pro stabilnist vyborchoho zakonodavstva (CDLAD(2005)043). (2016) Yevropeiskyi demokratychnyi dorobok u haluzi vyborchoho prava: Materialy Venetsianskoi Komisii / per. z anhl.; za red. Yu. Kliuchkovskoho. 3-ye vyd., vypr. i dopovn. V 2-kh chast. Kyiv: Lohos. Ch. 1. pp. 177.
13. Dopovid pro chasovi ramky ta perelik politychnykh kryteriiv otsinky vyboriv (CDLAD(2010)037). (2016). Yevropeiskyi demokratychnyi dorobok u haluzi vyborchoho prava: Materialy Venetsianskoi Komisii / per. z anhl.; za red. Yu. Kliuchkovskoho. 3-ye vyd., vypr. i dopovn. V 2-kh chast. Kyiv: Lohos. Ch. 1. pp. 284-290.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Права людини і громадянина. Види гарантій прав і свобод людини і громадянина та їх реалізація за законодавством України. Інститут парламентського уповноваженого з прав людини як важливий механізм захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина.
курсовая работа [33,1 K], добавлен 14.05.2014Історія виникнення та нормативного закріплення гарантій реалізації прав людини. Сучасні досягнення науки в сфері конституційного права. Види гарантій реалізації прав людини в Україні та зарубіжних країнах. Шляхи вдосконалення норм законодавства.
научная работа [52,5 K], добавлен 22.09.2012Відповідність Конституції України міжнародним стандартам в галузі прав людини. Особливості основних прав і свобод громадян в Україні, їх класифікація. Конституційні гарантії реалізації і захисту прав та свобод людини. Захист прав i свобод в органах суду.
реферат [11,5 K], добавлен 12.11.2004Характеристика правової основи міжнародних стандартів прав і свобод людини. Процес забезпечення прав, свобод людини відповідно до міжнародних стандартів, закріплених у міжнародно-правових документах. Створення універсальних міжнародно-правових стандартів.
статья [20,1 K], добавлен 22.02.2018Функція ефективного захисту прав і свобод людини і громадянина як основна функція держави. Специфіка судового захисту виборчих прав. Судовий захист прав і свобод людини як один із способів реалізації особою права на ефективний державний захист своїх прав.
научная работа [34,6 K], добавлен 10.10.2012Поняття гарантії прав людини. Громадянські і політичні права і свободи. Конституція України як основний гарант прав та свобод особи. Становлення та розвиток ідеї гарантій прав і свобод людини та громадянина в теоретико-правовій спадщині України.
курсовая работа [38,8 K], добавлен 09.05.2007Роль ООН у захисті прав і свобод людини. Захист прав людини на регіональному рівні. Права і свободи людини на Україні. Роль судової влади в державі та захист прав і свобод людини. Права і свободи людини та громадянина, їх гарантії, основні обов'язки.
реферат [20,6 K], добавлен 28.01.2009Права і свободи людини в міжнародно-правовому аспекті. Система Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини. Система національних засобів захисту прав людини. Забезпечення міжнародних стандартів прав і свобод людини в Україні.
реферат [45,9 K], добавлен 29.10.2010Аналіз місця і функціонального призначення органів місцевого самоврядування та розгляд муніципальних прав і свобод людини в Україні. Розкриття поняття та опис механізмів реалізації муніципальних прав та свобод особистості в залежності від їх класифікації.
дипломная работа [148,2 K], добавлен 02.10.2011Теоретичні та практичні аспекти реалізації організаційно-правових форм і методів діяльності судових органів, їх правовий статус та система нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу. Визначення напрямів реформування реалізації захисту прав.
курсовая работа [47,8 K], добавлен 18.03.2012
