Гендерно-правова експертиза як умова формування паритетної демократії

Анотація

Виклад основного матеріалу

Фундаментальною складовою процесу розбудови демократичної держави є гарантування рівності прав людини. Особливістю конституційного принципу рівності прав і свобод людини є забезпечення їх юридичної рівноваги, збалансування потреб та інтересів окремих людей, соціальних груп і суспільства загалом, вироблення механізмів попередження можливих конфліктів інтересів та їх розв'язання у разі виникнення [1, с. 32].

Ефективність здійснюваних у країні перетворень, спрямованих на формування громадянського суспільства та правової держави, зміцнення законності і правопорядку, залежить від того, наскільки досконалими є чинні нормативно-правові акти, їх проекти та ухвалюються правильні і обґрунтовані з правової точки зору рішення [2, с. 58]. Так, розвиток гендерного законодавства в Україні здійснюється швидкими темпами, тоді як його практична реалізація, чинні механізми та інструментарії забезпечення тендерної рівноваги залишаються недосконалими. Державні соціальні гарантії гендерної рівності в Україні не відповідають їх реальному стану, складаючи лише законодавче підґрунтя для подальшої реалізації [3].

Питання гендерної експертизи національного законодавства неодноразово порушувалось у міжнародних документах як об'єктивна необхідність створення правових можливостей забезпечення гендерної рівності у реальному житті, в усіх сферах його функціонування [4, с. 29]. Гендерно-правова експертиза необхідна для створення юридичних умов для рівної реалізації прав жінками та чоловіками.

Інститут гендерно-правової експертизи має важливе значення для запобігання порушенням основоположних прав і свобод людини та прискорення адаптації системи національного законодавства до законодавства Європейського Союзу [5]. Гендерна рівність вимірюється рівністю можливостей, і для цього важливо, щоб експертиза проводилась комплексно та дійсно виявляла можливу пряму і непряму дискримінацію, її першопричини, а також оцінювала вплив чинного законодавства та проектів нормативно-правових актів (НПА) на різні групи жінок та чоловіків [6, с. 4]. Досвід зарубіжних країн свідчить про те, що держави взяли на себе зобов'язання щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків і заохочують гендерну рівність на законодавчому рівні. Врахування гендерного чинника при розробці законодавчого акта відіграє значну роль у процесі становлення паритетної демократії та досягання мети держави - викоренення гендерної дискримінації. Україна також робить рішучі кроки у цьому напрямі.

Гендерно-правова експертиза проводиться з метою виявлення у чинних нормативно-правових актах та проектах нормативно-правових актів чинників, що сприяють або можуть сприяти дискримінації за ознакою статі [7].

Вивчаючи законодавство та інші документи зарубіжних країн щодо здійснення гендерно-правової експертизи, вбачається, що термін гендерно-правова експертиза у різних державах називається по-різному: «оцінка гендерного впливу», «гендерний тест», «гендерний аналіз», «гендерна експертиза», «комплексний гендерний підхід» тощо.

Так, оцінка гендерного впливу - саме така офіційна назва гендерно-правової експертизи законодавства у Фінляндській республіці та означає, що наслідки законодавства для жінок і чоловіків заздалегідь аналізуються, таким чином, можливість прямої чи опосередкованої дискримінації будь-якої статі попереджається [8]. Згідно з постановою уряду Киргизької Республіки, гендерна експертиза - діяльність експерта, спрямована на дослідження положень проекту підзаконного акта на предмет його відповідності проголошеним у суспільстві принципам тендерної рівності, законодавству Киргизької Республіки, нормам, відповідно до міжнародних договорів у сфері гендерної рівності, стороною яких є Киргизька Республіка [9]. Тендерний аналіз включає збір та аналіз даних, розділених за статтю, з метою виявлення будь-якого різного впливу на дії жінок та чоловіків, а також впливу гендерних ролей та обов'язків обох статей. Він також включає якісні аналізи, які допомагають уточнити, як і чому виникли такі різні ролі, та визначають відповідальність та вплив [10]. Європейська комісія визначає «гендерний аналіз» як вивчення відмінностей в умовах, потребах, рівнях участі, доступу до ресурсів і розвитку, контролі над активами, повноваженнями щодо ухвалення рішень тощо, між жінками й чоловіками та відмінностей у закріплених за ними гендерними ролями [11].

У літературі існують різні наукові визначення поняття гендерно-правової експертизи: гендерна експертиза українського законодавства передбачає виявлення та вилучення всіх прикладів гендерної дискримінації з чинного законодавства, гарантування законодавчими засобами адекватного правового захисту людей від дискримінації за ознакою статі як явної, так і прихованої [12, с. 70]; сукупність прийомів і правил процесу збору достовірної інформації з урахуванням гендерних відмінностей у різних сферах суспільного буття, що визначають потенційні наслідки його впровадження для чоловіків і жінок [13, с. 68]; аналітична діяльність, відмінною рисою якої є спрямованість на дотримання рівних прав та свобод людини та громадянина незалежно від статі [14, с. 54]; процес виявлення законів, які порушують принцип рівності статей [15]. Тож, враховуючи різні авторські позиції та чинне законодавство України, пропонуємо гендерно-правову експертизу розуміти як вид професійного аналізу, спрямованого на визначення відповідності чинних актів національного законодавства, а також їх проектів, міжнародним стандартам у сфері забезпечення рівних прав і свобод чоловіків та жінок, виявлення та усунення дискримінаційних положень за ознакою статі.

На підставі проведеного аналізу поняття гендерно-правової експертизи можна констатувати, що це складне явище, що має різні вираження. Так, правове регулювання гендерно-правової експертизи ґрунтується на засадах верховенства права та здійснюється через систему законів та інших нормативно-правових актів: Конституцію України, Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків», Постанову Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2018 року №997 «Питання проведення гендерно-правової експертизи» тощо. Гендерно-правова експертиза має проводиться постійно при розробці нормативно-правового акта, його державній реєстрації та чинних нормативно-правових актів, що забезпечує недопущення дискримінаційних норм та сприяє усуненню можливих колізій. гендерний правовий паритетний демократія

Відповідно до приписів чинного законодавства обов'язковими суб'єктами проведення гендерно-правової експертизи є розробник проекту нормативно-правового акта, орган державної реєстрації.

Громадські об'єднання, фізичні та юридичні особи можуть проводити гендерно-правову експертизу за власної ініціативи. Міністерством юстиції України розроблено Методичні рекомендації з проведення гендерно-правової експертизи актів законодавства та проектів нормативно-правових актів, які носять рекомендаційний характер для суб'єктів, які здійснюють гендерно-правову експертизу за власним бажанням. Коло осіб, які мають право добровільно здійснювати гендерно-правову експертизу, було розширено тільки у 2018 р. Громадська гендерно-правова експертиза обмежена за об'єктом дослідження, оскільки законодавчо визначено, що громадській гендерній експертизі можуть підлягати тільки проекти нормативно-правових актів, а отже, наявні дискримінаційні положення щодо такої експертизи чинного законодавства.

Об'єктом проведення гендерно-правової експертизи завжди є проект нормативно-правового акта або акт чинного законодавства. Усі проекти нормативно-правових актів, що підлягають державній реєстрації, проходять гендерно-правову експертизу. Здійснення гендерно-правової експертизи актів чинного законодавства проводиться на підставі планів, які щорічно погоджуються координатором з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків Міністерства юстиції України. За цим планом експертиза здійснюється до 31 грудня кожного року. Такий план складається на підставі пропозицій, які надійшли на адресу уповноваженого органу. А вже скільки актів та які будуть закріплені у вищевказаному плані, залежить від Міністерства юстиції України. Якщо проаналізувати практику, то поки таких актів не більше 15 на рік, що є досить низьким показником для правової держави, метою якої є паритетна демократія.

Щоб забезпечити здійснення принципу рівних можливостей для представників обох статей, необхідно відмовитися від визнання стандарту «чоловічого» як універсального і ввести поняття «відповідальності» і «рівності обов'язків» у правове поле, де фіксуються права і свободи. Тільки у цьому випадку рівні можливості перестануть бути лише словами, записаними у Конституції, і перетворяться у перспективу розвитку права як міри свободи [16]. Це твердження розкриває саму суть гендерно-правової експертизи та забезпечення рівних прав і обов'язків чоловіків та жінок, перехід від теорії забезпечення рівності обох статей до практики.

Важливо акцентувати, що як самостійний вид експертного аналізу гендерна експертиза вимагає спеціальних знань, кваліфікації й досвіду в проведенні соціально-правового, соціально-економічного та соціально-політичного аналізу. Навички застосування гендерного аналізу вимагають професійного володіння як мінімум чотирма сучасними дисциплінами, такими як гендерна економіка, феміністська юриспруденція, гендерна політика, гендерна лінгвістика [17, с. 9].

Підтримуємо позицію В. Лазарєва, що необхідно деталізувати принцип компетентності, оскільки органи публічної влади регулюють суспільні відносини шляхом прийняття нормативно-правових актів, вони мають прийматися компетентним спеціалістом. Таким чином, вимоги до їх знань, професіоналізму підвищуються, мають бути кваліфікуючими для цих людей (досвід у сфері нормотворчої діяльності). Саме ці обставини мають екстраполюватися і розвивати принцип компетентності, який, деталізуючи всі ці моменти, сприяє реалізації в практичній площині принципу правової визначеності [18, с. 40]. Однак сьогодні відсутні вимоги до експертів, які повинні здійснювати досліджуваний вид експертизи. Наразі не існує спеціальних вимог до кваліфікації експерта, освіти, сертифікації, підвищення кваліфікації, спеціальних знань для експертів; не визначені права, обов'язки, гарантії та відповідальність експертів. Усе зводиться до того, що експертами є службовці, які здійснюють таку експертизу одночасно з виконанням інших посадових обов'язків, що, у свою чергу, знижує якість експертизи.

Висновки і пропозиції

Отже, розбудова українського суспільства на засадах рівності, у тому числі і за ознакою статі, базується на конституційному закріпленні гендерного паритету та розумінні того, що сьогодні рівність жінок та чоловіків - обов'язкова складова кожної демократичної держави.

1. Гендерно-правова експертиза є гарантією забезпечення рівних прав та обов'язків представників обох статей та є одним із головних важелів у процесі реформування національного законодавства та приведення його у відповідність до міжнародних норм та права Європейського Союзу. Гендерно-правова експертиза є видом професійного аналізу, спрямованого на визначення відповідності чинних актів національного законодавства, а також їх проектів міжнародним стандартам у сфері забезпечення рівних прав і свобод чоловіків та жінок, виявлення та усунення дискримінаційних положень за ознакою статі. Метою гендерно-правової експертизи є забезпечення ефективності прийнятих нормативно-правових актів та стимулювання суспільства до дотримання рівних прав, обов'язків і можливостей чоловіків та жінок. Проведення гендерно-правової експертизи саме експертами зумовлено необхідністю підвищення якісного рівня національної законодавчої бази та нормативно-правових актів, які підлягають державній реєстрації.

2. З метою забезпечення ефективної реалізації гендерно-правової експертизи необхідно внести зміни до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2018 року №997 «Питання проведення гендерно-правової експертизи», виклавши його в новій редакції: «Фізичні, юридичні особи та громадські об'єднання під час проведення громадської гендерно-правової експертизи проектів нормативно-правових актів повинні керуватися висновком про проведення гендерно-правової експертизи проєкту нормативно-правового акта за формою згідно з додатком 2 до Порядку, затвердженого цією постановою».

3. Внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2018 року №997 «Питання проведення гендерно-правової експертизи» додавши статтю щодо освітніх та кваліфікаційних вимог до експертів, які здійснюють гендерно-правову експертизу.

4. Доповнити розділ І Порядку проведення гендерно-правової експертизи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2018 року №997 «Питання проведення гендерно-правової експертизи» пунктом 5 наступного змісту: «Для проведення гендерно-правової експертизи проектів нормативно-правових актів розробник, орган державної реєстрації та Мін'юст може залучати в установленому порядку фахівців державних органів, підприємств, установ, організацій, а також представників наукових установ, громадських об'єднань та міжнародних організацій (за згодою)».

Література

1. Наливайко Л.Р., Грицай І.О. Поняття принципу тендерної рівності та його взаємозв'язок із суміжними термінами.- Актуальні проблеми державотворення, правотворення та правозастосування: матеріали наук. семінару, м. Дніпро, 8 грудня 2018 р. Дніпро: ДДУВС, 2019. С. 30-35.

2. Юрчишин В.Д. Поняття та ознаки правової експертизи нормативно-правових актів. Держава і право. 2011. С. 57-63.

3. Рапаєва М.В. Законодавче підґрунтя і реалії ґендерних аспектів соціального виключення в Україні. Юридична наука. 2015. №3. С. 170-178.

4. Савченко Ю.С. Гендерно-правова експертиза: поняття та загальна характеристика. Юридична наука. 2012. №5. С. 29-35.

5. Грицай І.О. Теоретико-правова характеристика інституту гендерно-правової експертизи: вітчизняний та зарубіжний досвід. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. №4.

6. Практичний посібник з проведення гендерно-правової експертизи актів законодавства та проектів нормативно-правових актів. Київ, 2020. 71 с.

7. Нестерович В. Ф. Конституційно-правові види громадської експертизи в Україні. Експерт: Парадигми юридичних наук і державного управління. 2018. №2.

8. Exchange of good practices on gender equality/ Gender impact assessment in law drafting.

9. Об утверждении Инструкции о порядке проведения правовой, правозащитной, гендерной, экологической, антикоррупционной експертиз проектов подзаконных актов Кыргызской Республики: Постановление Правительства Кыргызской Республики от 8 декабря 2010 года №319.

10. Gender Impact Assessment: Gender Mainstreaming Toolkit.

11. БДИПЧ ОБСЕ. Законы, работающие на благо мужчин и женщин: пособие по учету гендерной проблематики в законодательстве: пособие по учету гендерной проблематики в законодательстве.

12. Ґендерні перетворення в Україні / Мельник Т.М. та ін.; за ред. М. Скорик. Київ: АДЕФ-Україна, 2007. 165 с.

13. Впровадження гендерних підходів у роботу комітетів Верховної Ради України: практ. посіб. / О.В. Зайчук та ін.; за ред. О.В. Зайчука. Київ. К.І.С., 2005. 186 с.

14. Воронина О.А. Гендерная експертиза законодательства РФ о средствах массовой информации. Москва: МЦГИ, 1988. 152 с.

15. Короткова О.А., Яничкина В.Е. - К вопросу о целях гендерной экспертизы законодательства. Ученые записки Тамбовского отделения РоСМУ. 2019. №14.

16. Пушкарева Н.Л. Где больше власти - там меньше женщин: гендерная экспертиза законодательства и текущей законотворческой деятельности высших органов власти РФ 1991-2006 гг. Научные ведомости БелГУ. Серия: История. Политология. Экономика. 2008. №1 (41).

17. Дашковська О.Р. Гендерно-правова експертиза законодавства як інструмент забезпечення рівноправності статей. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2014. №10-1, Т. 1. С. 8-10

18. Лазарєв В.В. Експертиза відомчих нормативно-правових актів: теоретико-правовий аспект. Науковий вісник публічного та приватного права. 2019. Вип. 1, Т. 1. С. 36-40.

Размещено на allbest.ru