Актуальні проблеми становлення прав сексуальних меншин в Україні: проблема дискримінації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ПРАВ СЕКСУАЛЬНИХ МЕНШИН В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМА ДИСКРИМІНАЦІЇ

Пряміцин Вячеслав Юрійович, старший викладач

кафедри публічного права факультету соціології і права

Пороховата Єлизавета Олександрівна, студентка кафедри

Публічного права факультету соціології і права

м. Київ

Анотація

дискримінація сексуальний право меншина

У науковій статті розглядається поняття дискримінації як однієї з актуальних проблем становлення прав сексуальних меншин в Україні, досліджується правовий аспект дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, проведено аналіз міжнародної та національної нормативно-правової бази з питань становлення прав сексуальних меншин. У ході дослідження виявлено відсутність визначення термінів «сексуальні меншини», «гендерна ідентичність» чи «сексуальна орієнтація» у національному законодавстві, що є підставою стверджувати про недоступність законодавчого захисту прав сексуальних меншин в Україні в сучасних реаліях. У ході дослідження проаналізовано антидискримінаційне законодавство України, зокрема виявлено необхідність унесення змін до Кримінального кодексу та Кримінально-процесуального кодексу України з метою введення криміналізації злочинів ненависті за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» з метою введення в національне законодавство дискримінаційної ознаки сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Досліджено діяльність провідних громадських організацій нашої держави, основними видами діяльності яких є координація ЛГБТ-руху, адвокація прав ЛГБТ-спільнот на національному рівні, а також проведення наукових досліджень. Проведено дослідження досвіду країн Європейського Союзу (Норвегії, Федеративної Республіки Німеччини та Швеції) у боротьбі з дискримінацією за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентифікації, виявлено особливості правового захисту ЛГБТ-спільнот. У ході дослідження також запропоновано стратегію подолання проблеми дискримінації представників ЛГБТ-спільнот в Україні, яка включає реформування чинного національного законодавства, ухвалення низки законодавчих ініціатив і модернізації системи органів виконавчої влади України з метою створення чинного органу з питань захисту прав сексуальних меншин.

Ключові слова: дискримінація, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, ЛГБТ-спільноти.

Annotation

CURRENT PROBLEMS OF FORMATION OF SEXUAL MINORITY RIGHTS IN UKRAINE: THE PROBLEM OF DISCRIMINATION

Pryamitsyn Vyacheslav Yuriyovych, Senior Lecturer at the Department of Public Law of the Faculty of Sociology and Law (National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute”, Kyiv, Ukraine)

Porokhovata Elizaveta Oleksandrivna, Student at the Department of Public Law of the Faculty of Sociology and Law (National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute", Kyiv, Ukraine)

The scientific article considers the concept of discrimination as one of the current problems of sexual minority rights in Ukraine, examines the legal aspect of discrimination on the grounds of sexual orientation and gender identity, analyzes the international and national legal framework for the formation of sexual minority rights. The study revealed a lack of definition of the terms “sexual minorities", “gender identity" or “sexual orientation" in national legislation, which is a reason to argue about the inaccessibility of legislative protection of sexual minority rights in Ukraine in modern realities. The study analyzed the anti-discrimination legislation of Ukraine, in particular the need to amend the Criminal Code and the Criminal Procedure Code in order to criminalize hate crimes on the grounds of sexual orientation and gender identity, the Law of Ukraine “On Principles of Preventing and Combating Discrimination in Ukraine" introduction into the national legislation of a discriminatory sign of sexual orientation and gender identity. The article examines the activities of leading public organizations in our country, the main activities of which are the coordination of the LGBT movement, advocacy for the rights of LGBT communities at the national level, as well as research. A study of the experience of the European Union (Norway, the Federal Republic of Germany and Sweden) in combating discrimination on the grounds of sexual orientation and gender identification, identified features of the legal protection of LGBT communities. The study also proposed a strategy to tackle discrimination against LGBT people in Ukraine, which includes reforming existing national legislation, adopting a number of legislative initiatives and modernizing Ukraine's executive system to create an existing body for the protection of sexual minority rights.

Key words: discrimination, sexual orientation, gender identity, LGBT communities.

Постановка проблеми

Усі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи [1]. Можливість їх реалізації закріплено в розділі ІІ Конституції України від 28 червня 1996 року, Загальній декларації прав людини 1948 року, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року, нормах міжнародного права. Однак і сьогодні представники ЛГБТ-спільнот відчувають різні форми та прояви дискримінації як з боку суспільства, так і з боку самої держави.

Принцип рівності перед законом і судом - це основоположний принцип права. Він передбачає неможливість існування привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, віку, етнічного походження, майнового стану, місця проживання, громадянства та іншими ознаками. Цей принцип закріпив рівність усіх людей перед законом, право на захист від будьякої дискримінації. Необхідність вирішення проблем становлення прав сексуальних меншин через численні прояви дискримінації з боку українського суспільства та держави загалом зумовлює актуальність обраної теми дослідження. Динаміка суспільних відносин зумовлює необхідність унесення змін до нормативно-правових актів, пов'язаних із протидією дискримінації осіб за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності (далі - СОГІ).

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемі ставлення до сексуальних меншин в Україні присвячено наукові роботи Д.В. Аксьонової, Л.К. Байрачної, К.В. Бориченко, А.А. Герц, Г.С. Журавльової, Т.О. Марценюк, Я.Ю. Лаган, А.Л. Свящук та інших. Проте розроблення стратегії подолання цієї проблеми, навіть зважаючи на деякі дослідження С.М. Бреуса, Н.В. Назарука та Я.К. Товпека щодо боротьби з дискримінацією за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності в зарубіжних країнах, досі немає.

Метою статті є дослідження дискримінації як однієї із сучасних проблем становлення прав сексуальних меншин і пошук шляхів її подолання з урахуванням досвіду країн Європейського Союзу.

Виклад основного матеріалу

З другої половини ХХ ст. особлива увага міжнародної спільноти звернена в бік захисту сексуальних меншин, які без належного державного піклування відчувають певні обмеження у здійсненні їхніх прав порівняно з іншими соціальними групами. Тому дедалі більшої ваги й у міжнародному праві, і в українській правовій системі набуває заборона дискримінації, яка окреслює не лише дії, що розглядаються в суспільстві як недопустимі в ставленні до певних суб'єктів, а й передбачає конкретні обов'язки держави, спрямовані на забезпечення юридичної рівності [2, с. 42].

Поняття «сексуальні меншини» в міжнародних стандартах і в національному законодавстві України не визначено. У найбільш широкому розумінні сексуальні меншини - це збірний термін, який об'єднує осіб обох статей із мінорними варіантами сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності. Іноді для позначення сексуальних меншин використовується акронім ЛГБТ, що складається з початкових літер слів, створений на позначення людей-представників сексуальних меншин: лесбійки (гомосексуальні жінки), геї (гомосексуальні чоловіки), бісексуали (гетеросексуальні люди) та трансгендери (люди, чия гендерна ідентичність відрізняється від тієї, яка приписана їм від народження [3, с. 97]).

У науковій літературі можна зустріти багато визначень термінів «сексуальна орієнтація» та «гендерна ідентичність». Л.К. Байрачна зазначає, що гендерна ідентичність - це глибоке усвідомлення тією чи іншою особою внутрішніх та індивідуальних особливостей гендерної належності, що може як збігатися, так і не збігатися зі статтю, передбачаючи індивідуальне відчуття свого тіла й інші вияви самовираження, такі як одяг, мова й манера поведінки [4, с. 45]. Сексуальна орієнтація, на думку А.А. Герц, є однією з природних властивостей людської особистості, яка полягає в спрямованості психоемоційної сфери людини, її еротичного (чуттєвого) потягу та сексуальних потреб щодо представників виключно або майже виключно протилежного гендеру (гетеросексуальність), виключно або майже виключно свого гендеру (гомосексуальність) або на представників обох гендерів (бісексуальність) [2, с. 79].

Законодавство України не містить визначення ні поняття сексуальної орієнтації, ні гендерної ідентичності, що зумовлює труднощі в їх застосуванні в контексті дискримінації. Хоча досить парадоксальним є те, що вони є вживаними в міжнародно-правових документах, ратифікованих Україною. Так, Декларація ООН про сексуальну орієнтацію і тендерну належність підтверджує «принцип недискримінації, відповідно до якого права людини однаково стосуються кожної людини незалежно від сексуальної орієнтації або тендерної ідентичності».

Дискримінація - це нерівне ставлення до людини або групи людей, що проявляється в обмеженні їхніх прав і свобод через певні ознаки чи особливості в умовах, рівних для всіх: стать, вік, сексуальна орієнтація, тендерна ідентичність, етнічна належність, стан здоров'я або наявність інвалідності [5].

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає сексуальну орієнтацію як підставу для заборони дискримінації. І хоча в ст. 14 Європейської конвенції з прав людини не згадуються сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність, ЄСПЛ у процесі розгляду багатьох справ неодноразово зазначав, що ознака сексуальної орієнтації входить до переліку «інших» ознак, що захищаються за ст. 14 (справи «С. Л. проти Австрії», «Даджен проти Сполученого Королівства» [7, с. 104-106], «Жданов та інші проти Росії» тощо).

Прикладами дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності можуть бути такі:

- установлення різного віку сексуальної згоди для одностатевих і різностатевих стосунків;

- притягнення до адміністративної відповідальності за пропаганду гомосексуалізму серед неповнолітніх учасників публічних заходів на підтримку ЛГБТ;

- заборона гей-парадів та інших публічних акцій на підтримку ЛГБТ;

- відмова визнавати перехід прав до одного з одностатевих партнерів у разі смерті іншого;

- обмеження батьківських прав батька щодо його дитини від попереднього гетеросексуального шлюбу через те, що батько створив нову сім⁷ ю з іншим чоловіком;

- відмова в наданні дозволу на усиновлення жінці тільки на тій підставі, що вона є лесбійкою і проживає зі своєю партнеркою [6, с. 10].

28 липня 2011 року, день набрання чинності Угоди між Україною та Іспанією щодо врегулювання та упорядкування трудових міграційних потоків між двома державами, варто вважати датою запровадження терміна «сексуальна орієнтація» до антидискримінаційного законодавства України. Однак згодом використання цього терміна простежується лише в ст. 2 Кодексу законів про працю України, який наголошує на забороні будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушенні принципу рівності прав і можливостей, прямому або непрямому обмеженні прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації тощо.

Нормативно-правова база України з питань реалізації права представників сексуальних меншин на недискримінацію є недосконалою. У Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» відсутня згадка сексуальної орієнтації як однієї з дискримінаційних ознак, однак можна припустити, що вона входить до «інших ознак, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними». Негативною є відсутність покарання за підбурювання до ненависті, мотивованою нетерпимістю до представників сексуальних меншин у Кримінальному кодексі України.

З початку 2020 року з'явилася ціла низка законодавчих ініціатив щодо протидії дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Зокрема, Проект Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо протидії злочинам на грунті ненависті за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності) подано на розгляд до Верховної Ради 9 квітня 2020 року та знято з розгляду на початку жовтня. Те саме зазнали законопроекти про заборону поширення дискримінаційних висловлювань за ознаками СОГІ, криміналізації злочинів ненависті за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності тощо. Міністерство юстиції залучило правозахисні та ЛГБТ-організації до розробки поправок до Національної стратегії у сфері прав людини, які мають бути ухваленими у 2021 році.

Незважаючи на зростання рівня лояльності до ЛГБТ-спільнот в українському суспільстві за останні декілька років, занепокоєння викликають факти відкритої підтримки окремими представниками органів державної влади встановлення заборон щодо діяльності на підтримку ЛГБТ-спільнот. У щорічній доповіді про стан дотримання прав людини в Україні за 2019 рік Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова стверджувала про факт існування в країні радикально налаштованих організацій, які відкрито заявляють про свою позицію нетерпимості до представників сексуальних меншин [7, с. 213-214].

У 2020 році відбулося третє загальнонаціональне опитування «Що українці знають та думають про права людини», проведене за підтримки Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, яке показує, як змінилося сприйняття прав людини в Україні за чотири роки. За результатами опитування, сексуальна орієнтація як одна з ознак, за якими найчастіше дискримінують людей, посіла 3-є місце, поступаючись місцем тільки віку та інвалідності [9; 10].

Рівень демократичності держави, який прямо пропорційно залежить від реалізації захисту права людини на недискримінацію, впливає на місце держави на міжнародній арені. Так, Україна, яка за останні декілька років не посприяла розвитку законодавчої нормативно-правової бази щодо становлення прав сексуальних меншин, посіла 36-те місце в «Рейтингу країн» ILGA-Europe з поміж 49-ти держав, які взяли участь у ньому [11].

Громадські організації відіграють чи не найважливішу роль у становленні прав сексуальних меншин в Україні. Відповідно до п. 1 ст. 13 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», громадські організації, фізичні та юридичні особи щодо запобігання та протидії дискримінації мають право брати участь у розробленні рішень, що приймаються державними органами, делегувати своїх представників до складу консультативно-дорадчих органів у разі їх утворення при державних органах, проводити моніторинг з питань запобігання та протидії дискримінації, представляти в судах інтереси осіб або груп осіб, стосовно яких було застосовано дискримінацію, і проводити громадську антидискримінаційну експертизу проектів нормативно-правових актів.

Займаючись координацією ЛГБТ-руху, адвокацією прав та інтересів ЛГБТ-спільноти на національному рівні, а також науково-дослідною діяльністю, правозахисні громадські організації сприяють протидії дискримінації осіб за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Найактивнішу діяльність проводять громадські організації «АЛЬЯНС.ГЛОБАЛ», «Гей-альянс Україна», «Гей-Форум Україна», «Гендер Зед», «Інсайт» та «Наш світ». Усі вони об'єднані у Всеукраїнський союз «Рада ЛГБТ-організацій України».

Зважаючи на наявність прогалин у національному законодавстві нашої держави, проблему його модернізації, варто дослідити зарубіжний досвід боротьби з дискримінацією за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентифікації. Європейська інтеграція України дає змогу партнерства з провідними європейськими країнами, залучення їхнього досвіду в реалізації антидискримінаційного законодавства.

Таблиця 1

ТОП-6 ЛГБТ-організацій в Україні входять до Всеукраїнського союзу «Рада ЛГБТ-організацій України»)