Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики злочину, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра криміналістики та судової медицини

Національної академії внутрішніх справ

Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики злочину, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України

Полях А.М. - кандидат юридичних наук, доцент

Метою цієї статті є системний аналіз особи злочинця як елементу криміналістичної характеристики злочину, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України. Методологія. Під час опрацювання матеріалів статті застосовано термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно- правовий і статистичний методи. Наукова новизна. Обґрунтовано, що особа злочинця є одним із найважливіших елементів криміналістичної характеристики злочинів, передбачених статтею 368 Кримінального кодексу України. Висновки. Визначено, що особа злочинця як елемент її криміналістичної характеристики в разі прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди вирізняється специфічними ознаками в сукупності біологічних, психологічних і соціальних рис особистості. Аргументовано, що особою злочинця в таких злочинах є: переважно чоловіки, які здебільшого обіймають керівні посади; особи з низьким рівнем культурної свідомості, орієнтовані на задоволення особистих фінансово-економічних потреб, вчиняють злочин переважно одноосібно, інколи нечисленними групами осіб, часто як службова особа або яка надає чи пропонує надати неправомірну вигоду, причому однаково намагаються приховати вчинення такого роду злочинів. Обґрунтовано потребу в дослідженні всіх елементів їх криміналістичної характеристики та встановлення кореляційних зв'язків між ними.

Ключові слова: криміналістична характеристика; особа злочинця; неправомірна вигода; корупція.

Poliakh A. - Ph.D in Law, Associate Professor, Professor of the Department of Criminalistics and Forensic Medicine of the National Academy of Internal Affairs, Kyiv, Ukraine

The Personality of a Criminal as an Element of the Criminalistics Characteristic of the Crime Provided by Article 368 of the Criminal Code of Ukraine

The purpose of this article is a systematic analysis of the identity of the offender as an element of the criminal characteristics of the crime provided for in Article 368 of the Criminal Code of Ukraine. Methodology. During the processing of the article materials, we used terminological, systemic-structural, formal-logical, comparative-legal and statistical methods. Scientific novelty. It is substantiated that the identity of the offender is one of the most important elements of the forensic characteristics of crimes under Art. 368 of the Criminal Code of Ukraine. Conclusions. It is determined that the identity of the offender as an element of its forensic characteristics when making an offer, promise or receipt of illegal benefits is distinguished by specific features in the combination of biological, psychological and social qualities of the individual. It is argued that the perpetrator of this kind of crime is: mostly men, who in most cases hold senior positions; are individuals with a low level of cultural consciousness, focused on meeting personal financial and economic needs, committing a crime mainly solely, less often in small groups of persons, often as an official, and one that provides or offers to provide illegal benefits, while equally trying to hide the commission of such crimes. The need to study all elements of their forensic characteristics and establish correlation links between them has been proved.

Keywords: forensic characteristics; perpetrator's identity; illegal benefit; corruption.

Вступ

На сучасному етапі розвитку України як незалежної, правової, демократичної держави під впливом політичних, економічних, соціальних та інших чинників виникає низка загроз, які становлять реальну небезпеку національній безпеці та трансформації України на шляху євроінтеграції.

Особливу суспільну небезпеку становить явище корупції, оскільки вчинення корупційних правопорушень призводить до знищення фінансової системи, підриває довіру населення до держави, а також руйнує спроможність службових осіб сумлінно виконувати свої обов'язки для захисту національних інтересів, а не для особистого збагачення.

Нині боротьба з корупцією є пріоритетним завданням державної політики, оскільки має вплив на всі сфери життя суспільства й потребує системних інституційних змін, які мають на меті змінити суспільну свідомість. Лише викорінення корупції як явища сприятиме запровадженню нових стандартів поведінки для державних службовців і відновить довіру до державних інституцій. Сучасний стан розвитку системної корупції в Україні потребує докорінних змін в організації протидії корупції.

Одним із видів корупційних правопорушень, наслідки вчинення яких в умовах сьогодення набули особливої актуальності, є прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК України), яке відрізняється від інших корисливих злочинів високим рівнем латентності, що значно ускладнює перебіг його розслідування. Як правило, у вчиненні такого роду злочинів беруть участь дві особи - та, яка надає неправомірну вигоду, і та, яка її отримує. Вони однаково зацікавлені в приховуванні злочинних дій.

Метою статті є системний аналіз особи злочинця як елементу криміналістичної характеристики злочину, передбаченого ст. 368 КК України.

Для її досягнення потрібно:

1. Розкрити поняття «особи злочинця» як елементу криміналістичної характеристики злочину, передбаченого ст. 368 КК України.

2. Надати характеристику особи злочинця як елементу криміналістичної характеристики злочину, передбаченого ст. 368 КК України.

Виклад основного матеріалу

Вчинення злочинів, передбачених ст. 368 КК України, посягають на основи суспільного ладу, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, належне функціонування відповідної галузі влади та системи державного управління загалом.

Прийняття неправомірної вигоди має різні форми. Відповідно до кримінального законодавства предметом такого злочину є всілякі вигоди матеріального характеру, наприклад: 1) майно, зокрема вилучене з вільного обігу - гроші, цінності й інші речі; 2) право на майно (наприклад, документи, що надають право отримати майно, користуватися ним або вимагати виконання зобов'язань тощо); 3) будь-які дії майнового характеру (наприклад, передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг, оплата санаторних або туристичних путівок, вступу та навчання дітей у закордонному або вітчизняному освітньому закладах, проведення будівельних чи ремонтних робіт тощо) (oliinyk, 2016).

Наприклад, відповідно до справи № 520/15000/19 Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, будучи оперуповноваженим Київського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області, 14.01.2019 у період з 15.30 до 15.35, діючи умисно, з корисливих мотивів і з метою особистого збагачення, розуміючи протиправність своїх дій, використовуючи надане йому службове становище, перебуваючи в приміщенні службового кабінету № 501 Київського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області за адресою N, виказав громадянину ОСОБА_2 прохання надати для себе неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів розміром 800 доларів США. 04.02.2019 приблизно о 21.30 за тих же обставин, перебуваючи за вказаною вище адресою, ОСОБА_1 самостійно зменшив й остаточно визначив розмір неправомірної вигоди в сумі 300 доларів США (що, відповідно до офіційних даних НБУ станом на 04.02.2019, становило 8271,21 гривні) за не вчинення ним в інтересах ОСОБА_2, як того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого йому службового становища, а саме: за не проведення на підставі доручення слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області у кримінальному провадженні № 12019160480000159 від 13.01.2019 за ч. 3 ст. 185 КК України розшукових дій, направлених на встановлення причетності ОСОБА_2 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення. Згодом, 07.02.2019 у період з 19.19 до 19.26, перебуваючи на п'ятому поверсі біля службового кабінету № 501 у будівлі Київського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області, за адресою: вул. Академіка Філатова, 15а, м. Одеса, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, ОСОБА_1 у встановлений ним спосіб особисто одержав від громадянина України ОСОБА_2 для себе неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів розміром 300 доларів США (що, відповідно до офіційних даних НБУ станом на 07.02.2019, становило 8089,22 гривні) за не вчинення в інтересах ОСОБА_2 дій з використанням наданого службового становища, а саме: за не проведення на підставі доручення слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області в кримінальному провадженні № 12019160480000159 від 13.01.2019 за ч. 3 ст. 185 КК України слідчих (розшукових) дій, направлених на встановлення причетності ОСОБА_2 до вчинення вказаного кримінального правопорушення ("Ukhvala Kyivskoho", 2019).

Результати аналізу даних проведеного опитування практичних працівників переконливо доводять, що слідчі, оперативні працівники, експерти-криміналісти, прокурори досить часто стикалися зі складнощами під час досудового розслідування в кримінальних провадженнях щодо прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою. Це зумовлено, по-перше, тим, що практичні працівники не мають достатньої кількості знань про механізм вчинення злочину щодо прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою щодо засобів, що використовують суб'єкти вчинення таких злочинів, особливості слідової картини тощо; по-друге, відсутністю єдиної методики розслідування, основою якої є формування криміналістичної характеристики цього виду злочину, що, безумовно, позначається на ефективності їх розслідування.

Проаналізувавши матеріали кримінальних проваджень про прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, для розуміння особливості розслідування зазначеного злочину, вважаємо, що першочергово варто дослідити криміналістичну характеристику злочинів цього виду.

Наразі аспекти питання криміналістичної характеристики прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою вивчали такі вчені, як В. І. Бояров, A. А. Вознюк, В. А. Журавель, С. П. Кушніренко, B. М. Ліщенко, О. С. Тарасенко, О. Ю. Татаров, О. М. Толочко, Л. Д. Удалова, А. Н. Халіков, C. С. Чернявський, В. Ю. Шепітько, А. І. Шило, Д. О. Шумейко та ін. Водночас результати їхніх наукових досліджень не повністю розкривають сутність такого роду злочинів, а також не розв'язують проблемні питання, що виникають на практиці під час розслідування прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, оскільки одні вчені розглядали відповідні питання в умовах дії КПК 1960 року та без урахування положень чинного кримінального процесуального й кримінального законодавства України, а інші - акцентували лише на окремих елементах криміналістичної характеристики прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.

Попри велику кількість наукових підходів до визначення поняття та змісту криміналістичної характеристики, ми схиляємося до думки В. Ю. Шепітька, яку вважаємо актуальною й нині.

Так, зазначений науковець визначає криміналістичну характеристику як систему відомостей про певні види злочинів, ознаки суб'єкта злочину, його мотиви, предмет посягання, обстановку, злочинні способи, що мають значення для виявлення та розкриття таких діянь криміналістичними засобами, способами й методами. Сутність криміналістичної характеристики полягає в тому, що її розглядають як систему, що містить ознаки й дані про закономірні зв'язки слідів, які виражені відповідним ступенем вірогідності, установленої на підставі узагальнення зазначених матеріалів кримінальних проваджень, апробованих слідчою практикою (Hlibko et al., 2001).

Як справедливо зазначає А. В. Старушкевич, криміналістична характеристика відтворює, переважно на ймовірному рівні, дані про окремі елементи злочину, зокрема: особу злочинця та потерпілого, прийоми підготовки, вчинення та приховування окремих видів злочинів; ситуаційно обумовлені, причинно або іншим чином пов'язані з подією злочину результати відповідних змін у навколишньому середовищі, що мають доказове значення; спроби до приховування слідів злочинів, що використовують злочинці, а також інформацію про інші обставини, які можуть бути корисними для повного, усебічного й об'єктивного розслідування кримінальних проваджень. Важливим фактором формування криміналістичних характеристик злочинів є прогнозування нових способів їх вчинення, виявлення типових хитрощів з боку злочинців (Starushkevych, 1997).

На нашу думку, особа злочинця є чи не найважливішим елементом криміналістичної характеристики, оскільки інші її елементи: спосіб вчинення, обстановка, місце, час, особа потерпілого - є похідними від злочинного умислу та злочинних дій, що вчиняє особа злочинця.

Слід зазначити, що ми не ототожнюємо поняття «особа злочинця» й «суб'єкт злочину», оскільки «суб'єкт злочину» є кримінально-правовим поняттям (фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність), а «особа злочинця» - кримінологічним (містить біологічні, психологічні, соціальні характеристики особистості).

Дотепер серед вчених-криміналістів дискусійним залишається питання щодо поняття «особа злочинця», оскільки немає єдиного чіткого підходу до його визначення.

Так, А. В. Іваниця зазначає, що «особа злочинця» - це широке поняття, яке охоплює сутність особи, комплекс ознак, що її характеризують, її моральний і духовний світ у взаємодії з соціальними та індивідуальними життєвими умовами, які так чи інакше вплинули на вчинення злочину (Ivanytsia, 2013).

На думку А. Ф. Зелінського, про особу злочинця можна говорити лише щодо людини, винної у вчиненні злочину, яка вчинила одне чи декілька умисних, цілеспрямованих, передбачених законом про кримінальну відповідальність дій щодо реалізації загального для неї мотиву (Zelinskiy, 1999).

Як зазначають І. М. Даньшин й А. П. Закалюк, особа злочинця - це сукупність суттєвих й усталених соціальних властивостей та ознак, соціально значущих біопсихічних особливостей індивіду, які, об'єктивно реалізуючись у конкретному вчиненому злочині, надають зазначеному діянню характер суспільної небезпеки, а винному - властивість суспільної небезпечності, з огляду на те, що особа притягається до кримінальної відповідальності, передбаченої кримінальним законом (Danshin, 2005).

Такі підходи до визначення особи злочинця є дещо неточними та дискусійними з погляду криміналістики, і потребують детальнішого вивчення, аналізу й уточнення. Існують й інші, більш точні та прийнятні криміналістичні теорії визначення та характеристики особи злочинця.

Зокрема, М. В. Салтевський запропонував розглядати особу злочинця як соціально-біологічну систему, властивості й ознаки якої втілено в матеріальному середовищі та використовуються для розкриття й розслідування злочинів. Такими є фізичні, біологічні та соціальні властивості (Saltevskyi, Lukashevych, & Hlibko, 1994).

Досліджуючи особу злочинця як елемент криміналістичної характеристики прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, вважаємо доцільним зазначити, що таку характеристику становить сукупність ознак: стать, вік, національність, сімейний стан, місце проживання, соціальний статус, спосіб життя (коло друзів, звички, ціннісні пріоритети), економічне становище (рівень доходів) тощо.

Слід зазначити, що під впливом часу й через зміну загальних політичних, економічних, культурних і соціальних умов суспільного життя характеристика особи злочинця як елементу криміналістичної характеристики прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою зазнала деяких змін.

Важливе значення для криміналістичної характеристики злочинів щодо прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою мають дані про особу злочинця, зокрема про його поведінку до, під час вчинення та після прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою. Також важливим для криміналістичної характеристики є зв'язок особи злочинця з особою в інтересах якої службова особа вчиняє злочинні дії. Це дає змогу слідству чітко планувати розслідування, висувати найоб'єктивніші версії, проводити послідовно та якісно окремі слідчі (розшукові) дії для подальшого розкриття злочину та викриття злочинців.

У взаємозв'язку та залежності між елементами криміналістичної характеристики злочину особа злочинця є ключовою сполучною ланкою в механізмі одержання неправомірної вигоди, тобто умисної та підготовлюваної дії. Особа злочинця - службова особа - формуватиме кількісно-якісний зміст інших елементів криміналістичної характеристики, які впливатимуть на формування матеріальних та ідеальних слідів злочину (Davydenko, 2017).

З вивчених нами матеріалів слідчої практики у кількості 56 (100 %) кримінальних проваджень, прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою у 68 % вчиняють чоловіки, і лише у 32 % - жінки. Це можна пояснити тим, що, по-перше, кількість чоловіків, які є службовими особами й переважно обіймають керівні посади, є більшою, ніж службових осіб-жінок, по-друге, жінки менш схильні до ризику, що наявний у разі прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди.

Серед службових осіб, які вчиняють такі злочини, переважають, як правило, службові особи з вищою освітою та високим рівнем професійного досвіду.

Важливим для криміналістичної характеристики особи злочинця прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою при отриманні неправомірної вигоди, є соціальна деформація особи, що проявляється у відступі від загальноприйнятих у суспільстві принципів моралі й етики, свідоме та цілеспрямоване ігнорування принципів законності у разі здійснення службової діяльності.

Слід зазначити, що для особи злочинця, що вчиняє злочини, передбачені ст. 368 КК України, особливо важливими є морально-психологічні та соціально-рольові ознаки. Корупціонери переважно є комунікабельними людьми, які легко встановлюють соціальні зв'язки, вміють контролювати власну поведінку, вони не схильні до проявів імпульсивності, агресії, емоційної нестабільності. Підґрунтям мотивації є гіпертрофоване прагнення до задоволення власних матеріальних потреб, брак духовного розвитку, байдужість до інтересів інших людей, амбіційність, заздрісність, користолюбство, кар'єризм, здирство, культ грошей та інших матеріальних цінностей, жадоба накопичення та влади (Shostko, 2014).

Ми поділяємо думку науковців, які розрізняють такі основні типи ставлень до владних повноважень, якими наділена особа злочинця: перший тип характеризується вільним, не орієнтованим на законні вимоги ставленням, що допускає порушення, які межують зі зловживаннями або злочинами (особі притаманне почуття вседозволеності, а також упевненість, що вона вправі вимагати неправомірну вигоду, водночас право на її одержання розглядається нею як неодмінність, супутня її діяльності); другий тип вирізняється ставленням посадової особи до своїх владних повноважень з острахом, що пов'язано з побоюванням відповідальності, втрати займаного місця, посади (особа рідко приймає владні рішення, прагнучи їх перекласти на іншого, тим паче рішення, що мають протиправний характер, такі особи залучають до злочинів посередників, щоб позбавити себе можливої відповідальності); третій тип ставлення посадовців до своїх владних повноважень характеризується як норма, тобто розпорядження владою в параметрах і межах, установлених законодавством і посадовими функціями. Такі особи ставляться до своїх службових обов'язків достатньо відповідально, тому вкрай рідко бувають суб'єктами злочину цієї категорії ("Pro naitypovishi predmety").

Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди відрізняється особливою соціальною позицією, тобто наділенням особи злочинця владними повноваженнями, уповноважена на здійснення адміністративно- розпорядчої діяльності, що обумовлено корупцій- ними ризиками. Важливим також є й соціальний статус особи злочинця, що наділяє її конкретними соціальними функціями. Саме від соціального статусу, обійманої посади та повноважень залежить розмір неправомірної вигоди.

Наукова новизна. Обґрунтовано, що особа злочинця є одним із найважливіших елементів криміналістичної характеристики злочинів, передбачених ст. 368 Кримінального кодексу України.

особа злочинець криміналістичний корупція

Висновки

1. Зважаючи на викладене, слід зазначити, що особа злочинця як елемент її криміналістичної характеристики в разі прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди вирізняється специфічними ознаками в сукупності біологічних, психологічних і соціальних рис особистості.

2. З огляду на вищевикладене, можемо дійти висновку, що особою злочинця у разі прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою є: переважно чоловіки, які здебільшого обіймають керівні посади; особистості з низьким рівнем культурної свідомості, орієнтовані на задоволення особистих фінансово- економічних потреб, вчиняють злочин переважно одноосібно, інколи невеликими групами осіб, часто як службова особа або яка надає чи пропонує надати неправомірну вигоду, причому однаково намагаються приховати вчинення такого виду злочинів.

3. З метою забезпечення повного й усебічного з'ясування обставин прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, що мають значення для подальшого розслідування, для виконання практичних завдань, які ставить перед собою слідство, а саме планування розслідування, побудова слідчих версій, викриття злочинця або групи злочинців необхідним є дослідження всіх елементів їх криміналістичної характеристики та встановлення кореляційних зв'язків між ними.

References

Alieksieiev, O.O., Veselskyi, V.K., & Piaskovskyi, V.V. (2014). Rozsliduvannia okremykh vydiv zlochyniv [Investigation of certain types of crimes] (2nd ed., rev.). Kyiv: Thentr uchb. lit. [in Ukrainian].

Danshin, I.N. (2005). Obshcheteoreticheskie problemy kriminologii [General theoretical problems of criminology]. Kharkiv: Prapor [in Russian].

Davydenko, V.S. (2017). Kryminalistychne zabezpechennia ziasuvannia obstavyn oderzhannia nepravomirnoi vyhody sluzhbovoiu osoboiu [Forensic support to clarify the circumstances of obtaining illegal benefits by an official]. Yurydychnyi chasopys Natsionalnoi akademii vnutrishnikh sprav, Legal Journal of the National Academy of Internal Affairs, 1(13), 36-45 [in Ukrainian].

Denysova, T.A. (2006). Poniattia funktsii pokarannia ta yikh zahalna kharakterystyka [The concept of punishment functions and their general characteristics. University scientific notes]. Chasopys Khmelnytskoho universytetu upravlinnia ta prava, Journal of Khmelnytsky University of Management and Law, 1, 222-227 [in Ukrainian].

Hlibko, V.M., Dudnikov, A.L., & Zhuravel, V.A. (et al.). (2001). Kryminalistyka [Forensics]. V.Yu. Shepitko (Ed.). Kyiv: In Yure [in Ukrainian].

Holovko, M., & Khadiieva, E. (2020). Kryminalistychna kharakterystyka oderzhannia nepravomirnoi vyhody [Forensic characteristics of obtaining illegal benefits]. Integration de las ciencias fundamentales y aplicadas en el paradigma de la sociedad post industrial, 5, 68-70. doi: https://doi.org/10.36074/24.04.2020.v5.25 [in Ukrainian].

Ivanytsia, A.V. (2013). Osoba zlochyntsia yak element kryminalistychnoi kharakterystyky [The identity of the offender as an element of forensic characteristics]. Naukovyi visnyk Dnipropetrovskoho natsionalnoho universytetu vnutrishnikh sprav, Scientific Bulletin of Dnipropetrovsk National University of Internal Affairs, 4(68), 374-381 [in Ukrainian].

Oliinyk, S.V. (2016). Deiaki elementy kryminalistychnoi kharakterystyky pryiniattia propozytsii, obitsianky abo oderzhannia nepravomirnoi vyhody sluzhbovoiu osoboiu [Some elements of forensic characteristics Acceptance of an offer, promise or receipt of illegal benefit by an official]. Visnyk Chernivetskoho fakultetu Natsionalnoho universytetu "Odeska yurydychna akademiia", Bulletin of the Chernivtsi Faculty of the National University "Odessa Law Academy", 1, 307-317 [in Ukrainian].

Pro naitypovishi predmety nepravomirnoi vyhody [On the most typical items of illicit gain]. Sait "Upravlinnia Derzhpratsi u Kirovohradskii oblasti", Site "Department of State Labor in Kirovograd region". Retrieved from

Saltevskyi, M.V., Lukashevych, V.H., & Hlibko, V.M. (1994). Navchalno-dovidkovyi posibnyk z kryminalistyky [Training manual on criminology]. Kyiv: VIPOL [in Ukrainian].

Shostko, O. (2014). Kryminolohichna kharakterystyka koruptsiinoi zlochynnosti v Ukraini [Criminological characteristics of corruption crime in Ukraine]. Pytannia borotby zi zlochynnistiu, Issues of combating crime, 28, 69-78

Starushkevych, A.V. (1997). Kryminalistychna kharakterystyka zlochyniv [Forensic characteristics of crimes]. Kyiv: Pravnyk-NAVSU [in Ukrainian].

Tarkan, O. (2020). Osoblyvosti provedennia slidchykh (rozshukovykh) dii pid chas rozsliduvannia oderzhannia nepravomirnoi vyhody sluzhbovoiu osoboiu orhanu politsii [Peculiarities of conducting investigative (search) actions during the investigation of obtaining an illegal benefit by an official of a police body]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal, Legal scientific electronic journal, 3, 416-419. doi: https: //doi.org/10.32782/2524-0374/2020- 3/101 [in Ukrainian].

Ukhvala Kyivskoho raionnoho sudu m. Odesy vid 16 zhovt. 2019 r. Sprava No. 520/15000/19 [The decision of the Kyiv district court of Odessa from October 16. 2019. Case No. 520/15000/19]. zakononline.com.ua. Retrieved from https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/84980108 [in Ukrainian].

Zakaliuk, A.P. (2007). Kurs suchasnoi ukrainskoi kryminolohii: teoriia i praktyka [Course of modern Ukrainian criminology: theory and practice]. (Vols. 1-3). Kyiv: In Yure [in Ukrainian].

Zelinskiy, A.F. (1999). Kriminalnaia psikhologiia [Criminal psychology]. Kiev: Iurinkom Inter [in Russian].

Список використаних джерел

Алєксєєв О. О., Весельський В. К., Пясковський В. В. Розслідування окремих видів злочинів: навч. посіб. 2-ге вид., переробл. та доповн. Київ: Центр учб. літ., 2014. 320 с.

Даньшин И. Н. Общетеоретические проблемы криминологии: монография. Харьков: Прапор, 2005. 224 с.

Давиденко В. С. Криміналістичне забезпечення з'ясування обставин одержання неправомірної вигоди службовою особою. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2017. № 1 (13). С. 36-45.

Денисова Т. А. Поняття функцій покарання та їх загальна характеристика. Часопис Хмельницького університету управління та права. 2006. № 1. С. 222-227.

Криміналістика: підручник / [В. М. Глібко, А. Л. Дудніков, В. А. Журавель та ін.]; за ред. В. Ю. Шепітька. Київ: Ін Юре, 2001. 684 с.

Головко М., Хадієва Е. Криміналістична характеристика одержання неправомірної вигоди. Integration de las ciencias fundamentales y aplicadas en el paradigma de la sociedad post industrial. 2020. № 5. С. 68-70.

Іваниця А. В. Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики. Науковий вісник Дніпропетровського національного університету внутрішніх справ. 2013. № 4 (68). С. 374-381.

Олійник С. В. Деякі елементи криміналістичної характеристики прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою. Вісник Чернівецького факультету Національного університету «Одеська юридична академія». 2016. № 1. С. 307-317.

Про найтиповіші предмети неправомірної вигоди. Управління Держпраці у Кіровоградській області: [сайт]. URL: https://kr.dsp.gov.ua/index.php/4769-mu21-10-1.

Салтевський М. В., Лукашевич В. Г., Глібко В. М. Навчально-довідковий посібник з криміналістики. Київ: ВІПОЛ, 1994. 180 с.

Шостко О. Кримінологічна характеристика корупційної злочинності в Україні. Питання боротьби зі злочинністю. 2014. Вип. 28. С. 69-78.

Старушкевич А. В. Криміналістична характеристика злочинів: навч. посіб. Київ: Правник-НАВСУ, 1997. 44 с.

Таркан О. Особливості проведення слідчих (розшукових) дій під час розслідування одержання неправомірної вигоди службовою особою органу поліції. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 3.

Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн. Київ: Ін Юре, 2007. Кн. 1:

Зелинский А. Ф. Криминальная психология: науч.-практ. изд. Киев: Юринком Интер, 1999. 240 с.

Размещено на Allbest.ru