Окремі аспекти захисту права інтелектуальної власності у сфері фізичної культури і спорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Окремі аспекти захисту права інтелектуальної власності у сфері фізичної культури і спорту

Сафончик Оксана Іванівна,

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія»

Паламарчук Олексій Олександрович,

студент 1 курсу магістратури факультету цивільної та господарської юстиції Національного університету «Одеська юридична академія»

ОКРЕМІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У СФЕРІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

Сафончик Оксана Іванівна, Паламарчук Олексій Олександрович

Стаття присвячена розгляду окремих аспектів захисту прав інтелектуальної власності у галузі спорту, оскільки авторські права та суміжні права у сфері спортивної діяльності мають актуальну значимість в реаліях сьогоденні, коли спортивні відносини активно комерціалізуються.

У статті зазначається, що до об'єктів інтелектуальної власності у галузі фізичної культури та спорту можна віднести художньо-спортивні твори,що створюються суб'єктами спортивної творчої діяльності, засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів, робіт і послуг, які використовуються в спорті, використання імені видатних спортсменів та епізодів з їхнього життя тощо.

Вказується на виникнення досить часто конфліктів між великими спортивними компаніями стосовно питання використання товарного знаку, що супроводжує спортивну атрибутику і символіку, у спортивній сфері. У спортивній сфері власники спортивних брендів повинні ретельно стежити за можливим використанням їх товарних марок іншими учасниками ринку (суб'єктами спортивної діяльності).

Досить актуальною, та все ще мало дослідженою є проблема правового регулювання використання комплексу об'єктів права інтелектуальної власності та особистих немайнових благ, що становлять імідж спортсмена. Дослідження показало наявність прогалин у законодавстві, що регулює відносини, що виникають при висвітленні спортивних заходів.

У статті акцентовано увагу на необхідності адаптувати національне законодавство до вимог світової ринкової економіки, в тому числі й у сфері інтелектуальної власності, яка є високим стимулом розвитку економіки в багатьох країнах світу. Крім того, наголошується, що в цілому відповідна нормативно-правова база в Україні дещо відстає від тенденцій, які мають місце в регулюванні спортивної діяльності в інших країнах. За таких обставин неможливо здійснювати належну правову охорону результатів інтелектуальної діяльності в спортивній сфері, реалізувати судовий захист прав творців об'єктів інтелектуальної власності - суб'єктів спортивних правовідносин. Однак ці права можуть і повинні підлягати правовій охороні.

З метою удосконалення законодавчої бази, що регулює відносини учасників творчої інтелектуальної спортивної діяльності, у процесі якої можуть виникати інтелектуальні права творців і виконавців спортивних творів можливо, для початку визначити та конкретизувати види спорту, в яких можуть виникати ці права та здійснити уніфікацію правових систем регулювання економічних правовідносин в галузі інтелектуальної власності під єдині стандарти.

Ключові слова: спортивне право, спортивні правовідносини, фізична культура, спорт, цивільно-правовий захист, право інтелектуальної власності.

SOME ASPECTS OF PROTECTION OF INTELLECTUAL PROPERTY RIGHTS IN THE FIELD OF PHYSICAL CULTURE AND SPORTS

Safonchyk Oksana, Palamarchuk Oleksii

The article is devoted to the consideration of certain aspects of protection of intellectual property rights in the field of sports, as copyright and related rights in the field of sports are relevant in today's realities, when sports relations are actively commercialized. право інтелектуальна власність спорт

The article notes that the objects of intellectual property in the field of physical culture and sports include works of art created by subjects of sports creativity, means of individualization of participants in civil turnover, goods, works and services used in sports, use of the name of outstanding athletes and episodes from their lives, etc.

It is pointed out that there are often conflicts between large sports companies over the use of trademarks that accompany sports paraphernalia and symbols in the field of sports. In the field of sports, owners of sports brands must carefully monitor the possible use of their brands by other market participants (sports entities).

The problem of legal regulation of the use of a set of objects of intellectual property rights and personal intangible assets that constitute the image of the athlete is quite relevant, but still little studied. The study showed gaps in the legislation governing the relationship that arises in the coverage of sporting events.

The article emphasizes the need to adapt national legislation to the requirements of the world market economy, including in the field of intellectual property, which is a high stimulus to economic development in many countries. In addition, it is noted that in general, the relevant legal framework in Ukraine lags behind the trends in the regulation of sports activities in other countries. In such circumstances, it is impossible to carry out proper legal protection of the results of intellectual activity in the field of sports, to implement judicial protection of the rights of creators of intellectual property - the subjects of sports relations. However, these rights can and should be subject to legal protection.

In order to improve the legal framework governing the relations of participants in creative intellectual sports activities, in the process of which intellectual rights of creators and performers of sports works may arise, it is possible to first identify and specify sports in which these rights may arise and unify legal systems of economic regulation of legal relations in the field of intellectual property under uniform standards.

Key words: sports law, sports legal relations, physical culture, sports, civil law protection, intellectual property law.

Вступ

Спортивне право є предметною дисципліною та галуззю, що набуває дедалі важли-вішого значення для управління спортом протягом останніх двох десятиліть, переважно завдяки зростанню рівня комерціалізації та професіоналізації спортивної індустрії.

Спорт є діяльністю (як фізичною, так і інтелектуальною), що ґрунтується на лідерстві та змагаль-ності, а не лише на фізичному розвитку.

Спортивні правовідносини (правовідносини у сфері спорту) - це суспільні відносини, що поро-джують суб'єктивні права та юридичні обов'язки у спеціальних суб'єктів, які провадять фізкультур-но-оздоровчу та спортивну діяльність на основі норм спортивного права.

Спортивне законодавство - це сукупність нормативно-правових актів, інших джерел права, що регулюють правовідносини у сфері спорту.

Спортивне право розглядається як міжгалузевий інститут права, який складається з норм та інститутів права, пов'язаних із різними фундаментальними галузями права, що об'єднані спе-ціальними правовими конструкціями й особливим суб'єктом та об'єктом правовідносин задля правового регулювання відносин у сфері спорту.

Сфера наукових досліджень. Проблемам регулювання правовідносин у сфері спорту при-діляють увагу у своїх наукових працях багато вчених, зокрема: А. Апаров, Г. Бордюгова, Г. Гаро, О Заярний, М. Костенко, А. Куц, О. Кушнір, О. Моргунов, І. Процик, А. Сердюков, М. Тіхонова, М. Тка- лич, Є.О. Харитонов, Б.В. Фасій та ін.

Метою статті є науковий аналіз, систематизація, оцінка, розробка пріоритетних напрямів спортивного права у галузі цивільно-правових відносин щодо захисту права інтелектуальної власності, теоретичних і практичних проблем, що виникають у сфері фізичної культури та спорту.

Виклад основного матеріалу

Реалії сьогодення характеризують спорт як таке явище, що пов'язують не тільки з можливістю мати здоровий організм, який зможе надати людині широкі можливості в житті, зокрема досягнення звершень у спорті чи бізнесі, спорт у різних його видах сьогодні приносить великі фінансові прибутки. Не секрет, що нині багато видатних спортсменів отримують великі прибутки не тільки за досягнення у спорті, а завдяки участі в рекламних компаніях та інших заходах, у тому числі у використанні об'єктів інтелектуальної власності, які їм належать.

Варто зазначити, що у сфері спорту саме інтелектуальна власність останнім часом набуває великого значення, оскільки з розвитком різних видів спорту конкуренція між власниками спор-тивних клубів і самими спортсменами для досягнення бажаних для них результатів змушує ство-рювати нові об'єкти інтелектуальної власності й широко застосовувати їх у практиці, отримуючи не тільки визнання серед широкого кола осіб, а й великі прибутки від їх комерціалізації.

Роль результатів інтелектуальної діяльності у сфері спорту, в тому числі у відповідних його видах, стає все більш визначальною, мало того, спостерігається тенденція до її посилення.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші право- чини, в тому числі створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності.

Дослідженням нормативно-правового договору у сфері фізичної культури та спорту в Україні натепер присвячено дуже мало наукових робіт, які неповною мірою можуть висвітлити всі про-блеми, що виникають у сфері спорту, зокрема під час визначення об'єктів права інтелектуальної власності й укладення ліцензійних договорів між суб'єктами правовідносин.

В Україні натепер не існує системно викладеної та належної законодавчої бази, що забезпе-чує й регламентує всі напрями фізичної культури і спорту як галузі, яка не тільки теоретично, а й практично в юридичному полі захищає права інтелектуальної власності у спортивному середовищі.

Авторське право та суміжні права у сфері спортивної діяльності можуть виникати щодо таких об'єктів інтелектуальної власності, як оригінальні художньо-спортивні твори, створювані суб'єк-тами спортивної творчої діяльності, зокрема під час проведення та показу спортивних змагань, теле-радіотрансляції й інших способів трансляції спортивних заходів, засоби індивідуалізації учас-ників цивільного обороту, товарів, робіт і послуг, які використовуються в спорті (зокрема товарні знаки, спортивна та олімпійська символіка, найменування спортивного заходу, а саме викори-стання словосполучення й символіки, техніки виконання бального танцю (фігури, порядок, схема тощо)), використання імені видатних спортсменів та епізодів з їхнього життя, зокрема, під час постановки сценаріїв і художніх спортивних фільмів.

Аналізуючи положення статті 45 Закону [1], можна опосередковано окреслити невичерпний перелік об'єктів права інтелектуальної власності, використання яких має місце в ході здійснення спортивної діяльності. Такими об'єктами можуть бути: назва спортивного заходу, символіка спор-тивного заходу, зафіксовані на фізичних носіях записи спортивних заходів, зроблені в ході спор-тивного заходу фотографічні твори, рекламна продукція, яка може містити об'єкти авторського права (рекламні брошури, аудіовізуальні твори, фотографічні твори, твори образотворчого мис-тецтва, музичні твори, ілюстрації тощо), а також знаки для товарів і послуг. До переліку також слід додати створені в рамках діяльності закладів фізичної культури і спорту твори наукового, мето-дичного, художнього характеру.

Н.В. Кашапов у своєму дисертаційному дослідженні пропонує конкретизувати об'єкти, ство-рювані в процесі творчої інтелектуальної праці суб'єктами спортивних правовідносин, з ураху-ванням специфіки створення спортивного твору естетико-творчих видів спорту, таких як художня гімнастика, синхронне плавання, фігурне катання, танцювальний спорт, естетична гімнастика, спортивна аеробіка, акробатичний рок-н-рол тощо. [2] Автором запропоновано визначення термі-нів «естетико-творчі види спорту» та «спортивний твір». Під естетико-творчими Н.В. Кашапов розу-міє такі види спорту, в яких спортсмен на спортивних змаганнях під музичний супровід демонструє створене заздалегідь інтелектуальною працею учасників спортивно-творчої діяльності шоу/ витвір/виставу і т.п. за допомогою виконання технічних елементів, виконання оцінюється спортивними суддями зазвичай двома оцінками - за технічну та художню майстерність [3, с. 10].

Безпосередньо здійснення спортивної діяльності в Україні стосується ще ряд нормативно-пра-вових актів: закони «Про підтримку олімпійського, паралімпійського руху та спорту вищих досяг нень в Україні» [4], «Про антидопінговий контроль у спорті» [5], деякі підзаконні акти, видані орга-нами державної влади, одначе питань розпорядження правами інтелектуальної власності у спор-тивній діяльності вони не торкаються.

На відміну від багатьох інших сфер діяльності, специфіка проведення спортивних заходів поля-гає в необхідності прийняття законів тимчасової дії для регулювання правовідносин, що виника-ють у процесі організації окремих змагань. Таке законодавство приймається в країнах, на тери-торії яких проводяться великі спортивні події, як то Олімпійські ігри, Кубок світу з футболу тощо. Спортивні федерації, під чиєю егідою певна країна приймає спортивний захід, ініціюють при-йняття спеціального законодавства, що регулює виключно питання охорони прав федерацій і їхніх офіційних партнерів на об'єкти права інтелектуальної власності, що створюються і використову-ються в процесі проведення спортивного заходу.

Необхідність прийняття такого законодавства зумовлюється залученням до спортивних заходів великих глядацьких аудиторій на стадіонах, уфан-зонах,атакожшляхомпублічногосповіщення спортивних подій, що підвищує ризик порушення прав спортивних федерацій та їхніх партнерів на розпорядження об'єктами права інтелектуальної власності. Таким порушенням може бути виготовлення і розповсюдження контрафактної продукції, що містить належні спортивним організаціям знаки для товарів і послуг, надання неправомірного доступу до трансляцій спортивних подій, створення оманливої асоціації приналежності тієї чи іншої компанії до спортивного заходу - так званого «паразитичного маркетингу». Часові рамки дії такого закону зазвичай охоплюють весь період підготовки до спортивного заходу, час його проведення і кілька місяців після завершення.

Введення у національні законодавства нормативно-правових актів тимчасової дії, що регулю-ють питання охорони і захисту прав інтелектуальної власності великих міжнародних організацій, є характерною рисою спортивної діяльності. Передусім тому, що спортивні змагання масштабу Літ-ніх і Зимових Олімпійських ігор, континентальних першостей з футболу, Кубків світу з футболу і регбі тощо є унікальними за своєю організаційною специфікою масовими заходами, що створюють особливі умови, за яких доцільно приймати тимчасове законодавство у сфері охорони прав інтелектуальної власності. Відносним недоліком такої практики є лише тимчасове введення в дію деяких визначень, необхідність застосування яких не обмежується часом проведення спортивного заходу. Зокрема, на сьогодні вбачається доречним упровадження в спортивне законодавство України на постійній основі поняття «паразитичний маркетинг», що не тільки полегшило б процес виборювання країною права проведення великих спортивних заходів у майбутньому, не тільки захистило б інвестора на внутрішньому спортивному ринку, а й дало б змогу уникнути казусів.

Важливий вплив на правове регулювання відносин щодо використання об'єктів права інтелектуальної власності у спортивній діяльності здійснюють деякі міжнародні договори, зокрема Найробський договір про охорону Олімпійського символу [6]. Учасниками договору сьогодні є 52 країни, включно з Україною, яка приєдналася до договору 1998 року. Найробським договором визначаються норми з недопущення використання олімпійської символіки в комерційних цілях сторонніми фізичними та юридичними особами. Згідно зі статтею 1 договору будь-яка держава-учасниця зобов'язана, з урахуванням статей 2 і 3, відмовляти в реєстрації або визнавати недійсною реєстрацію в якості знака і забороняти шляхом відповідних заходів використання в якості знака або іншого позначення в комерційних цілях будь-якого позначення, що складається з олімпійського символу або містить цей символ у такому вигляді, як це визначено в Статуті Міжна-родного Олімпійського комітету, крім тих випадків, коли на це є дозвіл вказаного комітету.

Олімпійська хартія у Правилі 7 визначає перелік об'єктів, які є «олімпійською власністю», використання якої вимагає погодження з МОК, зокрема: олімпійські символ, прапор, гасло, гімн, позначення (включаючи, але не обмежуючись словами «Олімпійські ігри» та «Ігри Олімпіади»), знаки, емблеми, вогонь і факели та будь-які інші музичні твори, аудіовізуальні записи чи інші творчі роботи або артефакти, створені у зв'язку з Олімпійськими іграми МОКом, НОКами (національні олімпійські комітети) [7]. Таким чином, можна констатувати, що на сьогодні МОК є єдиною міжнародною спортивною організацією, правова охорона об'єктів права інтелектуальної власності якої гарантується багатостороннім міжнародним договором, національними законодавствами країн-учасниць олімпійського руху і зобов'язаннями національних олімпійських комітетів.

Серйозні проблеми у спортивній сфері виникають з приводу використання товарного знаку, що супроводжує спортивну атрибутику і символіку, оскільки це може приносити величезний дохід. У світовій судовій практиці добре відомі судові справи, що стосуються порушення авторських прав суб'єктів спортивної діяльності щодо товарного знаку. Наприклад, широку популярність набула проблема так званого патентного рейдерства. Суть його полягає в тому, що рейдер реєструє товарний знак, дуже схожий на товарний знак сумлінного підприємця, що вже завоював популяр-ність. Це робиться з метою отримання доходу від продажу фактично підроблених товарів, причому справа може дійти навіть до захоплення знаку, тому і з'явилася назва «рейдерство». Відома тор-гова марка зазвичай викликає довіру споживача завдяки своїй репутації. У зв'язку з тим що така ситуація можлива у спортивній сфері, власники спортивних брендів повинні ретельно стежити за можливим використанням їх товарних марок іншими учасниками ринку (суб'єктами спортивної діяльності), тим більше що між великими спортивними компаніями досить часто виникають кон-флікти на цьому ґрунті. Правомірне використання товарного знаку здійснюється лише на основі ліцензійної діяльності, яка формує та підтримує імідж як професійного й аматорського спорту зага-лом, так і окремого виду, ліги, команди. Право на використання товарного знаку може бути надано власником товарного знаку (ліцензіаром) іншій особі (ліцензіату) за ліцензійним договором. Використання виробником ліцензії допомагає йому скоротити витрати на просування і дизайн. на них спортивною атрибутикою, безпосередньо пов'язаною зі змаганнями та учасниками.

В Україні регулювання використання об'єктів права інтелектуальної власності спортивною організацією і спортсменом на сьогодні є скоріше винятком. Уперше у вітчизняній практиці регулювання правових відносин, що складаються в процесі розпорядження об'єктами права інтелектуальної власності, належних до іміджу спортсмена, знайшло місце у багатосторонній галузевій угоді між Федерацією футболу України, українською футбольною Прем'єр-лігою, профспілкою «Футбол України» тощо від 2017 року [8].

Іншою проблемою правового регулювання використання комплексу об'єктів права інтелек-туальної власності та особистих немайнових благ, що становлять імідж спортсмена, є відсутність узгодженої термінології та визначень предметного складу цього об'єкта в нормативно-правових актах вітчизняних організацій. Різною термінологією послуговуються в тому числі згадані вище галузева угода і регламент, у положеннях яких містяться тотожні за змістом поняття «іміджеві права» і «права на імідж» без визначення самого поняття «імідж». Водночас, за умови відсутності комплексних досліджень цієї теми в науковій літературі України, у вітчизняних авторів цей об'єкт іменується як іміджем, так і образом або зображенням. Потреба в уніфікації термінології обу-мовлюється й тим, що поняття «image rights» на сьогодні повсюдно використовується в багатьох видах спорту і знаходить місце як у локальних нормативно-правових актах різних спортивних організацій, що базуються на території Європи, так і в судових рішеннях. Одначе запровадження індивідуальної практики розпорядження правами на імідж вітчизняними спортивними організаці-ями, що опікуються різними видами спорту, може спричинити виникнення колізій навколо одного поняття, визначеного по-різному.

Слід відзначити, що великі спортивні заходи, що особливо мають міжнародне значення, завжди приваблюють величезну кількість глядачів, у тому числі тих, хто спостерігає за подіями з блакитних екранів. Для висвітлення таких подій потрібно вчинення величезної кількості організа-ційних дій, які повинні бути законодавчо врегульовані. Водночас висвітлення спортивних заходів за допомогою трансляції, яку здійснюють організації ефірного і кабельного мовлення, все ще недостатньо досліджено, зокрема з позиції охорони авторських прав, проте за кордоном багато законодавців досить строго регулюють дану сферу інтелектуальної власності, оскільки вона є однією з особливо прибуткових статей доходу держави. Наявність прогалин у законодавстві, що регулює відносини, що виникають при висвітленні спортивних заходів, призводить, як правило, до втрати великої кількості фінансових засобів.

Країни Європейського Співтовариства керуються Директивою Ради ЄС від 27 вересня 1993 року про узгодження низки правил, що стосуються охорони авторського права та суміжних прав у сфері супутникового мовлення та кабельної ретрансляції. Стаття 2 «Право на мовлення» проголошує, що країни - учасниці ЄС відповідно до положень, що містяться в гол. II, встановлюють виключне право автора з надання дозволу на загальнодоступне супутникове мовлення програм, що охороняються авторським право [9].

Для того щоб забезпечити належну охорону наданих виняткових прав організаціям мовлення, необхідно використати певний вид договору, який би регулював відносини між організаторами спортивних заходів та організаціями мовлення. У практиці спортивної діяльності широке поширення має укладання договору відплатного надання послуг, у змісті якого регламентується доступ співробітників та обладнання організації ефірного або кабельного мовлення на територію спортивного споруди, встановлення та налагодження обладнання, трансляцію спортивного заходу, демонтаж та вивіз обладнання . Водночас тільки ліцензійний договір може надати право використання результатів інтелектуальної діяльності в передбачених договором межах і найбільш повну охорону прав автора.

Висновки

У зв'язку з комерціалізацією об'єктів права інтелектуальної власності у спортивній сфері виникає безліч правових проблем, для вирішення яких необхідно надати належну правову охорону всім творцям результатів спортивної інтелектуальної діяльності та сумлінним користувачам цими результатами.

Беручи до уваги вищевикладене, можна зазначити, що Україна бажає стати повноцінним чле-ном Європейського Союзу, повноправним учасником світової ринкової економіки, а для цього треба не тільки розвивати економічний потенціал України, а й адаптувати національне законодав-ство до вимог світової ринкової економіки, в тому числі й у сфері інтелектуальної власності, яка є високим стимулом розвитку економіки в багатьох країнах світу.

Підсумовуючи особливості правового регулювання спортивної діяльності та використання об'єктів права інтелектуальної власності у сфері спорту, зазначимо, що в цілому відповідна нор-мативна база в Україні дещо відстає від тенденцій, які мають місце в регулюванні спортивної діяльності в інших країнах.

За таких обставин неможливо здійснювати належну правову охорону результатів інтелекту-альної діяльності у спортивній сфері, реалізувати судовий захист прав творців об'єктів інтелекту-альної власності - суб'єктів спортивних правовідносин, однак ці права можуть і повинні підлягати правовій охороні.

З метою удосконалення законодавчої бази, що регулює відносини учасників творчої інтелектуальної спортивної діяльності, у процесі якої можуть виникати інтелектуальні права творців та виконавців спортивних творів можливо, для початку визначити та конкретизувати види спорту, в яких можуть виникати дані права та здійснити уніфікацію правових систем регулювання економічних правовідносин суб'єктів спортивної діяльності в галузі інтелектуальної власності під єдині стандарти.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Про фізичну культуру і спорт: Закон України від 24.12.93. Відомості Верховної Ради. 1994. № 14. Ст. 8.

2. Кашапов Н.В. Регламентация интеллектуальных прав в сфере спорта: диссертация. Москва, 2010. URL: http://www.dissercat. com/content/reglamentatsiya-intellektualnykh-prav-v-sferesporta.

3. Кашапов Н.В. Регламентация интеллектуальных прав в сфере спорта : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 ; ГОУ ВПО «Рос. гос. ин-т интеллект. собствен-ности». Москва, 2010. 25 с.

4. Про підтримку олімпійського, паралімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні: Закон України від 14.09.2000 № 1954-III. Відомості Верховної Ради України. 2000. № 43. С. 370.

5. Про антидопінговий контроль у спорті: Закон України від 07.02.2017 № 1835-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2017. № 11. С. 102.

6. Організація Об'єднаних Націй. Найробський договір про охорону Олімпійського символу (Найробі, 26 вересня 1981 року). URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_995#Text

7. Міжнародний Олімпійський комітет. Олімпійська хартія 2020 - DidWeDe, Лозанна, Швейцарія. URL: http://nocukr.org/ about/officialdocuments/olimpiyska-khartiya/

8. Галузева Угода між Громадською спілкою «Федерація футболу України», Об'єднанням професіональних футбольних клубів України «Прем'єр-Ліга», об'єднанням футбольних клубів «Професіональна футбольна ліга України», та Всеукраїнською професійною спілкою «Футбол України», Всеукраїнською асоціацією футболістів-професіоналів у сфері професіонального футболу України на 2017-2022 роки. Київ-2017. URL: http://dev.pfl.ua/docs/07d3098c0649d1810a8a75fb1fl740a7.pdf.

9. Директива Європейського Парламенту і Ради 2001/29/ЄС від 22 травня 2001 року про гармонізацію окремих аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/984_005-01#Text

Размещено на Allbest.ru