Основні завдання реформи децентралізації виконавчої влади в Україні на сучасному етапі

Размещено на http://allbest.ru

КПІ імені Ігоря Сікорського

Основні завдання реформи децентралізації виконавчої влади в Україні на сучасному етапі

Антонюк О.М. аспірантка

кафедри господарського та адміністративного права

факультету соціології і права

Реформа децентралізації влади, що наразі триває в Україні, спрямована на реалізацію певних завдань та вирішення деяких проблемних питань, які виникли у сфері функціонування системи місцевого самоврядування та здійснення повноважень органами місцевого самоврядування. При цьому ефективність такої реформи залежить від правильного визначення її завдань та ключових проблем, на вирішення яких спрямована реформа децентралізації. місцевий влада виконавчий децентралізація

Характерно, що більшість сучасних науковців, визначаючи завдання здійснення реформи децентралізації влади, в основу своїх досліджень ставлять розвиток та удосконалення системи місцевого самоврядування. Такий підхід є частково виправданим, оскільки гарантоване Конституцією України [1] та Європейською хартією місцевого самоврядування [2] місцеве самоврядування є основною формою участі членів територіальної громади у реалізації місцевої влади.

Водночас, було б помилковим зводити процес децентралізації виключно до питання розвитку та укріплення системи місцевого самоврядування. Насправді необхідно враховувати, що реформа децентралізації є більш складною в організаційному, правовому, фінансовому відношенні, оскільки передбачає системне перетворення у багатьох сферах суспільного та державного життя, переорієнтацію суспільства на самостійне прийняття рішень місцевого та у визначених випадках загальнодержавного значення, тобто прийняття відповідальності за прийняття відповідних рішень.

Як справедливо зазначає з цього приводу І. М. Архипенко, децентралізація влади - одна із найскладніших реформ, оскільки вона охоплює всі сфери: адміністративно-територіальний устрій, територіальну основу організації влади, зміну повноважень органів державної влади й органів місцевого самоврядування, бюджетної та податкової систем, земельних відносин, гуманітарної й соціальної сфери тощо [3, с. 9].

Визначаючи найбільш важливі завдання реформи децентралізації виконавчої влади, необхідно вказати на тісний зв'язок між процесом децентралізації влади та формуванням громадянського суспільства. Саме концепція громадянського суспільства є доктринальною основою реформи децентралізації, адже має аналогічні пріоритети та завдання.

З цього приводу слушною видається думка С. В. Глизнер з приводу того, що метою політики у сфері децентралізації є відхід від централізованої моделі управління в державі, забезпечення спроможності місцевого самоврядування та побудова ефективної системи територіальної організації влади в Україні, реалізація в повній мірі положень Європейської хартії місцевого самоврядування, принципів субсидіарності, повсюдності і фінансової самодостатності місцевого самоврядування [4, с. 39].

Інші науковці обґрунтовано стверджують, що децентралізація у процесах розвитку громадянського суспільства слугує своєрідною вимірювальною лінійкою для демократизації системи державного управління, створюючи своєрідний технологічний базис для становлення громадянського суспільства. Науковці також зауважують, що чим більш сформованим є громадянське суспільство, тим більше держава «відцентровує» йому свої функції, чим більше держава впливала на суспільство, запроваджувала відповідні регламентації, тим більше централізувалась сама влада, тим декларативнішими були імпульси для розвитку громадянського суспільства [5, с. 228].

Можна погодитись з думкою науковців про те, що децентралізація влади є однією з умов формування громадянського суспільства та одночасно виступає її детермінантом.

Крім того, слушною видається думка Т Крушельницької, яка зауважує, що інституційним втіленням народовладдя в Україні має стати місцеве самоврядування, яке виступає, насамперед, як вираження самоорганізації, самодіяльності та самодисципліни громадян (мешканців певної території), його формування як цілісної системи в межах усього суспільства, починаючи від первинних осередків і завершуючи державними інститутами [6, с. 39].

Отже, за наслідками здійснення реформи децентралізації' влади відбувається оформлення особливої спільноти - територіальної громади, яка за своїми характеристиками є нічим іншим як інститутом громадянського суспільства. Такі якості наділяють територіальну громаду спроможністю самостійно та незалежно від держави та її органів вирішувати питання місцевого значення та приймати активну участь у формуванні та реалізації державної політики в усіх сферах, які так чи інакше стосуються розвитку відповідних територій. Це і виступає головною метою реформи децентралізації влади в Україні на сучасному етапі.

Ще одним важливим завданням у сфері здійснення згаданої реформи є демократизація державної влади, зокрема, шляхом наближення такої влади до громадян, забезпечення більш широкої можливості участі кожного громадянина у здійсненні управління.

З приводу цього у науковій літературі висловлюється думка про те, що ця реформа неминуче призведе до подальшої демократизації суспільних відносин, тому що вона передбачає не розділення країни, а створення можливостей для розвитку всього державного простору на основі пріоритету повноважень територіальних громад як джерела муніципальної, незалежної від держави влади, врешті-решт, це дасть можливість проводити демократизацію знизу догори [7, с. 125].

Отже, у глобальному відношенні, основними завданнями реформи децентралізації влади є наділення органів місцевого самоврядування широким колом адміністративно-владних повноважень, які ґрунтуються на засадах безпосереднього народовладдя. Реалізація таких повноважень у значній мірі залежить від рівня спроможності відповідної територіальної громади, в чому не останню роль відіграє можливість накопичувати та розпоряджатися фінансовими ресурсами самостійно, без втручання та допомоги центральної влади.

У науковій літературі підкреслюється, що процеси, пов'язані з розвитком прав у територіальних громадах чи інших територіальних утвореннях, починаються саме з фінансової децентралізації, коли держава частину своїх функцій передає громадам. Важливо, що ознакою того, що реформа децентралізації влади вже відбулась, на думку вчених, є: по-перше, якщо місцеве самоврядування вже існує; по-друге, якщо законодавство про бюджет передбачає відповідні надходження до бюджетів різних рівнів; по-третє, народна воля виконується в територіальній громаді (шляхом виборів, референдумів) [8, с. 356].

При цьому, мотивами адміністративно-фінансової децентралізації в Україні одночасно є і необхідність розбудови демократії та місцевого самоврядування в державі, і раціоналізація фінансових відносин та розподілу обов'язків між різними рівнями управління [9, с. 18].

Таким чином, головним завданням реформи децентралізації влади в Україні на сучасному етапі є демократизація публічної влади та її інститутів, зокрема, шляхом наближення її до громадян, надання останнім можливості безпосередньо здійснювати участь у здійсненні публічної влади за допомогою інститутів прямої демократії - референдуми, вибори, громадські слухання, громадські обговорення та ініціативи тощо. З метою реалізації цього завдання необхідно також: визначити правові засади функціонування деяких інститутів прямої демократії на місцях (наприклад, прийняти Закон про місцеві референдуми); здійснити чіткий розподіл повноважень між органами виконавчої влади на державному, регіональному та місцевому рівнях; запровадити інститут відповідальності органів влади на місцях тощо.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. . URL : https:// zakoarada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

2. Європейська хартія місцевого самоврядування: міжнародний документ від 15.10.1985. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/994_036#Text.

3. Архипенко І. М. Зарубіжний досвід децентралізації влади: уроки для України. Державне управління та місцеве самоврядування. 2018. Вип. 4(39). С. 7-15.

4. Глизнер С. В. Поняття, типи та причини запровадження децентралізації в Україні. Політикус. 2019. Вип. 1. С. 36-40.

5. Гройсман В. Структурно-функціональна роль децентралізації влади у процесах становлення громадянського суспільства. Збірник наукових праць «Ефективність державного управління», 2015. Вип. 44. С. 221229.

6. Крушельницька Т. Становлення інституту народовладдя в процесі реформування місцевого самоврядування в Україні. Економічний розвиток в процесі децентралізації: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції / за заг. ред. С. М. Серьогіна. Д. : ДРІДУ НАДУ 2015. 112 с.

7. Василенко Л., Добровінський М. Децентралізація та реформа місцевого самовряд. Підприємництво, господарство і право. 2017. №1. С. 123-126.

8. Muzyka-Stefanchuk O. A., Otradnova O. O., Huberska N. L., Borsuk N. Ya., Savenkova V. G. Decentralization of power in Ukraine and Europe: security and finance issues. Financial and credit activity: problems of theory and practice. 2020. Vol. 1 No. 32. Р. 351-359.

9. Територіальні громади в умовах децентралізації: ризики та механізми розвитку: монографія; за ред. Кравціва В. С., Сторонянської І. З. Львів: ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України, 2020. 531 с.

Размещено на Allbest.ru