Децентралізація: здобутки і недоопрацювання

Размещено на http://allbest.ru

НАПрН України

Децентралізація: здобутки і недоопрацювання

Корж І.Ф. доктор юридичних наук,

старший науковий співробітник,

завідувач науково-дослідною лабораторією НДІ інформатики і права

Децентралізація влади як складова державної політики регіонального розвитку є однією з визначальних у порядку денному реформ в Україні. Вона створила підґрунтя для укорінення кардинальних інституційних перетворень, підвищення якості життя громадян та має велике значення для продовження секторальних реформ. Завдяки створенню нової системи розподілу владних повноважень між центральними та місцевими органами влади в Україні сьогодні фактично формується нова система взаємовідносин між різними гілками влади та новий баланс стримувань і противаг.

На думку А. Умланда, саме децентралізацію слід розглядати як процес, що зміцнює країну, протидіє федералізації та сепаратистським тенденціям [1, с.6]. Як показав світовий досвід, значний ефект для розвитку економіки регіону та згуртованості країни в цілому має успішна реалізація проектів територіального розвитку, які здійснюються та втілюються територіальними громадами. влада україна регіональний децентралізація

Децентралізація формує нової якості зв'язки між регіонами внаслідок вбудовування в систему адміністративно-територіального устрою нових одиниць - об'єднаних територіальних громад, що по-новому визначають координацію та підпорядкованість суб'єктів адміністративного устрою.

Нині, після п'яти років активного упровадження реформи децентралізації, її справедливо вважають однією з найуспішніших реформ в Україні за період з 2014 року. Основою успіху стали чіткість намірів, проголошених владою, та зацікавленість з боку громад в отриманні більших повноважень, ресурсів та спроможності реалізовувати власні ініціативи самоврядного розвитку. Зміна системи управління територіями, децентралізація у сферах медицини, освіти, надання послуг демонструють значні темпи та головне - реальні позитивні зрушення.

На сучасному етапі очевидним є те, що децентралізація із проривного харизматичного добровільного процесу неминуче переходить до етапу рутинної директивної реалізації, причому цей етап конче необхідний, оскільки лише завершеність адміністративно-територіальної перебудови дозволить повною мірою досягти якісних зрушень, заради яких децентралізація, власне, задумувалася, перетворити розрізнені позитивні зрушення на довгоочікувані якісні зміни у вигляді системного поліпшення якості життя громадян та повноцінного використання ресурсів розвитку країни.

Успішність реформи має бути закріплена розширенням дієвості громад шляхом поглиблення децентралізації на секторальному рівні: у сферах соціального захисту, енергетики, транспорту, участі у забезпеченні безпеки, охорони правопорядку тощо.

Зміцнення спроможності регіональних спільнот ефективно вирішувати значну частину проблем територіального розвитку посилює інклюзивність локальних економік (задіяність у формуванні та отриманні результату всіх членів спільноти та відчуття відповідальності за цей результат). У свою чергу, це посилює згуртованість спільноти й формує консолідовані інтереси територій.

Тому поняття дієздатності громад, яке у стандартних адміністративних процедурах традиційно описується забезпеченістю відповідними ресурсами та здатністю ефективно використовувати публічні кошти, має бути розширене до масштабів інтегральної характеристики спроможності громади до стратегічного розвитку на основі задіяння усіх доступних (централізованих та децентралізованих, публічних та приватних) ресурсів.

Серед основних джерел ризиків - ускладнення проведення макроекономічної політики, особливо щодо фіскальної координації, загострення успадкованих територіальних диспаритетів, проблеми інституційної досконалості децентралізованих одиниць, які отримують делеговані повноваження [1, с.10]. Протидія цим ризикам має перебувати у центрі уваги продовження політики децентралізації в Україні.

Водночас, незважаючи на певні здобутки у питанні здійснення реформи децентралізації, не можна обійти і недоліки та проблеми, які виникли у процесі здійснення реформи, які умовно можна поділити на законодавчі та внутрішні. Серед перешкод внутрішнього характеру домінують: нестача фінансових ресурсів, брак кваліфікованих кадрів, міграція мешканців територіальних громад за її межі, неофіційна зайнятість, низька активність жителів у вирішенні питань функціонування громади та інше.

Для повноцінного функціонування місцевого самоврядування в об'єднаних територіальних громадах необхідно належно вирішити два вкрай важливих і пов'язаних між собою питання. Перше стосується передачі органам місцевого самоврядування належного обсягу повноважень у сфері управліннями земельним ресурсами, а друге - належні повноваження у сфері планування територій та містобудівної діяльності. Також слід врахувати недореформований освітній сектор та сектор охорони здоров'я - багато нагальних проблем в цих сферах лягли на плечі ОТГ.

В ході процесу децентралізації спроможні громади отримали більш широкі повноваження, ресурси і відповідальність. Перелік послуг, які можуть надаватися на місцях, постійно розширюється. Мешканці об'єднаних громад очікують від місцевої влади зручних та якісних адміністративних послуг. Саме тому важливо, щоб кожна об'єднана громада якнайшвидше вирішила, у який спосіб швидко та доступно надавати ці послуги мешканцям.

Очевидно, що в об'єднаних громадах мають бути сучасні Центри надання адміністративних послуг (ЦНАП) - єдине місце (приміщення), де можна отримати найнеобхідніші адміністративні послуги у комфортних умовах. 87 ЦНАП було створено або модернізовано за підтримки Програми «U-LEAD з Європою» [2], завдяки якій 1,2 мільйони мешканців громад та міст України отримали доступ до якісних адміністративних послуг.

Децентралізація адміністративних послуг, підвищення їх якості, наближення адміністративних послуг до громадян та бізнесу, а також подальша розбудова мережі центрів надання адміністративних послуг визначені пріоритетними напрямами реформування системи надання адміністративних послуг в Україні.

Що ж є головними перепонами для делегування повноважень з надання адмінпослуг на місцевий рівень? Як вияснилося, це:

- зволікання прийняття законів - 51% опитуваних;

- небажання центральних органів виконавчої влади передавати такі повноваження - 47%;

- небажання органів місцевого самоврядування отримувати такі повноваження - 8%;

- відсутність коштів - 5%.

Проблеми із наданням ЦНАП повного обсягу найбільш затребуваних громадянами адміністративних послуг обумовлені незадовільним виконанням положень чинного законодавства щодо передачі повноважень окремими центральними органами виконавчої влади та неготовністю органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій до виконання делегованих ним повноважень.

Серед чинників, які мають важливе значення для вирішення вказаних проблем у короткостроковій перспективі, варто згадати такі: підвищення професійного рівня та політичної відповідальності голів місцевих державних адміністрацій та голів органів місцевого самоврядування, здійснення моніторингу ефективності надання адміністративних послуг, пристосування мережі ЦНАП до потреб об'єднаних територіальних громад тощо.

Необхідно зазначити, що Верховна Рада України 17 березня 2020 року ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» [3 38]. Прикінцевими положеннями Закону визначено, зокрема, що з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших публічних послуг та строків їх надання. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Задля запобігання виникненню та поширенню COVID-19 рекомендується:

- відкласти (перенести) звернення до суб'єкта надання послуг у разі не терміновості (не нагальності) отримання ними послуги;

- перебувати одночасно у приміщенні де надаються послуги такою кількістю громадян, яка не перевищує кількості робочих місць для обслуговування;

- по можливості очікувати своєї черги поза межами приміщення (будівлі) суб'єкта надання послуг (на вулиці) з дотриманням відстані між громадянами не менше ніж 1 метр;

- дотримуватись під час обслуговування відстані не менше 1 метра з працівником, який надає послуги;

- максимально використовувати дистанційні форми комунікації - телефон, електронну пошту, веб-сайти;

- по можливості отримувати послуги в електронній формі через відповідні інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування тощо.

Таким чином в ході децентралізації спроможні громади отримали більш широкі повноваження, ресурси і відповідальність. Перелік послуг, які можуть надаватися на місцях, постійно розширюється. Мешканці об'єднаних громад очікують від місцевої влади зручних та якісних адміністративних послуг. Саме тому важливо, щоб кожна об'єднана громада якнайшвидше вирішила, у який спосіб швидко та доступно надавати ці послуги мешканцям.

Література

1. Меморандум про взаєморозуміння між Верховною Радою України та Європейським Парламентом про спільні рамки парламентської підтримки та підвищення інституційної спроможності. Голос України. 2015. 04 лип. (№ 118).

2. Програма и-ЬЕАБ. URL : https://donors.decentralization. gov.ua/ project/u-lead. (дата звернення: 27.02.2021).

3. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (СОУГО-19) : Закон України від 17.03.2020 р. № 530-ІХ. Відомості Верховної Ради України. 2020. № 16. Ст. 100.

Размещено на Allbest.ru