Нормативно-правове регулювання відносин з цифровими активами та перспективи його удосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г Бурчака НАПрН України

Нормативно-правове регулювання відносин з цифровими активами та перспективи його удосконалення

Нагнибіда В.І. доктор юридичних наук, доцент, завідувач лабораторії

В останні роки в українському правовому полі відзначається стрімке зростання інтересу до проблематики нормативної регламентації цифрових прав, особливостей здійснення цивільних прав у мережі Інтернет, встановлення, реалізації та захисту прав на цифрові (віртуальні) активи та споріднених із ними інститутів і категорій. Пов'язані з цим причини носять соціально-економічний характер, випливаючи з об'єктивної картини сучасного світу, який вже неможливо уявити без надбань цифрової епохи, та відображають досягнення певного етапу цифровізації українського суспільства, коли потреба у належному і адекватному відповідним відносинам правовому регулюванні давно назріла. При цьому новації у напрямі впровадження новітніх інструментів цифрової економіки надходять не лише з боку громадянського суспільства і корпорацій, але й держави: у Нацбанку нещодавно анонсували місцеву цифрову валюту (CBDC - Central Bank Digital Currency), підкріплену національною у валютою у співвідношенні 1:1 (тобто одна е-гривня дорівнює одній гривні і є її цифровим аналогом), яку планують ввести в експлуатацію наприкінці 2022 року [1].

Чинне вітчизняне законодавство лише фрагментарно торкається питань цифрових прав у межах спеціальних законодавчих актів, присвячених іншим питанням, у той час як закон, предметом якого є регулювання особливостей набуття, здійснення і захисту прав на цифрові активи та загалом створення ринку обігу цифрових активів (Закон «Про віртуальні активи» (законопроект № 3637), ухвалений Верховною Радою України 8 вересня 2021 року [2]) 7 жовтня цього року було повернуто до парламенту з пропозиціями Президента України і його подальше доопрацювання поки здійснюється у залах Верховної Ради.

Якщо не вдаватись до розширювального тлумачення положень Конституції України [3] стосовно поширення її певних приписів і на цифрове середовище (зокрема ч. 2 ст. 34 Основного Закону, згідно з якою кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, щодо чого у наукових джерелах додається про можливість такого поширення і за допомогою цифрових технологій [4, с. 107]) та інших засадничих приписів і принципів, утілених в нормах українського законодавства (зокрема, у Законах України «Про доступ до публічної інформації» [5], «Про електронні довірчі послуги» [6], «Про електронні документи та електронний документообіг» [7], «Про телекомунікації» [8], «Про інформацію» [9] та у деяких інших), то питання, присвячені регулювання цифрових прав і, тим більше, цифрових активів, сутнісно не врегульовані у чинному українському законодавстві.

До прикладу, з огляду на визначення, закріплене у абз. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» [10], поняття обробки персональних даних (це будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем - виділення наше), можливо стверджувати й про поширення його дії положень цього Закону на захист персональних даних за допомогою сучасних цифрових інструментів та мережі Інтернет. цифровий право цивільний інтернет

При цьому навіть зазначені законодавчі акти не торкаються проблематики регулювання цифрових прав і цифрових активів із точки зору цивілістики і загалом приватно-правових інститутів, визначаючи здебільшого публічні аспекти поширення і збереження інформації в електронному вигляді, захисту персональних даних, функціонування сучасних телекомунікаційних мереж тощо. З огляду на це вбачається, що на системному рівні щодо унормування цивільно-правових питань набуття і здійснення цифрових прав, а також як публічних, так і приватних складових регулювання ринку обігу цифрових активів, існує потреба у одночасному доповненні вже наявних нормативно-правових актів (зокрема Цивільного кодексу України [11] щодо особливостей реалізації цивільних прав у цифровому середовищі) та у розробці нових спеціальних законів та, на основі них та де це буде потрібно, відповідних підзаконних актів.

Щодо регламентації власне відносин, пов'язаних із обігом цифрових активів, здійсненням і захистом прав на них, поділяємо позицію українського законодавця стосовно необхідності приділення уваги цим питанням на рівні окремого закону. У світлі цього заслуговує ретельного аналізу згаданий Закон України «Про віртуальні активи», стосовно якого направлені пропозиції Президента України. Раніше ми вже висловлювали низку ключових позицій, на які варто звернути увагу при опрацюванні пропозицій до вдосконалення положень цього Закону, зокрема у світлі врахування відображення у терміні «віртуальний актив» не лише економі- ко-правової, але й технічної сутності, диференціації на забезпечені та незабезпечені, встановлення вартості останніх, специфіки ліцензування діяльності з віртуальними активами, сфери застосування Закону та ін.

Серед основних зауважень до Закону «Про віртуальні активи», висвітлених у пропозиціях Президента України на обґрунтування неможливості його прийняття у нинішньому вигляді є те, що Законом пропонується здійснювати державне регулювання ринку віртуальних активів різними державними органами залежно від виду віртуальних активів, у тому числі шляхом створення нового центрального органу виконавчої влади. Водночас, як наголошується у пропозиціях Президента України, світовий досвід свідчить про те, що регулювання діяльності з організації торгівлі, обміну та зберігання віртуальних активів, які призначені для інвестування, збереження вартості, використання у платіжних або інвестиційних цілях, здійснюється регуляторами фінансових ринків. У зв'язку з цим пропонується регулювання діяльності із залучення коштів та здійснення інвестицій, зокрема питань, пов'язаних із регулюванням діяльності учасників ринку віртуальних активів та емісії віртуальних активів, мають бути віднесені до компетенції вже функціонуючих в Україні фінансових регуляторів, а саме: Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Національного банку України. Вважаємо, що з такою позицією варто погодитись.

Крім цього, ухвалений парламентом Закон України «Про віртуальні активи» повинен бути доопрацьований і з огляду на таке. По-перше, удосконалення потребує пропоноване вказаним Законом регулювання способів посвідчення факту забезпеченості віртуальних активів майнових прав, зокрема права вимоги на інших об'єктів цивільних прав. Варто передбачити механізм такого посвідчення та основні способи закріплення правового зв'язку між змістом цифрового активу та вказаними майновими правами. По-друге, у ч.5 ст. 4 Закону пропонується закріпити, що об'єкт забезпечення віртуального активу визначається правочином, згідно з яким такий віртуальний актив створено. Майнові права, зокрема права вимоги, на об'єкт забезпечення віртуального активу передаються набувачу такого віртуального активу. Слід розглянути потребу у закріпленні на рівні ЦК України особливих вимог до змісту, істотних умов та форми такого правочину, порядку його укладення, обміну сторонами офертою та акцептом тощо. По-третє, Закон врегульовує юридичні наслідки розпорядження забезпеченими віртуальними активами, проте досить фрагментарно торкається специфіки обігу незабезпечених віртуальних активів. Враховуючи правову природу останніх у цій сфері дійсно варто уникати зарегулювання, проте доцільно, на нашу думку, закріпити деякі основні принципи встановлення прав і розпорядження ними на незабезпечені цифрові активи.

Список використаних джерел

1. До 2022 року в Україні можуть ввести цифрову валюту. Що це таке і в чому небезпека? URL: https://zaborona.com/do-2022-roku-v-ukrayini- mozhut-westy-czyfrovu-valyutu-shho-cze-take-i-v-chomu-nebezpeka/

2. Пропозиції Президента до Закону «Про віртуальні активи» (проект Закону України від 11.06.2020 р. № 3637). Верховна Рада України. Законотворчість. URL:http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf35n=69110

3. Конституція України від 28.06.1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. С. 141.

4. Коваленко А. А. Цифровые права: понятие и правовое регулирование в украинском законодательстве. 2021. C. 105-108. URL: http://dspace.umvd. edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/10982/Tsyfrovi%20prava%20 Poniattia%20y%20pravove%20rehuHuvannia%20v%20Ukrainskomu%20 zakonodavstvi_Kovalenko_2021.pdf?sequence=1&isAnowed=y

5. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13.01.2011 р. № 2939-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 32. Ст. 314.

6. Про електронні довірчі послуги: Закон України від 05.10.2017 р. № 2155-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2017. № 45. Ст. 400.

7. Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України від 22.05.2003 р. № 851-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 36. Ст. 275.

8. Про телекомунікації: Закон України від 18.11.2003 р. № 1280-IV. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 12. Ст. 155.

9. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. № 2657-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 48. Ст. 650.

10. Про захист персональних даних: Закон України від 01.06.2010 р. № 2297-VL Відомості Верховної Ради України. 2010. № 34. Ст. 481.

11. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-XII. Офіційний вісник України. 2003. № 11. Ст. 461.

Размещено на Allbest.ru