Досвід країн НАТО у функціонуванні системи і механізмів правового та соціального захисту військовослужбовців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Військова академія

Науково-дослідний центр ЗС України «Державний океанаріум» Інституту ВМС Національного університету «Одеська морська академія»

ДОСВІД КРАЇН НАТО У ФУНКЦІОНУВАННІ СИСТЕМИ І МЕХАНІЗМІВ ПРАВОВОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Едуард Сарафанюк кандидат педагогічних наук,

доцент, професор кафедри гуманітарних

соціально-економічних дисциплін,

Геннадій Білоус науковий співробітник

м. Одеса

Конституцією України визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, політика якої спрямована на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, підтверджуючи європейську ідентичність українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України [1]. До числа цих умов відноситься і створення надійної і ефективної системи правового і соціального захисту громадян. Особлива роль права у вирішенні зазначеної проблеми визначається тим, що в сучасних умовах воно покликане виступати втіленням суспільної злагоди, соціального компромісу, засобом реалізації вимог рівності і справедливості. Від змісту, якості його норм залежить поступальний розвиток суспільства по шляху соціального прогресу.

Правовий та соціальний захист населення - це базова функція правової, соціальної держави. Однак механізми такого захисту не можуть бути тотожними для всіх груп населення без винятку. Це визначається специфікою взаємозв'язку особистих, групових і громадських інтересів в кожному конкретному випадку.

Серед соціальних груп суспільства особливе місце займають військовослужбовці. їх специфічне призначення - служба інтересам всього суспільства і державі. Ця служба накладає ряд істотних обмежень на їх правовий статус і правове становище в суспільстві, що особливо важливо відзначити з урахуванням умов ринкової економіки. Як відомо, основні засоби існування військовослужбовця, його особисте благополуччя пов'язано головним чином з його службою. Він не може займатися підприємницькою діяльністю або будь-якою іншою діяльністю по отриманню доходів, та діяльністю, що суперечить вимогам військової служби. На відміну від інших громадян, регламентації підлягають і свобода пересування військовослужбовця та багато інших його прав, свобод.

Актуальність подальшої розробки змісту і механізмів правового та соціального захисту військовослужбовців визначається, такими факторами:

• по-перше, глибокими соціально-політичними змінами і конфліктами на території нашої держави, котрі зумовили перегляд життєвих позицій цілих верств суспільства, формування нових ціннісних орієнтацій, нових поглядів на роль Збройних Сил України у стабілізації внутрішньополітичної обстановки в країні;

• по-друге, кризовими явищами в Збройних Силах України, втратою стимулів військової служби;

• по-третє, відсутністю ефективного механізму правового і соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, недосконалістю її законодавчої бази.

Проблема правового і соціального захисту військовослужбовців відрізняється новизною і складністю як в теоретичному, так і в практичному відношеннях, носить комплексний і міжгалузевий характер. Вона знаходиться на перетині проблемних полів різних галузей юридичної науки (теорії та історії держави і права, конституційного та адміністративного права, цивільного і трудового, кримінального та кримінально-процесуального права).

Разом з тим її цілісний аналіз у вигляді єдиного концептуального підходу можливий тільки в рамках загальної теорії права та держави, яка покликана розробляти методологічні установки, що стосуються всіх складових частин правознавства. Саме таким шляхом можна, наприклад, виявити особливості взаємодії інтересів суспільства, держави, окремих груп населення.

Як показує досвід західних країн світу, основною гарантією, що забезпечує успішне функціонування системи і механізмів правового та соціального захисту військовослужбовців, є чітке законодавче закріплення особливого правового статусу цієї категорії громадян. Саме в законодавчих актах повинен бути регламентований весь комплекс відповідних прав, обов'язків і пільг військовослужбовців. Це ключовий момент для побудови ефективно діючої системи правового і соціального захисту військовослужбовців в нашій країні.

Приклад західних держав-партнерів говорить про те, що подолати різнобій у визначенні різних систем пільг і компенсацій для військовослужбовців, різних видів збройних сил і родів військ можна тільки при наявності загальної стратегії в цій сфері, при виробленні загальних принципів розвитку законодавства України в області правового і соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей. Однак зарубіжний досвід такого захисту може і повинен використовуватися суто вибірково, конкретно і диференційовано, з урахуванням і на основі всього комплексу особливостей законодавства України. Найважливішим критерієм при виборі пріоритетних об'єктів дослідження закордонного досвіду правового і соціального захисту військовослужбовців слід назвати суспільний престиж військової служби в тій чи іншій країні. соціальний захист військовослужбовець правовий

Правовий та соціальний захист військовослужбовців в США та інших країнах НАТО являє собою відносно самостійний напрям і особливу сферу соціальної політики держави. Як самостійна і особлива сфера соціальної політики правовий і соціальний захист військовослужбовців будується на принципах пріоритетності, достатності, автономності, гарантованості, адресності, вибірковості. Будучи важливим фактором підвищення боєготовності і боєздатності військ, правовий і соціальний захист військовослужбовців носить суто офіційний характер, регулюється системою норм військового законодавства, що становить самостійну частину правової системи держави. Жорсткість і детальність, регламентації, адміністративно-владний метод впливу на об'єкт - найважливіші особливості правового регулювання військово-соціального захисту.

Дуже актуальним є встановлення нових механізмів та інститутів захисту військовослужбовців з досвіду зарубіжних країн. Це відноситься до таких інститутів, як військовий омбудсмен, військова профспілка і інститут довірених осіб.

Військовий омбудсмен - це парламентський комісар, який покликаний захищати права військовослужбовців, розглядаючи їхні скарги, а також за допомогою парламентських процедур, визначених законом контролювати діяльність військової влади щодо захисту прав військовослужбовців.

Військова профспілка - громадська організація, створювана військовослужбовцями, яка, не втручаючись в службову діяльність командування, захищає права і законні інтереси військовослужбовців. Довірені особи обираються військовослужбовцями у військових частинах, допомагають командуванню при вирішенні питань військовослужбовців, будучи свого роду посередниками, а крім того, можуть виконувати функції третейського судді при вирішенні протиріч між військовослужбовцям та командуванням. Введення цих інститутів сприяло б підвищенню ефективності захисту прав військовослужбовців Збройних Сил України.

Досвід США, ФРН, Великобританії та інших держав НАТО показує, що подолати різнобій у визначенні різних систем пільг і компенсацій для військовослужбовців різних видів збройних сил можна тільки при наявності загальної стратегії в цій сфері, вироблення загальних принципів розвитку нормо-творчості в області правового і соціального захисту військовослужбовців.

Військова «правотворчість» має здійснюватися на законодавчому рівні. В країнах-партнерах НАТО основною гарантією, що забезпечує успішне функціонування системи і механізмів правового та соціального захисту військовослужбовців, є чітке законодавче закріплення особливого статусу військовослужбовців. Саме в економічно-забезпечених законодавчих актах повинен бути чітко прописаний комплекс прав і пільг військовослужбовців. Це ключовий момент для побудови ефективної діючої системи правового і соціального захисту військовослужбовців.

З урахуванням проведеного системного аналізу зарубіжного досвіду діяльності державних органів щодо правового і соціального захисту військовослужбовців та сформованих в даний час в Україні соціально-економічних умов, наявних прогалин і суперечностей у діючому законодавстві, необхідно продовжувати вдосконалення діяльності вітчизняної системи правового і соціального захисту військовослужбовців. Для цього доцільно чітко визначити в Конституції і законах України правовий механізм використання Збройних Сил України, а також посилити контроль за законністю їх діяльності. В іншому випадку кожен військовослужбовець може опинитися під загрозою залучення його в антиконституційні дії.

Можливо зробити висновок, що система правового і соціального захисту військовослужбовців історично завжди була важливим елементом державної політики і склалася в сьогоднішньому її вигляді як об'єктивний соціально-політичний інститут.

Законодавчі органи та уряди провідних країн НАТО традиційно приділяють значну увагу витратам на утримання військовослужбовців, розуміючи, що ефективна система їх соціального захисту - сильний спонукальний мотив для добровільного вступу на військову службу та сумлінного виконання своїх обов'язків.

Соціально-правовий захист військовослужбовців розглядається разом з морально-психологічним та правовим забезпеченням як найважливішою складовою бойової готовності.

У всіх розвинених країнах світу система правового і соціального захисту військовослужбовців постійно вдосконалюється. Слід особливо відзначити, що в більшості армій світу (у всі часи і при всіх режимах) діючі військовослужбовці, військовослужбовці звільнені в запас (відставку, резерв), користувалися і користуються тими самими правами і привілеями, які вони мали під час проходження дійсної військової служби.

Безсумнівно, досвід передових країн світу в області правового і соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, буде нам особливо корисний, якщо його розглядати не по залишковому принципу, а досліджувати етапи і механізм його становлення і розвитку. Аналіз рівня захищеності військовослужбовців, ефективності системи та механізмів їх правового і соціального захисту дозволяє сформулювати наступні пропозиції:

• слід забезпечити комплексний розвиток діючої системи правового і соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, та інтеграцію її як соціально-політичного інституту в систему публічного управління;

• з урахуванням зарубіжного досвіду, створити нові типи установ правового і соціального захисту, орієнтованих на надання економічних, правових, соціально-психологічних та медико-реабілітаційних послуг;

• розробити і впровадити нові базові соціальні стандарти і нормативи якості життя військовослужбовців та членів їх сімей, механізми їх індексації, середньо- і довгострокові програми правового і соціального захисту.

З огляду на існуючі реалії і міжнародні стандарти армій країн НАТО, зробити пріоритетним забезпечення військовослужбовцям якості життя, не нижчий, ніж в середньому по країні. З цією метою необхідно:

• відмовитися від радянської системи грошового, матеріального забезпечення та перейти на систему за стандартами армій країн НАТО [2];

• удосконалювати різні види соціальних виплат військовослужбовцям і, перш за все, пенсії;

• розробити механізми відновлення втраченого зв'язку між розміром пенсії і грошовим забезпеченням військовослужбовця;

• підтримувати купівельну спроможність пенсій в умовах триваючого зростання цін і вартості життя шляхом систематичної індексації та компенсаційних виплат;

• радикально вирішити житлову проблему в Збройних Силах України.

Для вирішення цієї проблеми слід рішити:

• забезпечення військовослужбовців доступними іпотеками та довгостроковими кредитами для придбання житла;

• забезпечення житлом за рахунок виділення коштів з бюджету для придбання військовослужбовцем та військовим пенсіонером власного житла;

• при звільненні з вислугою 25 років і більше, за бажанням гарантовано надавати офіцеру та військовослужбовцю-контрактнику грошову компенсацію з врахуванням коефіцієнту вартості житла в місці проходження військової служби;

• одноразове виділення коштів з бюджету України для придбання житла на увесь період служби військовослужбовця, тобто розраховане на 25 років контракту проходження військової служби;

• надання компенсації військовим пенсіонерам та забезпечення житлом за умови співфінансування з місцевих бюджетів та цільових регіональних програм;

• дієве подолання корупційних ризиків при розподілі житла;

• законодавче врегулювання проблеми «розслужбовлення» житла [3].

З огляду на історично сформовані традиції Українського війська і особливості військової служби, включити в систему правового і соціального захисту духовних цінностей, що базуються на ідеях державного патріотизму і служіння українському народові. Для цього необхідно:

• вирішувати проблеми правового і соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей в контексті формування шанобливого ставлення суспільства до військової служби, підвищення престижності військової служби і формування стійкого позитивного «образу військовослужбовця» в громадянській свідомості;

* в найкоротші терміни відновити зруйновану систему геро- їко-патріотичного виховання молоді на історичних традиціях Збройних Сил України.

Реалізуючи вищезазначені пріоритети, Українська держава здатна забезпечити високу правову і соціальну захищеність військовослужбовців та членів їх сімей, перетворивши їх в стабільну соціальну групу, яка користується авторитетом серед своїх співгромадян і на яку може опертися політичне керівництво держави в захисті національних інтересів та збільшенні авторитету держави на світовій арені.

Список використаної літератури

1. Конституція України. Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР Відомості Верховної Ради України. 1996, № 30, С. 141.

2. Систему грошового забезпечення кардинально змінять - військові отримуватимуть від 20 до 60 тисяч. URL: https://www.ukrmilitary.com/2019/09/groshove- us.html.

3. Результати громадського обговорення щодо забезпечення житлом військовослужбовців ЗС України URL: https://armymform.com.ua/2020/07/rezultaty- gromadskogo-obgovorennya-shhodo-zabezpechennya-zhytlom-vijskovosluzhbovczrv- zs-ukrayiny/.

Размещено на Allbest.ru