Методологія дослідження адаптованості існуючого регуляторного апарату збройних конфліктів до умов сучасних збройних конфліктів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ АДАПТОВАНОСТІ ІСНУЮЧОГО РЕГУЛЯТОРНОГО АПАРАТУ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ ДО УМОВ СУЧАСНИХ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ

Андрій Бабич

кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри психології та педагогіки Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана

Кожедуба, підполковник

Відомо те, що теорія дослідження будь-якого явища, предмету чи процесу, зокрема збройного конфлікту, як форми міжнародних відносин, дозволяє визначитися з законами, закономірностями, предметною сферою і орієнтирами дослідження, але шлях до набуття необхідних практичних знань визначає саме методологія дослідження.

Якщо опиратися на трактування методології наукового дослідження як сукупність методів, принципів та прийомів, які використовуються дослідниками для пізнання предмету дослідження, за їх певного співвідношення і субординації, то ключовим словом тут є «предмет дослідження» [1]. Тобто, формування методологічних засад дослідження повинно починатися з викреслення чи ідентифікації предмета (явища, процесу) з відповідної предметної сфери (об'єкту) дослідження, на який буде спрямований весь науковий арсенал пізнання.

В методології предметного рівня, зокрема методології дослідження проблеми правового регулювання сучасних збройних конфліктів важливо розуміння того, що предмет дослідження може набувати нелінійного характеру розвитку і традиційні методи його дослідження можуть бути неефективними. Це саме і потрібно враховувати при конструюванні методології дослідження за класичною схемою: головна ціль - завдання (часткові цілі) - методи - методики.

В той же час сама методологія реалізується в межах відповідної сфери дослідження, яку визначає: проблема; об'єкт дослідження, предмет дослідження і відомі теоретичні розробки (наукові ідеї) щодо функціонування предметної сфери дослідження.

Що стосується сучасних збройних конфліктів, як форми міжнародних відносин, то гострою проблемою є адаптованість існуючого регуляторного апарату до нових викликів, які несуть в собі сучасні збройні конфлікти та відсутність методології дослідження рівня цієї адаптованості і можливостей трансформації відповідних міжнародних і внутрішньодержавних інститутів до нових умов зародження та протікання такого явища.

Об'єкт дослідження - рівень адаптованості існуючого регуляторного апарату до управління сучасними збройними конфліктами.

Предмет дослідження - способи аналізу і оцінки рівня адаптованості існуючого міжнародного і внутрішньодержавного регуляторного апарату умовам сучасних збройних конфліктів.

Головна ціль - розробка методологічних положень аналізу і оцінки можливостей існуючого регуляторного апарату за умов сучасних збройних конфліктів. збройний конфлікт законодавство правовий

Значною мірою проблема ефективного охоплення сучасних збройних конфліктів існуючим правовим полем полягає в їх асиметрії, невідповідності їх характеристик тим, які задекларовані міжнародним гуманітарним правом чи закріплені внутрішньодержавним законодавством, а саме:

• конфлікти між різними за рівнем економічного розвитку і воєнним потенціалом супротивниками, що провокує більш слабку сторону застосовувати неконвенційні методи ведення війни (застосування заборонених видів зброї хімічної, бактеріологічної, напалму, протипіхотних мін тощо);

• конфлікти між державними акторами та ідеологічно, релігійно чи націоналістично зарядженими збройними угрупуваннями (Ізраїль і Аль-Каіда на Близькому Сході, США і Талібан в Афганістані), які як правило не є суб'єктами міжнародного права;

• конфлікти, в яких, крім інтересів безпосередніх учасників, явно чи приховано вмонтовані інтереси третіх держав, як правило, світових лідерів (війни в Кореї, В'єтнамі, Сірії), які є постійними членами Ради безпеки ООН і наділені право блокувати рішення щодо урегулювання конфліктів.

Розуміння дослідником такої асиметрії (відхилень від конвенційного подання) сучасних збройних конфліктів з одного боку дає йому можливість спроектувати дії (часткові цілі), які дозволять досягнути головної цілі, а з іншого - запропонувати методи і методики досліджень, як способи і прийоми оцінки ефективності існуючих правових регуляторів і можливі напрями трансформації міжнародних і внутрішньодержавних інститутів, що дозволить охопити правовим полем особливості сучасних збройних конфліктів.

Враховуючи великий спектр причин виникнення, характерів розвитку і велику кількість безпосередніх суб'єктів сучасних воєнних конфліктів, досить складно визначити рівень конвенційності дій кожної із сторін конфлікту, спираючись тільки на вербальну модель тієї чи іншої ситуації, яка, як правило носить суб'єктивний характер, навіть коли вона сформована незалежними міжнародними експертами (пошук доказів щодо хімічної зброї в Іраку, звинувачення в розробці ядерної зброї Ірану тощо). Методологія дослідження сучасного воєнного конфлікту повинна спиратися на теоретичні і практичні методи, які викреслені із відомої системи методів, як свідомий вибір способів і прийомів, що дозволять отримати об'єктивну інформацію за певних умов функціонування предмету дослідження.

При виборі методів дослідження важливо визначити те, на якому етапі дослідження застосовувати той чи інший метод. В структурі методології дослідження як процесу наукового пізнання важливе місце займають методики дослідження, які визначають способи і прийоми застосування того чи іншого методу. Тобто, якщо метод це спосіб досягнення певного результату, то методика це сукупність альтернатив застосування цього методу.

Спрямованість методології дослідження, в першу чергу, визначається напрямами дослідження (частковими цілями), які інтегруються в єдиний процес досягнення головної цілі.

В методологію дослідження як систему методів і методик визначення відповідності регуляторного апарату сучасним збройним конфліктів доцільно інтегрувати такі напрями (часткові цілі) як:

• вибір методів і методик прогнозування можливих причин виникнення сучасних збройних конфліктів і можливостей управління конфліктними ситуаціями;

• вибір методів і методик оцінки характеру сучасних збройних конфліктів і його відповідність конвенційним нормам та можливість трансформації регуляторного апарату до умов, які склалися;

• вибір методів і методик дослідження можливостей урегулювання сучасного збройного конфлікту існуючим інституціональним інструментарієм.

Причини зародження і можливі напрями розвитку сучасних збройних конфліктів можливо дослідити з використанням історично-прогностичного методу, який полягає у визначенні майбутнього шляхом знаходження спільного з минулим. Існує цілий інформаційний пласт щодо причин минулих збройних конфліктів, а також інструментів і механізмів їх урегулювання, що може висвітлити можливості існуючого регуляторного апарату до обслуговування такого явища, що еволюціонує відповідно до розвитку конфліктності міжнародних відносин. Відомий широкий спектр прийомів (методик) застосування історично - прогностичного методу, а саме: архівні матеріали, свідчення учасників, воєнні мемуари, досвід навчань тощо.

Враховуючи багатоаспектний характер сучасних збройних конфліктів важливо певним чином, за визначеними критеріями, сконцентрувати інформацію зробити її більш чіткою і зрозумілою. В значній мірі, це можливо зробити з використанням методів диференціації, класифікації, типології. За дослідженнями Дж. Модельскі, диференціація - це поділ предмету або структури соціальної системи на два або більше елементів або структур, які відрізняються за своїми характеристиками і функціональним призначенням в системі» [2].

Для дослідження збройних конфліктів моделювання дійсно є єдиним методом, тому що проведення експерименту такого явища не можливо. Інтелектуальний, зокрема математичний, аналог такого явища як збройних конфлікт дозволяє визначити результати впливу різних подразнень на його стан. У випадку регулювання збройних конфліктів важливо оцінити те, які управлінські імпульси, зокрема правові норми, можуть привести таку модель до стану, який оптимальний для реального явища, а саме - урегулювання збройного конфлікту. Існує цілий спектр методик використання методу математичного моделювання від простих математичних розрахунків до динамічного програмування.

Запропонована методологія визначає тільки підходи до дослідження проблеми адаптованості регуляторного апарату, конкретні результати можливі тільки за умов вивчення і порівняння існуючих інституціональних важелів з можливою поведінкою суб'єктів інституціонального впливу за умов сучасних збройних конфліктів.

Список використаної літератури

1. Андрійчук В. Г. Сутнісний аспект методології наукових досліджень/ В. Г. Андрійчук// Економіка АПК, 2016. - № 7 - С.87 - 94. с . 88.

2. Модельски Дж. Объяснение долгих циклов в мировой политике / Дж. Модельски //Война и геополитика. Альманах «Время мира». - 2003. - Вып. 3 - С. 471.

Размещено на Allbest.ru