Бізнес як об’єкт адміністративно-правового регулювання

д.ю.н., професор кафедри адміністративного права, процесу та адміністративної діяльності факультету підготовки фахівців для підрозділів превентивної діяльності, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ м. Дніпро, Україна

На цьому етапі становлення та розвитку системи ринкового управління в Україні формування та розвиток підприємницької діяльності набуває особливого значення, оскільки саме підприємництво є двигуном економічного та соціального розвитку суспільства. Підприємництво стимулює високу продуктивність, прибуток і, зрештою, краще задоволення суспільних потреб. Розвиток підприємництва визначається станом і рівнем ринкових відносин, і перш за все наявністю необхідних умов для свободи приватного сектора в економіці. Таким чином, підприємницька діяльність стає невід'ємним атрибутом ринкової економіки.

Термін "бізнес" походить від англійського слова "бізнес" і означає конкретну професію, бізнес, торгівлю, торгівлю, тобто все, що пов'язано з особистим прибутком.

З економічної точки зору підприємницька діяльність сприяє залученню великих грошових сум у різні галузі економіки, що сприяє розвитку всієї національної економіки. Активні учасники бізнесу є найбільшими та основними платниками податків. Слід звернути увагу на соціальний ефект підприємництва, оскільки широка мережа малих і середніх підприємств сприяє створенню багатьох робочих місць. Ми згодні з думкою відомого американського економіста П. Друкера: "Підприємництво в суспільстві так само необхідне, як і в економіці; в установах сфери послуг, а також на промислових підприємствах. Підприємницька діяльність не планується, а орієнтується на певну можливість чи потребу [1].Тому від ефективного правового регулювання підприємницької діяльності значною мірою залежить процвітання країни в цілому.

У ринковій економіці функції держави та підприємницької діяльності розділені. У сфері державного регулювання існують загальні умови для відтворення, економічне середовище підприємств, але не сама діяльність. Сучасна історія не знає прикладу високорозвиненої економіки без ринку, без підприємництва. Разом з тим, без активної регулюючої ролі держави немає і не може бути ефективної ринкової економіки. Основним завданням держави є всебічне стимулювання діяльності у сфері виробництва, створення сприятливих умов для підприємництва, а також забезпечення зайнятості та соціального забезпечення найслабших верств суспільства, тобто забезпечення громадян гідним рівнем життя [2]. Тому роль держави в економічному житті сучасного суспільства значно зростає. Він проявляється у розвитку системи регулювання, спрямованої на регулювання ринку, бізнесу, митного регулювання, банківської діяльності, цін і заробітної плати, соціального захисту. Отже, правове регулювання відіграє важливу роль у регулюванні підприємницької діяльності, оскільки підприємництво є сферою взаємодії держави та ринку.

Переходячи до міркувань у сфері адміністративного права та враховуючи предмет і методи адміністративного права, зазначимо, що регулювання адміністративного права є особливим правовим механізмом впливу адміністративного права на поведінку та діяльність його суб'єктів. та об'єкти. В результаті адміністративно-правового регулювання формується правова база, визначаються встановлені в правопорядках межі для організації діяльності учасників адміністративно-правових відносин для реалізації реальних завдань адміністративного права [3, с. 113-114]. Сфера дії адміністративно-правового регулювання охоплює відносини, які відображають: індивідуальні суспільні потреби фізичних та юридичних осіб; третіх осіб, права і свободи яких порушуються вперше; загальносуспільні інтереси держави та всього українського народу; які реалізують імператив органів державного управління та спільні суспільні інтереси всіх недержавних учасників адміністративно-правових відносин, кожен з яких повинен йти на певний утиск власних інтересів з метою задоволення інтересів іншого; які вимагають дотримання певних правил, встановлених державою в адміністративному праві [3, с. 115].

Важливу роль в адміністративно-правовому регулюванні підприємницької діяльності відіграють такі засоби регулювання, як: державна реєстрація, державне замовлення, стандартизація та сертифікація ліцензій, квот тощо. Метою державної реєстрації підприємництва є облік, збір та контроль. інформації про суб'єктів господарювання. Державна реєстрація підприємництва - це підтвердження створення або припинення юридичної особи, підтвердження набуття або припинення статусу фізичної особи-підприємця, а також здійснення інших реєстраційних заходів шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Державна реєстрація є обов'язковою умовою для відкриття бізнесу. Відсутність державної реєстрації притягує відповідних посадових осіб до адміністративної відповідальності (ст. 164 КУпАП), а в окремих випадках - до кримінальної (ст. 201 КК). Державні закупівлі - це легалізований доступ компаній до результатів науки і техніки, оплачений наперед за рахунок бюджету в тих сферах, де приватні компанії бояться інвестувати свої ресурси, охоче перекладаючи відповідальність на платників податків. Стандартизація та сертифікація є необхідними заходами, які встановлюють мінімальні вимоги до певних небезпечних речовин. Стандартизація - це акт створення правил для загального та багаторазового використання стосовно існуючих або потенційних завдань і спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в конкретній області. З іншого боку, сертифікація - це діяльність уповноважених органів щодо підтвердження відповідності товарів (робіт, послуг) обов'язковим вимогам стандарту та видачі документа про відповідність. Слід зазначити, що застосування окремих видів заходів державного регулювання, а саме умови, обсяг, господарська діяльність, визначаються Господарським кодексом, Законами України, а також програмами економічного та соціального розвитку.

Таким чином, адміністративно-правове регулювання підприємницької діяльності має велике значення для держави. Зрештою, підприємництво, як і ринкова економіка, не має вродженого імунітету до монополії, інфляції та спадів. Якщо держава залишається байдужою, ці процеси починають прогресувати, завдаючи значної економічної та соціальної шкоди. Підприємництво також не в змозі вирішувати складні регіональні проблеми, що виникають під впливом історичних, національних, демографічних та інших неринкових факторів.

Їх вирішення вимагає втручання держави та відповідної регіональної політики. Таким чином, без державного втручання, без державного регулювання підприємництво ніколи не зможе зробити виробництво економічно безпечним, гарантувати реалізацію соціально-економічних прав людини, вирівняти структурні та регіональні диспропорції тощо. Незважаючи на досить розгалужену структуру, система заходів державного регулювання господарської діяльності є переважно обмеженою та декларативною. Зокрема, реалізація різноманітних програм державної підтримки у цьому напрямку не базується на реальних механізмах, а обмежується вирішенням певних поточних проблем, відсутня стратегія розвитку бізнесу, що знижує ефективність багатьох нормативно-правових актів. адміністративний право ринковий

Підсумовуючи аналіз понять ключових категорій, приходимо до висновку, що в науковій літературі поняття "бізнес" дещо ширше поняття "підприємництво", в той же час, через відсутність законодавчого визначення "бізнес", у нормативно-правових актах ці терміни вживаються як однакові. Різноманітність поглядів на визначення одного і того ж поняття в юридичній літературі призводить до розробки дискусійних питань розмежування ознак бізнесу, які тому по-різному розуміються вченими. Ми вважаємо, що класифікація характеристик бізнесу на основні та другорядні, загальні та спеціальні не має практичного сенсу та є дещо штучною. Отже, ознаками бізнесу є: 1) мета - отримання прибутку; 2) ділові відносини, що регулюються законом 3) потреби; 4) характеризується ознакою незалежності, тобто особа відповідно до чинного законодавства на власний розсуд вирішує питання про створення та ведення бізнесу, обирає вид діяльності; 5) ініціативність, що пояснюється потребою та бажанням особи за допомогою бізнесу задовольнити інтереси інших суб'єктів, що вимагає активної позиції, руху вперед до розвитку та прибутку; 6) ризикована діяльність, 7) комунікація, тобто вміння вибудовувати систему ділових відносин, взаємодіяти зі споживачами, органами державної влади, органами місцевого самоврядування тощо.

Список використаних джерел