Право на торговельну марку як об’єкта інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРАВО НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ ЯК ОБ'ЄКТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

КОВАЛЕНКО Т.В.

судовий експерт, старший науковий співробітник Центру експертних досліджень Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України м. Київ, Україна

Слід зазначити, що об'єктом правової охорони є торговельна марка, як позначення, а не товар і / бо послуга, на яких така торговельна марка розміщена.

Відповідно до п. 5 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» «5. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:

- позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; {Абзац другий пункту 5 статті 16 в редакції Закону № 815-ІХ від 21.07.2020}

- позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою; {Абзац третій пункту 5 статті 16 в редакції Закону № 815-ІХ від 21.07.2020} позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою; {Абзац четвертий пункту 5 статті 16 в редакції Закону № 815-ІХ від 21.07.2020}

- позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою. {Абзац п'ятий пункту 5 статті 16 в редакції Закону № 815-ІХ від 21.07.2020}» [1].

Формами захисту прав на торговельну марку є юрисдикційна та неюрисдикційна.

Неюрисдикційна форма захисту передбачає самостійні дії власника або його представника, без звернення до державних органів захисту. Часто дії власника або його представника, наприклад, лист- попередження із зазначенням шкоди, бувають достатніми для врегулювання ситуації.

Юрисдикційна форма захисту прав на торговельну марку - це форма, коли торговельна марка захищається шляхом відкриття кримінального провадження, цивільного судочинства та виконанням по справах про адміністративні порушення. Ця форма захисту найбільш результативна.

При цьому «9.94. Тягар доказу повинен лягати на власника торговельної марки не тільки в судочинстві щодо анулювання реєстрації, але також у будь-яких інших судочинствах, у яких власнику інкримінується одержання вигоди з його права на невикористовуваний товарний знак (процедура опротестування, позов про правопорушення).

Виключні права власника торговельної марки можуть здійснюватися за допомогою позову у зв'язку із правопорушенням. Право на торговельну марку порушено, якщо внаслідок використання тотожного чи подібного позначення на ідентичних чи однорідних товарах існує небезпека чи ймовірність введення суспільства в оману. Тест, застосований при розгляді позову по правопорушенню, є більш обмеженим, ніж той, котрий використовується в адміністративному порядку (експертиза ех office, процедура опротестування). Тест не є гіпотетичним, однак повинен мати справу з фактом правопорушення на ринку. Отже, суду приходиться розглядати, яким чином порушник фактично використовує торговельну марку, ступінь використання знака-порушника також може бути істотним фактором» [3, 130, 136]. торговельна марка власник суд

Порушення прав на торговельну марку - це використання та / або продаж товарів або послуг із зареєстрованою торговельною маркою іншою особою без дозволу її власника. Такий дозвіл зазвичай надається вигляді ліцензійного договору між сторонами. Останнім часом на світовому ринку спостерігається особлива активність щодо складання ліцензійних угод та договорів купівлі-продажу торговельних марок. Угоди укладаються як передача або дозвіл на використання виключних прав на ці об'єкти інтелектуальної власності. Суттєвою особливістю при цьому є те, що на ринку обертаються не самі продукти інтелектуальної власності, а права на них. У багатьох країнах необхідною умовою є комерційне використання (або використання із комерційною метою), щоб вважатися порушенням майнових прав на торговельну марку. У розвинених країнах світу правова охорона торговельних марок відіграє вирішальну роль. У якості торговельних марок такі компанії реєструють не тільки словесні, комбіновані, об'ємні торговельні марки, але й слогани, корпоративні кольори, нетрадиційні торговельні марки (нюхові, звукові, тактильні тощо). Розвиваючи асортимент товарів або розширюючи сегмент ринку такі компанії реєструють навіть незначні зміни, що вносяться до вже існуючих торговельних марок.

Порушення прав на торговельну марку - це порушення виключних прав, закріплених за торговельною маркою у більшості випадків на підставі її реєстрації, без дозволу власника торговельної марки або ліцензіатів.

Якщо торговельна марка, яка є об'єктом порушення прав, не ідентична або не схожа із діючою торговельною маркою, судові органи мають оцінювати схожість, виходячи із того, чи існує вірогідність введення в оману споживачів. Змішування серед споживачів буде визнано фактичним, якщо споживачі помилково уявляють, що товари і послуги належать власнику торговельної марки.

Крім того, вірогідність змішування вимірюється не тільки фактичним змішуванням, але й вірогідністю змішування.

Взагалі суди при вирішенні питань порушення прав на торговельні марки виділяють декілька критеріїв для виявлення змішування - відомість торговельної марки; однорідність та спорідненість товарів і послуг; схожість таких критеріїв, як фонетична (звукова) схожість, візуальна (графічна) схожість, смислова (семантична) схожість; докази фактичного змішування; маркетингові канали, що використовуються для реалізації товарів і послуг; характеристики товарів і послуг, такі як товари короткострокового чи довгострокового використання, вартість товарів і послуг тощо; ступінь обережності та уважності споживача при виборі товарів і послуг; наміри відповідача при виборі торговельної марки; вірогідність розширення товарної лінійки.

Якщо спірні торговельні марки та товари і послуги повністю не схожі, зацікавлена сторона все одно може подати позовну заяву щодо розмивання торговельної марки. Якщо це передбачено договором та власник торговельної марки не зробить цього сам, порушити справу щодо порушення майнових прав на торговельну марку має право ліцензіат.

Відповідно до п. 2 ст. 20 Цивільного кодексу України «Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом» [2].

Існують також допустимі виключення із порушення прав на торговельну марку такі як порівняльна реклама, юридичний захист у разі закінчення терміну давності або відмови від торговельної марки.

Отже, виключне право на торговельну марку має власний зміст, що складається із юридичних можливостей, що надаються власнику. Серед них - правомочність використання та розпорядження правами на торговельну марку та правомочність заборони на використання третіми особами ідентичної або схожої настільки, що їх можна сплутати, торговельної марки у відношенні однорідних та / або споріднених товарів і/або послуг.

Виявленням порушення прав на торговельну марку є постійний моніторинг конкурентів. Спостерігаючи за своїми конкурентами власник торговельної марки може завчасно виявити будь-які порушення, перш ніж проблема стане більш серйозною та дорогою.

Список використаних джерел

1. Закон України від 15 грудня 1993 р. № 3689-ХІІ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» із змінами та доповненнями в редакції від 21.07.2020 року [Електронний ресурс] // Голос України - 17.02.1994. - URL: ht:tps://zakoarada.gov.uaЛaws/show/3689-12#Text

2. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями станом на 13.02.2020 р. [Електронний ресурс] // Голос України. - 12.03.2003. - № 45. [Електронний ресурс] - URL: ht:tps://фs.Иgazakon.net/document/T030435?an=1622&q=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20400&searchType=phrase&is_no_morph=false&lang=ua

3. Основи інтелектуальної власності / [наук.-метод. вид-ня / ред. Г.І. Якіменко]. - К.: Юридичне видавництво «Ін Юре», 1999. - 578 с., с. 130, 136

Размещено на Allbest.ru