Історичний огляд динаміки правового забезпечення системи національної безпеки як ефективної передумови її реформування
Характеристика Закону України "Про основи національної безпеки України". Знайомство з історичним оглядом динаміки правового забезпечення системи національної безпеки як ефективної передумови її реформування. Розгляд політичного керівництва України.
Рубрика | Государство и право |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 16.05.2022 |
Размер файла | 16,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
Історичний огляд динаміки правового забезпечення системи національної безпеки як ефективної передумови її реформування
національний безпека історичний
Богдан Мельник
курсант 3 курсу Київського факультету Національної академії
Національної гвардії України
Формально, на початок агресивних дій Російської Федерації, загро-зи національній безпеці були відображені у чинних на той час: Законі України «Про основи національної безпеки України» та в Стратегії національної безпеки, затвердженої Указом Президента України від 12 лютого 2007 року № 105 (в редакції Указу Президента України від 8 червня 2012 року № 389/2012) [1; 2]. Деякі з них залишаються акту-альними і на теперішній час, але ключовими загрозами виявились не ті, що прогнозувались фахівцями і політиками, відповідальними за забезпечення національної безпеки України, тому й «без пекова» полі-тика формувалась фактично на помилкових засадах.
Перш за все, помилковим було рішення щодо позаблокового стату-су України, яке було прийняте на підставі невірної оцінки загроз у во-єнній сфері. Воєнна доктрина України, що введена Указом Президента України від 8.06.2012 року, як виявилось, не відповідала воєнно-полі-тичній обстановці, не вказувала на джерела, масштаби і характер за-гроз у воєнній сфері. А відтак - невірно визначила шляхи підготовки держави до збройного захисту та застосування воєнної сили. Зокрема, в розділі II «Воєнно-політична обстановка та характерні риси сучас-них воєнних конфліктів», в п. 13 вказано: «Ураховуючи тенденції та умови розвитку воєнно-політичної обстановки у світі, Україна вважає, що збройна агресія, в результаті якої може виникнути локальна або регіональна війна проти неї, в середньостроковій перспективі є ма-лоймовірною» [3].
Побудована за роки незалежності система забезпечення націо-нальної безпеки України під час загострення відносин з Російською Федерацією виявила свою слабкість. Не підготовленими до росій-ської агресії виявились як суб'єкти забезпечення національної без-пеки так і законодавча основа їх діяльності. Серед головних при-чин, які призвели до низької ефективності системи забезпечення національної безпеки України, Г П. Ситник та А. I. Каляєв виділя-ють такі [4, с. 512; 5]:
• система забезпечення національної безпеки України будува-лась на основі застарілої радянської системи, з використанням її складових (радянської армії, міліції, КДБ, прикордонних військ, які залишились Україні у спадок від СРСР), радянського законо-давства і досвіду її функціонування у минулому столітті в умо-вах біполярного світу;
• формування системи забезпечення національної безпеки України відбувалось під тиском світових та регіональних ліде-рів, які виходили з власних національних інтересів, а не інтере-сів України (наприклад, вимоги до України стосовно відмови від ядерної зброї без надання їй дієвих гарантій безпеки);
• політичне керівництво України періоду 1991-2013 р.р. незалеж-ності нашої держави, формально ставилось до захисту націо-нальних інтересів та не докладало необхідних зусиль для фор-мування і розвитку системи забезпечення національної безпеки України (реалізація законодавства з питань національної безпе-ки, виконання стратегій національної безпеки, інших програм-них документів не організовувалось, хронічне недофінансуван- ня програм розвитку складових сектору безпеки та оборони з кожним роком погіршувало їх стан і вело до поширення коруп-ції , повного занепаду та морального зневірення);
• багатовекторна зовнішня політика в умовах цілеспрямованого поглиблення розбіжностей у політичних орієнтаціях населення за регіональним принципом і налаштованість представників по-літичного керівництва держави на реалізацію власних, корпора-тивних, а не національних інтересів, - сприяли сепаратистським тенденціям і неготовності системи забезпечення національної безпеки до протидії загрозі сепаратизму;
• незавершеність формування і, як наслідок, неспроможність са-мої системи забезпечення національної безпеки України до ана-лізу безпекового середовища та своєчасного виявлення загроз, а також значний вплив на керівництво суб'єктів забезпечення на-ціональної безпеки України з боку іноземних спецслужб призво-дило до вироблення помилкових управлінських рішень з питань забезпечення національної безпеки. Перерахованих причин низької ефективності системи забез-печення національної безпеки України достатньо для того щоб було ініційоване питання про її докорінне реформування (і без вибухових суспільно-політичних подій кінця 2013 - початку 2014 р.р. та ескалації зовнішніх загроз з боку Російської Федерації), починаючи від створення моделі її функціонування та форму-вання цілісної системи законодавчих актів у сфері національної безпеки і оборони України. Для того, щоб якісно виконати таку роботу, необхідно було, перш за все, провести детальний аналіз стану політики забезпечення національної безпеки України, зо-середивши увагу, в першу чергу, на її формування і реалізацію протягом найбільш гострого та кризового періоду 2014 - 2015 ро-ків [6, с. 24].
Розв'язання агресії Російською Федерацією проти України виявило та окреслило реальні загрози у воєнній сфері, а саме:
• криза існуючої системи міжнародної безпеки, поширення прак-тики погроз силою та безкарне застосування військової сили окремими державами для реалізації власних інтересів у міжна-родних відносинах;
• прискорення мілітаризації Російської Федерації, розміщен-ня нових систем озброєнь на територіях суміжних з Україною держав, нарощування угруповань військ, що порушує існуюче співвідношення сил; (значне збільшення витрат на оборону в Російській Федерації, починаючи з 2004 року, створення сис-теми ПРО поблизу західного кордону України та значне наро-щування угруповань військ РФ поблизу північного та східного кордону України);
• законодавче закріплення Російською Федерацією можливості застосування воєнної сили за межами Російської Федерації та грубе втручання у внутрішні справи інших, перш за все, сусід-ніх суверенних держав;
• створення угруповання військ Російської Федерації на тимчасо-во окупованій території півострова Крим, розпалювання зброй-ного конфлікту у східних регіонах України;
• триваюча гібридна війна Російської Федерації проти України;
• діяльність на території України проросійських незаконних воє-нізованих формувань, диверсійних і терористичних груп;
• невідповідність існуючим загрозам у воєнній сфері структури, чисельності і озброєння Збройних Сил України та інших вій-ськових формувань;
• недостатній загальний рівень боєздатності Збройних Сил України та інших військових формувань, їх незадовільне матері-ально-технічне забезпечення і фінансування [7].
Наростаючі загрози у воєнній сфері вимагали від Верховної Ради України та вищих посадових осіб держави прийняття рішень щодо реанімації збройних формувань держави. Мабуть, першим практич-ним кроком в цьому напрямку стало прийняття Закону України «Про Національну гвардію України» від 13 березня 2014 р. Відновлення раніше розформованої Національної гвардії ще раз красномовно го-ворить про непослідовність нашої державної політики у сфері націо-нальної безпеки [8; 9].
Таким чином, законодавство у сфері національної безпеки і оборо-ни «зразка 1991-2013» не відповідало як гіпотетичним, так і реально виникаючим загрозам національній безпеці України, та потребувало докорінних змін, у першу чергу, концептуального рівня. Політичне управління сектором безпеки і оборони, а також, його реформування у зазначений вище період проводилось безсистемно, без створення ці-лісної системи взаємопов'язаних нормативно-правових актів, програм розвитку, планів та відповідного фінансового і матеріально-технічно-го забезпечення.
Список використаної літератури
1. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 року № 964-ІУ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 39, ст.351).
2. Про Стратегію національної безпеки України: Указ Президента України від 12 лютого 2007 року № 105/2007. Втратив чинність. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/105/2007#Text.
3. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 8 червня 2012 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України»: Указ Президента України від 08 червня 2012 року № 390/2012. Редакція змінена Указом Президента України від 24 вересня 2015 року № 555/2015. - [Електронний ресурс] - Режим до¬ступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ U390_12.html.
4. Глобальна та національна безпека: підручник / авт. кол.: В. І. Абрамов, Г. П. Ситник, В. Ф. Смолянюк та ін. / за заг. ред. Г. П. Ситника. - Київ: НАДУ 2016. - 784 с. Режим доступу: https://www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2017/11/ Navchalniy-posibnik-GPNB.pdf.
5. Каляєв А. I. Трансформація у сфері безпеки і оборони. Ефективність держав¬ного управління. Вип. 1 (54). Ч. 1. 2018. Режим доступу: http://www.lvivacademy. com/ vidavnitstvo_ 1/edu_54/fan/3.pdf.
6. Бегей І. Основні теоретичні складові сучасних моделей державного управ¬ління / Державне управління та місцеве самоврядування: зб. наук. пр. Вип. 2 (25). Дніпро: ДРІДУ НАДУ, 2015. С. 17-27. Режим доступу: http://www.dridu.dp.ua/ vidavnictvo/2015/2015_02(25)/4 .pdf.
7. Аналіз державної політики у сфері національної безпеки і оборони України: [А. Дацюк, В. Садовський, О. Полтораков, Р. Марутян]. - Київ, 2015. - 40 с. Режим доступу: https://rpr.org.ua/wp-content/up loads/2018/02/AnaHz-poHtyky-NB-pravl- final.pdf.
8. Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України / за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка. - К.: НАДУ, 2014. - Вип. 2. - 172 с.
9. Поляков С. Ю. Особливості формування сектора безпеки та оборони в контексті забезпечення законності та правопорядку у Збройних Силах України. Режим доступу: file:/AppData/Local/Temp/ 62407-128272-1-PB.pdf.
Размещено на Allbest
Подобные документы
Структура, завдання, принципи побудови та функціонування системи забезпечення національної безпеки. Гарантії ефективного керування СНБ. Конституційні засади організації та діяльності Кабінету Міністрів України в сфері управління національною безпекою.
курсовая работа [57,6 K], добавлен 18.07.2014Поняття, об'єкти, суб'єкти і принципи національної безпеки. Національні інтереси та загрози національній безпеці України, принципи формування державної політики в даній сфері, повноваження основних суб’єктів системи забезпечення. Рада оборони України.
курсовая работа [71,0 K], добавлен 10.11.2013Правовий зміст національної безпеки. Державний суверенітет і значення національної безпеки для його забезпечення. Статут ООН як основа сучасного права міжнародної безпеки. Проблеми національної безпеки і забезпечення суверенітету незалежної України.
курсовая работа [58,6 K], добавлен 18.11.2014Функціонування та регулювання законодавством України національної системи пенсійного страхування. Специфіка підходів до реформування системи пенсійного страхування, економічна і демографічна необхідність переходу до індивідуально-накопичувальної моделі.
статья [88,7 K], добавлен 07.08.2017Служба безпеки України (СБУ) як державний правоохоронний орган спеціального призначення. Функції СБУ щодо забезпеченням національної безпеки від внутрішніх загроз. Напрямки забезпечення національної безпеки України. Права, надані органам і співробітникам.
реферат [23,8 K], добавлен 21.01.2011Розвиток Ради національної безпеки і оборони України як координаційного органа з питань національної безпеки і оборони при Президентові. Її значення для функціонування держави та влади. Структура РНБО як компонент конституційно-правового статусу.
реферат [15,5 K], добавлен 18.09.2013Об'єкти та принципи політики національної безпеки. Гарантії її забезпечення. Пріоритети національних інтересів України. Мінімізація психологічних конфліктів між Сходом та Заходом країни. Гармонізація міждержавних відносин із Російською Федерацією.
реферат [13,7 K], добавлен 25.02.2014Сучасна національна безпека України. Завдання та функції Ради національної безпеки і оборони України. Організаційна структура організації, засідання як основна організаційна форма її діяльності. Повноваження Голови та членів Ради національної бе
контрольная работа [17,0 K], добавлен 16.06.2011Розглядаються напрями реформування Національної поліції України. Аналізуються шляхи вирішення проблемних питань, що можуть з’явитися в процесі здійснення реформи. Розкривається зміст механізмів публічного управління щодо процесу реформування цих органів.
статья [19,6 K], добавлен 27.08.2017Характеристика злочинів проти основ національної безпеки. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу. Посягання на життя державного чи громадського діяча. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.
реферат [21,4 K], добавлен 11.10.2012