До питання набуття прав на об’єкти промислової власності в іноземних державах

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання набуття прав на об'єкти промислової власності в іноземних державах

Набуття прав на об'єкти промислової власності є важливою процедурою, яка забезпечує монопольне право на використання створеного об'єкта протягом певного періоду. Отримання патенту дозволяє його власнику забороняти несанкціоноване використання об'єкта промислової власності іншими особами, а передача права використання даного об'єкта є джерелом додаткового прибутку. Усе ці чинники забезпечують підприємству низку конкурентних переваг, тому питання набуття прав промислової власності є особливо актуальними.

Перспектива виходу товару на закордонні ринки потребує отримання охоронних документів у нових країнах. Відповідно до норм вітчизняного законодавства отримання патенту на винахід в Україні є необхідного передумовою закордонного патентування.

Набуття прав на об'єкти промислової власності за кордоном є довготривалою та дорогою процедурою. При цьому територіальний характер патенту означає, що для забезпечення правової охорони об'єкта необхідно отримувати патент у кожній потрібній країні. Тому прийняття рішення про закордонне патентування повинно здійснюватися з урахуванням цілей підприємства та вживання певних заходів. У роботі [1] виокремлено низку причин закордонного патентування:

- планування стабільного експорту продукції;

- планування продажу ліцензій на технології, що розроблені на основі науково-технічних розробок і мають об'єкти промислової власності, які можуть одержати правову охорону;

- створення сприятливого клімату для подальшого виходу на ринок;

- витіснення конкурентів і захоплення ринку;

- експонуванні продукції на міжнародних виставках, ярмарках.

Процедура патентування обирається залежно від передбачених ринків збуту об'єкта техніки, строків оформлення і подання заявки на патент, умов одержання патентів, вимог патентних законодавств країн, їх участі у міжнародних та регіональних договорах з охорони промислової власності, наявності коштів на патентування [1].

Існує декілька варіантів процедур патентування винаходів в іноземних державах:

- патентування відповідно до законодавств країн патентування;

- патентування згідно з процедурою РСТ;

- патентування відповідно до регіональних угод (Європейської патентної конвенції (ЄПК), Євразійської патентної конвенції (ЄАПК), Угоди Африканської організації інтелектуальної власності (ОАРІ) та Африканської регіональної організації з охорони інтелектуальної власності (ARIPO).

Кожна із зазначених процедур має свої особливості, а також переваги і недоліки.

Розглядаючи патентування за національним законодавством обраних держав, відзначимо, що дана процедура буде актуальною у випадку патентування у невеликій кількості країн. Недоліками цього способу є наступні:

- необхідність перекладу заявки на мови обраних патентних відомств;

- необхідність врахування у заявках вимог національного законодавства;

- сплата мита і зборів у кожній країні;

- пошук представників заявника у кожному патентному відомстві;

Особливістю патентування за договором РСТ є те, що подання міжнародної заявки РСТ має таке ж значення, як і подання національних заявок у всіх державах, що входять до Договору про патентну співпрацю. Договір РСТ дає можливість подавати заявку на патентний захист винаходу (корисної моделі) в кожній із зазначених країн одночасно шляхом подання міжнародної заявки на патент замість подання кількох окремих національних заявок у кожній країні [2].

Перевагами патентування за процедурою РСТ є:

- підготовка та подання однієї заявки в національне патентне відомство однією мовою із зазначенням низки держав;

- економія витрат на збори, мита, підготовку заявок для різних патентних відомств;

- дата міжнародної подачі заявки має силу в кожній країні патентування;

- проведення міжнародної патентної експертизи.

При цьому відзначимо, що результатом зарубіжного патентування за процедурою РСТ не є видача «міжнародного патенту». На національній фазі рішення про видачу патенту приймається національними чи регіональними відомствами [3].

Якщо заявник обирає скористатися процедурою патентування відповідно до ЄПК (регіональна угода), то слід мати на увазі її високу вартість, а також те, що не всі держави є учасницями ЄПК. Перевагами використанні такої процедури є:

- підготовка і подання однією заявки однією мовою в одне патентне відомство (Європейське патентне відомство);

- отримання європейського патенту, який діє на території обраних країнах-учасницях ЄПК.

Таким чином, при прийнятті рішень щодо закордонного патентування керівництву підприємства важливо проаналізувати розглянуті чинники, що зумовлюють доцільність такого патентування: планування стабільного експорту продукції, формування позитивного іміджу компанії, перспектива комерціалізації прав інтелектуальної власності за кордоном, експонування продукції на міжнародних виставках та витіснення конкурентів. Також необхідно визначитися з вибором процедури (за національним законодавством, за договором РСТ або за процедурами регіональних угод). Для цього важливо враховувати розглянуті переваги і недоліки набуття прав на винаходи в національних та міжнародних патентних системах.

патентування винахід кооперація власність

1. Оформлення прав інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки в іноземних державах. Патентно-юридична агенція «Кожарський і партнери».

2. Подача міжнародної заявки на винахід (корисну модель) за процедурою РСТ. Патентно-правова компанія ТОВ «Інвента».

3. Винаходи і корисні моделі. Державне підприємство«Український інститут інтелектуальної власності».

Размещено на Allbest.ru