Нотаріальна форма захисту прав фізичних та юридичних осіб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра адміністративного та господарського права

Одеського національного університету імені І.І. Мечникова

Нотаріальна форма захисту прав фізичних та юридичних осіб

Н.В. Ільєва, канд. юрид. наук, доцент

Активне реформування національного законодавства в різних галузях суспільного життя, розбудова правової держави та розвинутого громадянського суспільства, одним із важливих складових якого є інститут нотаріату, роль та місце якого в правовій системі країни стає дедалі більш значимим в умовах подальшого розвитку приватної власності та ринкових відносин, з одного боку, та з іншого, оновлення цивільного права та основних засад в контексті взаємодії публічного та приватного, аналіз потреб юридичної практики, зумовлюють актуальність звернення до проблематики щодо нотаріальної форми захисту прав фізичних та юридичних осіб.

10 червня 2021 року у Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 5644 про реформу нотаріату під назвою «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення регулювання нотаріальної діяльності». Це комплексний законопроект, який розроблявся спільно Міністерством юстиції України, народними депутатами, Нотаріальною палатою України тощо.

Сучасний етап проведення реформування органів нотаріату в Україні визначив необхідність переосмислення ролі та місця нотаріату у правовій системі України як ефективного засобу досудового захисту прав фізичних та юридичних осіб. Інститут нотаріату довів свою доцільність та ефективність захисту прав фізичних та юридичних осіб, однак остаточного його запровадження досі не відбулося, ключові вимоги Конституції України досі не враховані у Законі України «Про нотаріат», не вирішено широке коло теоретичних і практичних проблем організації і функціонування нотаріату в Україні на основі здобутків міжнародного досвіду і з урахуванням змін національного законодавства.

Деякі аспекти питань щодо нотаріальної форми захисту прав фізичних та юридичних осіб в Україні досліджували такі вітчизняні вчені в сфері досліджень нотаріального процесу, такі як: В. В. Баранкова, Г. Ю. Гулевська, М. С. Долинська, Н. В. Ільків, Н. В. Карнарук, В. В. Комаров, Х. В. Майкут, В. М. Марченко, О. І. Нелін, І. В. Святецька, С. Я. Фурса, С. В. Хімченко, К. І. Чижмарь, Л. Е. Ясінська та інші.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України «кожна особа (фізичної чи юридичної) має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Стаття 18 Цивільного кодексу України вказує, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом» [1, ст. 15, 18].

Є. О. Харитонов виділяє такі форми захисту цивільних прав, в тому числі суб'єктів господарювання: судовий захист (ст. 16 ЦК України), адміністративний захист (ст. 17 ЦК України), захист нотаріусом (ст. 18 ЦК України), самозахист (ст. 19 ЦК України), захист за допомогою інших громадських, державних та міжнародних інституцій та органів [2, с. 183].

Підтримуємо думку вчених, що «у державі існує як загальний, так і спеціальний порядок захисту порушеного права. Спеціальний порядок включає в себе нотаріальний захист, а також адміністративний захист. Загальний порядок порушеного права відбувається у судовому порядку. Наприклад, нотаріальний порядок захисту порушеного права врегульовано статтею 18 Цивільного кодексу України (вчинення виконавчого напису на борговому документі), а також статтею 5 Закону України «Про нотаріат», яка встановлює обов'язки нотаріуса. Зокрема, законодавець зобов'язує нотаріуса сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям, тобто в тому числі суб'єктами господарювання, у здійсненні їх прав і захисті законних інтересів» [3, с. 43].

Деякі вчені вважають, що «редакція ст. 18 ЦК України звужує роль нотаріуса лише до захисту цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису, ігноруючи охоронну функцію, та не відображає всієї суті нотаріату, що призводить до невикористання всіх можливостей та потенціалу цього інституту» [4, с. 193-194].

В.М. Марченко та Н.В. Саутенко зазначають, що «поза увагою законодавця залишилися інші нотаріальні дії, що так чи інакше спрямовані на захист прав осіб, зокрема, накладення нотаріусами заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації; прийняття нотаріусами на зберігання документів; посвідчення фактів, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту, та фактів, що фізична особа є живою, перебування фізичної особи в певному місці, часу пред'явлення документів; прийняття нотаріусами в депозит грошових сум та цінних паперів; вжиття нотаріусами заходів щодо охорони спадкового майна, що за своєю суттю сприяють захисту нотаріусами цивільних прав громадян та юридичних осіб» [4, с. 193-194]

Н.В. Ільків зауважує, що «нотаріат як інститут громадянського суспільства виконує функцію охорони та захисту гарантованих Конституцією та законодавством України прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом вчинення нотаріальних дій нотаріусами від імені держави. Той факт, що нотаріус діє від імені держави, дав підстави окремим науковцям віднести захист цивільних прав нотаріусом до адміністративної форми захисту. Дійсно, такий підхід властивий насамперед для авторів радянського періоду, де нотаріат був державним і традиційно розглядався в якості органу державного управління» [3, с. 45].

На думку Д. Чечот «при здійсненні захисту цивільних прав нотаріус виступає як приватна особа, яка реалізує надані їй публічно-правові повноваження. За своєю функціональною природою діяльність нотаріусів найбільш близька до діяльності суду, оскільки здійснюється в інтересах фізичних та юридичних осіб і має метою функцію контролю та врегулювання цивільних правовідносин» [5, с. 14-15].

Х.В. Майкут в науковому дослідженні «До питання нотаріальної форми захисту цивільних прав» слушно зауважує, що «на відміну від судової діяльності, предметом якої є переважно спори про право, специфіка розгляду справ нотаріальними органами полягає в тому, що повноваження нотаріуса поширюється винятково на вирішення безспірних справ. При цьому слід зазначити, що захист прав нотаріусами не має остаточного характеру. Дії нотаріальних органів можуть бути оскаржені в суді» [6, с. 67].

Отже, підсумовуючи, слід зауважити, що з моменту свого виникнення інститут нотаріату в Україні являє собою унікальний інститут превентивного правосуддя, який покликаний забезпечувати чітку реалізацію прав і законних інтересів учасників цивільного обороту з метою попередження звернення останніх до судових інстанцій за захистом. Щодня до нотаріусів і посадових осіб, на яких покладено виконання деяких нотаріальних дій, звертаються фізичні та юридичні особи за посвідченням правочинів, оформленням спадщини, засвідченням копій документів або вчиненням інших нотаріальних дій.

Одним з основних завдань органів нотаріату в Україні є забезпечення захисту та охорони прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, сприяння у зміцненні законності та правопорядку, попередження правопорушень. При цьому вчинення передбачених законом нотаріальних дій не повинно викликати спору, бо предметом нотаріальної діяльності є справи, в яких відсутній спір про право цивільне і якщо в процесі вчинення нотаріальної дії такий спір виникає, то він підлягає вирішенню в судових органах, а сама нотаріальна дія в такому разі зупиняється до набуття рішенням законної сили.

На сьогодні нагальною проблемою є завершення процесу реформування нотаріату в Україні і запровадження єдиного нотаріату відповідно до нових правових, економічних, соціальних і політичних умов суспільства. Практика застосування чинної редакції Закону України «Про нотаріат» довела штучність поділу нотаріату на державний та приватний, виявила соціальні і економічні непорозуміння у державному регулюванні діяльності нотаріусів, недостатній рівень законодавчого врегулювання організації нотаріату та діяльності органів професійного самоврядування нотаріусів тощо.

Список використаних джерел

нотаріальний захист

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40. Ст. 356.

2. Харитонов Є. О., Саніахметова Н. О. Цивільне право України: підручник. К.: Істина, 2003. 238 с.

3. Неюрисдикційні форми захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання: монографія / Н. В. Ільків, М. С. Долинська та ін.; за заг. ред. д.ю.н. М.С. Долинської. Львів: ТОВ «Галицька видавнича спілка», 2020. 174 с.

4. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців). Т.1: Загальні положення / За ред. проф. І. В. Спасибо-Фатєєвої. Серія «Коментарі та аналітика». Х.: ФОП Колісник А. А., 2010. 319 с.

5. Чечот Д. М. Неисковые производства. М.: «Юридическая литература», 1973. 168 с.

6. Майкут Х. В. До питання нотаріальної форми захисту цивільних прав. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Юриспруденція. 2013. Вип. 6-1(2). С. 65-68.

Размещено на Allbest.ru