Перешкоди формуванню конкурентних переваг у секторах сфери продовольчого забезпечення України

Джерело: розраховано автором на основі даних статистичного збірника «Витрати і ресурси домогосподарств України» та демографічного щорічника «Населення України» за відповідні роки.

У такий спосіб формується площина, що уособлює соціально-економічну дійсність, яка визначає доцільність інновацій, розмір інвестицій, під які обмежують чинники, що визначають обсяг і вектор попиту.

Модель-октаедр передбачає вибір стратегічних граней використання конкурентних переваг стейкхолдерами вітчизняної сфери продовольчого забезпечення в напрямі, відповідному сукупності чинників, що формують економічну поведінку споживача, ядром якої є його цінності, оскільки визначають набір економічних потреб і характеристики економічних благ, що мають їх задовольнити.

Рис. 6. Чинники формування національної стратегії конкурентних переваг Джерело: побудовано автором.

Базисом національної агропродовольчої стратегії має стати збалансування параметрів конкурентних переваг з обмеженнями щодо сталого природокористування. Однак поки що надходження збору за забруднення навколишнього природного середовища не покривають витрат, спрямованих на його охорону з державного бюджету (рис. 7). Істотні резерви надходжень заховані у відшкодуванні збитку, завданого природі внаслідок нераціонального ведення сільського господарства, яке призводить до деградації ґрунтів, на відновлення яких скеровується недостатньо коштів, оскільки фінансова відповідальність перекладається на землевласників, тоді як фактичними землекористувачами здебільшого є орендарі, які не заінтересовані витрачати власні кошти на відновлення природної родючості орендованих земель.

Значно більшої шкоди довкіллю завдає промислове тваринництво, а надто свинарство та птахівництво, яке в Україні розвивається стрімкішими темпами порівняно зі скотарством - перевага полягає в швидшому обороті продуктивного стада.

Свинокомплекси та птахоферми є потужним джерелом забруднення атмосферного повітря, води та ґрунту відходами життєдіяльності тварин, утилізація яких є проблемою, що потребує негайного вирішення одночасно із захороненням біологічних відходів від падежу та забою тварин. Наслідком нехтування підприємствами харчової промисловості санітарними нормами та правилами є надмірне забруднення стічних вод.

Рис. 7. Різниця надходжень і видатків з державного бюджету на здійснення природоохоронних заходів

Джерело: побудовано автором за даними статистичного збірника «Довкілля України» за відповідні роки.

Причиною стрімкого накопичення в Україні харчових відходів є надмірні обсяги продовольства, що «очікують» свого споживача в закладах торгівлі та готельно-ресторанного господарства. Пошук шляхів зменшення харчових відходів та напрацювання політики їхньої переробки у світі набуває актуальності [30; 31]. Перебуваючи на стадії дослідження, проблема відсутності ефективних заходів, спрямованих на запобігання утворенню, перероблення та утилізацію побічної аграрної продукції та харчових відходів, одночасно з низьким рівнем культури населення України щодо поводження з відходами різного походження призводять до загострення іншої екологічної проблеми - забруднення підземних і наземних водних горизонтів, оскільки 30 % продовольства стає відходами, а 30 % прісної води - скидами. Тому для українського суспільства гостро постає питання забезпеченості його питною водою, що актуалізує напрацювання дієвого механізму контролю в сільському господарстві за землекористуванням і відповідним його виробничим використанням, що передбачає нарахування та стягнення штрафних санкцій за завдавання шкоди навколишньому природному середовищу, залученому у виробничі процеси.

Зберегти природні ресурси України для майбутніх поколінь і спонукати до ведення господарської діяльності на інноваційній основі можливо за умови дотримання принципу сталого природокористування [32]. Екологічні обмеження слугуватимуть стимулом екологізації виробничих процесів, диверсифікації галузевої структури вітчизняної сфери продовольчого забезпечення та запровадження екоінновацій зі зберігання гною [33], переробки та очищення стічних вод і харчових відходів, що дасть змогу вирішити одночасно екологічні, економічні та соціальні проблеми сучасного українського суспільства без загрози для майбутніх поколінь.

Висновки

Проведене аналітичне дослідження дає підстави для загального висновку про хаотичність формування господарських міжгалузевих зв'язків, притаманну сфері продовольчого забезпечення України, що призводить до дисбалансу взаємодії виробничих, збутових і соціальних систем, що виявляються у формі диспропорцій. Основними причинами повільних темпів набуття конкурентних переваг її секторами є: у сільському господарстві - відсутність ринку земель сільськогосподарського призначення; у харчовій промисловості - недостатність сировинної бази через експортну орієнтацію аграріїв; у готельно-ресторанному господарстві - уповільнення туристичних потоків і традиційність українських споживачів щодо домашнього харчування та формування продовольчих запасів, що визначає їхній попит на продукцію сільського господарства.

Урахування впливу відмінностей у традиційних цінностях кожного із поколінь корінного населення України на їхню економічну поведінку визначає актуальність застосування зазначеного підходу продуцентами сфери продовольчого забезпечення до аналізування ринку продуктів харчування та використання його як маркетингового складника в комбінуванні стратегічних граней конкурентних переваг, що дасть змогу уникнути інертності у виробництві продовольчих товарів та ефективніше управляти збутовими ризиками суб'єктам торгівлі.

Домінування молодого покоління в найближчій перспективі, з огляду на його прихильність до мобільності та споживання готової їжі, вимагає напрацювання підходів до попередження ризиків поводження з харчовими відходами й тарою, зручною як у цілях доставки до споживача, так і її утилізації, через запровадження нових тенденцій у споживанні продовольчих товарів та підвищення культури поводження з відходами, що приведе до змін у структурі їхнього продукування та знайде своє відображення у стані довкілля.

В основу формулювання національної стратегії набуття конкурентних переваг має бути покладено реалістичне сприйняття соціально-економічної дійсності, що визначає вектор інновацій, необхідних для відновлення рівноваги між виробництвом і споживанням продуктів харчування, залежно від чинників, що формують потенціал споживчого попиту та екологічних обмежень, орієнтованих на вирішення проблеми задоволення потреб нинішніх поколінь без загрози для майбутніх.

Отож, конкуруючи в сучасних динамічних умовах, недостатньо опиратися лише на природно-ресурсний потенціал і територіальне розміщення, натомість, напрацьовуючи ринкову стратегію, слід зрівноважувати виробничі, технологічні, організаційні, маркетингові та екологічні її компоненти, що дасть змогу продуцентам сфери продовольчого забезпечення України набути конкурентних переваг, спроможних мінімізувати ризики та максимізувати ефекти від ринкової взаємодії.

Проведене аналітичне дослідження відкриває перспективи для дальшого вивчення динамічних залежностей між зміною логіки соціально-економічної поведінки населення та розвитку складників багаторівневої секторальної структури сфери продовольчого забезпечення України на інноваційній основі через виявлення чинників та сили їхнього впливу на споживчу поведінку, ядром якої є співвідношення матеріальних і моральних цінностей, що формуються під впливом якості й рівня життя, а тому визначають набір економічних потреб і характеристики економічних благ, що мають їх задовольнити.

Список використаних джерел

1. Сендел М. Что нельзя купить за деньги? Моральные ограничения свободного рынка. Москва: Манн, Иванов и Фербер, 2013. 256 с.

2. Вантух В. П. Методика дослідження ресурсного потенціалу в АПК. Економіка АПК. 2006. № 4. С. 54-58.

3. ГоліковаК. П. Продовольча безпека держави: сутність, структура та особливості її забезпечення. Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. 2012. Вип. 22. Ч. ІІ. С. 1-5.

4. Дейнеко Л. В. Розвиток харчової промисловості України в умовах ринкових перетворень: проблеми теорії і практики. Київ: Знання, 1999. 331 с.

5. Замикула І. В. Механізм державного регулювання системи продовольчого забезпечення у соціально-економічному розвитку регіону. Науковий вісник академії муніципального управління. 2012. Вип. 2. С. 216-224.

6. Пасхавер Б. Й. Сучасний стан продовольчої безпеки. Економіка АПК. 2014. № 4. С. 5-12.

7. Шубравська О. В. Агропродовольчий комплекс України в макро- економічному вимірі. Актуальні проблеми економіки. 2012. № 11(137). С. 113-119.

8. Даниленко М. С. Роль земельних ресурсів у розвитку продовольчого ринку в Україні. Економіка АПК.2004. № 3. С. 15-19.

9. Вдовенко Н. М., Шарило Ю. Є., Курмаєв П. Ю., Дмитришин Р. А.

Забезпечення конкурентних переваг рибного господарства з використанням прогресивної виробничо-технологічної бази. Проблеми інноваційно-

інвестиційного розвитку. 2018. № 16. С. 99-108.

10. Патика Н. Пріоритети забезпечення конкурентоспроможності сільського господарства України на світових ринках. Agricultural and Resource Economics. 2018. Vol. 4. No. 4. Рр. 130-145.

11. Бабич М. М. Соціально-економічна та екологічна стійкість коротких

ланцюгів постачання: можливості для розвитку сільських територій.

Agricultural and Resource Economic. 2018. Vol. 4. No. 1.Рр. 42-59.

12. Синельников В. М., ГанушГ. И. Конкурентные преимущества АПК

Беларуси на рынках продовольствия: оценка и факторы формирования. Формирование организационно-экономических условий эффективного

функционирования АПК:сборн. научн. статей 9-й Междунар. науч.-практ. конф. (г. Минск, 25-26.05.2017 г.). Минск, 2017. С. 42-50.

13. Porter M. E., Kramer M. R. Creating Shared Value. Harvard Business

Review, 2011. URL: https://hbr.org/2011/01/the-big-idea-creating-shared-value.

14. Koniordos M., Matvienko-BilyaevaG., Strapchuk S. Strategic scenario of an open source of sustainable development for the food system. Economic Annals-XXI. 2017. No. 165(5-6). Рр. 56-59. https://doi.org/10.21003/ea.V165-12.

15. Mitiai O., Lagodiienko V., Safonov V. Competitiveness of agriculture enterprises as the main factor of sustainable development in agricultural sphere. Economic Annals-XXI. 2015. No. 155(11-12). Рр. 59-62.

16. Kravcakova-VozarovaI., Kotulic R., Sira E. V4 countries' agricultural sector evaluation in terms of competitive advantage. Economic Annals-XXI. 2015. No. 5-6. Рр. 60-63.

17. Земельна реформа. AgroPolit. 2019. URL: https://agropolit.com/news/16491-zbitki-ukrayini-vid-20-richnih-vtrat-gumusu-v-grunti-dosyag-450-mlrd-grn.

18. ВолосовА. Інновації як джерело формування конкурентних переваг підприємств торгівлі. Agricultural and Resource Economics. 2016. Vol. 2. No. 4. Гр. 52-63.

19. Органік в Україні. Федерація органічного руху в Україні, 2010-2018. URL: http://organic.com.ua/uk/homepage/2010-01-26-13-42-2915.

20. Yurynets Z., Bayda B., Petruch О. Country's economic competitiveness increasing within innovation component. Economic Annals-XXI. 2015. No. 9-10. Рр. 32-35.

21. Мельник K., Пташник С. Теоретичні засади конкурентоспроможності та її роль у розвитку підприємницької діяльності. Agricultural and Resource Economics. 2018. Vol. 4. No. 2. Рр. 97-114.

22. TothJ., Ferto I. Innovation in the Hungarian food economy. Agricultural Economic - Czech. 2017. Vol. 63. Рр. 43-51. https://doi.org/10.17221/196/2015- AGRICECON.

23. Firlej K., Kowalska A., Piwowar A. Competitiveness and innovation of the Polish food industry. Agricultural Economic - Czech. 2017. Vol. 63. Рр. 502-509. https://doi.org/10.17221/111/2016-AGRICECON.

24. Harris L., Ogbonna E. Competitive advantage in the UK food retailing sector: past, present and future. Journal of Retailing and Consumer Services. 2001. Vol. 8. No. 3. Рр. 157-173. https://doi.org/10.1016/S0969-6989(00)00009-6.

25. СтиглицДж., Сен А., Фитусси Ж.-П. Неверно оценивая нашу жизнь или Почему ВВП не имеет смысла? Москва: Изд-во Института Гайдара, 2016. 216 с.

26. Just D. R., Byrne A. T. Evidence-based policy and food consumer behavior: how empirical challenges shape the evidence. European Review of Agricultural Economics. 2020. Vol. 47. No. 1. Рр. 348-370. https://doi.org/10.1093/erae/jbz010.

27. Howe N., Strauss W. Generations: the history of America's future, 1584 to 2069. New York: William Morrow and Co, 1991. 538 p.

28. Мудрак Р. П. Поведінка споживача як чинник продовольчої безпеки домогосподарства. Економічний часопис -ХХІ. 2014. № 3-4(1). С. 27-30.

29. Корецький В. Л., Орлова Н. М. До проблеми безпеки харчування та моніторингу якості життя населення України. Проблеми харчування. 2006. № 1. С. 42-44.

30. Danyi Qi., Brian E. Roe Foodservice composting crowds out consumer food

waste reduction behavior in a dining experiment. American Journal of Agricultural Economics. 2017. Vol. 99. No. 5. Pp. 1159-1171.

https://doi.org/10.1093/ajae/aax050.

31. KatareB.,SerebrennikovD., H. Holly Wang,Wetzstein M. Social-optimal

household food waste: taxes and government incentives. American Journal of Agricultural Economics. 2017. Vol. 99. No. 2. Pp. 499-509.

https://doi.org/10.1093/ajae/aaw114.

32. Самофатова В. Принципи стратегічного управління сталим розвитком агропродовольчої сфери регіону. Agricultural and Resource Economics. 2017. Vol. 3. No. 1. Pp. 173-181. https://doi.org/10.22004/ag.econ.256889.

33. Bahorka M. Formation of the ecological-economical management ofecologization of agrarian production. Agricultural and Resource Economics. 2019. Vol. 5. No. 1. Pp. 5-18. https://doi.org/10.22004/ag.econ.287138.

References

1. Sandel, M. (2013), Chtonelziakupitzadiengi? Moralnyieogranicheniiasvobodnogorynka [What money can't buy? The moral limits of markets], Mann, Ivanov i Ferber, Moscow, Russia.

2. Vantukh, V. P. (2006), The methods of the investigation of resource potential in AIC. Ekonomika APK, no. 4, pp. 54-58.

3. Holikova, K. P. (2012), The state food security: essence, structure and features of its provision. NaukovipratsiKirovogradskogoNatsionalnogotekhnichnogouniversytetu, vol. 22, part ІІ, pp. 1-5.

4. Deineko, L. V. (1999), RozvytokkharchovoipromyslovostiUkrainy v umovakhrynkovykhperetvoren: problemyteoriiipraktyky [The Ukrainian food industry development in the market transformation conditions: theory and practice problem], Znannia, Kyiv, Ukraine.

5. Zamykula, I. V. (2012), The Government regulation mechanism of food provision in a social-economy development of the region. Naukovyivisnykakademiimunitsypalnogoupravlinnia, vol. 2, pp. 216-224.

6. Paskhaver, B. Y. (2014), The modern stage of food security. Ekonomika APK, vol. 4, pp. 5-12.

7. Shubravska, O. V. (2012), Ukrainian agro industrial complex in the macroeconomic dimension. Aktualniproblemyekonomiky, no. 11(137), pp. 113-119.

8. Danylenko, M. S. (2004), The role of the land resources into food market development in Ukraine. Ekonomika APK, no. 3, pp. 15-19.

9. Vdovenko, N. M., Sharylo, Yu. Ye.,Kurmaiev, P. Yu. andDmytryshyn, R. A. (2018), Ensuring the competitive advantages of fisheries using a progressive production and technological base. Problemyinnovatsiino-investytsiinogorozvytku, no. 16, pp. 99-108.

10. Patyka, N. (2018), Priorities ensuring of the Ukraine's agriculture competitiveness in the world markets. Agricultural and Resource Economics, vol. 4, no. 4, pp. 130-145.

11. Babych, M. (2018), Social-economic and environmental sustainability of short supply chains: opportunities for development rural territories. Agricultural and Resource Economics, vol. 4, no. 1, pp. 42-59.

12. Sinielnikov, V. M. and Ganush, G. I. (2017), Formirovaniieorganizatsionno-ekonomichieskichusloviieffektivnogofunktsionirovaniia APK [Creation of an organizational-economic conditions of the AIC' effective work], Miezhdunarodnaianauchno-praktichieskaiakonfierientsiia [International scientific- practical conference], Minsk, Belarus, 25-26 May, pp. 42-50.

13. Porter, M. E. and Kramer, M. R. (2011), Creating Shared Value. Harvard Business Review, available at: https://hbr.org/2011/01/the-big-idea-creating-shared-value.

14. Koniordos, M., Matvienko-Bilyaeva, G. and Strapchuk, S. (2017), Strategic scenario of an open source of sustainable development for the food system. Economic Annals-XXI, no. 165(5-6), pp. 56-59. https://doi.org/10.21003/ea.V165-12.

15. Mitiai, O., Lagodiienko, V. and Safonov, V. (2015), Competitiveness of agriculture enterprises as the main factor of sustainable development in agricultural sphere. Economic Annals-XXI, no. 155(11-12), pp. 59-62.

16. Kravcakova-Vozarova, I., Kotulic, R. and Sira, E. (2015), V4 countries' agricultural sector evaluation in terms of competitive advantage. Economic Annals- XXI, no. 5-6, pp. 60-63.

17. AgroPolit (2019), Lands' Reform, available at: https://agropolit.com/news/16491-zbitki-ukrayini-vid-20-richnih-vtrat-gumusu-v-grunti-dosyag-450-mlrd-grn.

18. Volosov, A. (2016), Innovation as a source of competitive advantages formation for retailers. Agricultural and Resource Economics, vol. 2, no. 4, pp. 52-63.

19. Federation of the organic movement in Ukraine (2010-2018), Organic in Ukraine, available at: http://organic.com.ua/uk/homepage/2010-01-26-13-42-2915.

20. Yurynets, Z., Bayda, B. and Petruch, О. (2015), Country's economic competitiveness increasing within innovation component. Economic Annals-XXI, no. 9-10, pp. 32-35.

21. Melnyk, K. and Ptashnyk, S. (2018), Theoretical basis of competitiveness and its role in development of entrepreneurial activity. Agricultural and Resource Economics, vol. 4, no. 2, pp. 97-114.

22. Toth, J. and Ferto, I. (2017), Innovation in the Hungarian food economy.

Agricultural Economic - Czech, vol. 63, pp. 43-51.

https://doi.org/10.17221/196/2015-AGRICECON.

23. Firlej, K., Kowalska, A. and Piwowar, A. (2017), Competitiveness and innovation of the Polish food industry. Agricultural Economic - Czech, vol. 63, pp. 502-509. https://doi.org/10.17221/111/2016-AGRICECON.

24. Harris, L. and Ogbonna, E. (2001), Competitive advantage in the UK food retailing sector: past, present and future. Journal of Retailing and Consumer Services, vol. 8, no. 3, рр. 157-173. https://doi.org/10.1016/S0969-6989(00)00009-6.