Щодо права людини на евтаназію

студентка

м. Київ

Евтаназія - це діяння, яке свідомо і умисно вчиняється медичним працівником за неодноразовим і категоричним проханням невиліковно хворого з метою припинення фізичних страждань, що має результатом смерть пацієнта. Варто зазначити, що хворий має бути проінформованим про всі його наслідки, здатним усвідомлювати свої дії та керувати ними і приймати таке рішення добровільно, за власною волею [1].

Розрізняють «пасивну» евтаназію - припинення надання лікування /допомоги, що прискорює смерть пацієнта та «активну» евтаназію - введення вмираючому певних препаратів або проведення таких дій, що прискорюють настання смерті.

Активна евтаназія може виражатися в наступному:

1) «вбивство з милосердя», ортаназія - це коли лікар позбавляє пацієнта життя на прохання його офіційних опікунів, уповноважених осіб, батьків або суду. До ортаназії зазвичай вдаються тоді, коли людина в незворотній комі, а її життя підтримують спеціальні апарати. Або ж це стосується випадків, коли дитина народжується без мозку;

2) асистоване лікарем самогубство: без кінцевої допомоги лікаря, коли сам пацієнт включає певний пристрій, запускає механізм, який ніби допомагає скоїти самогубство;

3) власне «активна евтаназія», яку лікар сам робить смертельну ін'єкцію[2].

Зауважимо, що вперше використання цього терміну зафіксоване в XVI ст. англійським філософом Френсісом Беконом, який, досліджуючи це питання у праці «Про гідність та примноження наук», відзначав, що обов'язком лікаря є не тільки відновлення здоров'я, але й полегшення страждань і мук, спричинених хворобою. Але таке полегшення болю має відбуватися не тільки в разі, коли воно призводить до одужання, але й коли сподівання на порятунок немає. У цьому разі, як відзначав вчений, потрібно зробити саму смерть легкою та умиротво-реною, і з огляду на це евтаназія вже є щастям [3].

Легалізована евтаназія у таких високорозвинених державах як Нідерландів, Бельгії, Люксембургу, Фінляндії, Швейцарії, Швеції, Колумбії, Японії та деяких штатів США. У країнах, де евтаназія заборонена, де відсутній законний захист від неправомірного застосування евтаназії, ситуація є гіршою

[4].

Як заявляють окремі прихильники легалізації евтаназії, вона можлива, але за певних обставин. Ці обставини повинні зводитись до:

1) матеріальні передумови (наявність діагностованої невиліковної хвороби; невідворотність летального кінця; наявність моральних, психічних і фізичних страждань, котрі пацієнт оцінює як нестерпні, незважаючи на обрані методи та засоби лікування; відсутність ефективних засобів для полегшення страждань;

2) прохання щодо евтаназії повинне базуватися на добровільному, добре обдумано, багаторазово повторюваному проханні пацієнта, що є усвідомленим, інформованим і таким, що має однозначне розуміння, а у випадках, котрі передбачені законом, - на такому самому проханні його законного представника;

3) тільки лікар може надавати допомогу або здійснювати евтаназію який повинен мати чинну ліцензію та колегіально з іншим лікарем, враховуючи діагноз хворого, спільно дійти до висновку про можливість пацієнта свідомо ухвалити таке рішення;

4) процесуальних гарантій (сприяють процесуаль-но-процедурному захисту прав хворого та включають експертизу його психологічного стану; консультацію з незалежнимекспертом; процедуру надання згоди; процедуру сповіщення близьких родичів; санкціонування евтаназії судом тощо) [5].

Дослідивши різну літературу, ми можна навести такі аргументи «за» евтаназію, а саме:

1) оскільки, людина та її життя визнається найвищою цінністю, а отже, і її реальне благополуччя, потреби і право на самовизначення, право на свободу, право на повагу гідності, право на гідну смерть мають бути гарантовані й забезпечені повною мірою;

2) відмова невиліковно хворій людині в застосуванні евтаназії спричиняє для неї нестерпні страждання, що можна розглядати як застосування до людини тортур, насилля, що принижує людську гідність;

3) мета застосування евтаназії гуманна, оскільки дає можливість допомогти невиліковно хворій людини звільнитися від страждань і гідно піти з життя;

4) евтаназія за своєю сутністю є іншою стороною права на життя та зводиться до можливості розпоряджатися цим правом на власний розсуд;

5) легалізація евтаназії дасть можливість гарантувати та закріпити не притягнення до кримінальної відповідальності за таке «ніби вбивство»;

6) евтаназія об'єктивно присутня в суспільстві, незалежно від того, чи передбачена вона законом, чи ні, а тому, вважаємо, що наявність спеціального закону дасть можливість державі контролювати цей процес;

7) евтаназію та асистоване самогубство розглядають як запобіжник неконтрольованих самогубств [6,7,8].

На думку багатьох вчених в галузі юриспруденції та медицини, легалізація евтаназії в українському законодавстві є лише питанням часу, коли вона відійде від пострадянського менталітету, що гальмує її розвиток, коли правова система України «визріє» до легалізації евтаназії, вона зробить крок уперед до розбудови демократичної та правової держави. Проте, слід звернути увагу й на те, що цей процес повинен бути поступовим. Для цього питання треба залучити якомога більше спеціалістів, юристів та представників медицини. Необхідно не лише створити правову норму, а і забезпечити чіткий механізм реалізації евтаназії в Україні. Саме законом мають бути встановлені складна процедура та конкретні випадки, в яких реалізація цього права була б необхідною і доречною [9].

До речі, опитування, проведене центром соціологічних досліджень порталу «СуперДжоб» 17 квіт. - 10 трав. 2007 р., показало, що 51% українців вважають, що людина має право скористатися допомогою лікарів з метою добровільної смерті. Опитані також стверджують, що легалізація такої процедури повинна бути тільки при жорсткому контролю з боку держави [10].

Висновок: Право на евтаназію тотожне з правом на смерть, яким людина особисто володіє як і своїм життям. Вона може розпоряджатися ним на власний розсуд, і ніхто не має повноважень позбавляти її цього права. Це право на гідну смерть, як і інші її права на реальне благополуччя, на повагу до гідності та честі, на визнання та задоволення потреб, повинні бути гарантовані і повністю забезпечені. Звичайно, питання досить спірне і не всі держави визнають евтаназію на законному рівні, багато людей проти її легалізації. Але так чи інакше, випадки такого діяння по відношенню до невиліковно хворого пацієнта існують, і вони не поодинокі, незалежно від того дозволено це в країні чи ні. Люди самі погоджуються на такий «кінець» і свідомо роблять свій вибір.

Отже, нам потрібно по іншому подивитися на це питання і поволі, під жорстким контролем держави, рухатися до узаконення легалізації, так як цим буде забезпечено право людини гідно піти із життя.

Список використаних джерел

1. Шеховцова Л.І. Питання про евтаназію: «за» та «проти». Вісник Запорізького національного університету / Запорізький національний університет. Запоріжжя, 2009. №2. С. 150-153.

2. Евтаназія. Фармацевтична енциклопедія: [Веб-сайт]. URL: https://www.pharmencydopedia.com.ua/artide/2302/evtanaziya

3. Бэкон Ф. Сочинения: в 2 т. / Ф. Бекон. 2-е испр. и доп. изд. М.: Мысль, 1977. Т. 1. 567 с.

4. Створене посилання: Евтаназія: за і проти. Буковинський державний медичний університет: [Веб-сайт]. 2015. URL: https://www.bsmu.edu.ua/blog/3413 - evtanaziya-za-i-proti/

5. Право на евтаназію: за чи проти? Патологія. 2018., вип. 3 T. 15. С. 390 - 394.

6. Право на смерть. Коли в Україні дозволять евтаназію та до чого тут гроші. Заборона: [Веб-сайт]. 2021. URL: https://zaborona.com/pravo-na-smert - koli-v-ukrayini-dozvolyat-evtanaziyu-ta-do-chogo-tut-groshi/

7. «Право на смерть в Україні (евтаназія): всі аргументи за і проти!»

Правова консультація. Все про закон в інтимних подробицях: [Веб-сайт]. 2020. URL: https://www.pravoconsult.com.ua/evtanaziya-pravo-na-smert-za-chi-proti/

8. Евтаназія: право людини на смерть. BEZOMAN: [Веб-сайт]. 2018. URL: https://bezoman.pp.ua/uk/questions/80/ (дата звернення: 18.11.2021).

9. Щербак В.О. Проблеми кримінально-правового регулювання евтаназії. Грані права: ХХІ століття: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. У 2-х т. Т. 2 / за ред. Г.О. Ульянової; уклад. Ю.Д. Батан, М.В. Сиротко [та ін.] Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2018. С. 145-147.

10. Евтаназія. Право на смерть: Петиція №41/001518-18 еп. Київ: Електронні петиції до Кабінету Міністрів України, 2018. 1 с.

Размещено на Allbest.ru