Місце права на кібербезпеку в системі інформаційних прав

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІСЦЕ ПРАВА НА КІБЕРБЕЗПЕКУ В СИСТЕМІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВ

Андрусенко А.О.

студентка НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського»

Науковий керівник: Дубняк М.В. кандидат юридичних наук старший викладач, НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського»

Вступ

Масове використання в останні десятиріччя у найрізноманітніших сферах суспільного життя комп'ютерних і телекомунікаційних технологій, включаючи інтернет-технології, поряд із наданням значної кількості переваг сприяло виникненню великої кількості загроз. Реалізація цих загроз завдає значної шкоди як на національному рівні, так і на міжнародній арені. Це спонукало до розуміння необхідності вирішення нагальної проблеми з метою мінімізації, ліквідації та попередження кіберзагроз [2, с.109].

Метою дослідження є розмежування понять кібербезпека та інформаційна безпека, та визначення місця права на кібербезпеку серед інформаційних прав.

Основна частина

Правову основу забезпечення кібербезпеки України становлять Конституція України, закони України щодо основ національної безпеки, засад внутрішньої і зовнішньої політики, електронних комунікацій, захисту державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, цей та інші закони України, Конвенція про кіберзлочинність, інші міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, укази Президента України, акти Кабінету Міністрів України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України [1].

На думку Харитоненко І.О., кібербезпека - захист прав і свобод людини під час використання кіберпростору. Забезпечення кібербезпеки має ґрунтуватися на принципах відкритості, доступності, стабільності та захищеності кіберпростору, розвитку мережі Інтернет та відповідальних дій у кіберпросторі [4, с. 164]. кіберпростір інформаційна безпека інтерактивний

В широкому сенсі під системою забезпечення кібербезпеки варто розуміти сукупність організаційно об'єднаних органів управління, а саме: державних органів, громадських організацій, посадових осіб та окремих громадян, які спрямовують свою діяльність на створення умов для реалізації національних інтересів у кіберпросторі, а також сил, засобів і методів, які використовуються для досягнення даної цілі відповідно до законодавства України. Також можна додати, що система забезпечення кібербезпеки є єдиним державно-правовим механізмом, та всі його суб'єкти діють чітко в межах, визначених законодавством [2, с.110].

Часто кібербезпеку та інформаційну безпеку ототожнюють, але це різні поняття. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» кібербезпека розуміється як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та держави під час використання кіберпростору, за якої забезпечуються сталий розвиток інформаційного суспільства та цифрового комунікативного середовища, своєчасне виявлення, запобігання й нейтралізація реальних і потенційних загроз національній безпеці України в кіберпросторі .

Інформаційна безпека розуміється як стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства й держави, за якого запобігається нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, котра використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання й порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації.

Проаналізувавши ці два визначення, Хоббі Ю., робить висновок, що інформаційна безпека здебільшого стосується захисту саме інформації та доступу до неї, а кібербезпека - захисту прав і свобод людини під час використання кіберпростору [3, с.38]

З огляду на вищевикладене, Хоббі Ю., пропонує розглядати право на кібербезпеку як право на такий правопорядок, за умов якого забезпечуються, охороняються й захищаються права і свободи людини під час використання кіберпростору.

Висновки

З урахуванням проаналізованого дослідження Хоббі Ю. [3, c.41], відзначимо, що право на кібербезпеку можна розглядати як невід'ємне, невідчужуване право особи на захищеність її важливих інтересів, зокрема й інформаційних прав, під час використання кіберпростору. Право на кібербезпеку можна віднести до інформаційних прав людини, оскільки кіберпростір розглядається як окрема сфера протиборства і складається з інформації.

Список використаних джерел