Інформація, інформаційне право, цифрові технології: зв'язок та вплив на соціальну трансформацію

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформація, інформаційне право, цифрові технології: зв'язок та вплив на соціальну трансформацію

Фурашев В.М.

кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, Перший заступник з наукової роботи ДНУ "Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України НАПрН України"

Характерною рисою сучасного часу є намагання зміни організаційних, технічних, технологічних та інших акцентів у всіх складових системи життєзабезпечення людини, суспільства - сферах промислового та сільськогосподарського виробництва, державного управління та надання адміністративних і побутових послуг, охорони здоров'я, безпеки та оборони, освіти та науки, а також інших шляхом максимального використання цифрових технологій. Причому чітко проглядається бажання, зробити все це у максимально короткі терміни, у історичному вимірі часу.

Цілком зрозуміло, заміна, повна або часткова, людської праці автоматизованими, робототехнічними засобами з використанням елементів штучного інтелекту або без їх використання, максимального використання штучного інтелекту та інших досягнень науково-технічного прогресу, "потягне" за собою дуже суттєву, коли не докорінну, зміну суспільних відносин та кваліфікаційних потреб. Багато сучасних професій просто зникнуть, деякі - трансформуються. Лише окремі сучасні професії будуть інтенсивно розвиватися. З'явиться потреба у нових професіях, нових кваліфікаційних знаннях.

Також характерною рисою сучасного часу є всезростаюча роль інформації, інформаційної складової як одного з основних "двигунів" процесів які наразі відбуваються.

Саме інформація формує світогляд людини. Саме інформація формує суспільні відносини. Саме інформація, у сукупності з іншими природними та штучними факторами, формує суспільство та визначає ступінь його єдності. За великим рахунком, саме інформація формує державність та суверенність.

Щодо мови та її зв'язку з інформацією. У людському розумінні, мова є комунікаційним засобом обміну інформацією між живими істотами, показником належності до визначеного кола общини. Це природне.

Але час минає, цивілізаційні процеси не зупиняються. Наука, техніка та технології розвиваються, вдосконалюються, з'являються нові.

Настав час коли виникла потреба встановлення комунікаційного зв'язку між людиною та штучними засобами - чіпами, найпростішими обчислювальними засобами. Людство вирішило цю проблему - виникли такі процеси, як алгоритмизація та програмування. Відповідно, з'явилося поняття "мова програмування" та наука "кібернетика".

Звернемо увагу на поняття "мова програмування", сутність завдання якої є встановлення двостороннього комунікаційно-комунікативного зв'язку "людина - штучний об'єкт ("співбесідник", "виконавець")", тобто обмін інформацією у режимі "завдання (команда) здійснення визначених дій - результати (виконання) здійснення "замовлених" дій та їх відображення", причому у форматі, що сприймається обома сторонами. Як ми бачимо, знов-таки маємо справу з інформацією та її обміном.

Зараз мова йде вже про розробку та впровадження роботів зі штучним інтелектом, які спроможні "спілкуватися" з людиною, тобто обмінюватися інформацією, напряму, "без посередників" у вигляді зовнішніх комунікативно-комутаційних засобів.

Таким чином, коли ми говоримо про всезростаючу роль інформації, маємо на увазі всіх суб'єктів (природних та штучних) забезпечення життєдіяльності людини, суспільства та держави.

Повертаючись до характерних рис сучасного часу у частині трансформації, здавалося б "сталих", "прогнозуємих" суспільних відносин на всіх рівнях - побутових, міжособистісних, внутрішньодержавних та міждержавних, регіональних та глобальних, від- носин, необхідно відмітити, що вже зараз спостерігаємо прискорення цих змін. Спробуємо, дуже коротко, окреслити деякі з них.

Глобалізований інформаційний простір разом з відносно простим та зрозумілим доступом до інформації у сукупності із різноманітними легкосприйнятними, навіть дітками віком від 4-5 років, засобами забезпечення цього доступу, привів до того, що значна частина людства, не тільки громадян України, а майже всього цивілізованого світу, вже не уявляє свого існування без цього.

Можливість використання сучасних комунікативних засобів робить зайвим "паперове" листування, за будь-якими приводами, з родинним колом, що не може не позначитися на родинних зв'язках.

Впровадження надання державних та інших управлінських електронних послуг, з одного боку, позитив, а з іншого - остаточно розмежовує державний та інший управлінський апарат та населення. Кожен живе своїм життям лише іноді перетинаючись.

Перелік реальних та майбутніх негативних наслідків від прискореної та всеохоплюючої цифровізації можна продовжувати досить довго. Ясно, на даний час, лише те, що процеси соціалізації людини, формування його світогляду, особливо первісного, все більше і більше переміщуються у кіберпростір. Це - по-перше. інформаційний електронний безпека

По-друге, роль інформації, яка була окреслена вище, залишилася без змін, але більше відповідальна.

Від якості, спрямованості, об'єктивності та неупередженості, своєчасності та повноти інформації, яка циркулює у кіберпросторі залежить дуже й дуже багато, а саме - мир або війна, розвиток або занепад, стабільність або турбулентність та інше.

Саме тому необхідно більш уважно та прискіпливо відноситися до встановлення та забезпечення чіткого дотримання правил поводження з інформацією, інформаційних правовідносин.

Зараз час настав, про що свідчать положення Доктрини інформаційної безпеки України (Указ Президента України від 25.02.2017 р. № 47/2017), Стратегії кібербезпеки України (Указ Президента України від 26.07.2021 р. № 447/2021) та Стратегії зовнішньополітичної діяльності України (Указ Президента України від 26.07.2021 р. № 448/2021)

При цьому необхідно згадати, що приблизно у 2007 - 2016 роках був досить активний науковий рух у нагальності та напрямів упорядкування законодавства в інформаційній сфері, інформаційного законодавства. Було проведено досить значна кількість наукових досліджень, захищено не одна докторська та кандидатська дисертація за різними науковими спеціальностями (більшою частиною - за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). Тобто, фактично, була підготовлена визначена наукова база для розгортання безпосередньої практичної роботи. Але в силу об'єктивних та більше суб'єктивних причин та обставин, подальші дії так й не відбулися. Також необхідно згадати, що питання практичного упорядкування законодавства в інформаційній сфері "вирішується" з 1992 року, незважаючи на неодноразові доручення Президента України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України.

Цілком зрозуміло що час, який минув з моменту "спаду" інтересу до "наведення законодавчого ладу" у інформаційній сфері, відбулося багато чого як з боку змін у сфері суспільних відносин, так і у сфері правовідносин. Але ці процеси продовжуються, нагромаджуються один на одного, причому зі зростаючим градієнтом. Цілком зрозуміло, що сьогоденне відношення до законодавчого стану інформаційної сфери фактично зводить нанівець зусилля по підвищенню ефективності правозастосовної та правоохоронної діяльності у цій сфері, а також підготовки висококваліфікованих спеціалістів.

Цілком природно, що така ситуація не може не відобразитися, з урахуванням вищенаведеного, на процесах та ефективності забезпечення національної безпеки, державного суверенітету та їх невід'ємних складових - інформаційної безпеки, кібербезпеки, інформаційного суверенітету країни.

Підсумовуючи можна сказати, що існують необхідні компоненти вирішення піднятого питання - нагальна вимога часу та реальних обставин сучасного стану країни, наукова база та висококваліфіковані спеціалісти та цілі колективи (спеціалізовані наукові установи), напрацьований та перевірений часом об'єкт упорядкування, окреслені шляхи вдосконалення та подальшого розвитку. Не вистачає лише державного замовлення з відповідними умовами та забезпеченням.

Размещено на Allbest.ru