Право на доступ до інтернету

Размещено на http://www.allbest.ru/

Право на доступ до інтернету

Супрунович М.Ю.

студент НТУУ "КПІ ім. Ігоря Сікорського"

Науковий керівник: Дубняк М.В. кандидат юридичних наук старший викладач, НТУУ "КПІ імені Ігоря Сікорського"

У наш час мережа Інтернет має широкий спектр економічного, соціального, політичного та культурного використання і є частиною життя кожного з нас. Багато продуктів, сервісів та послуг зараз реалізуються онлайн - починаючи від державних послуг і закінчуючи інтернет-банкінгом. Проте, як і в будь-якій іншій сфері людської діяльності важливим є обговорення правового регулювання, адже на даний час ці відносини практично не регулюються, на законодавчому рівні в Україні не гарантується доступ до Інтернету.

Метою дослідження є характеристика та аналіз права на доступ до мережі Інтернет, а також міжнародного досвіду його правового закріплення.

Право на доступ до Інтернету у літературі визначається як право людини мати змогу користуватися віртуальним простором мережі Інтернет, що реалізується за допомогою апаратного та програмного забезпечення комп'ютерів та цифрових пристроїв, зокрема, смартфонів [1, с. 3]. Варто зазначити, що в науковій спільності вказане питання є дискусійним. На сьогоднішній день не існує єдиного підходу до визначення самого поняття та складових права на доступ до мережі Інтернет. Науковці визначають його як право на доступ безпосередньо до мережі Інтернет, а іноді розуміють це право виключно як інструмент для здійснення низки інших прав.

Цікавим є погляди різних організацій на цей правовий аспект. Зокрема, Організація Об'єднаних Націй (далі - "ООН") висловлює певну позицію і зазначає, що мережа Інтернет є важливим інструментом для забезпечення низки прав людини і тому гарантування доступу до Інтернету має бути пріоритетом для усіх держав [2]. В 2016 р. ООН опублікувала резолюцію рекомендаційного характеру, в якій зазначила, що в онлайн режимі люди мають ті ж права, що і в офлайн. Також в ній засуджується будь-яке обмеження та блокування доступу до Інтернету [3, с. 2]. Як зазначав сам Винахідник Всесвітньої Мережі Тім Бернес-Лі, "мережа була створена для досягнення суспільних благ людства, вона має допомагати людям працювати разом" [4, с. 78].

В 2015 р. Парламент Італії опублікував проект "Білль про права людини в Інтернеті" [5]., в якому говорилося про право на доступ до Інтернету. Франція, Іспанія, Фінляндія, Естонія, Греція законодавчо закріпили дане право на початку поточного століття. Великобританія пішла шляхом фактичного визнання даного права - на даний момент державою взято на себе зобов'язання забезпечити повсюдний доступ в Інтернет не нижче певної швидкості. Конституційне право на доступ до інформації з розвитком сфери високих технологій безсумнівно підлягає подальшому детальному вивченню. Тому у наш час немає єдиної точки зору на те, чи можливо віднести право на доступ до мережі Інтернет до прав людини, чи це лиш засіб реалізації інших прав.

Проблемним є також питання сутності права на доступ до мережі Інтернет, зокрема, немає згоди щодо того, чи є воно негативним або позитивним. Джон Квін в своїй статті "Доступ до Інтернету як фундаментальне право" зазначає, що дане право за своєю природою є скоріш негативним, тобто таким, що характеризується як право не бути позбавленим доступу до Інтернету. Однак, деякі держави, серед яких Франція та Фінляндія, пішли навіть далі та визнали право на доступ до мережі позитивним [6, с. 1, 3].

У сфері регулювання права на Інтернет в Україні існує правовий парадокс. З одного боку, низка державних послуг та документів "оцифровуються" і стають доступними онлайн (наприклад, додаток "Дія"). З іншого боку, в національному законодавстві досі нема загальної норми щодо права на доступ до мережі Інтернет.

16 квітня 2014 р. було зареєстровано (а у вересні 2014 р. - внесено до порядку денного п'ятої сесії Верховної Ради України сьомого скликання) Проект Закону "Про внесення доповнень до Цивільного кодексу України (щодо гарантування права фізичної особи на доступ до інтернету)" № 4715 [7]. Цей законопроект передбачав можливість доповнити ЦК України ст. 302-1 такого змісту: "фізична особа має право на доступ до інтернету"; "право фізичної особи на доступ до інтернету не може бути обмежене"; "обмеження доступу до певних даних, що містяться в інтернеті, можливо лише на підставі рішення суду про незаконність таких даних". Проте, проект не було схвалено. право інтернет доступ

Підсумовуючи, слід зазначити, що протягом останніх 10 років ООН неодноразово наголошувала на важливості забезпечення громадян правом на доступ до Інтернету. Варто визнати, що від можливості реалізації права на доступ до Інтернету залежить реалізація багатьох інших прав та свобод громадянина, тому є необхідною умовою для забезпечення повноти здійснення інших прав та свобод людини і громадянина в сучасному суспільстві.

Список використаних джерел