Утвердження та забезпечення прав людини як головний обов’язок держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Утвердження та забезпечення прав людини як головний обов'язок держави

Лікарчук М.І.

студентка Вінницького державного педагогічногоуніверситетуіменіМихайлаКоцюбинського

м. Вінниця, Україна

Науковийкерівник: Мельничук О.Ф.

доктор юридичних наук, професор, завідувачкафедри

публічно-правовихдисциплінВінницького державного педагогічногоуніверситетуіменіМихайлаКоцюбинського

м. Вінниця, Україна

Правами людиниможнаназватитіправа і свободи, якімаєкожналюдина без виключення. І підставоюнабуттяцих прав є існуваннялюдини. Кожна правова система окремовстановлюєпевнийобсяг прав людини. Правова держава встановлюєлюдину, відповідно і її права та свободи, найвищоюсоціальноюцінністю [3, c.2]

На початку ХХІ століття проблема забезпечення прав людинипосталадоситьгостро. Цьомусприявнедостатнійрівеньдотримання прав людини з боку держави, через цепевні права важкореалізувати і захиститивідпосягань. При прийняттіКонституціїУкраїниважливийкрок становила нормативна регламентаціяголовних прав і свобод Парламентом. На даний час законодавчезакріплення прав людинивідповідаєміжнародно-правовим стандартам прав людини а саме: Загальнійдекларації прав людинивід 10 грудня 1948 р., Міжнародному пакту про громадянські та політичні права від 19 грудня 1966 р., Міжнародному пакту про економічні, культурні й соціальніправа від 19 грудня 1966 р.[4, с. 17]

В статтітретійКонституціїУкраїнивказується: «Людина, їїжиття і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпекавизнаються в Українінайвищоюсоціальноюцінністю. Права і свободилюдини та їхгарантіївизначаютьзміст і напрямидіяльностідержави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головнимобов'язкомдержави» [1] Це і підтверджує той факт, щоціновітні для того часу положеннясприялипокращенню становище людини і громадянина в українськомусуспільстві і держава поклала на своїплечіобов'язокзахищатилюдські права від будь-якихпосяганьчипорушень. Вартододати, щоутвердження та забезпеченнямаютьрізнізначення і їх не потрібноототожнювати. Утвердження прав - цевизнанняїх державою, в тому числі і шляхом закріпленняїх на законодавчомурівні та ратифікаціїміжнароднихдоговорів. Забезпечення прав та свобод трактується як створення умов для здійсненняцих прав. Тобто, прописавши цейобов'язок держава зобов'язала себе створитиконкретні установи для захисту прав людини. Ними є суди усіхінстанцій, прокуратура, інститутУповноваженогоВерховної Ради з прав людини, тощо. Потрібносказати, що за весь час незалежностіУкраїна таки вибудуваладоситьнепоганузаконодавчу базу. Зараз права людей маютьчіткігарантії. Такожнаселення систематично інформується про їх права та варіантизахиступорушеного права [3, с. 5]

Здійснившианалізчинної в Українісистемигарантій прав і свобод особи можнадійтивисновкупро майженеобмеженеколо засобівзахисту прав і свобод людини і громадянина як з боку держави так і інституційгромадянськогосуспільства. Проте є проблема незадовільноїгарантованостіпрактичноїреалізаціїохорони і захистуокремихправ та свобод особи. Найперше, цестосуєтьсясоціально-економічних прав і свобод, закріплених і гарантованих чинною КонституцієюУкраїни. Тобтоцепоказуєїх де-юре характер, але не фактичнездійснення. право свобода людина держава

Щеоднієюважливою проблемою є не достатньорозробленімеханізмизахиступрав та їхреалізації. У певнихситуаціяхтрапляєтьсябагатопідводнихкаменів, щоможутьзатягнутипроцес на доситьдовгий час. Ця проблема маєзв'язок з економічним та політичним станом суспільства та і з менталітетомвзагалі. Це видно ізприкладівщорічноїдоповідіУповноваженого ВРУ із прав людини, де можнапомітити, щодержавнібюрократичніструктури не завждизацікавлені у захистіпорушених прав громадян [2] Багатовчених-юристівпишуть про можливості та варіаціїудосконаленняправовихмеханізмів. Проте держава не завждивважає за потрібнедослухатись.

Питаннязабезпеченняправ і законнихінтересів особи є одним ізнайважливіших у діяльностіуправлінськихкадрівусіхрангів. Світова практика розвиткудемократичнихкраїнсвідчитьпро те, щосамезабезпеченняправ і свободилюдини та громадянина, ставленнядержави, їїорганів та службовців до людини є головнимкритеріємсоціальноїсправедливості та законності.

Тому можнастверджувати, що на сучасномуетапірозвиткуУкраїнипроблема забезпеченняправ і свобод особи набуває особливого значення, оскільки у сучасномусвітіступіньзабезпеченостіправ і свобод особи є головниморієнтиром, щоможесвідчитипро досягнутийрівеньдемократіїдержави та ступіньрозвиненостісуспільства. Держава маєобов'язоквизнаватилюдинунайвищоюсоціальноюцінністю, установлювати, легітимувати, охоронятиїї права і свободи, забезпечуватиїхфактичнездійснення. Сьогодні перед усімасучасними державами постає проблема формування нового світового порядку, який би забезпечивбезпекувсіхнародів і підтримувавсяусімміжнароднимспівтовариством. Отже, якщопродовжитирозвиватиінститутзабезпечення прав людини в Україні з більшоюпотужністю, держава маєвсішанси у недалекому майбутньомузнищитивсіпроблеми, які є на даний час в ційгалузі [4, c.23]

Список використанихджерел:

1. КонституціяУкраїни: зізмінами та доповненнями: [прийнята на п'ятійсесіїВерховної Ради України 28 червня 1996 р.] ВідомостіВерховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

2. ЩорічнадоповідьУповноваженогоВерховної Ради України з прав людинипро стан дотримання та захиступрав і свобод людини і громадянина в Україні. Електроннаверсія: www.ombudsman.gov.ua.

3. Прієшкіна О. В. Забезпечення прав людини в Україні: стан та перспективи. Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. 2017. Т. 200. С. 109-114.

4. Сіренко В.Ф. Актуальніпроблемизабезпечення і охорони прав людини в Україні / В.Ф. Сіренко, Н.М. Оніщенко, Н.М. Пархоменко, Т.І. Тарахонич. Правова держава. 2014. Вип. 25. С. 16-43.

Размещено на Allbest.ru