Нормативно-правове регулювання та соціально-психологічний аспект кібербезпеки

This article analyzes the legal regulation of cybersecurity and the study and consideration of the socio - psychological aspect. Determined that the problem of cybersecurity is widely debated both nationally and internationally.

It is proved that the socio-psychological aspect lies in the study and consideration of laws in the activities of communication and interaction between people (big and small social groups) in cyberspace. Central in this list is a factor ofsociality which exists and manifests itself in various forms. It was determined that under Russian aggression against Ukraine Ukraine will play to ensure cyber security important to strengthen the defense of our country and solving the problems of reintegration of Crimea and Donbas resolve the situation.

Keywords: cyber, cyberspace, kiberinfrastruktura, information and psychological security, information technology, social psychology, social space, social groups, information and psychological impact, psychological stability, personality. кібербезпека правовий соціальний

Актуальність теми дослідження визначена тим, що в Україні досі на законодавчому рівні не врегульовано відносини у сфері кібербезпеки, хоча проблемами формування спільної політики кібербезпеки сьогодні опікуються усі провідні країни світу, адже протидія кіберзлочинцям носить транскордонний характер.

Вивчення питання правового регулювання забезпечення та соціально-психологічного аспекту кібербезпеки досліджують такі науковці: Андреева Г.М. [1], Петрик В.М., Присяжнюк М.М, Мельник Д.С. [4], Шорохова Є.В. [6], Дж. Розен, Б. Нойгартен [7] та ін.

Постановкою проблеми статті виступає дослідження стану нормативно-правового забезпечення кібербезпеки в Україні та окреслення шляхів правового врегулювання. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі зарубіжного та національного досвіду закріпити на законодавчому рівні поняття та визначення у сфері кібербезпеки.

Сьогодні як ніколи важливим є вирішення проблеми формування спільної політики кібербезпеки провідних держав світу. Слід звернути увагу на термінологічну невизначеність і відсутність загальновизнаних міжнародно-правових документів у цій сфері. Це обумовлено складним транскордонним характером проблеми та неможливістю вирішення значної частини завдань у сфері протидії кіберзлочинцям виключно в межах національних правоохоронних систем. Проблема забезпечення кібербезпеки дедалі частіше стає предметом широкої дискусії як на національному, так і міжнародному рівнях.

Сьогодні не можна уявити наше життя без інформаційно-комунікаційних технологій. Майже кожен має аккаунт в соціальній мережі, користується банківськими картками, вносить свої персональні дані в додатки для керування банківськими рахунками через Інтернет. Щодня відбувається передача величезної кількості інформації як особистої, так і державної. Тому, актуальність проблеми кібербезпеки стає безсумнівною. У зв'язку із цим, потрібно звернути увагу не лише на те, щоб знати як себе захистити від негативного впливу під час використання інформаційних технологій, а й на те, щоб дане питання було закріплене на законодавчому рівні. У нашій державі документом, що регулює відносини у сфері забезпечення кібербезпеки, є Стратегія кібербезпеки України, що була прийнята 15 березня 2016 р. [5].

Як відомо, кіберпростір - це середовище існування та розповсюдження інформації, створюване кіберінфраструктурою (сукупність апаратних, програмних засобів та користувачів, що взаємодіють між собою).

Невід'ємним компонентом функціонування будь-якої системи є людина та її свідомість, яка стає об'єктом інформаційно-психологічного впливу. Вона є елементарною складовою суспільства та держави загалом. Забезпечення інформаційно-психологічної безпеки та контрзаходи для протидії інформаційно-психологічному впливу мають бути закріплені на законодавчому рівні. Стратегія кібербезпеки України передбачає не лише заходи захисту від технічного впливу, а й психологічного.

Завданням інформаційно-психологічної безпеки є недопущення проведення дезінформування, пропаганди, диверсифікації громадської думки, психологічного тиску, поширення чуток.

Також слід зазначити, що на законодавчому рівні досі не надано чітких визначень таких понять як: кіберпростір, кібербезпека, кіберзагроза, кіберзахист, кіберзброя, кіберзлочинність, кібератака, кібертероризм, кібероборона, психоаналітична зброя, психологічний тиск, психоаналітичний (психокорекційний) вплив, психогенна зброя, психологічна операція, психологічна стійкість, соціальний простір і таке інше.

Статтею 17 Конституції України визначено, що забезпечення інформаційної безпеки України є однією із найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу [2]. У зв'язку з стрімким розвитком інформаційних процесів на початку ХХІ ст. проблема забезпечення інформаційної безпеки виявилася новою як для теоретиків, так і практиків не лише вітчизняної, а й світової спільноти, що зумовило проведення численних досліджень.

Указом Президента України №96 від 15 березня 2016 р. введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27 січня 2016 р. "Про Стратегію кібербезпеки України". Даний документ є певною дорожньою картою, оскільки сучасні виклики та загрози для інформаційної політики є динамічними і потребують своєчасної ідентифікації загроз та їх своєчасного виявлення та упередження.

Указом Президента України №287 від 6 травня 2015 р. введено в дію нову Стратегію національної безпеки України. Цей нормативно-правовий акт - один із основоположних документів у сфері національної безпеки, в якому визначаються принципи, пріоритетні цілі, завдання та механізми забезпечення життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Однак слід зазначити, що в Стратегії не відображено всі способи інформаційно-психологічного впливу на особу, суспільство, державу та засоби захисту. Це викликає необхідність врегулювання питання на законодавчому рівні через створення та прийняття окремого закону, який регулював би діяльність, що стосується інформаційно-психологічної безпеки, особливо в теперішніх умовах тимчасової окупації території України Російською Федерацією, ескалації конфлікту на Сході держави, економічної кризи та поступового руйнування міжнародного іміджу.

Важливе місце серед проблем соціально-психологічних аспектів кібербезпеки займає теорія розсуспільнення (disengagement), висунута Дж. Розеном і Б.Нойгартен [7]. Ця теорія припускає "розрив між особистістю і суспільством". Розсуспільнення, на думку Генрі, являє собою психосоціальне явище, що пояснюється як природними змінами психології особистості, залежної від комп'ютерних мереж, так і впливом на неї соціального середовища. Пошук специфіки предмета соціальної психології особистості як особливої наукової дисципліни здійснювалося шляхом порівняння загально-психологічного, соціологічного та соціально-психологічного підходів до розуміння особистості. Існують різноманітні точки зору на питання, в чому полягає специфіка соціально-психологічного підходу до вивчення особистості. У зв'язку з цим, "для соціальної психології головним орієнтиром у дослідженні особистості є взаємини особистості з групою (не просто особистість в групі, а саме результат, який досягнуто від взаємин особистості з конкретною групою)". Головними проблемами в цьому вивченні є соціалізація та соціальна установка.

Оскільки соціальна психологія виявляє як соціальні умови впливають на поведінку, то слід враховувати як інтерпретується визначення соціальної психології в галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності поведінки і діяльності людей, обумовлені включеністю їх в соціальні групи, а також психологічні особливості самих цих груп. Отже соціально-психологічний аспект полягає у вивченні та врахуванні закономірностей під час діяльності, спілкування та взаємодії людей (великих і малих соціальних груп) у кіберпросторі.

У підручнику "Соціальна психологія" під ред. Е.С. Кузьміна і В.Е. Семенова стверджується, що "соціальна психологія здійснює синтез соціологічного і загально психологічного підходів в дослідженні особистості, інтегруючи на основі даних конкретно-наукових досліджень, вивчення структури особистості як об'єкта і суб'єкта історичного процесу, конкретно-соціальних умов і відносин". Предмет соціальної психології особистості - "дослідження суб'єктотипу, типології соціального суб'єкта як індивіда, вивчення історично і соціально конкретно обумовлених типів соціальної діяльності, взятих на рівні внутрішньої психічної структури: мотивації, ціннісних орієнтацій, соціальних установок і інших диспозиційних утворень".

Вважаючи основою соціально-психологічного розуміння особистості характеристику соціального типу особистості як специфічного утворення, продукту соціальних обставин, її структури, сукупності рольових функцій особистості, їх впливу на суспільне життя, Шорохова Є.В. визначає предмет соціальної психології через перерахування об'єктів соціально- психологічного дослідження. В якості таких об'єктів виділені суспільно-історична детермінація особистості і її поведінки; психічний склад особистості, соціальна мотивація поведінки і діяльності особистості в різних суспільно-історичних і соціально-психологічних умовах; становлення духовного світу людини, риси особистості, що виникають під впливом суспільних відносин і взаємин людей (соціально-психологічні риси особистості), соціальні типи особистості, національні, професійні, статеві особистості, ціннісні орієнтації, рольові функції, життєва позиція особистості, закономірності прояву і формування громадської активності особистості, проблеми внутрішньої суперечливості особистості і шляхи її подолання, самовиховання особистості. Головним в цьому переліку є фактор соціальності, який існує і проявляється в різних формах [3].

Незважаючи на те, що в даний час не існує єдиного загальноприйнятого визначення предмета соціальної психології особистості, представлені погляди і нові дані, що отримуються при вивченні окремих проблем в цій галузі складуть основу, необхідну для того, щоб сформулювати таке визначення в перспективі.

Отже, світові процеси глобалізації вплинули не лише на зміни в науково-технічній галузі, а й на геополітичну площину в цілому. Останні роки стали переломними як для України, так і для всієї системи міжнародних відносин. Одним із важливих елементів національної безпеки і оборони є кібербезпека. В умовах "гібридної" війни Росії проти України забезпечення кібербезпеки України відіграватиме важливе значення у зміцненні обороноздатності нашої держави та вирішенні проблем реінтеграції Криму та врегулювання ситуації на Донбасі. Водночас, на сучасному етапі в Україні на законодавчому рівні не врегульовано відносини у сфері кібербезпеки, а тому існують проблеми формування спільної політики кібербезпеки з іншими країнами, адже протидія кіберзлочинцям носить транскордонний характер. Відтак лише нормативно-правове регулювання з урахуванням соціально-психологічних аспектів кібербезпеки дозволить вийти на практичні заходи щодо врегульовання відносин у сфері кібербезпеки України.

Джерела та література