"Антикорупційні" обмеження для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: реалії використання "фільтру" правової визначеності в Україні та зарубіжних країнах

Висновок

Використання ресурсу «антикорупційних» обмежень для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в сучасних умовах докорінного перегляду змісту вітчизняного антикорупційного законодавства та пошуку ефективних «інструментів» запобігання корупції у всіх її проявах слід розглядати з акцентом на підвищення «якості» їх правової визначеності як елемента принципу верховенства права. Доцільним вбачається поєднання зусиль зацікавленої спільноти (вчених-юристів, юристів-практиків, законодавця, антикорупційних громадських об'єднань, громадськості в цілому) у напряму усунення «дефектності» правової визначеності ресурсу відповідних обмежень у «змістовному» та «процедурному» аспектах, тобто підвищення «якості» нормативно-правового підґрунтя використання ресурсу відповідних обмежень та «якості» правозастосування щодо цих обмежень. Відповідне удосконалення цілком можливо здійснювати з урахуванням тих позитивних напрацювань, які є характерними для зарубіжних країн, щоправда, не шляхом тотального копіювання, а обґрунтованого, виваженого запозичення «позитивних», апробованих часом і практикою здобутків. Цілком можливо задля підвищення «якості» правової визначеності використання ресурсу «антикорупційних» обмежень: а) розширити тематичний понятійний ряд й закріпити відповідні поняття у «базовому» антикорупційному нормативно-правовому акті; б) мінімізувати використання оціночних понять, замінивши їх вичерпним переліком типових випадків, явищ тощо; в) мінімізувати наявність у антикорупційному законодавстві відсильних, бланкетних норм, деталізувавши положення «базового» антикорупційного законодавчого акту; г) деталізувати процедурні засади використання ресурсу відповідних обмежень, закріпивши алгоритм дій особи, щодо якої вони зорієнтовані, її керівника, суб'єктів, уповноважених протидіяти корупції у всіх її проявах; ґ) деталізувати зміст обмежень, в тому числі й за рахунок використання одночасного кількох критеріїв визначення їх меж та «попереднього» визначення «обмеженої» моделі поведінки особи; д) мінімізувати використання спеціальної термінології, пріоритетність лаконічних, зрозумілих, чітких словосполучень; е) узагальнювати практику застосування антикорупційного законодавства щодо ресурсу «антикорупційних» обмежень й висвітлювати на офіційному сайті НАЗК; є) підвищувати правопросвітницьку діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, під час підвищення їх кваліфікації та з використанням ресурсу ЗМІ, залучення антикорупційних громадських об'єднань. Обов'язково варто остаточно визначитися із правовим статусом суб'єкта запобігання відповідним обмеженням, забезпечивши «абсолютно зрозумілим для всіх» легальність його діяльності, моделі взаємодії його із спеціально уповноваженими суб'єктами протидії корупції у всіх її проявах, а також із громадськістю. Як подальшу перспективу цілком можна було б актуалізувати питання кодифікації антикорупційного законодавства (і його складника щодо «антикорупційних» обмежень), тим більше, що це питання вже неодноразово порушувалося [18], що безперечно сприяло б впорядкуванню, результативності антикорупційної практики в цілому, і досягти цього можливо саме завдяки використанню ресурсу правової визначеності (певності) у поєднанні її «змістовного» та «процедурного» аспектів, тим самим «посиливши» засади, «ефект присутності» принципу верховенства права у цій царині.

антикорупційний обмеження самоврядування юридичний

Література

1. Коломоєць Т.О., Кукуруз РО., Кушнір С.М. Обмеження для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, як засіб запобігання конфлікту тривалого та публічного інтересів: правовий аспект / за заг. ред. Т.О. Коломоєць. Запоріжжя : Видавничий дім «Гельветика», 2019. 60 с.

2. Науково-практичний коментар Закону України «Про запобігання корупції» / за заг ред. Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова. Запоріжжя : Видавничий дім «Гельветика», 2019. С. 228-263.

3. Дудоров О.О., Коломоєць Т.О., Кушнір С.М., Макаренков О.Л. Загальнотеоретичні, адміністративно та кримінальноправові основи концептуалізації антикорупційної реформи в Україні : колективна монографія. Запоріжжя, 2019. С. 123-207.

4. Kolomoiets T., Kushnir S. Restrictions after termination of the activities related to the use of state or local self-government functions, specific type of special anti-corruption restriction. Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. 2018. № 3. С. 50-59.

5. Коломоєць Т.О. «Зовнішня» діяльність публічних службовців: компаративно-правовий аналіз моделей закріплення. Юридичний науковий електронний журнал. 2019. № 2. С. 129-133;

6. Коломоєць Т.О. «Антикорупційні» обмеження як складова частина принципу захисту законних очікувань особи в її взаєминах з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Human rigts as a base for the implementation of European legal values in Ukraine and the Republic of Poland in the context of civil society development: Collective monograph. Lublin: “Baltija Publishing”, 2019. Р 147-163.

7. Шадура О. Принцип справедливого балансу у відносинах між платниками та державою: практика ВС. Юридична газета. 09 липня 2019 року. № 28-29 (682-683). С. 31.

8. Штогрин О. Хочу, але не можу. Антикорупційні обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності. Юридична газета. 05 березня 2019 року. № 10 (664). С. 31.

9. Кавуненко Т За крок до корупції: врегулювання конфлікту інтересів. Юридичний вісник України. № 31 (1256). 28 серпня 2019 року. С. 14.

10. Гуйван П.П. Право на справедливий суд: сутність та темпоральні виміри за міжнародними стандартами: монографія. Харків : Право, 2019. 584 с.

11. Погребняк С.П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика). Харків : Право, 2008. 238 с.

12. Матвєєва Ю.І. Принцип правової визначеності як один із аспектів верховенства права. Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: збірник наукових праць / Ін-т держави і права ім. В.М. Корейского НАН України; Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка ; Прикарпат. юрид. ін-т Львів. держ. ун-ту внутр. Справ ; Укр. асоц. порівн. правозн-ва. Міжнародний науковий журнал. Порівняльно-правові дослідження. Київ : Логос, 2010. С. 150-156.

13. Доповідь № 512/2009 Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційської комісії) «Верховенство право», Доповідь, схвалена Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року). ПКЬ : https://www.vemce.coe.int/webfoIms/documents/defaultaspx?pdfЫe=CDL-AD(2011)003rev-ukr.

14. Євтушук Ю.О. Принцип пропорційності як необхідна складова верховенства права : автореф. дис. ... к.ю.н. : 12.00.01. К., 2015. 16 с.

15. Погребняк С.П. Принцип пропорційності в українській юридичній практиці та практиці ЄСПЛ. Правове забезпечення ефективного виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ: зб. наук. пр. (м. Одеса, 15.02.2012 р.) / за заг ред. С.В. Ківалова. Одеса: Національний університет «Одеська юридична академія», 2012. С. 274-310.

16. Гусейнова Р Білет в один кінець. Чому смерть не є підставою для виключення з реєстру корупціонерів. Юридична газета. 19 лютого 2019 року. № 8 (662). С. 24-25.

17. Коломоєць Т.О. Обмеження щодо одержання подарунків особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за законодавством України : науково-практичний нарис. Запоріжжя : Видавничий дім «Гельветика», 2018. 40 с.

18. Яременко С., Яременко О. Сторінка антикорупціонера. Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів: досвід Латвії. Держслужбовець. 2019. № 5. С. 3-5.

19. О несовместимости интересов и коррупции в публичном управлении: Закон Республики Грузия от 21.12.2016 г. № 157. ПКЬ : https://matsne.gov.ge/ru/document/view/33550?puЫicatюn=72.

20. Суслова І., Флурі Ф., Бадрак В. Парламентська етика в Україні. Реалії потреби, перспективи. За матеріалами дослідження Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння та Інституту соціальних технологій. Женева-Київ, 2017. 56 с.

21. Кудинов В.В., Вылцан С.Е. Административно-правовые аспекты противодействия коррупции в Исламской Республике Иран. Административное право и процесс. 2019. № 1. С. 67-70.

22. Васильева В.М. Регулирование конфликта интересов на государственной службе: Бразильский опыт (часть 2). Вопросы государственного и муниципального управления. 2015. № 3. С. 165-190.

23. Етика державної служби: запобігання конфлікту інтересів та вимоги до законодавства / М. Віллорія, С. Синнестрьом, Я. Берток ; пер. з англ. І. Чуприна. Київ : Центр адаптації державної служби до стандартів ЄС, 2010. 104 с.

24. Коломоєць Т.О., Лютиков П.С. Обмеження щодо одержання подарунків публічними службовцями: деякі дискусійні питання нормативного закріплення у законодавстві України. Право і суспільство. 2017. № 8. Ч. 2. С. 74-80.

25. Пластун М. Антикорупційний кодекс: бути чи не бути? Юридичний вісник України. 26 липня 1 серпня 2019 року. № 30 (1255). С. 6.

Размещено на Allbest.ru