Методичні підходи до вивчення питання інформаційної безпеки в органах ДФС України

Размещено на http://www.allbest.ru

Університет ДФС України

Методичні підходи до вивчення питання інформаційної безпеки в органах ДФС України

Т.В. Субіна, к.ю.н.,



Формування інформаційного права як науки створює базис для формування у майбутньому комплексної галузі інформаційного права, тим самим формуючи новий рівень правового регулювання суспільних відносин в інформаційній сфері із забезпеченням інформаційної безпеки суспільства і держави.

У статті проаналізовано генезис наукових думок щодо аналізу правового регулювання інформаційних відносин та ряду основоположних методичних, принципових положень інформаційного законодавства, яке є публічно-правовою основою такої юридичної інституції, як інформаційне право.

Актуальним для цього дослідження є застосування синергетичного методу до визначених передумов, що утворюють і розвивають систему інформаційної безпеки органів ДФС України.

Під час дослідження особливо звертали увагу на системний підхід дослідження, що полягає у з'ясуванні організації ДФС України як цілісної системи, яка має своїх суб'єктів, об'єктів, форми, методи, цілі, завдання, функції. При дослідженні системних ознак ДФС України окрема увага зверталася на статистичні, структурні, динамічні компоненти та властивості, їх внутрішні та зовнішні прояви, функціональні зв'язки, взаємодію з середовищем. При цьому також застосовано методи аналізу, синтезу та інші.

На нашу думку, одним із найголовніших методів дослідження інформаційної безпеки органів ДФС України є кібернетичний. Він розглядає правові реальності з позиції соціального управління. У межах кібернетичного підходу важливу роль відіграють знання законів та ін. Предмет дослідження у межах кібернетичного підходу окреслюється проблемами системності дії права, механізму правотворчості та правозастосування.

Досліджено природу фінансового та адміністративного права, що ґрунтується на методі кібернетики - на владному (управлінському) методі. Природа цивільного права базується переважно на методі енергетики - самоорганізації, першоджерела якої формуються у приватному праві.

Визначено методи евристики: формально-евристичного та інтуїтивно-евристичного. Домінуюче положення серед цих методів займають такі: експертних оцінок і оцінки критичної маси інформації. За допомогою цих методів, зокрема, здійснюється оцінка функціонування систем інформаційної безпеки, когнітології - науки про знання та морально-етичні методи.

У статті досліджено організацію інформаційного забезпечення управлінської діяльності, яка базується на принципах логістичного підходу та герменевтичного підходу, зазначено найбільш поширений підхід дослідження - історичний, що дозволяє дослідити еволюцію розвитку та змін органів ДФС України, формально-логічний метод передбачає вивчення функціонування органів ДФС України як окремого інституту державної служби за допомогою законів формальної логіки через використання понять, суджень, висновків, аналізу, синтезу, індукції, дедукції та інших засобів формальної логіки та нормативно-логічний аналіз, який дозволяє оцінювати ефективність нормативно-правового забезпечення органів ДФС України.

Експеримент передбачає можливість перевірки обґрунтованості й доцільності будь- яких структурних змін в органах ДФС України.

Метод показників дозволяє отримувати інформацію на основі аналізу показників у різних типах документів.

Важливим є також використання методів економічного аналізу (балансовий, нормативний, програмно-цільовий); економіко-математичні методи (лінійного програмування, кореляційно-регресивний тощо); методи моделювання (планування, матричні, економіко-статистичні); метод історичних аналогій; метод експертних оцінок.

Ключові слова: інформаційне право, інформаційна безпека, забезпечення інформаційної безпеки, методологія, методи.



T. V. Subina. Methodological approaches to the study of the issue of information security in the Ukraine SFS authorities

The formation of Information Law as a science creates the basis for the formation of a complex area of Information Law in the future, thereby forming a new level of legal regulation of public relations in the information sphere with ensuring the information security of society and the state.

The article analyzes the genesis of scientific opinions regarding the analysis of legal regulation of information relations and a number offundamental methodological, fundamental provisions of information legislation, acts as a public legal basis for such a legal institution as Information Law.

Relevantfor this research is the application of the synergistic method to certain preconditions that form and develop the information security system of the Ukraine SFS authorities.

In the course of the study we paid special attention to the systematic approach of the study, which consists in clarifying the organization of the SFS of Ukraine as an integral system that has its subjects, objects, forms, methods, goals, objectives, functions. When studying the systemic signs of SFS of Ukraine, special attention was paid to the statistical, structural, dynamic components and properties, their internal and external manifestations, functional connections, interaction with the environment. At the same time, methods of analysis, synthesis and others were also applied.

In our opinion, one of the main methods of researching the information security of the SFS of Ukraine is cybernetic one. He examines legal realities from the perspective of social management. Within the framework of the cybernetic approach, knowledge of laws, etc. plays an important role. The subject of research within the framework of the cybernetic approach is determined by the problems of the systemic nature of the operation of law, the mechanism of lawmaking and law enforcement.

The nature of Financial Law and Administrative Law, based on the method of cybernetics - on the authoritative (managerial) method, has been investigated. Civil Law is based primarily on the method of energy - self-organization, the primary sources of which are formed in private law.

Methods of heuristics are determined: formal-heuristic and intuitive-heuristic. The dominant position among these methods is occupied by the following: expert assessments and assessments of the critical mass of information. With the help of these methods, in particular, the functioning of information security systems, cognitology - the science of knowledge and moral ethical methods, are assessed.

The article examines the organization of information support for management activities based on the principles of the logistic approach and the hermeneutic approach, the most common research approach is indicated - the historical one, which allows us to study the evolution of development and changes in the Ukraine SFS authorities, the formal-logical method involves the study of the functioning of the Ukraine SFS authorities as a separate institution of civil service, using the laws of formal logic through the use of concepts, judgments, conclusions, analysis, synthesis, induction, deduction and other means of formal logic and normative-logical analysis giving the right to assess the effectiveness of the regulatory and legal support of the Ukraine SFS authorities.

The experiment provides the possibility of checking the validity and expediency of any structural changes in the Ukraine SFS authorities.

The method of indicators allows obtaining information based on the analysis of indicators in various types of documents.

It is also important to use the methods of economic analysis (balance, normative, programtarget) economic and mathematical methods (linear programming, correlation-regressive, etc.); modeling methods (planning, matrix, economic and statistical) method of historical analogies; method of expert assessments.

Key words: Information Law, information security, information security provision, methodology, methods.



Т. В. Субина. Методические подходы к изучению вопроса информационной безопасности в органах ДФС Украины

Формирование информационного права как науки создает базис для формирования в будущем комплексной области информационного права, тем самым формируя новый уровень правового регулирования общественных отношений в информационной сфере с обеспечением информационной безопасности общества и государства. В статье проанализированы генезис научных мнений относительно анализа правового регулирования информационных отношений и ряда основополагающих методических, принципиальных положений информационного законодательства, выступает публично-правовой основой такого юридического института, как информационное право. Актуальным для данного исследования является применение синергетического метода к определенным предпосылкам, образующих и развивающих систему информационной безопасности органов ДФС Украины. В ходе исследования мы особое внимание обращали на системный подход исследования, который заключается в выяснении организации ДФС Украины как целостной системы имеющей своих субъектов, объектов, формы, методы, цели, задачи, функции. При исследовании системных признаков ДФС Украины особое внимание обращалось на статистические, структурные, динамические компоненты и свойства, их внутренние и внешние проявления, функциональные связи, взаимодействие со средой. При этом также применены методы анализа, синтеза и другие. По нашему мнению, одним из главных методов исследования информационной безопасности органов ДФС Украины является кибернетический. Он рассматривает правовые реальности с позиции социального управления. В рамках кибернетического подхода важную роль играют знания законов и др. Предмет исследования в рамках кибернетического подхода определяется проблемами системности действия права, механизма правотворчества и правоприменения. Исследована природа финансового и административного права, основанный на методе кибернетики - на владном (управленческом) методе. Гражданское право базируется преимущественно на методе энергетики - самоорганизации, первоисточника которой формируются в частном праве. Определены методы эвристики: формально-эвристического и интуитивно-эвристического. Доминирующее положение среди этих методов занимают следующие: экспертных оценок и оценки критической массы информации. С помощью этих методов, в частности, осуществляется оценка функционирования систем информационной безопасности, когнитологии - науки о знаниях и морально этические методами. В статье исследованы организацию информационного обеспечения управленческой деятельности базируется на принципах логистического подхода и герменевтического подхода, указано наиболее распространенным подход исследования - исторический, что позволяет исследовать эволюцию развития и изменений органов ДФС Украины, формально-логический метод предполагает изучение функционирования органов ДФС Украины как отдельного института государственной службы с помощью законов формальной логики через использование понятий, суждений, выводов, анализа, синтеза, индукции, дедукции и других средств формальной логики и нормативно-логический анализ дающий право оценивать эффективность нормативно-правового обеспечения органов ДФС Украины. Эксперимент предусматривает возможность проверки обоснованности и целесообразности каких-либо структурных изменений в органах ДФС Украины. Метод показателей позволяет получать информацию на основе анализа показателей в различных типах документов. Важным является также применение методов экономического анализа (балансовый, нормативный, программ-целевой) экономико-математические методы (линейного программирования, корреляционно-регрессивный и т.п.); методы моделирования (планирование, матричные, экономико-статистические) метод исторических аналогий; метод экспертных оценок.

Ключевые слова: информационное право, информационная безопасность, обеспечение информационной безопасности, методология, методы.



Основна частина

Стрімке впровадження інформатизації в усі сфери соціального життя, зокрема у сферу оподаткування, викликало нагальну потребу у визначенні методичних підходів щодо з'ясування сутності інформаційної безпеки в органах ДФС України, а також у формуванні інформаційного права, що регулює відносини в інформаційній сфері.

Формування інформаційного права в Україні як сукупності норм різних галузей права, що регулюють відносини, пов'язано з інформацією, інформаційними технологіями та комунікаціями, появі яких повинна активно сприяти держава [1].

Актуальність цієї теми є безперечною, 1 травня 2014 року виконуючий обов'язки Президента України, голова Верховної Ради України Олександр Турчинов підписав Указ № 449/2014 про рішення РНБО від 28 квітня 2014 року «Про заходи щодо вдосконалення формування та реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки України» [2].

Основні теоретичні напрями досліджували такі відомі українські вчені, як І.В. Арістова, О. М. Бандурка, О. О. Бандурка, К. І. Белякова, А. І. Берлач, В. М. Брижко, В.Д. Гавловський, В. О. Глушков, Р. А. Калюжний, Б. А. Кормич, О. В. Логінов, В.М. Росоловський, А. М. Новицький, Н. Б. Новицька, О. В. Олійник, С. П. Ріппа, Л. В. Трофімова, Д. Я. Семир'янов, І. С. Стаценко-Сургучова, В. С. Цимбалюк, М. Я. Швець та інші.

Дослідники В. Шкарупа і В. Цимбалюк зазначають, що правове регулювання суспільних відносин в інформаційному середовищі вимагає кореляції співвідношення методів адміністративного правового регулювання з методами цивільного та кримінального права і формування державної інформаційної політики, яку можна розглядати як державну політику інтелектуального розвитку людини, суспільства і держави [3, с. 51]. Поділяємо думку вчених про те, що формування інформатизаційного права як науки створює базис для формування у майбутньому комплексної галузі інформаційного права, тим самим формуючи новий рівень правового регулювання суспільних відносин в інформаційній сфері із забезпеченням інформаційної безпеки суспільства і держави.

Р. А. Калюжний, В. Д. Гавловський, В. С. Цимбалюк, М. В. Гуцалюк наголошують, що аналіз правового регулювання інформаційних відносин в Україні та міжнародної практики дозволяє визначити ряд основоположних методичних, принципових положень інформаційного законодавства, яке є публічно-правовою основою такої юридичної інституції, як інформаційне право:

- основний об'єкт регулювання - суспільні інформаційні відносини;

- основний предмет суспільних відносин - інформація (відомості, дані, знання, таємниця тощо);

- метод правового регулювання - системне, комплексне використання методів адміністративного, конституційного, цивільного, трудового та кримінального права (що визначає міжгалузевий характер публічно-правового регулювання) та застосування методів приватноправового регулювання (на рівні правочинів, угод, звичаїв, традицій, норм суспільної моралі, професійної, ділової етики) [4, с. 18-19].

За правовою природою походження комплексна галузь «інформаційне право України» має приватно-правову і публічно-правову природу. Через предмет суспільних відносин інформаційне право має зв'язок з різними міжгалузевими інститутами права: авторським правом, правом власності, правом інтелектуальної власності тощо, та утворює з ними складну, велику, агреговану гіперсистему права.

Теорією гіперсистеми висувається теза про існування права у вигляді великих, складних, ієрархічних порядкових підсистем, що формуються з галузевих інституцій права. Ця категорія вводиться в теорію права України на засадах юридичної концепції існування і формування правових субінституцій - автономних, міжгалузевих, комплексних інститутів права, щодо яких галузеві інститути виступають у ролі агрегуючих підсистем [5, с. 88].

Аналізуючи галузеві ознаки інформаційних правовідносин, окремі дослідники пропонують сформулювати визначення інформаційного права як галузі, як системи норм та інститутів, що регулюються комплексним методом правового впливу на певну самостійну сферу суспільних відносин, що виникають (формуються) щодо реалізації сторонами цих відносин права на інформацію, здійснення інформаційної діяльності та щодо руху інформації у соціальному обігу. При цьому саме право на інформацію (у широкому розумінні) - це право на пошук і отримання, виготовлення, використання і зберігання, поширення та захист інформації будь-яким вільнообраним способом і незалежно від державних кордонів [6, с. 60-61].

Система інформаційного права може бути подана чотирма напрямами: комунікація (галузь засобами масової інформації); інформатика (галузь науки й освіти), інформатизація (галузь автоматизованих систем, мереж, інформаційних ресурсів, що створюються на базі комп'ютерної і комунікаційної техніки) та засоби інформаційної безпеки.

Функціями інформаційного права на основі побудованих загальних функцій права можна визначити такі:

- нормативна - визначення норм, правил поведінки суб'єктів інформаційних відносин (правового поля);

- комунікативна - зазначення в окремих статтях посилань на законодавчі акти, які є системоутворюючими різних міжгалузевих інститутів права;

- регулятивна - визначення прав та обов'язків, зобов'язань суб'єктів щодо регулювання суспільних інформаційних відносин;

- охоронна - визначення гарантій та меж правомірної поведінки суб'єктів, які здійснюють заходи щодо недопущення та профілактики правопорушень, а також контроль за дотриманням правомірної поведінки;

- захисна - визначення правових умов, процедур та суб'єктів, які здійснюють захист від вчинених правопорушень (поведінки, за якою діяння утворюють делікти), та відповідальності за них згідно з нормами цивільного, адміністративного, трудового, кримінального права;

- інтегративна - системне поєднання комплексу визначених юридичних норм, які регулюють інформаційні відносини в Україні у різних підсистемах права (щодо інформаційного права - вона є поєднувальною ланкою між провідними традиційними галузями [7, с. 451].

Г. Виноградов наголошує, що під методом правового регулювання в інформаційному праві розуміють способи впливу галузі на інформаційні відносини. Різноманітність видів інформації призводить до необхідності використовувати методи регулювання інформаційних відносин залежно від виду інформації та її призначення.

Методи права використовують для аналізу інформаційно-правових норм, що забезпечують регулювання відносин, пов'язаних зі створенням такої інформації, як нормативно-правові акти, статистична інформація. Тут йдеться про метод встановлення (який полягає у визначенні у відповідних нормативних актах повноважень певних суб'єктів), а також про методи зобов'язання, дозволу та заборони.

При створенні інформації, що є результатом творчості, комерційної таємниці чи відкритих, доступних даних, використовують методи цивільного права. Нагадаємо, що цивільно- правовий метод визначається юридичною рівністю учасників відносин, диспозитивністю сторін, особливим способом вирішення майнових спорів між учасниками цивільних правовідносин і наявністю майнової відповідальності сторін. У процесі регулювання відносин, пов'язаних із передачею та поширенням інформації, використовуються методи конституційного, адміністративного та цивільного права [8, с. 14].

Природа адміністративного права ґрунтується на методі кібернетики - на владному (управлінському) методі. Природа цивільного права базується переважно на методі енергетики - самоорганізації, першоджерела якої формуються у приватному праві. Зазначене не виключає того, що певні суспільні відносини з приватноправового простору визначаються спочатку в публічному праві через адміністративне, а потім - відображають (закріпляються) у цивільному праві. Саме так з приватного права (через правочинні угоди, добрі звичаї, норми суспільної моралі та ділову етику) у публічне право потрапили суспільні відносини щодо інформації [9, с. 38].

Можна зазначити, що інформаційне право в Україні як комплексна галузь наукових знань тісно пов'язана з інформаційною безпекою.

Інформаційна безпека в інформаційному суспільстві з погляду методів інформаційного права ґрунтується насамперед на недостатній увазі з боку держави до науково-освітньої сфери, особливо до сфери фундаментальної науки як основного виробника доброякісного інформаційного ресурсу. Саме без інтенсивного розвитку науки й освіти сьогодні не можна позитивно сприйняти і ефективно використати потужні хвилі глобалізації, а отже, фактично не можна побудувати інформаційне суспільство і, навіть, реалізувати вже проголошену урядом, але системно не обґрунтовану політику інноваційного розвиту. Така політика для нашої держави є одночасно ризикованою, тому що на сьогодні вона повинна мати глобально найвпливовіший інформаційний вимір та світову конкурентоспроможність [10, с. 67].

На загальнотеоретичному рівні визначимо такі ключові для потреб практики проблеми інформаційної безпеки України.

Основну групу утворюють такі проблемні інститути: 1) проблеми доступу до даних (відомостей, повідомлень, сигналів); 2) проблеми цілісності даних щодо загроз, які можуть спричинити порушення життєдіяльності суб'єкта інформаційних правовідносин; 3) проблеми організації комплексного контролю за потоками сигналів у відповідному середовищі їх функціонування (циркуляції інформаційних ресурсів), відповідно до матеріальних носіїв (людських - соціальних, антропологічних, людино-машинних - людино-технічних, соціотехнічних та технологічних); 4) проблеми організації інформаційної сумісності систем (зокрема автоматизованих (комп'ютеризованих) систем) з іншими системами відповідної організаційної структури; 5) проблеми виявлення можливих каналів витоку інформації (фізичних, соціотехнічних, соціальних); 6) проблеми блокування (протидії) несанкціонованого витоку інформації; 7) проблеми організації виявлення, кваліфікації, документування порушень інформаційної безпеки (як фактів щодо визначення стану: у визначеному просторі, часі і колі осіб), а також правове формування адміністративної відповідальності за порушення інформаційної безпеки.

Сутність інформаційної безпеки український вчений В. Цимбалюк умовно розділяє на три рівні. В основу поділу покладено такий метод, як «зрізи середовища», в якому перебуває інформація (дані, відомості): 1) соціальне (окрема людина, спільноти людей, держава, міжнародне співтовариство); 2) інженерно-технологічне (машинне, апаратно-програмне, автоматичне, автоматизоване); 3) соціотехнічне (людино-машинне) [11, с. 178-179].

Об'єктом інформаційної безпеки є інформаційні процеси в соціальних і соціально- технічних системах, предметом дослідження - механізми інформаційного впливу на особистість, суспільство і державу, а також способи, методи, засоби і канали реалізації загроз національним інтересам на інформаційному рівні. Основним завданням методології інформаційної безпеки є створення науково-методичних основ своєчасного виявлення потенційних інформаційних загроз у різних сферах діяльності та шляхи їх реалізації, а також запобігання, попередження, нейтралізації чи усунення наслідків небезпек. На нашу думку, ядром методики інформаційної безпеки органів ДФС України є інформаційна протидія, триєдина сутність якої полягає у таких взаємопов'язаних змістах:

- інформаційна протидія - це об'єктивно існуюча форма прояву відносин між суб'єктами при вирішенні ними завдань, що містять елементи конфліктності різної природи інтересів в інформаційному середовищі;

- інформаційна протидія - це наука чи мистецтво про механізми, прийоми, методи і засоби протиборств в інформаційній сфері;

- інформаційна протидія - це комплекс заходів, спрямованих на вирішення завдань, що стоять перед суб'єктом, методами і засобами боротьби, змагань, пов'язаних з інформаційними впливами різної природи.

Існування інформаційної протидії, як боротьби сторін, обумовлене як існуванням інформації, так і природністю процесу її використання, її властивостей для вирішення різних завдань. Із визначень інформаційної боротьби як протидії видно, що вона, на відміну від інформаційної війни, по суті, менш агресивна за масштабами наслідків. До її методів і засобів вдаються, наприклад, з метою обґрунтування доцільності впровадження у виробництво певних технологічних рішень. Як об'єктивно існуючий феномен інформаційна боротьба має свої цілі, завдання, закономірності, способи, методи і засоби її ведення. При цьому не ставить за мету знищення фізичного противника.

Інформаційне законодавство у безпекологічному вимірі повинно визначити процедури та умови, за яких здійснюють доступ щодо зберігання, поширення інформації державних органів, органів ДФС України та комерційних структур [1]. Вирішити це можна за допомогою методів та підходів адміністративного та фінансового права.

Сферою дослідження теорії правового регулювання у сфері інформаційної безпеки є практика охорони і захисту інформації в автоматизованих (комп'ютерних) системах: її закономірності, принципи, різного рівня проблеми і завдання їх вирішення. На сьогодні формалізація проблем і завдань здійснюється переважно за допомогою методів евристики: формально-евристичного та інтуїтивно-евристичного. Домінуюче положення серед цих методів займають такі: експертних оцінок і оцінки критичної маси інформації. За допомогою цих методів, зокрема, здійснюється оцінка функціонування систем інформаційної безпеки. Проте ці методи мають і свої недоліки: наявність людського фактора - суб'єктивізм експерта та потенційне обмеження інформації у вигляді знань, якими володіє експерт.

Подолати ці недоліки допомагає когнітологія - наука про знання. Відповідно до положень цієї науки в загальній теорії інформаційної безпеки визначаються як аксіоми когнітологічні положення про рівень і відносність ентропії (невизначеності) системи пізнання (людини, спільноти тощо) та її вплив на формування теоретичних положень, їх відносну істинність (у часі та колі осіб). Відносність істини визначається кількісними і якісними ознаками множини знань, якими володіє той чи інший суб'єкт відносин, навичками їх застосування, інтелектуальним потенціалом і швидкістю розумових реакцій на відповідні ситуації. Відносність інформаційної безпеки визначається відносністю знань суб'єкта щодо захисту та безпеки знань зловмисника. У контексті визначення об'єктивності експертної оцінки організації інформаційної безпеки, подолання суб'єктивізму, наприклад при визначенні стану інформаційної безпеки об'єкта, використовується метод залучення кількох експертів [12, с. 53].

Безпека підтримується і морально етичними методами. Морально-етичний метод складається із норм, які сформулювалися традиційно або формуються в міру розповсюдження обчислювальної техніки і засобів зв'язку в суспільстві. Так, у США існує Кодекс професійної поведінки членів Асоціації користувачів ЕВМ США [13, с. 70].

Ще одним із способів, який визначається в глобальній цивілізації, є міжнародно- правовий - аспект теорії інформаційної безпеки, що вивчає законодавство європейських країн у порівнянні - проведенні порівняльного аналізу. Це значно прискорює адаптацію інформаційного права і правової інформатики в різних країнах до узгоджених міжнародних стандартів щодо правовідносин і забезпечує їх відповідність нормативів у різних країнах. До форм порівняльного методу відносять порівняльно-логічний, порівняльно-історичний тощо.

Організація інформаційного забезпечення управлінської діяльності базується на принципах логістичного підходу. Його основними вимогами до організації інформаційної системи, соціальних структур є: цілеспрямованість, цілісність, динамічність, гнучкість щодо соціальної структури в середовищі її функціонування та актуальність, ефективність, повнота реалізації завдань у просторі часі, колі осіб.

Наступним методом дослідження інформаційної безпеки є герменевтичний підхід, який ґрунтується на звичаях - застосування понять, що формують поведінку суспільства. Одним із напрямів використання герменевтичного підходу у соціальних системах управління можна визначити юридично-герменевтичний підхід. Це множина принципів тлумачення й інтерпретації юридичних текстів, письмових праць учених, що застосовуються під час аналізу формування інформаційної безпеки, зокрема в органах ДФС України.

Найбільш поширеним підходом дослідження є історичний, що дозволяє дослідити еволюцію розвитку та змін органів ДФС України.

Формально-логічний метод передбачає вивчення функціонування органів ДФС України як окремого інституту державної служби за допомогою законів формальної логіки через використання понять, суджень, висновків, аналізу, синтезу, індукції, дедукції та інших засобів формальної логіки.

Нормативно-логічний аналіз дозволяє оцінювати ефективність нормативно-правового забезпечення органів ДФС України. Цей метод передбачає дослідження не тільки юридичних сторін діяльності органів ДФС України, а й вивчення політичних, соціальних, психологічних, економічних аспектів роботи в органах ДФС України.

Метод соціологічних досліджень передбачає використання загально-соціологічних прийомів, які характеризуються застосуванням способів і засобів матеріалістичної діалектики, та конкретно-соціологічних прийомів, які дозволяють вивчати громадську думку щодо тих змін, які відбуваються під час розвитку та модернізації органів ДФС України.

Експеримент передбачає можливість перевірки обґрунтованості й доцільності будь- яких структурних змін в органах ДФС України.

Метод показників дозволяє отримувати інформацію на основі аналізу показників у різних типах документів, що формує певну картину про тенденції функціонування державної установи чи організації. Метод термінологічного і лексичного аналізу дозволяє виявити інноваційні підходи в управлінській діяльності й оцінити можливості їх ефективного запровадження в практику [14, с. 21, 227].

Важливим є також використання методів економічного аналізу (балансовий, нормативний, програмно-цільовий); економіко-математичних методів (лінійного програмування, кореляційно-регресивний тощо); методів моделювання (планування, матричні, економіко-статистичні); методу історичних аналогій; методу експертних оцінок. Прогнозування у дослідженні розвитку органів ДФС України має на меті сукупність заходів та способів мислення, які дають змогу на підставі аналізу ретроспективних даних та об'єкта прогнозування зробити висновки з первинною ймовірністю щодо майбутнього його розвитку [15, с. 342]. Завдяки цим методам можна передбачити потенційні результати застосування сучасної системи інформаційної безпеки в органах ДФС України.

Зазначимо, що інформаційну безпеку органів ДФС України визначають значні глобалізаційні процеси, пов'язані із самоорганізацією у суспільстві. Тому актуальним для цього дослідження є застосування синергетичного методу до визначених передумов, що утворюють і розвивають систему інформаційної безпеки органів ДФС України. Синергетичний метод досліджує державно-правові явища як системи, виникнення і зміна яких ґрунтується на випадкових процесах оточуючого їх середовища, особливо в їх кризових, не стабільних періодах. Понятійний апарат цього методу формують такі терміни, як: нерівновага, криза, еволюція, відхилення, імовірності випадку, самоорганізація, непередбачуваності чинника порядку.

Під час дослідження особливу увагу звертали на системний підхід дослідження, що полягає у з'ясуванні організації ДФС України як цілісної системи, яка має своїх суб'єктів, об'єктів, форми, методи, цілі, завдання, функції. Під час дослідження системних ознак ДФС України окрема увага зверталася на статистичні, структурні, динамічні компоненти та властивості, їх внутрішні та зовнішні прояви, функціональні зв'язки, взаємодію з середовищем. При цьому також вжито методи аналізу, синтезу та інші.

Головними категоріями, які визначають системність дослідження, є: елемент, частина, ціле, внутрішнє - зовнішнє, аналіз - синтез; статика - динаміка; склад - структура; зв'язки - відносини; властивості тощо. Юридичний аспект системності явища визначається такими категоріями, як: правова система, система органів держави, система права. До важливих методів дослідження інформаційної безпеки в органах ДФС України можна віднести системно-функціональний підхід, що поєднує в собі системні та функціональні ознаки, розкриває державно-правові явища як певних систем, так і визначення функціональних зв'язків (функцій) елементів і підсистем певної системи між іншим системами у навколишньому їх середовищі.

Статистичне спостереження розглядається як перший етап статистичного дослідження суспільних явищ і процесів. Сутність його полягає у збиранні масових первинних даних про кількісну сторону суспільного життя, що досліджується.

При цьому визначено, що статистичне спостереження повинно задовольняти такі вимоги:

- мати цілком конкретне значення, наукову та практичну цінність;

- забезпечувати збирання масових даних, в яких відображається уся множинність явища; неповні дані, які недостатньо описують явища, можуть призвести при здійсненні їх аналізу до помилкового результату;

- бути орієнтованими на збирання не тільки тих даних, які безпосередньо визначають об'єкт, що вивчається, а також ураховувати факти і події, під впливом яких здійснюється зміна стану об'єкта;

- забезпечувати достовірність інформації, що збирається. Це досягається ретельною перевіркою якості зібраних даних - як одна з найважливішим ознак статистичного спостереження;

- проводитися на науковій основі за заздалегідь розробленим планом, програмою, що забезпечує наукове вирішення усіх питань [16, с. 26-27].

На нашу думку, одним із найголовніших методів дослідження інформаційної безпеки органів ДФС України є кібернетичний. Він розглядає правові реальності з позиції соціального управління. У межах кібернетичного підходу важливу роль відіграють знання законів та ін. Предмет дослідження у межах кібернетичного підходу окреслюється проблемами системності дії права, механізму правотворчості та правозастосування.

Відновлений у новій якості кібернетичний підхід до розвитку інформаційного суспільства (кіберцивілізації) відкриває широкі можливості для впливу на людину, суспільство, народи та владу у глобальному просторі.

Приєднання України до глобальної кіберцивілізації - наступного рівня розвитку інформаційного суспільства людства, має тенденцією до зростання ефективності життєдіяльності його складових, що визначається за новими здобутками науково- технічного прогресу.



Висновок

Отже, комплексне застосування методів під час обґрунтування правового забезпечення інформаційної безпеки в сфері оподаткування дозволить вирішити проблеми щодо врегулювання суспільних відносин у процесі обігу інформації в органах ДФС України, а також буде сприяти попередженню, виявленню та нейтралізації інформаційних загроз.

правовий інформаційний безпека кібернетичний



Список використаних джерел

1. Субіна Т В. Адміністративно-правове забезпечення інформаційної безпеки в органах ДПС України: дис... конд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний університет ДПС України. Ірпінь, 2010. 219 с.

2. Заходи щодо вдосконалення формування та реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки України: Указ Президента України про рішення РНБО від 28 квітня 2014 р. № 449/2014. Офіційний вісник України. 2014. 16 трав. (37). С. 29.

3. Шкарупа В., Цимбалюк В. Застосування положень права щодо формування основ теорії інформаційного права. Правова інформатика. 2006. № 3 (11). С. 51-60.

4. Калюжний Р., Гавлоський В., Цимбалюк В., Гуцалюк М. Питання концепції реформування інформаційного законодавства України. Правове, нормативне та методологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. 2000. № 1. С. 18-19.

5. Швець М. Я., Калюжний Р. А., Гавловський В. Д., Цимбалюк В. С. Інформаційне законодавство України: концептуальні основи формування. Право України. 2001. № 7.

С. 80-88.

6. Письменницький А. А. Стан втілення в Україні інформаційно-правового навчання в процес підготовки фахівців у ВНЗ: теоретико-правові аспекти. Інформаційне суспільство в Україні: інформаційно-правова культура, освіта, наука: матеріали між нар. наук-практ. конфер., м. Суми, 16-17 трав. 2008 р. Суми, 2008. С. 60-61.

7. Швець М. Я. Системна інформатизації законотворчої та правоохоронної діяльності: навч. книга. / за ред. В. В. Дурдинця та ін. Київ: 2005. 639 с.

8. Виноградов Г. В. Інформаційне право України. Київ: МАУП, 2006. 144 с.

9. Цимбалюк В. Адміністративно-правові джерела методології інформаційного права (синергетичний та кібернетичний аспекти). Правова інформатика. 2004. № 3. С. 34-39.

10. Скаленко О. Глобальна інформаційна стратегія України. Момент істини. Віче. 2004. № 9 (150). С. 63-68.

11. Цимбалюк В. Сутність інформаційної безпеки в умовах входження України до глобальної кіберцивілізації. Національний вісник академії ДПС України. 2004. № 4 (26).

С. 178-179.

12. Швеця М. Я., Калюжного Р. А. Вступ до інформаційної культури та інформаційного права. Ужгород: ІВА, 2003. 240 с.

13. Мельников В. П., Петраков А. М. Информационная безопасность: учеб. пособие для сред. проф. образования / под. ред. С. А. Клейменова. Москва: Издательный центр «Академия», 2005. 336 с.

14. Желюк Т Л. Державна служба: навчальний посібник. Київ: ВД Професіонал, 2005. 576 с.

15. Азаров М. Я. Ярошенко Ф. О., Єфременко Т І. та ін. Державна фінансова політика та прогнозування доходів бюджету України: монографія. К.: НДФІ, 2004. 712 с.

16. Лугінін О. Є., Фомішин С. В. Статистика національної економіки та світового господарства: навчальний посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 2006. 502 с.

REFERENCES

1. Cubina T V. Administratyvno-pravove zabezpechennia informatsiinoi bezpeky v orhanakh DPS Ukrainy: dys... kond. yuryd. nauk : 12.00.07 / Natsionalnyi universytet DPS Ukrainy. Irpin, 2010. 219 s.

2. Zakhody shchodo vdoskonalennia formuvannia ta realizatsii derzhavnoi polityky u sferi informatsiinoi bezpeky Ukrainy: Ukaz Prezydenta Ukrainy pro rishennia RNBO vid 28 kvitnia 2014 r. № 449/2014. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy. 2014. 16 trav. (37). S. 29.

3. Shkarupa V., Tsymbaliuk V. Zastosuvannia polozhen prava shchodo formuvannia osnov teorii informatsiinoho prava. Pravova informatyka. 2006. № 3 (11 ). S. 51-60.

4. Kaliuzhnyi R., Havloskyi V, Tsymbaliuk V, Hutsaliuk M. Pytannia kontseptsii reformuvannia informatsiinoho zakonodavstva Ukrainy. Pravove, normatyvne ta metodolohichne zabezpechennia systemy zakhystu informatsii v Ukraini. 2000. № 1. S. 18-19.

5. Shvets M. Ia., Kaliuzhnyi R. A., Havlovskyi V. D., Tsymbaliuk V. S. Informatsiine zakonodavstvo Ukrainy : kontseptualni osnovy formuvannia. Pravo Ukrainy. 2001. № 7. S. 80-88.

6. Pysmennytskyi A. A. Stan vtilennia v Ukraini informatsiino-pravovoho navchannia v protses pidhotovky fakhivtsiv u VNZ: teoretyko-pravovi aspekty. Informatsiine suspilstvo v Ukraini: informatsiino-pravova kultura, osvita, nauka: materialy mizh nar. nauk-prakt. konfe. m. Sumy, 16-17 trav. 2008 r. Sumy, 2008. S. 60-61.

7. Shvets M. Ya. Systemna informatyzatsii zakonotvorchoi ta pravookhoronnoi diialnosti: navch. knyha / za red. V. V. Durdyntsia ta in. Kyiv: 2005. 639 s.

8. Vynohradov H. V. Informatsiine pravo Ukrainy. Kyiv. MAUP, 2006. 144 s.

9. Tsymbaliuk V. Administratyvno-pravovi dzherela metodolohii informatsiinoho prava (synerhetychnyi ta kibernetychnyi aspekty). Pravova informatyka. 2004. № 3. S. 34-39.

10. Skalenko O. Hlobalna informatsiina stratehiia Ukrainy. Moment istyny. Viche. 2004. № 9 (150). C. 63-68.

11. Tsymbaliuk V. Sutnist informatsiinoi bezpeky v umovakh vkhodzhennia Ukrainy do hlobalnoi kibertsyvilizatsii. Natsionalnyi visnyk akademii DPS Ukrainy. 2004. № 4 (26). S. 178-179.

12. Shvetsia M. Ya., Kaliuzhnoho R. A. Vstup do informatsiinoi kultury ta informatsiinoho prava. Uzhhorod: IVA, 2003. 240 c.

13. Melnykov V P., Petrakov A. M. Ynformatsyonnaia bezopasnost : ucheb. posobye dlia sred. prof. obrazovanyia / pod. red. S. A. Kleimenova. Moskva: Yzdatelntii tsentr «Akademyia», 2005. 336 s.

14. Zheliuk T. L. Derzhavna sluzhba : navchalnyi posibnyk. Kyiv: VD Profesional, 2005. 576 s.

15. Azarov M. Ya. Yaroshenko F. O., Yefremenko T. I. ta in. Derzhavna finansova polityka ta prohnozuvannia dokhodiv biudzhetu Ukrainy: monohrafiia, Kyiv: K.: NDFI, 2004. 712 s.

16. Luhinin O. Ye., Fomishyn S. V Statystyka natsionalnoi ekonomiky ta svitovoho hospodarstva : navchalnyi posibnyk. Kyiv: Tsentr navchalnoi literatury, 2006. 502 s.

Размещено на Allbest.ru