Наукові та юридичні факти у податковому праві: співвідношення понять

Україною прийнято вектор руху в напрямку дотримання європейської солідарності. Це простежується в імплементації європейських норм у вітчизняне законодавство. Нормативно-правові акти, якими врегульовано сферу податкових правовідносин, вітчизняний законодавець не оминає увагою та вносить відповідні зміни та доповнення. Вважається, що саме податкове законодавство є найдинамічнішим у цьому розумінні. Тому, не оминаючи світові тенденції, поняття і категорії, якими оперує національне податкове законодавство, потребують як теоретико-правового, так і прикладного аналізу з врахуванням специфіки податкового права України. Одним із важливих понять податкового права є «юридичні факти», які наявні у податковому законодавстві. Водночас викликає зацікавлення їхнє співставлення із поняттям «наукових фактів». Це обумовлює актуальність обраної теми дослідження.

На перший погляд, може видатися, що такі поняття як «науковий факт» та «юридичний факт» у податковому праві не потребують окремого дослідження. Проте ми не можемо із цим погодитись. Насправді, у науковій літературі недостатньо уваги приділено цьому питанню з точки зору теорії права, а їх співвідношення у податковому праві узагалі відсутнє. Зокрема, основу нашого дослідження становлять праці вітчизняних та іноземних науковців, серед яких окремої уваги заслуговує дисертаційна робота В. Баландіної «Юридичні факти в податковому праві» (2009 р.), в якій авторкою визначено спільні та відмінні риси юридичного та наукового факту. Однак висвітлені питання мають фрагментарний характер та, зважаючи на предмет нашого дослідження, потребують їхнього аналізу в податковому праві.

Мета статті. На основі загальнотеоретичного розуміння понять «науковий факт» та «юридичний факт» проаналізувати їхнє співвідношення у податковому праві.

У словниковій літературі «факт» (від лат. factum - зроблене) - це: 1) дійсна подія, явище, випадок; 2) те, що служить підтвердженням будь-якого положення або висновку [1, с. 782]. Як зауважував Л. Флєк, якщо факт розуміти як щось стале, доведене, то він наявний лишень у довідниковій науці: попередньо, на стадії непов'язаного сигналу спротиву журнальної науки, він є лишень основою факту. Пізніше, на стадії щоденного популярного знання, він уже стає тілом: перетвориться на речі, які можна сприймати безпосередньо, - стане дійсністю [2, с. 186]. На його думку, «жоден факт ніколи не є повністю незалежним від інших: факти фігурують або як більш-менш пов'язані між собою окремі сигнали, або як система знань, що діє за власними законами. Тому кожен факт упливає на інші факти, і кожна зміна, кожне відкриття впливає на практично безмежну ділянку: розвинута, гармонійна система знань має ту властивість, що кожен новий факт гармонійно змінює всі попередні факти - бодай незначною мірою. Тож кожне нове відкриття - це, властиво, новостворення цілого світу певного мисленнєвого колективу. Так витворюється механізм усебічно взаємопов'язаних між собою фактів, який зберігає рівновагу завдяки постійним взаємовпливам. Це сплетіння надає «світу фактів» надійної стійкости і викликає враження непорушної дійсности, самостійного існування певного світу» [2, с. 156-157].

Розрізняють поняття об'єктивного і наукового факту. Під об'єктивним фактом прийнято розуміти деяку подію, явище, фрагмент реальності, які складають об'єкт людської діяльності або пізнання. Науковий факт - це відображення об'єктивного факту в людській свідомості, тобто його опис за допомогою певної мови. Наукові факти є основою теоретичних конструкцій, які були б без них неможливі. Як одиничне явище або подія, факт пов'язаний різноманітними відносинами з іншими фактами, тому наукове пізнання по можливості формує повна уявлення про факт з усіма відносинами і зв'язками. Сукупність наукових фактів становить науковий опис. Науковий факт невіддільний від мови, якою він виражається, і, отже, від термінів, у якості яких виступають поняття. Вже на рівні опису має місце елементарне узагальнення про те, що зроблено перший крок на шляху включення наукового факту до складу тієї чи іншої теоретичної системи [3, с. 383]. Як зауважує В. Петрушенко, «науковий факт - подія або явище дійсності, зафіксовані засобами, що викликають довіру науки та описані за допомогою наукових понять або категорій» [4, с. 390].

У науці об'єкт дослідження розкривається як сукупність наукових фактів, тобто наукових описів його фрагментів, складових. Під науковим фактом розуміють певну форму знання, більш-менш логічно оброблений факт, тобто ту сторону або частину дійсності, що перетворилася на об'єкт дослідження і уточнена суб'єктом пізнання за допомогою засобів виміру, опису тощо. Науковий факт - це відображена у висловлюванні реальність. Взагалі, будь що стає науковим фактом лише тоді, коли воно зафіксоване тим або іншим прийнятним у даній науці способом (протокольний запис у вигляді висловлювань або формул, фотографія, магнітофонний запис тощо) [5, с. 57].

Будь-який факт науки має багатомірну (у гносеологічному значенні) структуру, у якій можна виділити чотири шари: 1) об'єктивну сторону (реальні процеси, події, структури, які є похідною основою для фіксації пізнавального результату, що називається фактом); 2) інформаційну складову (інформаційні посередники, які забезпечують передачу інформації від джерела до адресату - засобу фіксації факту); 3) практичну детермінацію факту (зумовленість факту певними якісними і кількісними можливостями спостереження, вимірювання й експерименту); 4) когнітивну детермінацію факту (залежність способів фіксації та інтерпретації фактів від системи похідних абстракцій теорії, теоретичних схем, психологічних установлень тощо) [5, с. 57-58].

Водночас, як слушно зауважує А. Костін, спільними (родовими) характеристиками наукового факту є реальність, конкретність і одиничність, а спеціальними - повторюваність (можливість відтворення факту будь-яким дослідником, яка є релевантною щодо критерію інтерсуб'єктивності наукового знання), описання за допомогою деякої штучної або природної мови тощо [6, с. 9]. Також на його думку, актуальною сьогодні є проблема неоднозначної інтерпретації самого поняття факт, який розуміють у декількох значеннях, а саме, як: - певний фрагмент реальності, який став предметом наукового дослідження; - результат наукового пізнання на емпіричному рівні дослідження; - якийсь чуттєвий образ конкретної події, що складається у дослідника в процесі пізнання на емпіричному рівні дослідження і фіксується в особливого роду пропозиції. Це, як зазначає автор, безпосередньо пов'язано з характерною для сучасних концепцій невизначеністю в аспекті детермінації суб'єкт-об'єктних характеристик наукового факту, що виступає як об'єкт пізнання в його класичному філософському розумінні, або ж, навпаки, як феномен, похідний від діяльності суб'єкта, що пізнає [6, с. 9-10].

Отже, науковим фактам властиві певні ознаки, які виокремлюють їх серед інших видів фактів. Щодо наукових фактів, які мають місце у податковому праві, то потрібно звернути увагу на наступне. У попередніх наших дослідженнях ми акцентували увагу на тому, що сучасне податкове право України володіє власним понятійно-категоріальним апаратом [7]. Водночас, визначивши та розглянувши фундаментальні поняття і категорії податкового права, можемо стверджувати про об'ємність та складність вітчизняного податкового права. В даному випадку наукові факти засновані на використанні широкого методологічного інструментарію, проведенні опитування респондентів щодо їх розуміння податкового права та його понятійно-категоріального апарату, використанні наявних статистичних даних, всебічному аналізі понять, категорій і термінів податкового права, таких як: податкові правовідносини, податково-правові норми, юридичні факти, відповідальність за порушення податкового законодавства України тощо. Отже, науковий факт у податковому праві - це подія або явище податково - правової дійсності, які узагальнені за допомогою належних наукових засобів, що визнані у науковому середовищі, та визначені (зафіксовані) за допомогою мовного опису з використанням понять і категорій податкового права, що, в більшості, закріплені у термінах та їх дефініціях.

Однак із науковими фактами не потрібно ототожнювати факти юридичні. Зауважено, що юридичні факти - різновид соціальних фактів.

Це явища об'єктивної реальності, відображені в специфічній ідеальній системі - законодавстві [8, с. 11]. Також потрібно зазначити, що соціальний факт розуміють як: 1) стан соціальної дійсності (або подія, що сталась), не залежний від дослідника; 2) елементарну компоненту системи соціального знання (одиниця обґрунтування, доказу чи спростування в системі наукової аргументації), отриману шляхом опису окремих фрагментів соціальної дійсності в певному строго визначеному просторово-часовому інтервалі [9, с. 418].

Сьогодні у науковій літературі можна зустріти достатньо розмаїте трактування поняття «юридичний факт» як на загальнотеоретичному, так і на галузевому рівнях. Зокрема, усталеним серед теоретиків права є твердження про те, що юридичні факти є передбаченою нормами права конкретною обставиною (подією, дією, станом), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Здебільшого це виникнення, зміна та припинення правовідносин [10, с. 409]. У теорії права виокремлюють ознаки, які притаманні юридичним фактам: 1) за змістом юридичні факти є реальними явищами дійсності, їм притаманна конкретність та індивідуальність;

2) юридичними фактами виступають лише ті обставини, що так чи інакше стосуються прав та інтересів суспільства, держави, індивідів тощо, а тому потребують правової регламентації;

3) юридичні факти прямо передбачаються нормами права; 4) юридичні факти об'єктивовані, виражені зовні; 5) юридичні факти викликають передбачені законом правові наслідки [11, с. 492-493].

Юридичні факти в механізмі правового регулювання виконують свою головну роль - забезпечують виникнення, зміну і припинення правових відносин. Вони створюють перехід від загальної моделі прав і обов'язків, зафіксованої в юридичній нормі, до конкретної, що втілюється у правовідносини. Однак у різних галузях права реалізація цієї головної функції залежить від специфіки інших юридичних фактів відповідної галузі права, що має враховуватися у правотворчій та правозастосовній діяльності. Відмінності в галузевому відображенні юридичних фактів дають змогу по-різному визначати їх місце в механізмі правового регулювання, що певним чином має зазначатись у відповідних нормах законодавства та у процесі локального нормативного регулювання [12, с. 8].

Як зауважує В. Баландіна, в теорії юридичної фактології для кращого розуміння сутності як матеріальної, так і ідеальної сторони юридичного факту, виділяються окремо ознаки його ідеальної та матеріальної сторін. На її думку, лише єдність цих сторін може відображати природу і сутність поняття «юридичний факт». Зазначене є актуальним і для податкового права. Юридичні факти у її розумінні - це «конкретні життєві обставини реальної дійсності, визначені в нормах права, з якими пов'язують виникнення, зміну чи припинення податкових правовідносин, а також виникнення певних прав та обов'язків у їх суб'єктів» [13, с. 28]. Своєю чергою, Н. Хатнюк юридичні факти характеризує за загальними та спеціальними ознаками. На її думку, загальні ознаки юридичних фактів у податковому праві характеризують особливості прояву юридичних фактів у податкових правовідносинах, а спеціальні - характеризують юридичні факти лише в певних випадках виникнення окремих податкових правовідносин [14, с. 110-111]. Отже, характерним для юридичних фактів у податковому праві є те, що вони: 1) закріплені в нормах податкового законодавства України; 2) впливають на виникнення, зміну та припинення податкових правовідносин; 3) сприяють настанню певних прав та обов'язків для суб'єктів податкових правовідносин тощо [7, с. 197]. Водночас слід зауважити, що наявності юридичних фактів у податковому праві сприяє сукупність об'єктивних (настання певних явищ, які виникли не з волі суб'єкта податкових правовідносин, однак які створили для нього конкретні наслідки) та суб'єктивних (правомірність та неправомірність діянь суб'єкта податкових правовідносин; наявність у суб'єкта податкових правовідносин обов'язку щодо сплати податків, зборів, платежів; наявність матеріальних та процесуальних обставин; тривалість діяльності суб'єкта податкових правовідносин тощо) ознак.

Як зазначає А. Чувакова, правильне закріплення юридичних фактів у гіпотезах юридичних норм є одним із завдань, які стоять перед правотворчими органами під час розроблення нормативно-правових актів. Повне, точне і достовірне встановлення юридичних фактів - це необхідна передумова для застосування правових норм. Встановлюючи норми права, законодавець повинен виділити юридичні факти серед соціальних обставин і відобразити в нормах чинного законодавства. Неточне виділення юридичних фактів, неправильна їх правова оцінка призводить до того, що одним обставинам не надають належного значення, а інші, навпаки, набувають невластивих їм якостей [15, с. 96-97]. Слід зауважити, що у вітчизняному податковому законодавстві мають місце податково-правові норми, в яких гіпотези узагалі відсутні. Однак, ми вважаємо, що це викликано тим, що такі податково-правові норми реалізуються під час діяльності конкретних суб'єктів податкових правовідносин, визначених у ст.ст. 17, 19-1, 19-2, 20, 21 Податкового кодексу України, «яка і є тією умовою, що створює необхідність керуватися вимогами податково- правових норм, адресованих цим суб'єктам» [7, с. 216].

Як слушно зазначає І. Турко, хоча поняття «факт» широко застосовується у науці, водночас між науковим і юридичним фактом немає повної аналогії. Однак їх схожість полягає в тому, що науковий факт є посередньою ланкою між науковою теорією й об'єктивним світом, а юридичний факт - ланкою між правом і суспільними відносинами [16, с. 127]. Своєю чергою, В. Баландіна, зауважує, що «науковий факт існує самостійно та незалежно від дійсності, оскільки відображає результат осмисленої реальності. Проте юридичний факт, навпаки, нерозривно пов'язаний та залежить від дійсності, яка і є його матеріальною основою» [13, с. 17]. Вважаємо, що зазначене можна застосувати і до сфери податкового права.

Висновки

юридичний податковий правовий індукція

2. Флєк Л. Як постає та розвивається науковий факт. Вступ до вчення про мисленнєвий стиль і мисленнєвий колектив / пер. з нім. Сте- фанії Пташник. Чернівці: Книги - ХХІ, 2019. 216 с.

3. Философский словарь / под ред И.Т. Фролова. 4-е изд. Москва: Политиздат, 1981. 445 с.

4. Петрушенко В.Л. Філософія: курс лекцій: навч. посіб. для студ. вищ. закладів освіти ІІІ-ІУ рівнів акредитації. 2-е вид., виправл. і допов. Київ: Каравела; Львів: Новий світ-2000, 2002. 544 с.

5. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія. Київ: ВІРА-Р, 1999. 506 с.

6. Костин А.А. Научный факт как феномен когнитивной активности: автореф.... дисс. канд. филос. наук: спец. 09.00.01. Самара, 2008. 20 с.

7. Баїк О.І. Понятійно-категоріальний апарат податкового права України: теоретико-правове дослідження: монографія. Львів: Вид-во Львівська політехніка. 360 с.

8. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. Москва: Юридическая литература, 1984. 144 с.

9. Пилипенко В. Факт соціальний. Соціологічна енциклопедія / укладач В.Г. Городяненко. Київ: Академвидав, 2008. 456 с.

10. Скакун О.Ф. Теорія права і держави: підручник. 4-те вид. Київ: Алерта, 2016. 528 с.

11. Сухонос В.В. Теорія держави і права: навч. посіб. Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. 536 с.

12. Кикоть Г.В. Юридичні факти в системі правовідносин: автореф. дис.. канд. юрид. наук: спец. 12.00.01; Національна академія наук України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. Київ, 2006. 19 с.

13. Баландіна В.Г. Юридичні факти в податковому праві: дис.. канд. юрид. наук: спец. 12.00.07; Державний науково-дослідний інститут МВС України. Київ, 2009. 232 с.

14. Хатнюк Н.С. Юридичний факт як підстава виникнення податкових правовідносин. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2016. № 6. Т. 1. С. 107-111.

15. Чувакова А.М. Юридические факты, фактические составы и их дефекты: монография. Одесса: Феникс, 2009. 112 с.

16. Турко І.І. До питання про правове розуміння юридичних фактів як підстав виникнення трудових правовідносин. Право і суспільство. 2013. № 6. С. 127-130.

References

1. Kun'ch Z.J. Universal'nyj slovnyk ukrai'ns'- koi' movy. Ternopil': Navchal'na knyga - Bogdan, 2007. 848 s.