Рецензія на монографію І.В. Бондар "Особисті немайнові правовідносини: нотаріат, суд, виконавче провадження"

Бичкова С.С., д.ю.н., професор, завідувач кафедри цивільного права та процесу Національна академія внутрішніх справ

Потреби юридичної практики та завдання розвитку національного законодавства зумовлюють необхідність комплексного дослідження особистих немайнових правовідносин та актуальних аспектів їх реалізації в різних юрисдикційних процесах, удосконалення правового регулювання. Водночас сьогодні зросла потреба у наукових дослідженнях не тільки сутності особистих немайнових правовідносин, аналізі джерел його регулювання, але й вдосконаленні механізмів їх реалізації, розробці пропозицій та рекомендацій, спрямованих на оптимізацію законодавства щодо їх охорони та захисту. Зважаючи на викладене, монографія Бондар І.В. присвячена актуальній темі.

Автор поставив собі за мету дослідити особисті немайнові права через призму цивілістичного процесу для того, щоб з'ясувати рівень охорони особистих немайнових прав в нотаріальному процесі, захист в цивільному процесі та їх відновлення у виконавчому процесі.

Заслуговує на увагу погляд автора на особистісний характер особистих немайнових прав фізичної особи, під якими розуміється об'єктивне, тільки одночасно існуюче з нею та належне їй особисте немайнове благо, яке не може, за загальним правилом, переходити до інших осіб, та у більшості випадків припиняється в момент її смерті.

І.В. Бондар обґрунтовано, що особисті немайнові правовідносини є предметом правового регулювання не лише такої галузі права як цивільне право, а й інших галузей - сімейного, трудового, екологічного, адміністративного, житлового права тощо.

У монографії визначено, що через значне розширення системи особистих немайнових прав вони, очевидно, стають абсолютно-відносними, оскільки коло суб'єктів таких правовідносин дуже широке. Виділення абсолютних особистих немайнових прав доцільне в матеріальних галузях правової науки і при їх регламентації у законодавстві, однак такі абсолютні права мають персоніфікуватися в процесуальних галузях правової науки і знаходити «трансформацію» в реальних справах, коли конкретний суб'єкт, права якого порушені, буде підтверджувати факт правопорушення, то йому необхідно підтвердити факт наявності в нього відповідного права і наявності правовідносин з контрагентом.

Заслуговує на окреме схвалення пропозиція визнати у цивілістичному процесі наявність особистих немайнових прав.

Також автор звертає увагу на проблематику охорони немайнових прав в нотаріальному процесі, у виконавчому провадженні та окреслює дискусійні питання практики.

І.В. Бондар вказує, що недоліком правового регулювання є недостатньо розвинуте законодавство щодо особистих немайнових прав, у зв'язку з чим пропонує передбачити обов'язкову нотаріальну форму для певних видів правочинів (договорів донорства, окремих правочинів щодо надання правової допомоги, договорів на проведення окремих дослідів тощо).

Значна увага в роботі приділяється проблемним аспектам посвідчення правочинів щодо дітей, захисту їх особистих немайнових прав та питанням участі у нотаріальному процесі в окремих випадках самої дитини як особи, чиї права та законні інтереси зачіпаються вчинюваною нотаріальною дією. Обґрунтованою є пропозиція щодо необхідності залучення у нотаріальному процесі органу опіки та піклування при посвідченні правочинів щодо особистих немайнових прав дитини.

Автор проаналізувала й судову статистику щодо справ, що виникають з немайнових правовідносин, при цьому наголосивши, що проблемні питання в статистичних звітах діяльності судів випливають з не зовсім чіткого формування поняття «особисті немайнові права» в нормах матеріального права, зокрема, в ЦК, СК та інших.

У процесі дослідження І.В. Бондар висловила обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення законодавства України.

Загалом ознайомлення із змістом монографії дає підстави вважати, що автор провела аналітичне дослідження широкого масиву нормативно-правового матеріалу та практики його застосування, здійснила глибокий і всебічний аналіз загальнотеоретичної та спеціальної літератури, виявила цілу низку дискусійних питань та запропонувала власне бачення шляхів їх розв'язання.

Таким чином, вищевикладене дозволяє зробити висновок про те, що рецензована монографія є завершеною науковою працею та може бути рекомендована до опублікування.

У процесі виконання та відбування кримінальних покарань увага громадськості, контролюючих державних органів постійно зосереджується на засуджених. При цьому інтереси та проблеми осіб, які забезпечують цей процес, фактично не беруться до уваги. Внаслідок цього у системі виконання покарань спостерігається низка проблем: неефективне та непрофесійне виконання обов'язків

У сучасному світі відбувається персоналістична революція, сутність якої полягає у виході на історичну арену людини-особистості в масовому масштабі. Люди-особистості масово увійшли в політику, економіку, культуру, які почали прибирати виразні персоналістичні форми. Правова реальність теж відчуває на собі впливи персоналістичних процесів сучасності. Вона, відчуваючи ці впливи, теж набуває персоналістичного виміру. Сучасна людина не хоче бути на периферії цієї реальності, вона стверджує себе як центр, ядро правової реальності, яка існує в розмаїтті різних форм і проявів. Вона не хоче сьогодні бути просто об'єктом законницького впливу держави, яка є владним суб'єктом і яка задля власного комфорту орієнтується в праві на усередненого, стандартного індивіда, особу. Держава взяла на себе місію забезпечити захист людини в її загальній, родовій сутності, в її типових інтересах, і вона сьогодні не особливо перейнята її індивідуальними якостями, її унікально-неповторним єством. Водночас нинішня людина-особистість уже не задоволена стандартизованим, усередненим ставленням держави до себе. Вона вимагає реалізації права на індивідуальну правосуб'єктність. Вона хоче бути не просто об'єктом державної охорони й захисту, законослухняним і відповідальним, а й повноцінним суб'єктом права, не просто законослухняним, а й правосвідомим, який не лише володіє правами та свободами, не лише їх реалізовує й відповідає за це, а і є творцем права, стверджувачем його смислів, захисником права, суб'єктом його розвитку тощо.

Размещено на Allbest.ru