До питання розширення видів принципів аграрного права

Размещено на http://www.allbest.ru

Львівський державний університет внутрішніх справ

До питання розширення видів принципів аграрного права

Долинська М.С., д.ю.н., професор, завідувач кафедри

господарсько-правових дисциплін

Дослідження присвячено актуальним питанням розвитку аграрного права в Україні, яке регулює комплекс аграрних правовідносин. Метою дослідження є аналіз основних принципів аграрного права України, а також окреслення становлення нових принципів у правовому регулюванні агропромислового комплексу держави.

Автором стверджується, що принципи права відображають сучасні відносини в державі, а також прогресивні тенденції розвитку українського суспільства.

Досліджено найбільш поширені класифікації принципів аграрного права. Визначено поняття принципів аграрного права.

Принципи аграрного права основоположні ідеї, думки, засади, а також положення, які відображені у нормативних і законодавчих актах держави або випливають із їх змісту, правової доктрини, відображають закономірності й особливості аграрного права, що формуються під впливом об'єктивних суспільних відносин і потреб суспільства.

Юридично закріпленими принципами пройняті основні правові норми та інститути аграрного права.

Значущість принципів аграрного права полягає у тому, що вони можуть застосовуватися як засіб подолання прогалин у аграрному праві України.

Застосування принципів права в Україні, в т. ч. аграрного, повинно відбуватися з урахуванням багатьох чинників, серед яких важлива роль належить становленню та розвитку правової системи держави, що певним чином пов'язана не тільки з економікою, але й політикою та мораллю.

В Україні відбувається становлення нових принципів аграрного права принципів екологізації та діджиталізації.

У перспективі вищевказані принципи екологізації та діджиталізації займуть чільне місце серед основних принципів права в українському законодавстві.

Принципи аграрного права як комплексної галузі права спонукають до створення нових прогресивних аграрних нормативноправових актів, у т. ч. законодавчих.

Ключові слова: принципи аграрного права України, принцип екологізації, принцип діджиталізації.

ON THE ISSUE OF EXPANDING THE KINDS OF PRINCIPLES OF AGRICULTURAL LAW

The research deals with the topical issues of the development of agricultural law in Ukraine. Agricultural law regulates a variety of agrarian legal relations. The purpose of the research is to analyze the basic principles of agricultural law of Ukraine, as well as to distinguish new principles in the legal regulation of the agro-industrial complex of the State.

The author argues that principles of agricultural law generally reflect modern relations in the State, as well as to some extent, the progressive tendencies in the development of the Ukrainian society.

The most comprehensive classifications of principles of agricultural law are investigated. The concept of principles of agricultural law is defined.

Principles of agricultural law are fundamental ideas, conceptions, bases, as well as provisions, which are reflected in the normative and legislative acts of the State or derived from their content, legal doctrine; and they also reflect regularities and peculiarities of agricultural law that are formed under the influence of objective social relations and the needs of society.

The basic legal norms and institutions of agricultural law are imbued with legally established principles.

The significance of principles of agricultural law consists in their application as a means of overcoming the gaps in agricultural law of Ukraine.

Application of the principles of law in Ukraine, including agricultural one, should take into account many factors; and the important role belongs to the formation and development of a legal system of the State, which is connected not only with the economy but also with politics and morality.

In Ukraine, there is formation of new principles of agricultural law principles of ecologization and digitalization.

In prospect, the above-mentioned principles of ecologization and digitalization will occupy an important place among the basic principles of law that are to be embodied in Ukrainian legislation.

The principles of agricultural law as a complex branch of law encourage the creation of new progressive agrarian normative and legal acts, including legislative ones.

Key words: principles of agricultural law of Ukraine, principle of ecologization, principal of digitalization.

Вступ

Аграрне право України не є застиглою матерією, а перебуває у постійному розвитку, тому відповідних змін зазнають принципи аграрного права, відбувається зародження та становлення нових принципів галузі права. Принципи аграрного права відіграють значущу роль у процесі правового регулювання аграрних відносин у державі.

Однак сьогодні залишається проблемою процес узгодження принципів аграрного права, зокрема тих, які закріплені у великій кількості законодавчих і нормативних актів різних галузей вітчизняного права.

Поняття принципів права розглядалося багатьма вченими, насамперед дослідниками теорії права, а також галузевих правових наук, зокрема аграрного права.

На нашу думку, слід виокремити праці С. Алєксєєва, Г. Бистрова, Я. Гаєцької-Колотило, М. Козиря, А. Колодія, Н. Ільків, О. Погрібного, А. Статівки, Н. Титової, В. Уркевича, В. Янчука, В. Ярмоленка та ін.

Варто вказати, що основні дослідження принципів аграрного права відображено у підручниках і посібниках з аграрного права, та недостатньо дослідженими залишаються нові, а також «зароджувані» принципи аграрного права.

Метою дослідження є аналіз основних принципів аграрного права України, а також окреслення становлення нових принципів у правовому регулюванні агропромислового комплексу держави.

1. Виклад основного матеріалу дослідження

Під поняттям «принципів» науковці зазвичай розуміють: аксіому, вираз необхідності чи закону явищ, відправний пункт пояснення, внутрішнє переконання людини, керівну ідею, одну з логічних функцій закону, основну ланку будь-якого поняття, основоположне теоретичне значення, передумову знання, першооснову, підставу, погляд на речі, постулат, центральне поняття [1, с. 117].

Принципи права мають безпосередній зв'язок із переважною більшістю стрижневих загальнотеоретичних питань, як-то: сутність права, норма права, юридичний акт, правова система, правове регулювання тощо. Принципи права пов'язують право з політикою, економікою, мораллю, забезпечують єдність різних правових процесів, форм, теорій, ідей і концепцій, понятійно-категоріальних рядів [2, с. 3; 3].

Ми погоджуємося з думкою А. Колодія, котрий стверджує, що принципи права можуть виникати стихійно відповідно до емпіричного досвіду або сформулюватися свідомо та на «рівні теоретичних концепцій. Тобто вони у такому разі «набувають характеру наукових принципів» [2, с. 16].

Принципи не лише визначають зміст відповідної галузі права, але є також тим рушійним саморегулівним елементом, що зумовлює розвиток галузі права. Для комплексних галузей права принципи права є суб'єктивним чинником, який засвідчує роль держави у регулюванні відповідних суспільних відносин. Вони є тією вирішальною кваліфікаційною ознакою, що дає змогу виокреми відповідну галузь права [4, с. 35].

Так, принципи аграрного права як комплексної галузі права спонукають до створення аграрних нормативноправових актів, у т. ч. законодавчих.

Ми погоджуємося з тим, що неврахування основоположних засад, визначених принципами аграрного права, обов'язково призведе до неповного охоплення новоствореним нормативно-правовим актом специфіки аграрних відносин, які він покликаний врегульовувати, і, як наслідок, до його слабкої дієвості. Також існування принципів аграрного права дає змогу застосовувати аналогію права при аграрних відносинах, що не врегульовані жодним із чинних аграрних нормативно-правових актів. Дійсно, регламентація таких відносин здійснюється саме за допомогою принципів аграрного права [5, с. 55-56]. Слушною є позиція В. Єрмоленка, який вважає принципи права навіть нетрадиційним джерелом права, що є породженням юридичної доктрини [6, с. 40].

Однак аграрне право, крім загальних і міжгалузевих принципів права, також характеризується власними специфічними принципами, які відображають його об'єктивний характер, що відповідає рівню розвитку суспільних відносин у цій сфері.

Є різні класифікації принципів аграрного права.

Ми погоджуємося з М. Чабаненко, що єдиного погляду на перелік і зміст галузевих принципів аграрного права сьогодні так і не склалося. Науковці наводять їх різну кількість (від 4 до 20), тож питання щодо принципів аграрного права залишається фактично не вирішеним. Однак, на думку автора, окремі з наведених «принципів аграрного права» швидше є певними напрямами розвитку аграрних відносин чи законодавства (як-то, наприклад, сприяння розвитку інфраструктури аграрного ринку, вдосконалення аграрного законодавства та ін.), а інші є не суто галузевими аграрно-правовими принципами, а принципами міжгалузевими чи інших галузей права (наприклад, рівність учасників правових відносин, свобода підприємництва і добровільність обрання форм і напрямів господарської діяльності, демократизація системи управління, господарська самостійність і відповідальність суб'єктів тощо) [7, с. 125-126].

Аналізуючи праці науковців, у т. ч. дослідників аграрного права, а також чинне аграрне законодавство, зокрема норми Конституції України, доходимо висновку про те, що принципи аграрного право можна поділити на три великі групи.

До першої групи принципів аграрного права відносимо основні принципи чинного українського законодавства, які повинні також «неухильно» використовуватися в аграрному праві.

До таких загальних принципів належать:

а) принцип верховенства права;

б) принцип невтручання держави в аграрно-господарську діяльність суб'єктів, котрі займаються виробництвом, переробкою та реалізацією аграрної продукції;

в) принцип всебічної охорони прав власності.

По-друге, це комплексні міжгалузеві принципи аграрного права, які також використовуються в інших галузях права.

До таких міжгалузевих принципів, на нашу думку, належать:

а) принцип плюралізму та рівності форм власності й організаційно-правових форм підприємництва, в т. ч. учасників аграрних правовідносин;

б) право добровільного вибору фізичними та юридичними особами форм трудової та господарської діяльності в агропромисловому комплексі держави;

в) принцип гарантій свободи аграрного підприємництва;

г) принцип законності, тобто відповідальності аграрних суб'єктів за правопорушення,

д) принцип гарантованості захисту прав аграрних суб'єктів.

Основну групу принципів аграрного права становлять галузеві, властиві тільки аграрному праву принципи.

До галузевих принципів аграрного права віднесемо:

а) принцип забезпечення продовольчої безпеки держави;

б) принцип пріоритетності сільського господарства в системі всіх інших галузей народного господарства;

в) принцип невтручання державних органів у виробничу та господарську діяльність аграрних суб'єктів, зокрема товаровиробників;

г) принцип врахування специфіки й особливостей аграрного, зокрема сільськогосподарського виробництва;

д) принцип пріоритетності соціального розвитку села;

е) принцип органічного зв'язку трудової діяльності з природно-кліматичними умовами аграрного підприємництва;

ж) принцип стабільної державної підтримки сільськогосподарського товаровиробника;

з) принцип екологічної спрямованості аграрного виробництва та ін.

Серед специфічних принципів аграрного права науковці, зокрема В. Єрмоленко, виділяють ще такі принципи аграрного права:

1. запозичення позитивного досвіду зарубіжних країн щодо правового впорядкування аграрних відносин;

2. постійне вдосконалення механізму правового регулювання аграрних відносин;

3. забезпечення інноваційного розвитку сільського господарства;

4. принцип забезпеченості потреб населення та промисловості безпечною та якісною сільськогосподарською сировиною [6, с. 55-62].

Варто вказати, що вищевказаний перелік принципів не може бути вичерпним.

Ми погоджуємося з думкою більшості вчених, яку підтримує і М. Чабаненко, що не всі принципи аграрного права належно закріплені у нормативних актах. Дійсно, окремі принципи аграрного права закріплені в інших джерелах аграрного права [8, с. 114].

Заслуговує на увагу позиція В. Уркевича, за якою в аграрному законодавстві відсутні норми, що вказували б на принципи аграрного права. Тобто принципи аграрного права виводяться зі змісту аграрно-правових норм, а окремі з них є результатом розвитку-аграрно-правової доктрини [9, с. 119-120].

Ми погоджуємося з думкою О. Скакун, що принципи права можуть бути також прямо сформульованими в законодавчих актах, виникати із загального змісту таких актів, зумовлювати напрями правотворчої, правозастосовної та іншої юридичної діяльності [10, с. 258].

Окрему увагу варто приділити новому принципу аграрного права принципу екологічної спрямованості аграрного виробництва або, як його ще називає Н. Кравець, принципу «екологізації аграрного виробництва» [11; 12].

Зауважуємо, що при провадженні аграрної діяльності на сільськогосподарських землях аграрні виробники повинні насамперед дотримуватися основних засад (принципів) землевикористання, встановлених законодавцем у ст. 5 Земельного кодексу України.

В. Уркевич серед галузевих принципів аграрного права окрему роль відводить принципу екологізації аграрних відносин. Дійсно, при здійсненні сільськогосподарської діяльності аграрні суб'єкти мають чітко дотримуватися екологічних вимог щодо використання земель сільськогосподарського призначення та інших природних ресурсів, вплив на них має бути мінімальним, а заподіяна шкода підлягає відшкодуванню. Аграрними суб'єктами повинні вживатися заходи щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану довкілля у виробництві сільськогосподарської продукції. додержання принципу екологізації аграрних відносин є особливо важливим у виробництві сільськогосподарської продукції для окремих категорій населення (наприклад, дітей), а також у виробництві органічної сільськогосподарської продукції та для розвитку органічного сільського господарства в Україні загалом [13, с. 124].

Ми також поділяємо вищенаведену думку В. Уркевича.

Іншої позиції дотримується Н. Кравець, яка вважає вищевказаний принцип принципом екологізації аграрного виробництва, а не аграрних відносин. На думку автора, аграрні відносини є категорією більш широкою, не всі вони зводяться до аграрного виробництва [11; 12].

Дещо подібної думки дотримується дослідниця О. Настіна, котра стверджує про існування нового принципу аграрного права принципу екологізації виробничогосподарської діяльності сільськогосподарських підприємств [14, с. 109].

Ми вважаємо, що Н. Кравець та О. Настіна не повною мірою вказали на використання принципу екологізації в агропромисловому комплексі держави, оскільки аграрні правовідносини не закінчуються виробництвом продукції аграрної.

Аграрні правовідносини і надалі функціонують, оскільки частина сільськогосподарської продукції реалізується споживачам такої продукції (насамперед рослинної та тваринної як продукти харчування), а інша відправляється на переробку та як сировинна база використовується в інших галузях народного господарства України або експортується за кордон.

На таких стадіях також повинні дотримуватися екологічні нормативи, оскільки вони надзвичайно важливі для збереження здоров'я нації та навколишнього природного середовища.

Аналізуючи норми сучасного українського законодавства, помічаємо, що за аналогією із законодавством інших європейських держав в Україні відбувається «процес екологізації», відповідно до якого правові норми різних галузей права наповнюються «екологічним змістом». Це стосується норм, які застосовують аграрні суб'єкти у господарській діяльності на сільськогосподарських землях.

Розглядаючи праці науковців щодо питань екологізації в агропромисловому комплексі держави та чинне українське законодавство, на нашу думку, варто говорити про становлення нового комплексного міжгалузевого принципу аграрного права принципу екологізації.

Українські вчені, зокрема В. Єрмоленко, стверджують, що новим принципом аграрного права є принцип забезпечення інноваційного розвитку сільського господарства [5, с. 59-60]. Також науковці стверджують, що цей принцип «не одержав належного впровадження» в систему чинного аграрного законодавства.

Однак ми не підтримуємо вищевказану позицію, оскільки протягом останніх років швидкими темпами поширюється діджиталізація українського суспільства, в т. ч. різноманітні державні електронні послуги.

Цьому сприяє Концепція розвитку електронних послуг в Україні, згідно з якою забезпечується впровадження надання пріоритетних послуг в електронній формі.

Термін «діджиталізація» має англійське коріння та походить від слова «digitalization» «оцифровування». Діджиталізація світового ринку продовольства дійшла також і до України. Цьому процесу також сприяло поширення небезпечної хвороби коронавірусу COVID 19 як у світі, так і в Україні.

Процеси автоматизації сільськогосподарського виробництва вже давно впроваджені як у виробничу, так і в управлінську діяльність агропромислових підприємств, не тільки з вирощування, але й із перероблення та реалізація сільськогосподарської товарної продукції.

Відбулося розширення діджиталізації в АПК, насамперед це стосується логістичного бізнесу та ритейлу (розподілу продовольчих товарів). Аналізуючи статистичні дані мешканців розвинутих країн світу щодо придбання покупцями продуктів харчування за допомогою електронних гаджетів, Р. Сімонов доходить висновку про щорічне зростання їхньої кількості [1, с. 16-17].

Тому продаж аграрними товаровиробниками України безпосередньо вирощеної ними сільськогосподарської продукції, в т. ч. через роздрібні мережі, нині важко переоцінити.

Як свідчить практика, діджиталізація світового ринку продуктів харчування дедалі більше розвивається і в перспективі «приведе до виникнення постприродного світу, де застосовують цифрові технології», тобто до створення т. зв. «індустріальних ферм».

Діджиталізація стосується також процесів створення та припинення діяльності аграрних суб'єктів у частині їхньої реєстрації, подачі звітів до органів фіскальної служби та ін.

На нашу думку, відбувається ґенеза (створення) нового комплексного міжгалузевого принципу аграрного права принципу діджиталізації, який у своєму розвитку пройде шлях до визнання його основним принципом українського права. Вбачається, що у майбутньому він буде закріплений на законодавчому рівні.

Висновки

Принципи права відображають сучасні відносини в державі, а також прогресивні тенденції розвитку українського суспільства.

Принципи аграрного права основоположні ідеї, думки, засади, а також положення, які відображені у нормативних і законодавчих актах держави або випливають із їх змісту, правової доктрини, відображають закономірності й особливості аграрного права, що формуються під впливом об'єктивних суспільних відносин і потреб суспільства.

Принципи загалом, у т. ч. принципи аграрного права, перебувають у постійному русі, спричиненому змінами в суспільстві та державі, в зокрема щодо завдань, які ставляться перед агропромисловим комплексом.

Юридично закріпленими принципами пройняті основні правові норми та інститути аграрного права.

Значущість принципів аграрного права полягає у тому, що вони можуть застосовуватися як засіб подолання прогалин у аграрному праві.

Застосування принципів аграрного права в Україні повинно відбуватися з урахуванням багатьох чинників, серед яких важлива роль належить становленню та розвитку правової системи держави, що певним чином пов'язана не тільки з економікою, але й із політикою та мораллю.

В Україні відбувається становлення нових принципів аграрного права принципів екологізації та діджиталізації.

у перспективі вищевказані принципи екологізації та діджиталізації займуть чільне місце серед основних принципів права, втілених в українському законодавстві.

Принципи аграрного права як комплексної галузі права спонукають до створення нових прогресивних аграрних нормативно-правових актів, в т. ч. законодавчих.

аграрний правовий регулювання

Література

1. Ільєва Н.В. Принципи нотаріальної діяльності в Україні. Вісник Одеського національного університету НУ ім. І.І. Мечнікова. Правознавство. 2014. Вип. 1 (22). Т 19. С. 116-122.

2. Колодій А.М. Принципи права України : монографія. Київ : Юрінком Інтер, 1998. 206 с.

3. Погребняк С. Втілення принципів права в юридичних актах. Вісник Академії правових наук. 2006. № 2 (45). С. 21-32.

4. Гаєцька-Колотило Я.З., Ільків Н.В. Аграрне право України : навчальний посібник. Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2015. 548 с.

5. Аграрне право України : підручник / за заг. ред. В.М. Єрмоленка. Київ : Юрінком Інтер, 2010. 608 с.

6. Єрмоленко В.М. Нетрадиційні джерела сучасного аграрного права. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія «Право». 2012. Вип. 173. Ч. 3. С. 36-41.

7. Чабаненко М.М. Системно-функціональна характеристика принципів аграрного права. Науковий вісник Дніпропетровського університету внутрішніх справ. 2014. № 1. С. 124-130.

8. Чабаненко М.М. Поняття принципів аграрного права. Науковий вісник Дніпропетровського університету внутрішніх справ. 2013 № 4. С. 110-116.

9. Уркевич В.Ю. Теоретичні проблеми правового регулювання аграрних вілносин. Правове регулювання екологічних, аграрних та земельних відносин в Україні: сучасний стан і напрями вдосконалення : монографія / за ред. А.П. Гетьмана та В.Ю. Уркевича. Харків : Право, 2012. С. 105-153.

10. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: енциклопедичний курс : підручник. Харків : Еспада, 2006.

11. Кравець Н.В. До питання про правове закріплення принципу екологізації аграрного виробництва. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. 2013. Вип. 182. Ч. 2. С. 39-47.

12. Кравець Н.В. Щодо поняття та змісту принципу екологізації аграрного виробництва як принципу аграрного права. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2013. 6-1. Т 2. С. 127-130.

13. Правове регулювання екологічних, аграрних та земельних відносин в Україні: сучасний стан і напрямки вдосконалення : монографія / за ред. А.П. Гетьмана та В.Ю. Уркевича. Харків : Право, 2012. 448 с.

14. Настіна О.І. До проблеми екологізації аграрного прав. Аграрне право як галузь права, юридична наука і навчальна дисципліна : матер. Всеукр. круглого столу (25 травня 2012 р.) / за заг. ред. В.М. Єрмоленка, В.І. Курила, В.І. Семчика. Київ : Вид. центр НУБіП України, 2012 С. 108-111.

15. Сімонов РВ. Диджиталізація світового ринку продовольчих товарів. Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Вип. 4 (60). С. 15-20.

Размещено на Allbest.ru