Прийняття та вплив Орхуської Конвенції на доступ до екологічної інформації в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

Прийняття та вплив Орхуської конвенції на доступ до екологічної інформації в Україні

Г.М. Проскура, аспірантка

Київ, Україна

Анотація

Мета: у статті розкривається питання прийняття та впливу Орхуської Конвенції в контексті розвитку доступу до екологічної інформації. Методи дослідження: визначається перелік нормативно-правових актів та міжнародних договорів в даній сфері. Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові методи наукового пізнання, такі як комплексний та міждисциплінарний. Результати: визначаються основні передумови та потреби прийняття та впливу Орхуської Конвенції в контексті розвитку доступу до екологічної інформації. Робиться висновок, щодо впливу Орхуської Конвенції на доступ до екологічної інформації в Україні. Обговорення: проблеми національного та міжнародного законодавства та імплементації норм зарубіжного законодавства до норм вітчизняного законодавства у сфері доступу до екологічної інформації.

Ключові слова: екологічна інформація, захист навколишнього середовища, Орхуська Конвенція.

Аннотация

А.Н. Проскура

ПРИНЯТИЕ И ВЛИЯНИЕ ОРХУССКОЙ КОНВЕНЦИИ НА ДОСТУП К ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ ИНФОРМАЦИИ В УКРАИНЕ

Национальный авиационный университет Киев, Украина

Цель: в статье раскрывается вопрос принятия и влияния Орхусской Конвенции в контексте развития доступа к экологической информации. Методы исследования: определяется перечень нормативно-правовых актов и международных договоров в данной сфере. Методологическую основу исследования составляют общенаучные методы научного познания, такие как комплексный и междисциплинарный. Результаты: определяются основные предпосылки и потребности принятия и влияния Орхусской Конвенции в контексте развития доступа к экологической информации. Делается вывод, о влиянии Орхусской Конвенции доступ к экологической информации в Украине. Обсуждение: проблемы национального и международного законодательства и имплементации норм зарубежного законодательства к нормам отечественного законодательства в сфере доступа к экологической информаци.

Ключевые слова: экологическая информация, защита окружающей среды, Орхусская конвенция.

Abstract

Proskura

ACCEPTANCE AND IMPACT AARHUS CONVENTION ON ACCESS TO ENVIRONMENTAL INFORMATION IN UKRAINE

National Aviation University

Kyiv, Ukraine

Purpose: the article reveals the issue of adoption and influence of the Aarhus Convention in the context of the development of access to environmental information. Methods of research: the list of normative legal acts and international agreements in this field is determined. The methodological basis of the research comprise general scientific methods of scientific knowledge, such as integrated and interdisciplinary. Results: the main preconditions and requirements for the adoption and impact of the Aarhus Convention in the context of the development of access to environmental information are determined. Conclusion is made regarding the impact of the Aarhus Convention on access to environmental information in Ukraine. Discussion: problems of national and international legislation and implementation of norms of foreign legislation to the norms of domestic legislation in the field of access to environmental information.

Keywords: environmental information, environmental protection, Aarhus Convention.

Постановка проблеми та її актуальність

Доступ до екологічної інформації є актуальним питанням в усьому світі. Завдяки повному та своєчасному отриманню суспільством інформації про довкілля можливе забезпечення інших екологічних прав і обов'язків громадян, забезпечення принципів сталого розвитку, раціонального використання природних ресурсів та збереження природи для прийдешніх поколінь. Саме завдяки своїй нагальності багато років це питання займає очільне місце серед наукових досліджень світових вчених. Орху- ська Конвенція стала ключовим документом у світі з питань доступу до екологічної інформації. Пропонуємо розглянути передумови прийняття та вплив Орхуської Конвенції на доступ до екологічної інформації в Україні.

Аналіз досліджень і публікацій

Правовими аспектами доступу до екологічної інформації займалися такі українські вчені, як: В. І. Андрейцев, Г. І. Балюк, А. П. Гетьман, В. І. Гордєєв, І. І. Каракаш, Н. Р. Кобецька, В. В. Костицький, С. М. Кравченко, В. І. Куту-зов, М. В. Краснова, Н. Р. Малишева, А. А. Попов, Е. В. Позняк, І. В. Сухан, Ю. С. Шемшу- ченко, М. В. Шульга та інші.

Мета статті

Розглянути історичні передумови прийняття Орхуської Конвенції в світі, аспекти та вплив Конвенції на доступ до екологічної інформації в Україні та вплив неурядових гро- мадськиї організацій на прийняття рішень із доступу до екологічної інформації в Україні.

Виклад основного матеріалу

Із 1980-х років формується необхідність законодавчого закріплення права на екологічну інформацію. Суспільство визнає таку необхідність у сукупності з правом прийняття участі та рішень в подіях, що мають екологічне супільне значення. На наш погляд, однією із ключових подій остаточного закріплення права на екологічну інформації стає Чорнобильська аварія, що принесла величезну шкоду світовому суспільству. Однією із причин аварії стало те, що проектанти своєчасно не поінформували персонал про небезпеку конструкції реактора [1, 2].

Тому, на наш погляд, це стає поштовхом для стрімкого розвитку міжнародного законодавства в природоохоронній сфері, а також у сфері доступу до екологічної інформації. Перед світовою спільнотою стає нагальне питання закріплення права людини на доступ до екологічної інформації та, особливо, її ефективної реалізації.

7 червня 1990 року Радою ЄС була прийнята Директива «Про свободу доступу до інформації про навколишнє середовище» (90/313/ЄС), що на сьогодні вже не чинна. Ця директива була прийнята з метою забезпечення свободи доступу та поширення екологічної інформації, наявної у розпорядженні органів влади, а також з метою визначити межі доступності такої інформації [3].

Наступним кроком стало прийняття на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (1992, Ріо-де-Жанейро) «Декларації Ріо» - важливого документу, що містить генеральні принципи і зобов'язання із взаємодії держав у екологічній та економічній сферах, які сприяють екологічно сталому розвитку. Принцип 10 Декларації Ріо проголошує, що екологічні питання вирішуються найбільш ефективним чином за участі всіх зацікавлених громадян -- на відповідному рівні. На національному рівні кожна людина повинна мати відповідний доступ до інформації, що стосується довкілля, включаючи інформацію про небезпечні матеріали і діяльність у їхніх громадах, і можливість брати участь у процесах ухвалення рішень [4, ст. 19]. законодавство екологічний інформація владний

На початку 1990-х рр., внаслідок завершення холодної війни, розпочався європейський регіональний діалог з екологічних питань у рамках процесу під назвою «Довкілля для Європи». Із самого початку вимір цього процесу був пан'європейським. На другій зустрічі у м. Люцерна у 1993 р. було заликано до вироблення пропозицій від ЄЕК ООН щодо правових, регуляторних та адміністративних механізмів, щоб заохотити залучення громадян до екологічних питань, та щодо заходів, які б сприяли участі громадськості через тренінги та навчання [5, ст. 6].

Широке ж обговорення питання про доступ до екологічної інформації вперше відбулося на Конференції міністрів навколишнього середовища Європи в Софії в 1995 році. На ній були схвалені Керівні принципи щодо забезпечення доступу до екологічної інформації та участі громадськості в процесі прийняття рішень у сфері охорони навколишнього середовища (Софійські керівні принципи) [6, ст. 22]. Софійські керівні принципи окреслили низку заходів, які уряди повинні здійснити на національному рівні, щоб повніше залучити громадськість до екологічних питань.

І, в результаті кампанії екологічних громадських організацій, що розпочалась у 1994 році, яка стверджувала, що такі керівні принципи не є достатньо сильним інструментом, на зустрічі було вирішено розглянути розробку регіональної Конвенції про участь громадськості з належним залученням неурядових організацій. Таким чином, переговори щодо Конвенції, а також її прийняття відбувалися з великим впливом спільноти екологічних громадських організацій [5, ст. 6].

Отже, можемо зробити проміжний висновок, що в результаті тривалої пан'європейської дискусії було визнано необхідність участі громадян у прийнятті екологічно значимих рішень, а також доступу до екологічної інформації. Орхуська Конвенція була розроблена як рушійна та ключова угода на міжнародній арені.

Таким чином, Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, була підписана 25 червня 1998 р. в м. Орхус (Данія) [7].

Конвенція є юридично обов'язковою для тих держав, які вирішили стати її стороною. На даний момент вони всі є членами ЄЕК ООН, під егідою якої працює Конвенція, охоплюючи Європу, Центральну Азію та Північну Америку. Конвенція є відкритою для приєднання держав і з інших куточків світу. США і Канада, хоча вони є членами ЄЕК ООН, ніколи не демонстрували своєї зацікавленості в Конвенції. Три інших пан'європейських країни не залучені до Конвенції - Росія, Туреччина та Узбекистан, хоча вони брали активну участь у переговорах. Окрім цього, декілька держав, які спочатку підписали Конвенцію, ще не ратифікували її: Ірландія, Ісландія, Швейцарія, Ліхтенштейн і Монако [5, ст. 7].

Орхуська конвенція перебуває в рамках Європейської економічної комісії Організації Об'єднаних Націй (ЄЕК ООН) і, таким чином, повністю працює відповідно до правил ООН. Секретаріат Конвенції розміщений у штаб- квартирі ЄЕК ООН у м. Женева (Швейцарія). Як сторони, держави-члени повинні реалізовувати та застосовувати Конвенцію через національне законодавство і практичні заходи [5, ст. 4].

Нарада сторін - найвищий орган Орхуської конвенції, що приймає рішення, який засідає принаймні один раз на два чи три роки. Головна функція Наради - керувати і контролювати процес імплементації і подальшого розвитку Конвенції. Нарада сторін може розглядати і приймати поправки до Конвенції, а також готувати протоколи до Конвенції. Нарада сторін може створювати будь-які додаткові органи (експертна група, цільова група, робоча група та ін.), у випадку необхідності, а також вона затверджує робочий план (діяльність) для Конвенції, включаючи фінансові питання. Для кожної Наради сторін, сторонами готуються національні звіти про імплементацію, а також резюме звіту для оцінки прогресу в імплементації Конвенціїі висвітлення проблем і пошуку їх вирішень [5, ст. 15].

За змістом, Орхуська Конвенція базується на трьох основних елементах, що передбачені у статтях 4 - 9 Конвенції, а саме: доступ до екологічної інформації; участь громадськості в обговоренні та прийнятті рішень; доступ до правосуддя в екологічних справах. Цілком зрозуміло, що всі три розділи тісно пов'язані між собою. Статтею 9 Конвенції створені умови для активного включення однієї з трьох основних гілок влади - судової у вирішення екологічних проблем у суспільстві [8].

Особливістю Конвенції є те, що право на доступ до екологічної інформації -- це єдине право, яке Конвенція імперативно вимагає захищати в судовому порядку, незалежно від того, чи закріплюється воно на національному рівні [8]. Частиною 3 ст. 3 Конвенції встановлено, що кожна держава, яка є учасницею Конвенції, повинна сприяти екологічній освіті та підвищенню рівня інформованості громадськості з проблем довкілля, особливо щодо доступу до інформації, участі в процесі прийняття рішень та доступу до правосуддя з питань довкілля.

Також, в рамках виконання Орхуської Конвенції вирішуються дотичні проблеми та питання. Наприклад, враховуючи важливість належного інформаційного забезпечення судів з питань екологічних прав громадян, у серпні 2002 року 120 суддів із близько 60 країн на запрошення UNEP (Програми ООН з питань охорони довкілля) зібрались на Глобальному симпозіумі суддів у Йоханесбурзі, на якому було прийнято так звані Йоханесбурзькі принципи про роль права та стійкого розвитку (ст. 3 Орхуської Конвенції). Була висловлена презумпція про можливий тиск на суддів з боку органів виконавчої влади та бізнесових кіл, намагання схилити суддів при прийнятті рішень на бік комерційної вигоди (ст. 3 Ор- хуської Конвенції) [8]. Усвідомлюючи це, з ініціативи ООН у листопаді 2002 року були прийняті Бангалорські принципи поведінки суддів, які затверджені затим на 59-й сесії Комісії ООН з прав людини в Женеві в квітні 2003 року (ст. 3 Орху- ської Конвенції). Коротко ці принципи можна представити у вигляді шести показників суддівської поведінки: незалежність, об'єктивність, чесність, непідкупність, дотримання етичних норм, рівність, компетентність, старанність.

З огляду на викладене, Економічною та Соціальною Радою ООН розроблені програми з реалізації положень Орхуської конвенції в метою імплементації положень конвенції у національне законодавство, посилення участі громадськості в цих процесах, інформованості суспільства і, представників судової влади про норми Конвенції [8].

Окремим важливим питанням є проблема імплементації Орхуської Конвенції в Україні. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» від 6 липня 1999 року Конвенція була ратифікована Верховною Радою України. Сторони Конвенції зобов'язані вжити необхідних заходів з тим, щоб державні органи (на національному, регіональному або місцевому рівні) будуть сприяти досягненню цих прав, щоб стати ефективними [9].

Саме завдяки ратифікації Україною Конвенції були внесені зміни в Закони «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу», «Про місцеве самоврядування в Україні». Зміни стосувалися питань забезпечення участі громадськості в обговоренні та прийнятті рішень, доступу до правосуддя та до екологічної інформації. Так, зокрема, стаття 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» була викладена в новій редакції і містить деф і- ніцію поняття «екологічна інформація» у відповідності із приписами статті 2 Орхуської конвенції тощо [10].

Важливо вказати про вплив Конвенції на громадські організації. Через відсутність державної підтримки громадські організації в Україні не мали впливу [9, 10]. Прийняття Орху- ської Конвенції та її ратифікація вплинули на подальший розвиток екологічного руху. При майже повній відсутності державного заохочення, український громадський екологічний рух був підтриманий Орхуським Комітетом. Наприклад, 27 лютого 2013 р. громадська організація «Екологія. Право. Людина» (далі - ЕПЛ) подала у Комітет з дотримання Орхусь- кої Конвенції свою позицію щодо офіційного звіту України про дотримання Конвенції. Вл і- тку 2015 року відбулося два засідання Комітету з дотримання Орхуської Конвенції, присвячені огляду звернення EПЛ [11].

Таким чином, складається унікальна практика впливу громадських організацій на влдні структури на підставі норм міжнародних угод.

Проте, незважаючи на ратифікацію даної Конвенції в Україні склалася досить складна ситуація з реалізацією права доступу до екол о- гічної інформації. Така практика тільки набуває поширення. Таким чином, принципи доступу до інформації продовжують удосконалюватися, зокрема через зростання ризиків, пов'язаних з розвитком і гібридизацією новітніх технології [1]. На сьогодні, в Україні реалізація Конвенції відзначається формалізмом, декларативним характером, свідомим ускладненням структури та подекуди відвертою дезінформацією тощо [13].

Основна складність використання Орхуської конвенції полягає в тому, що хоча вона й дає широким колам громадськості можливість вирішувати екологічні питання й має силу закону, процедури застосування цих положень на практиці в національних законодавствах тільки-но почали розвиватися [14].

Висновки

Орхуська Конвенція і до сьогодні є основоположним міжнародним актом у сфері реалізації права доступу до екологічної інформації. Це угода, без якої сучасному еколого-правовому світу неможливо проіснувати. Завдяки Конвенції визначені пріоритети у вирішенні екологічних питань. Орхуська Конвенція надала громадськості важелі впливу на державні владні структури, що ще потребує вирішення і вдосконалення.

Література

1. Причини Чорнобильської аварії: що відомо через 30 років

2. Незабутнє: минуло 32 роки від Чорнобильської трагедії

3. Захист екологічних прав людини у праві

4. Європейського Союзу

5. Сурілова О. О. Порівняльне екологічне право: навч. посіб. / О. О. Сурілова. - О.: Фенікс, 2010. - 220 с.

6. Оргузька Конвенція: ваш путівник на шляху до екологічної демократії

7. Кутузов В. И. Доступ к экологической информации: правовые аспекты / В. И. Кутузов, А. А. Попов. - Брянск, 2004. -356 с.

8. Інформаційно-просвітницький Орхуський центр

9. Орхуська конвенція: історія та проблеми

10. питання застосування (до 10-річчя з дня ратифікації Орхуської конвенції Верховною Радою України)

11. Оргуська Конвенція

12. Орхуська конвенція: на шляху до еко- ноократії

13. МБО «Екологія-Право-Людина». Річний звіт - 2013, Львів

14. Лекція 1. Історія становлення інституту доступу до інформації у світі та міжнародні стандарти

15. Виконання Оргуської конвенції Україною - реальність чи знову фарс?

16. Оргуська конвенція

17. Prychyny Chornobyl's'koi' avarii': shho vidomo cherez 30 rokiv

18. Nezabutnje: mynulo 32 roky vid

19. Chornobyl's'koi' tragedii'

20. Zahyst ekologichnyh prav ljudyny u pravi

21. Jevropejs'kogo Sojuzu

22. Surilova O.O. Porivnjal'ne ekologichne pravo: navch. posib. / O. O. Surilova. - O.: Feniks, 2010. - 220 s.

23. Orguzka Konvencija: vash putivnyk na shljahu do ekologichnoi' demokratii'

24. Kutuzov V. EDostup k ekologicheskoj informacii: pravovye aspekty / V. Y. Kutuzov, A. Popov. - Brjansk, 2004.

25. Informacijno-prosvitnyc'kyj Orhus'kyj centr

26. Orhuska konvencija: istorija ta problemy pytannja zastosuvannja (do 10-richchja z dnja ratyfikacii' Orhus'koi' konvencii' Verhovnoju Radoju Ukrainy)

27. Orguska Konvencija

28. Orhuska konvencija: na shljahu do eko- nookratii'

29. MBO «Ekologija-Pravo-Ljudyna». Richnyj zvit - 2013, L'viv

30. Lekcija 1. Istorija stanovlennja instytutu dostupu do informacii' u sviti ta mizhnarodni standarty

31. Vykonannja Orgus'koi' konvencii' Ukrai'noju - real'nist' chy znovu fars?

32. Orguska konvencija

Размещено на Allbest.ru