Зупинення митного оформлення товарів чи предметів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, як захід забезпечення позову

Виклад основного матеріалу

Поняття забезпечення позову не є дискусійним у науці цивільного та господарського процесу.

Так, М.Й. Штефан наводить наступне визначення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення [1, с. 351].

С.Я. Фурса зазначає, що під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом [2, с. 500].

Забезпечення позову як створення можливості для майбутнього реального виконання рішення суду визначає В.І. Тертишніков [3, с. 115].

С.В. Васильєв вважає, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог [4, с. 223].

В.І. Горевий наводить наступне визначення забезпечення позову - засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюва- них законом інтересів юридичної або фізичної особи [5, с. 113].

Наведені визначення забезпечення позову в цілому не суперечать одне одному та дають можливість точно зрозуміти суть цього процесуального інституту.

Важливу роль відіграє цей інститут як інструмент охорони права інтелектуальної власності під час переміщення товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, через митний кордон України.

Так розділом XIV діючого Митного кодексу України «Сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України» передбачено дієвий та актуальний механізм захисту прав інтелектуальної власності, який передбачає, зокрема, призупинення органом доходів і зборів митного оформлення товарів на строк до 10 робочих днів, а в разі необхідності продовження цього строку на 10 робочих днів.

У разі, якщо протягом зазначених строків до органу доходів і зборів, що призупинив митне оформлення товарів, не буде подано ухвалу суду про заборону вчинення певних дій у справі про порушення прав інтелектуальної власності або відповідне рішення іншого уповноваженого державного органу, то за відсутності ознак порушення митних правил товари, щодо яких було прийнято рішення про призупинення митного оформлення, підлягають митному оформленню в установленому порядку (ст.399 МК України).

Як свідчить судова практика, такою ухвалою, яка є підставою для подальшого продовження строку зупинення митного оформлення товару, що містить об'єкти інтелектуальної власності, та може бути постановлена в такий стислий строк, є ухвала про забезпечення доказів або ухвала про забезпечення позову.

Постанова Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 17.10.2012 №12 (п. 8) передбачає, що з урахуванням змісту статті 399 Митного кодексу України господарський суд може вживати такий запобіжний захід, як заборона митному органові вчиняти дії щодо митного оформлення товару до розгляду по суті справи про порушення права інтелектуальної власності.

Така позиція Вищого господарського суду України знайшла своє відображення в судовій практиці. Так, наприклад, ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2017 по справі №911/513/17 [11] задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рібок Інтернешнл Лімітед» про вжиття запобіжних заходів. Накладено арешт на товар, поданий до митного оформлення за відповідною митною декларацією, витребувано у Київської митниці ДФС України зразки кожного найменування та артикулу товару, заборонено Київській митниці ДФС здійснювати митне оформлення певного товару, поданого до митного оформлення за відповідною митною декларацією до розгляду справи по суті.

В той же час згідно ст.43-2 ГПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017, запобіжні заходи включають:

1) витребування доказів;

2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав;

3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб [16].

Заборони вчиняти дії цей перелік запобіжних заходів не містить.

Тому, на наш погляд, враховуючи вичерпність визначених ГПК України запобіжних заходів [13, с. 57] вжиття судом заборони митному органові вчиняти дії щодо митного оформлення товару до розгляду про суті господарської справи не відповідало в повній мірі ані переліку заходів забезпечення доказів, встановленого ГПК, ані їх меті - забезпеченню збереження доказів, які можуть бути використані під час розгляду справи.

Згідно ст.67 ГПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В судовій практиці є розповсюдженими випадки щодо забезпечення позову шляхом заборони митниці здійснювати митне оформлення певного товару. митний суд захист інтелектуальний власність

Так ухвалою господарського суду Сумської області від 04.01.2016 по справі №903/1254/15 [8] вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони Сумській митниці ДФС України здійснювати митне оформлення певного товару на строк до прийняття судом рішення по даній справі.

Також ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.02.2016 по справі №908/497/16 [9] вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони Запорізькій митниці Державної фіскальної служби України здійснювати митне оформлення певного товару, поданого до митного оф о- рмлення за відповідною митною декларацією у митному режимі «імпорт».

Деякі суди поєднували декілька засобів забезпечення позову. Так ухвалою господарського суду Рівненської області від 12.04.2017 по справі №918/257/17 [10] вжито заходів до забезпечення позову, накладено арешт на певний товар за відповідною митною декларацією, заборонено Рівненській митниці ДФС України до вирішення спору по суті здійснювати митне оформлення товару, який був заявлений до митного оформлення та митного контролю за відповідною митною декларацією.

Таким чином, судами в якості забезпечення доказів або в якості забезпечення позову вживалися відповідні заходи як заборона органу доходів і зборів (митниці) здійснювати митне оформлення товару, накладення арешту на товар.

В цілому така практика відповідала наведеним положенням ст. 67 ГПК України, але не в повній мірі відповідала положенням Митного кодексу України, зокрема статті 399.

Накладення арешту на товар, щодо якого не завершено процедуру митного оформлення та який не випущений у вільний обіг, є проблематичним, оскільки це прямо не передбачено ані Митним кодексом України, ані Законом України «Про виконавче провадження» [17]. Положення Закону «Про виконавче провадження» необхідно брати до уваги, оскільки саме виконавець відповідно до цього Закону виконує ухвалу про накладення арешту на майно. Як зазначав І.М. Бенедисюк, така неузгодженість митного законодавства з ГПК України призводила до негативних наслідків [18, с. 72].

Аналогічна неузгодженість мала місце також щодо заходів забезпечення позову, передбачених Цивільним процесуальним кодексом. Його положення, а саме - стаття 152 передбачала наступні види забезпечення позову:

1) накладення арешту на майно або грошові кошти;

2) заборону вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншій особі. В разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову.

Хоча в цивільному процесі суд був наділений правом застосувати інші види забезпечення позову, які б відповідали обставинам справи, є сумнівним, що суди здійснювали зупинення митного оформлення товарів чи предметів. Тому неузгодженість норм ЦПК та МК України також призводила до негативних наслідків у сфері захисту прав інтелектуальної власності.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-УШ від 03.10.2017 [3] було викладено Господарський процесуальний та Цивільний процесуальний кодекси в нових редакціях.

Згідно п.8 ч.1 ст.137 ГПК України в новій редакції позов забезпечується зокрема зупиненням митного оформлення товарі чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності.

Зазначені зміни вже знайшли своє відображення у судовій практиці. Так ухвалою господарського суду м. Києва від 09.01.2018 по справі №910/292/18 [12] задоволено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, до набрання рішенням суду у даній справі законної сили зупинено митне оформлення певних товарів, заявлених до митного оформлення до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України згідно відповідної митної декларації, накладено арешт на цей товар.

Також змін зазнав й Цивільний процесуальний кодекс України. Так відповідно до п.8 ч.1 ст.150 ЦПК України в новій редакції позов забезпечується зокрема зупиненням митного оформлення товарів чи інших предметів.

Зупинення митного оформлення товарів чи інших предметів як вид забезпечення позову, з одного боку, створює можливості для майбутнього реального виконання позитивного для позивача рішення суду. З іншого - враховує особливості положень, передбачених ст.399 Митного кодексу України.