Система та динаміка функцій адміністративного судочинства під час розгляду спорів з надання адміністративних послуг

В.Р. Щавінський в одній із своїх наукових праць вказує, що під функціями адміністративної юстиції розуміються основні напрями діяльності (впливу, розвитку) адміністративної юстиції щодо суб'єктів суспільних відносин, але яких саме суб'єктів, не пояснює [7, с.132]. Отже, можна зробити висновок, що процесуальна функція - це напрям впливу на суспільні правовідносини у сфері публічної влади для досягнення бажаних суспільно корисних (позитивних) результатів шляхом реалізації судом та учасниками судового процесу процесуальних норм, встановлених КАС України, у відповідності з принципами та завданнями адміністративного судочинства.

З точки зору внутрішньої побудови системи права його функції поділяються на загально - правові, міжгалузеві, галузеві та окремих правових інститутів і норм права. Науковці також розмежовують функції матеріального та процесуального права, зокрема адміністративного права та адміністративного судочинства. Треба зауважити, що такий підхід стосовно адміністративного законодавства носить штучний характер, оскільки воно, як правило, поєднує в одному нормативному акті як матеріальні, так і процесуальні норми (наприклад Кодекс України про адміністративні правопорушення). адміністративний судочинство процесуальний

В нашому дослідженні буде йти мова про процесуальні функції адміністративного судочинства при розгляді спорів з надання адміністративних послуг. Предметом дослідження тут будуть виступати процесуальні галузеві функції та функції окремих процесуальних правових інститутів та норм. При цьому необхідно зробити декілька попередніх зауважень. По-перше, досліджуючи особливості реалізації

В даній статті будуть розглянуті процесуальні функції суду на основних стадіях судового процесу при розгляді спорів з надання адміністративних послуг. Від належного виконання судом своїх функцій залежить досягнення основної мети адміністративного правосуддя - справедливого вирішення публічно - правових спорів (правових конфліктів).

В юридичній літературі серед спеціально- юридичних функцій адміністративно-процесуального права звичайно виділяють регулятивну та охоронну функції (Гуржій ) [8, с.126]. Разом з тим існують точки зору, автори яких налічують більше функцій. Так, С.В. Ківалов виділяє дві основні функції адміністративного судочинства: охоронну і гарантуючу та дві

допоміжні: стимулюючу і контрольну [9, с.12-15]. Очевидно, що контрольна функція в більшій мірі властива адміністративному судочинству ніж іншим формам здійснення правосуддя. Р.В. Щавінський у вже цитованій вище роботі називає дев'ять функцій адміністративного судочинства: зовнішньо-контрольна, суспільно-державно збалансовуюча, людино центристська, продержавницька, правоохоронна, правовиховна, правотворча, наукова та правовідновлююча [7, с.132].

Автор даної статті поділяє думку тих науковців, які вважають, що адміністративне судочинству в цілому притаманні такі процесуальні функції як регулююча, охоронна та виховна (превентивна). Ці функції доцільно вважати основними. На різних стадіях адміністративного провадження в суді вони доповнюються іншими допоміжними функціями, які можна назвати додатковими. Основні процесуальні функції є незмінними в процесі судового розгляду справи в адміністративному суді і виражають саму суть правосуддя. Додаткові функції мають свою динаміку: вони доповнюють чи змінюють одна одну при розгляді судом спору, а деякі з них виникають або припиняють свою дію на певній стадії судового процесу. Тому перед тим як перейти до аналізу динаміки функцій адміністративного провадження, визначимося зі змістом поняття стадія судового процесу.

Треба зауважити, що в науці адміністративного судочинства існують різні підходи до вирішення питання щодо поділу його на стадії. Так, в одному з навчальних посібників проводиться умовний поділ провадження в адміністративному суді на п'ять основних складних за своїм змістом стадій, кожна з яких в свою чергу має свої, так би мовити, відносно самостійні етапи (при повному позовному провадженні). До них в посібнику віднесено: 1) порушення провадження в адміністративному суді; 2) розгляд адміністративної справи; 3) прийняття рішення; 4)перегляд судового рішення; 5) виконання рішення адміністративного суду [10, с.98]. До недоліків наведеної класифікації можна віднести те, що з першої стадії випадає підготовка судом справи до розгляду, включаючи попередній розгляд справи. Крім того. видається зайвим виділення в окрему стадію прийняття рішення, оскільки ця процесуальна дія входить до стадії розгляду справи по суті і є логічним завершальним етапом цієї стадії.

Отже, відповідно до структури діючого КАС України до основних стадій судового процесу логічно віднести наступні:1) відкриття та підготовка судом адміністративного провадження; 2) розгляд справи по суті; 3) перегляд судового рішення; 4) розгляд судом процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень. Можливий і більш узагальнений поділ судового процесу на три укрупнених стадії: на процесуальні дії, які вчиняються до відкриття провадження у справі, під час судового розгляду і перегляду справи, при вирішенні судом питань, пов'язаних з виконанням судових рішень. Але перевагу слід віддати першому варіанту поділу адміністративного провадження в суді на чотири стадії, що дозволяє більш детально розглянути реалізацію процесуальних функцій у їх динаміці.

На першій стадії судового процесу суд виконує контрольну, забезпечувальну та організаторську функції. Він перевіряє наявність підстав та дотримання формальних вимог щодо змісту та оформленню звернення до суду, визначає підсудність справи в порядку, передбаченому статтями КАС України, а також вживає заходів до забезпечення доказів при наявності відповідних підстав в порядку, передбаченому ст.114 КАС України , проводить підготовче провадження, в якому вирішує питання організації судового процесу в порядку. передбаченому статтями 173 - 183 КАС України. Крім того, до початку розгляду справи по суті суд виконує медіаційну функцію щодо урегулювання спору (ст.184 КАС України). На другій стадії судового процесу (розгляд справи по суті) суд виконує пізнавальну та оціночну функції, що полягають у з'ясуванні обставин справи та дослідженні доказів, надає їм правову оцінку, приймає і оголошує своє рішення. На цій вирішальній стадії судового процесу вирішується по суті правовий спір. На третій стадії судового процесу для діяльності всіх судів, що мають право переглядати судові рішення, характерні організаторська та ревізійна функції. І, нарешті, на четвертій завершальній стадії судового процесу суд виконує організаційну та контрольну функції, але вже щодо виконання судового рішення, для чого він наділений відповідними процесуальними повноваженнями. Ст. 144 КАС України наділяє суд правом застосовувати заходи процесуального примусу (попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, привід, штраф) за неправомірну поведінку під час розгляду справи з боку учасників процесу та інших осіб. В таких випадках є підстави говорити про те, що суд виконує каральну функцію з метою спонукати порушників до належного виконання процесуальних дій.

Висновки

Сказане вище щодо системи та динаміки функцій адміністративного судочинства справедливе і для розгляду спорів, пов'язаних з наданням адміністративних послуг. До особливостей розгляду таких спорів відноситься правило, за яким врегулювання спору за участі судді не допускається у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень (ст.264 КАС України). Проте таке обмеження не можна вважати виправданим. Навпаки, медіаційна функція суду потребує посилення. Урегулювання спору, примирення сторін за активної участі судді економить час, фінансові затрати сторін та держави і потребує подальшого розвитку відповідних норм КАС України, особливо тих, що регулюють вирішення спорів, пов'язаних з наданням адміністративних послуг.