Планування під час виявлення та розслідування злочинів, пов’язаних із одержанням неправомірної вигоди

The article is devoted to some aspects of planning when detecting and investigating offenses related to the obtaining of illegal benefits. General scientific theoretical thoughts on the planning process during the investigation of crimes were investigated. It has been established that the replication is one of the most important conditions for the planning process. The functions, inherent in the version, separated by scientists, are thoroughly investigated, namely: cognitive, prognostic and organizational. The typical situations of committing crimes connected with the obtaining of unlawful benefits and the principles of planning have been analyzed. The author's definition of planning for the detection and investigation of crimes related to the obtaining of unlawful benefits is proposed.

Key words: crime, obtaining unlawful benefits, planning, investigation.

Постановка проблеми. Однією з надважливих умов успішного проведення дій щодо виявлення та розслідування злочинів пов'язаних із одержанням неправомірної вигоди, є якісне та своєчасне їх планування, спрямоване на вирішення конкретних завдань. Така, позиція пояснюється тим, що проведення планування визначає ефективність дій з виявлення та розслідування злочинів, його певну цілеспрямованість та наступальність, забезпечуючи, з іншого боку, відповідну економію сил та засобів правоохоронного апарату без втрати ефективності таких дій.

Необхідність розроблення плану проведення дій з виявлення та розслідування злочинів пов'язаних із одержанням неправомірної вигоди, пов'язана зі складністю та відповідальністю заходів, спрямованих на вирішення поставлених завдань, та вимагає від практичного працівника відповідного правоохоронного підрозділу та його керівника здійснення відповідних організаторських функцій, які полягають у визначенні та вишукуванні необхідних заходів та залученні сил, проведенні індивідуалізації дій кожного з учасників цих заходів за умови пов'язування їх здійснення послідовністю за часом. У такому плані необхідно врахувати всі особливості організації і тактики виявлення та розслідування злочинів наведеної категорії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вже на самих початкових етапах становлення та розвитку науки криміналістики плануванню розслідування злочинів приділялась значна увага, оскільки планування та побудова слідчих версій визначалися науковцями тих років, як найбільш ефективний організації розслідування. Перші висновки про те, що планування є теоретичною основою розслідування з'являються вже у роботах В. І. Громова [1],С.А. Голунського [2], О.Н. Колісниченко[3] та інших. У подальшому теоретичні розробки щодо ролі та місця версій у судочинстві проводяться у роботах О.М. Васильєва [4], В.Е. Коновалової [5], О.М. Ларіна [6], І. М. Лузгіна [7], А.Р. Ратинова [8] та багатьох інших науковців та дослідників.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Здійснений нами ґрунтовний аналіз джерел, дозволяє дійти висновку, що недостатньо дослідженою залишається низка проблем щодо питань планування під час виявлення та розслідування злочинів, пов'язаних із одержанням неправомірної вигоди.

Мета статті. В основу дослідження покладено необхідність більш детального дослідження деяких аспектів планування під час виявлення та розслідування злочинів, пов'язаних із одержанням неправомірної вигоди.

Виклад основного матеріалу. У новому тлумачному словнику української мови термін "план" визначається, як "задум, проект, що передбачає хід, розвиток чого-небудь; текст, документів з викладом такого задуму, проекту" [9, с. 687]. Безпосередньо термін "план" походить від латинського слова "planum", що означає "площина, рівне місце". Спочатку означений термін використовували лише для позначення певного креслення (малюнку місцевості), яке б характеризувало певну її ділянку у певному масштабі площини. У подальшому у цього терміну з'явилась нова площина використання, обумовлена застосуванням щодо визначення та опису певних проектів, умовою реалізації яких є визначення системи взаємозв'язаних показників, розрахунків чи завдань. Планувати - це означає думати про майбутнє, а планування - це певні дії, описані для того, щоб їх було здійснено [10]. Як зазначає провідний американский экономист, основатель статистического исследования экономического роста и его источников Едвард Денісон "Майже будь- яку роботу, щоб її взагалі зробити, треба спланувати, принаймні неформально, на кілька хвилин наперед" [11]. На думку французького теоретика та засновника адміністративної (класичної) школи управління Анрі Файоль поняття "управляти" означає "дивитися вперед", що дає певне уявлення про те, якої ваги надають плануванню у світі бізнесу. У своїх роботах науковець зазначає, що навіть якщо передбачення і не є всім менеджментом, воно складає його важливу частину, а планування в організації - процес визначення цілей організації та прийняття рішень щодо шляхів їх досягнення [12].

За загально-науковою теоретичною думкою, зміст та сутність процесу планування полягає у пошуку відповідей на три основних питання: 1) де організація знаходиться у даний момент (її теперішній стан); 2) чого організація прагне досягти (куди вона прямує); 3) як організації потрапити звідти, де вона є, туди, куди вона прагне. Планування є первісною функцією управління, оскільки рішення, прийняті в процесі її реалізації, визначають подальший характер здійснення інших функцій управління. Сутність планування, як функції, полягає в обґрунтуванні певних цілей та шляхів їх досягнення на основі визначення комплексу завдань та робіт, а також визначення ефективних методів, ресурсів та способів, необхідних для виконання поставлених завдань, а також встановлення взаємозв'язку між ними. За своєю суттю, планування є основною ланкою та організаційним початком всього процесу реалізації поставлених цілей [13].

Подальший розвиток теорії планування розслідування простежується у роботах С.А. Голунського, а саме у підручнику "Криміналістика" 1938 року видання, у якому вперше було запропоновано принципи планування, загальні позиції яких й досі вважаються актуальними, а процес розслідування автор окреслює у вигляді чотирьох взаємозалежних стадій: а) висунення тих фактично обґрунтованих версій, якими може бути пояснено даний злочин; б) визначення по кожній із намічених версій кола тих питань, які треба з'ясувати, щоб цю версію перевірити; в) визначення кола слідчих дій, необхідних для уточнення цих питань; г) визначення строків виконання кожної з намічених слідчих дій [2, с. 334]. У подальшому, взаємозв'язок між плануванням та слідчими версіями визначають та досліджують багато науковців у більш пізніх роботах, наприклад, Б.М. Шавер та А.І. Вінберг у підручнику "Криміналістика", виданому в 1940 р. вказують на нерозривний зв'язок між плануванням та слідчими версіями [14, с. 76]; О.Н. Колісниченко у власному дослідженні, проведеному у 1975 році стверджує, що єдність процесу мислення у висловлюваних припущеннях та їх перевірка - це єдиний процес, який не можна поділити на дві частини [3, с. 165], Р.С. Бєлкін, у 1977 році аргументує положення про взаємозалежність планування та версії, зазнає, що розробка версій не виступає як самоціль, а є необхідною передумовою для організації діяльності щодо встановлення істини. У своєму дослідженні, автор визначає, що невизнання взаємозв'язку між теоріями планування та версіями призведе до того, що планування буде позбавлено свого підґрунтя, а версії будуть перетворені на сукупність прагматичних положень, а значить версія служить логічним обґрунтуванням змісту планування розслідування [15].

Узагальнюючи здобутки наведених вище науковців, можливо стверджувати, що версії визначаються як ідеально-розумові моделі процесу пізнання конкретних злочинів та виділяються їх функцій, кожна з яких має власну мету: аналітична, пізнавальна, прогностична і організаційна. Як підстава для формування версій визначається аналіз доказового вихідного матеріалу, який, у свою чергу, поділяється на декілька рівнів: обґрунтованого припущення (версії) та тільки якого-небудь окремого припущення.

Підкреслюючи місце та роль окремих версій у розслідуванні злочинів Р.С. Бєлкін наголошує, що "сукупність вихідних даних не має абсолютного значення, незалежно від того, для побудови якого припущення вони є вихідними. Межі сукупності визначаються рівнем побудованого на цих вихід-

них даних припущення. Якщо сукупність усіх узагалі даних, відомих до моменту висунення версії, назвати генеральною сукупністю, то в рамках останньої можна висунути сукупності, які об'єднують менше число даних. Побудовані на їх основі версії будуть належати до версії, яка охоплює генеральну сукупність, як частини до цілого" [15].

Поглиблюючи дослідження версій, науковцями виділяються такі функції, притаманні їм: пізнавальна, прогностична та організаційна.

Пізнавальна функція. Пізнавальна функція версії полягає у тому, що визначаючи певний напрямок розслідування, версія дає змогу обрати сукупність оперативно-пошукових та слідчих дій, достатніх для перевірки висунутих у версії припущень. На даному етапі важливою передумовою ефективності пізнавальної діяльності працівників правоохоронних органів є використання комплексів рекомендацій, визначених методикою розслідування найбільш оптимальними у ситуації, що склалась. Специфіка пізнання у правоохоронній діяльності значно звужує обсяги довільності у процесі висунення версій, оскільки напрацьованою роками науковою методикою розслідування певних категорій злочинів, окреслено найбільш вірогідні шляхи просунення у розслідуванні та оптимальні комплекси дій, щодо його проведення. Звернувшись до окремих оперативно-розшукових та слідчих дій, спрямованих на виявлення та розслідування отримання неправомірної вигоди, можливо чітко простежити пізнавальну роль у кожній з них, тому що ці дії, мають бути узгоджені з висунутою версією, підпорядковуватись їй, що, у свою чергу, забезпечить ефективність використання відповідних тактичних прийомів та забезпечить одержання оперативно-розшукової та доказової інформації, достатньої для вирішення поставлених перед правоохоронними органами завдань на відповідному етапі виявлення та розслідування злочинів означеної категорії. [5].

Прогностична функція версії. Сутність прогностичної функції версії полягає не тільки у передбаченні комплексу слідчих дій, що можуть сприяти виявленню доказів, а й передбаченні їх можливої доказової цінності. Таким чином, прогностична функція версії сприяє визначенню можливості існування тих чи інших об'єктів, слідів, документів, які можуть бути пов'язані з досліджуваною подією злочину [16, с. 28]. Наприклад, під час розслідування фактів отримання неправомірної вигоди за приватизацію будь-якого крупного майнового комплексу, слідчий заздалегідь має спрогнозувати у яких саме документах означений факт має знайти відображення, у яких документах буде відображено заниження вартості об'єкту приватизації, невідповідність його реальної та встановленої ціни, наявність суперечливих даних про проведення оцінки майна, встановлення вартості відновлення, будь-які відмови від визначеної раніш вартості та ін. Відповідно до характеру конкретного злочину, на підставі попереднього аналізу наявної доказової та оперативно-розшукової інформації, можливо оцінити та обрати ті його ознаки, які або повинні бути, або

можуть бути викриті, визначити можливі місця перебування певних слідів, документів чи об'єктів, які можливо використати у процесі виявлення та розкриття злочину означеної категорії.

Організаційна функція версії. Ще одною важливою функцією версії, тісно пов'язаною з плануванням діяльності з виявлення та розслідування злочинів, є організаційна функція, сутність якої полягає у визначенні певного напрямку такої діяльності, а значить й його подальшого планування. Як визначає Р.С. Бєлкін "Слідча версія становить основу планування", а "Версії визначають напрямок розслідування, є його організуючим началом і ядром планування дій слідчого". Тобто версія, яка не може охопити у повному обсязі усі аспекти організації розслідування, надає змогу зосередити увагу на певному напрямку розслідування та окреслити певне коло обставин, що необхідно буде встановити, а значить ця сторона версії і є її головною організуючою функцією, оскільки вона дозволяє реалізувати те, що було сформульовано у припущенні [15, с. 366].

Виходячи з точки зору, яку визначає організаційна функція версії, можливо поділити на два етапи: перший, на якому визначаються та формулюються обставини, що підлягають встановленню, та другий, який полягає у визначенні певної послідовності оперативно-розшукових та слідчих заходів, послідовність яких може згодом змінюватись у залежності від ситуації та певних обставин, а також від проміжних результатів тих чи інших проведених дій та заходів, як позитивних, так і негативних

[17] .

Оскільки висунення версій за конкретними видами злочинів, у тому числі і відносно злочинів, пов'язаних із одержанням неправомірної вигоди, зумовлено певними ситуаціями, які мають місце

[18] , слід біль детально визначити що саме розуміється під терміном ситуація у юридичній науці.

У теорії криміналістики під ситуацією, здебільшого, розуміють комплекс даних про подію злочину [19, с. 24]. Вчені криміналісти поняття "ситуація" завжди пов'язують з певним який, зокрема, передує порушенню кримінального провадження та періодом проведення розслідування. Період, що передує порушенню кримінального провадження за умови наявності ознак, які б свідчили про наявність злочину, визначається як кримінальна ситуація, яка являє собою певний комплекс даних, що вказують на наявність злочинного характеру події. У свою чергу, комплекс доказів, які характеризують стан проведення розслідування вже після порушення кримінального провадження, у криміналістичні літературі визначається як слідча ситуація [20, с. 86].

У теорії криміналістики та ОРД розробки з ти- пологізації ситуацій у правоохоронній діяльності проводились неодноразово, а результати досліджень у зазначених галузях вже сьогодні активно використовують для проведення розробок рекомендацій щодо визначення типових ситуацій та окреслення загальних орієнтирів проведення виявлення та розслідування злочинів певних категорій. Термін "типовий" у більшості словників інтерпретується, як "...той, що є зразком, взірцем, стандартом для низки явищ, випадків або відповідає певному зразку" та ".характерний або властивий певному типу явищ" [21]. В.М. Неживий сутність терміну "типовий" в ОРД визначає, як поширеність (розповсюдженість) якогось явища, що в практиці виконання оперативно-розшукових знань часто трапляється (повторюється), деякою мірою піддається формалізації та передбачає можливість прийняття типового рішення [22, с. 532-539], а Бєлік Л.С. типові ситуації пропонує розуміти, як обставини, що найбільш часто зустрічаються і які передбачають особливості методики їх вирішення. Поглиблюючи розробку наведеної тематики з точки зору дослідження злочинів, пов'язаних з отриманням неправомірної вигоди, на базі дослідження оперативно-розшукових справ Бєлік Л.С. пропонує визначити типові ситуації учинення злочинів, пов'язаних з одержанням неправомірної вигоди:

- Ситуація №1. Затримання злочинця під час одержання або надання неправомірної вигоди;

- Ситуація №2. Вчинення злочину за участю посередників;

- Ситуація №3. Вчинення злочину кількома учасниками з розподілом ролей.

Наведені ситуації стають джерелами версій, причому кримінальні ситуації, на відміну від слідчих, не забезпечують достатній рівень обґрунтованості висунутих версій. У свою чергу, слідча ситуація, яка є певним комплексом доказів на визначеному етапі розслідування, забезпечує створення передумови для висунення більш обґрунтованих версій.

Дослідження теоретичних проблем планування виявлення та розслідування злочинів надало змогу науковцям визначити теоретичну концепцію принципів планування. Вперше, ще у 1938 році минулого століття, принципи планування сформулював С.А. Голунський, який окреслив планування, як комплекс взаємозалежних стадій та заборонував таку їх структуру: перша стадія - висунення слідчих версій; друга - визначення по кожній із висунутих версій кола тих питань, які треба з'ясувати з метою перевірки версій; третя - перелік кола слідчих дій, необхідних для з'ясування намічених питань; четверта - визначення строків виконання кожної з передбачуваних слідчих дій. Безпосередньо до принципів планування розслідування науковець відносить:

1) при плануванні завжди варто виходити з оцінки політичного значення злочину й аналізу тієї соціально-політичної обстановки, у якій він був учинений;

2) план варто будувати так, щоб забезпечити швидкість збирання основного для даної справи доказового матеріалу;

3) план повинен передбачити збирання матеріалу, який давав би відповідь на запитання семи- членної римської формули;

4) усе розслідування може бути поділене на дві основні частини, які можна умовно назвати загальним і спеціальним розслідуванням (до і після пред'явлення конкретній особі обвинувачення) [2, с. 330332].

З подальшим розвитком теорії криміналістики та ОРД принципи планування були досліджені та сформульовані у різних видозмінених напрямках, проте головна їх ідея була збережена. Так, Л.А. Сергєєв до принципів планування відносить індивідуальність, конкретність, повноту, обґрунтованість, системність, реальність, оптимальність, своєчасність, динамічність, відповідність форми й змісту [23, с. 6]; І.М. Лузгін - принципи законності, науковості, конкретності [24, с. 5] ; А.І. Вінберг до числа таких принципів відносить індивідуальність, своєчасність, динамічність, найсуворіше дотримання законності із забезпеченням об'єктивності, всебічності, швидкості, ініціативності й активності розслідування [25, с. 22-25]; О.Н. Колісниченко у своїй кандидатській дисертації 1952 року, присвяченій дослідженню проблем планування розслідування до принципів планування відносить індивідуальність, обґрунтованість, динамічність [26].

Під принципом індивідуальності планування розуміється своєрідність та індивідуальність особливостей документування злочинних дій осіб в конкретних умовах місця і часу, з використанням наявних можливостей конкретних підрозділів відповідного правоохоронного органу. Під принципом своєчасності та безперервності планування, розуміють попереднє планування початкових оперативно-розшукових, слідчих та інших заходів. Під динамічністю планування розуміють його мобільність та ефективність з огляду на весь етап планування. Під конкретністю планування розуміється проведення конкретного аналізі ситуації, що виникла, та прогнозування на основі цього конкретних висновків щодо застосування обраних заходів та їх ймовірного результату. Під реальністю планування розуміють своєчасну та грамотну постановку оперативно-тактичних та слідчих завдань, а також доведення їх до виконання [27, с. 75].

Планування є особливо важливим у практиці виявлення та розслідування складних та багатоепізодних злочинів, злочинів, які вчиняються організованими злочинними групами, які ретельно маскуються та приховуються, які вчиняються за участю високопосадовців різних ланок державного управління та інших державних органів, до яких у більшості випадків, і відносяться злочини, пов'язані з одержанням неправомірної вигоди. [28] Планування таких злочинів часто поєднується з укладанням графічних схем, на яких послідовно та наочно відображаються усі відомі зв'язки злочинців, місця та умови вчинення злочинів, засоби їх приховування, схеми відмивання та легалізації отриманої неправомірної вигоди тощо. Укладання таких графічних схем дає змогу визначити та оцінити всю картину злочинної діяльності, визначити наявні прогалини та окреслити подальші необхідні шаги здобуття інформації та доказів. За даними, отриманими за результатами опитування практичних працівників правоохоронних органів, в обов'язки яких входить виконання дій з виявлення та розслідування злочинів, пов'язаних з отриманням неправомірної вигоди, майже завжди виявлення та розслідування злочинів означеної категорії супроводжується відповідним плануванням дій правоохоронців.

Виявлення та розслідування злочинів, пов'язаних з отриманням неправомірної вигоди ускладнюється тим, що зазвичай у правоохоронців у розпорядженні знаходиться невеликих обсяг доказової інформації, а велика кількість наявної інформації має певний припустимий характер, оскільки злочинці у бідь-який час можуть змінювати час та місце передачі неправомірної вигоди, засіб та склад учасників такої передачі, та іншим чином намагатись максимально приховати та замаскувати власні злочинні дії. Оскільки такі обставини можуть зруйнувати ретельно сплановану операції щодо документування фактів отримання неправомірної вигоди та затримання злочинців, під час складання планів суб'єкту планування слід прогнозувати такі змини, враховувати можливість їх вчинення та бути готовим до реагування на них. Планування та прогноз можливого розвитку ситуації щодо документування злочинних дій та затримання осіб, які отримують, надають неправомірну вигоду, чи є посередниками у цьому, має передбачати не тільки вірогідну тактику дій злочинців, але й ймовірні відхилення та зміни у неї, а також передбачати відповідні можливості перебудови дії правоохоронців щодо недопущення втрати доказів, потрапляння працівників правоохоронних органів у безвихідні та тактично скрутні чи не визначені становища, у яких злочинці зможуть знищити чи приховати сліди власної злочинної діяльності, зникнути з місця скоєння злочину, попередити співучасників та іншим чином негативно вплинути на кінцевий результат дій щодо документування їх злочинної діяльності.

Означена специфіка злочинів, пов'язаних з отриманням неправомірної вигоди, обумовлює важливість зберігання у таємниці всіх організаційних заходів під час планування розслідування та особливо викриття злочинів означеної категорії, оскільки будь-яке просочення подібної інформації може звести нанівець всі дії правоохоронців та надати можливість злочинцям вжити відповідних заходів щодо зруйнування усіх запланованих дій з їх викриття та притягнення до відповідальності. Зазначене відноситься не лише до можливості, у такому випадку, злочинцю уникнути затримання на місці вчинення злочину та приховати предмет отриманої неправомірної вигоди, але й дасть йому час та можливість приховати та знищити інші можливі сліди власної злочинної діяльності, наприклад відповідні документи, записи, речі, комп'ютерну інформацію тощо.

Окрім збереження і таємниці інформації, однією з важливих умов успішності та результативності планування виявлення та розслідування злочинів, пов'язаних з отриманням неправомірної вигоди, є забезпечення раптовості проведення оперативно-розшукових та слідчих дій, оскільки це дає змогу певним чином паралізувати опір злочинців під час їх затримання та, відповідно, забезпечує можливість правоохоронців більш ефективно та у більш повному обсязі провести фіксацію та збір доказової бази, здійснити якісно та у повному обсязі заплановані оперативно-розшукові та слідчі дії. Раптовість вчинення оперативно-розшукових та слідчих дій дає змогу правоохоронним органам вчинити значний психологічний вплив на злочинців, забезпечити певну дезорганізацію їх інтелектуальної діяльності, в частині тих їх дій та вчинків, щодо яких й провадяться означені оперативно-розшукові та слідчі дії, тобто значно підвищить кінцеву ефективність запланованих дій правоохоронців [29, с. 116].

Злочини, пов'язані з отриманням неправомірної вигоди, у сучасних умовах, як правило, представляють собою складні, багатоепізодні злочини, тому врахувати та якісно розмістити усі епізоди в одному конкретному плані буває досить складно, а іноді й недоцільно, оскільки такий план стає занадто громіздким та незручним. У цьому випадку слід складати плани по епізодах, що наддасть змогу більш ретельно та детально передбачити та врахувати усі можливі варіанти розвитку подій та відповідних дій правоохоронців. Таке складання планів по епізодам варто використовувати й у випадках, коли проводиться процес викриття чи розслідування злочинів, пов'язаних з одержанням неправомірної вигоди, в декількох пов'язаних між собою підприємствах та установах, за участю великої кількості підозрюваних осіб, посередників, посібників тощо. Такі окремі епізодні плани слід координувати за загальним напрямком виявлення та розслідування злочинів, означеної категорії, що має забезпечити максимальну ефективність проведення оперативно-розшукових та слідчих дій, необхідних для якісного та повного їх документування та притягнення винних осіб до відповідальності.

Під час підготовки плану щодо проведення конкретних оперативно-розшукових та слідчих дій при виявленні та розслідуванні злочинів, пов'язаних з одержанням неправомірної вигоди, особі, що його складає варто чітко уявляти собі механізм скоєння окремого конкретного злочину. Це наддасть йому змогу точно визначити всі обставини скоюваного злочину та забезпечить оптимальне використання наявних сил та засобів у відповідні часові ліміти.

Правильне та своєчасне використання можливостей негласного апарату та оперативно-технічних засобів дозволить не тільки виявити ознаки злочинів, пов'язаних з одержанням неправомірної вигоди та встановити усіх причетних до них осіб, а й якісно задокументувати їх злочинну діяльність, забезпечити ефективність та швидкість процесу розслідування таких злочинів.

Висновки і пропозиції

План виявлення та розслідування злочинів, пов'язаних із одержанням неправомірної вигоди - це структуроване керівне рішення, яке визначає конкретні поетапні заходи, спрямовані вирішення відповідних завдань, поставлених перед правоохоронними органами щодо протидії злочинам означеної категорії в частині їх виявлення та розслідування, які мають проводитись за умови додержання вимог діючого чинного законодавства та за своїм змістом відповідати конкретній обстановці, що склалася;

Планування виявлення та розслідування злочинів, пов'язаних із одержанням неправомірної вигоди - це процес визначення на основі тактичного моделювання відповідної структурованої системи оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, які мають що забезпечити оптимізацію процесу проведення таких дій з виявлення та розслідування злочинів, пов'язаних із одержанням неправомірної вигоди, забезпечити ефективне та якісне застосування наявних сил та засобів.

Список літератури