Основні положення Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю: уроки для України

Размещено на http://www.allbest.ru

ДВНЗ «Ужгородський національний університет», м. Ужгород, Україна

Основні положення Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю: уроки для України

Слабкий Г.О., Миронюк І.С., Кабацій Н.О., Левко Л.В., Бронь Ю.В.

Конвенція з прав інвалідів (з 2016 р. - осіб з інвалідністю) була прийнята в грудні 2006 року в штаб- квартирі ООН. Вона визначила зміну парадигми по відношенню до осіб з інвалідністю. Вона включає детальний розподіл категорій осіб з інвалідністю і підкреслює, що всі люди з любими формами інвалідності мають всі права людини і свободи. Конвенція визначає яким способом всі категорії прав мають застосовуватися до осіб з інвалідністю, визначає ті сфери, які необхідно адаптувати для того, щоб особи з інвалідністю могли успішно користуватися своїми правами, а також сфери, в яких порушувалися права осіб з інвалідністю та в яких треба посилити права осіб з інвалідністю. Конвенція не вводить нові права, а зосереджує увагу на тих правах, які регулярно порушуються по відношенню до осіб з інвалідністю.

Ключові слова: комплаєнс, психіатрична допомога, первинна ланка.

Основна частина

В Конвенції наводяться конкретні рекомендації з формування стратегій в сфері інвалідності на національному рівні. До них відноситься наступне:

1. Включення в громаду. Центральним елементом Конвенції є той факт, що особи з інвалідністю краще за все функціонують серед своєї громади і що вони можуть бути корисними своїй громаді. Цю позицію треба виконувати обов'язково.

2. Відхід від стереотипного мислення. Найкращій спосіб відходу від стереотипного мислення - це щоденне спілкування з особами з інвалідністю. Цьому можуть сприяти державні органи, громади, групи людей, які максимально уніфікованою і технічно простою. Адже, впроваджуватися буде не вузькими спеціалістами в галузі психіатрії та психотерапії, а медичними працівниками первинної ланки надання медичної допомоги.

3. Доступність. В Конвенції використовується системний підхід до поняття доступності. Поняття може відноситися до фізичної доступності окремих споруд та доступу до інформації з використанням системи читання та письма для сліпих або інших відповідних технічних засобів зв'яку.

4. Робота та працевлаштування. Особи з інвалідністю повинні мати можливість приймати участь у трудовій діяльності на рівні з іншими людьми. Конвенція рекомендує сприяння працевлаштуванню осіб з інвалідністю шляхом прийняття відповідних політичних рішень, які включають програми, заохочення та інші заходи, завдяки яким створюються робочі місця для осіб з інвалідністю. Важливим є збереження робочих місць для працівників, які стали особами з інвалідністю.

5. Складним є питання визначення поняття інвалідності. В Концепції говориться, що «інвалідність - це поняття яке постійно розвивається... вона являється результатом взаємодії, яка відбувається між людьми, які мають порушення здоров'я, і відносницькими та середовищними бар'єрами і яка заважає їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими».

6. Потреба в абілітації, реабілітації та підтримуючих програмах та послугах. Такі послуги мають бути всеохоплюючими, міжсекторальними та їх метою повинна бути незалежність та повноцінна участь осіб з інвалідністю в житті суспільства.

Висновки

Широке і масштабне впровадження деінституалізації психіатричної допомоги з використанням різних моделей організації психіатричної допомоги потребує впровадження комплексних етапних програм формування високого рівня мотивації до лікування та комплаєнсу у психіатричних пацієнтів. В іншому випадку медико-соціальна і економічна ефективність деінституалізованої системи психіатричної допомоги буде низька у зв'язку з високим рівнем рецидивів, які потребуватимуть госпіталізації і, в окремих випадках, інтенсивної терапії в спеціалізованих психіатричних закладах.

інвалід психіатричний допомога деінституалізація

Література

1. Незнанов Н.Г., Вид В.Д. Проблема комплаенса в клинической психиатрии. Психиатрия и психофармакология. 2004; 6 (11): 159-162.

2. Lin E.N., Von Korff M., Katon W. et al. The role of the primary care physician in patient's adherence to antidepressant therapy. Med. Care. 1995; 33:67-74.

3. Cramer J.A., Rosenheck R. Compliance with medication regimens for mental and physical disorders. Psychiatr. Serv. 1998; 49: 196-201.

4. Любов Е.Б., Бугрова Е.И. Несоблюдение режима внебольничной психофармакотерапии больными шизофренией клинико-социальные и экономические аспекты. Российский психиатрический журнал. 2007; 5: 65-70.

5. West J.C., Wilk J.E., Muszynski I.L. et al. Medication access and continuity: The experiences of dual-eligible psychiatric patients during the fi rst 4 months of the Medicare prescription dug benefit. Am. J. Psychiatry. 2007;164: 789-796.

6. Политика, планы и программы в области психического здоровья - обновленное издание. (Свод методических рекомендаций по вопросам политики и оказания услуг в области психического здоровья). ВОЗ. 2006:120.

7. Вайнгарен-Кремерс В. П. Некоторые аспекты организации психиатрической помощи в Нидерландах. Журнал невропатологии и психиатрии. 2012; 12 : 69-75.

8. Семенова И. В. Многоуровневая модель организации медицинской помощи лицам с психическими расстройствами. Российский психиатрический журнал. 2012; 2: 25-29.

9. Педак А.А. Деинституционализация, или концепция многоуровневой организации психиатрической помощи в Украине. Архив психиатрии.2014; 3(78): 19-21.

Размещено на Allbest.ru