Реалізація принципу незалежності адвокатської діяльності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Реалізація принципу незалежності адвокатської діяльності в Україні

Реализация принципа независимости адвокатской деятельности в Украине

Realization of the principle of independence of advocacy in Ukraine

Кротюк Єлизавета Василівна, студентка

Науковий керівник: Назаров Іван Володимирович

кандидат юридичних наук, професор кафедри адвокатури

Анотація

Ключові слова: адвокат, адвокатська діяльність, залежність адвокатської діяльності, правозахисний орган.

Аннотация

Ключевые слова: адвокат, адвокатская деятельность, зависимость адвокатской деятельности, правозащитный орган.

Summary

Key words: lawyer, advocacy, dependence of advocacy, human rights organization.

Постановка проблеми

Держава знаходиться на етапі формування нового правового обґрунтування діяльності адвокатури, яка є невід'ємним значимим інститутом правової системи.

У ст. 59 Конституції України зафіксовано волю народу, гарантовано кожному право на отримання правової допомоги. З прийняттям Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», держава істотно розширила офіційне визнання сфери дії адвокатури та її вихід за рамки судової системи, тим самим значно збільшивши її впливовість і значимість.

Разом з тим, багато питань функціонування цього правозахисного інституту залишається невирішеними. В Україні тривають дискусії з приводу визначення ролі та місця адвокатури у суспільстві, залишається дискусійним питання допустимості втручання держави у діяльність адвокатури, зміцнення гарантій її незалежності.

Аналіз останніх публікацій і досліджень

Питання правового статусу інституту адвокатури та його взаємовідносини з органами держаної влади тією чи іншою мірою розглядалися у роботах зарубіжних та вітчизняних науковців. Окремим аспектам цієї проблематики присвячували свої праці, зокрема: М. Антонович, Т. В. Варфоломеєва, Є. В. Васьковський, М.М В. Г. Гончаренко, С. В. Гончаренко, О. С. Деханов, А. В. Козьміних, О. Г. Яновська та інші вчені. Проте, більшість досліджень було проведено до прийняття Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» 2012 р., і досі багато питань є невирішеними та потребують наукового дослідження.

Вказане обумовлює актуальність даної праці та її мету -- дослідити сутність та міжнародно-правові стандарти принципу незалежності адвокатської діяльності, надати аналіз взаємовідносин адвокатури та державної влади з точки зору дотримання цього принципу в умовах побудови правової держави та громадянського суспільства.

Виклад основного матеріалу дослідження

Адвокатура в демократичному суспільстві функціонує як не підпорядкована державі, незалежна інституція, якій гарантований захист від будь-якого стороннього втручання. Про це свідчить публічно-правовий статус даного інституту, гарантування державою права на отримання правової допомоги фізичним і юридичним особам [8, с. 112-115].

Незалежність адвокатури є одним з головних принципів адвокатської діяльності. Отже, повинні не тільки існувати надійні механізми забезпечення цього принципу, а й беззастережне його дотримання [3, с. 99].

Принцип незалежності адвоката при здійсненні адвокатської діяльності закріплений як у національному законодавстві України (ст. 4 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ПАЕ), так і у численних міжнародно-правових актах тощо.

Преамбула Правил адвокатської етики в Україні визначає, що «Конституція України проголосила щонайважливішу соціальну функцію адвокатури -- забезпечення права на захист від обвинувачення та надання професійної правничої допомоги (правової допомоги). Адвокатура України -- недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури» [14].

Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Проте суттєву питому вагу в забезпеченні гарантій адвокатської діяльності займають й міжнародні документи. Адже відомо, що у статті 9 Конституції зазначається, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Слід нагадати, що до основних міжнародних актів, що визначають засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності, можна віднести наступні: Основні принципи, що стосуються ролі юристів (прийняті восьмим Конгресом ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками, Гавана, Куба, 27 серпня -- 7 вересня 1990 г.); Рекомендація R (2000) 21 Комітету Міністрів Ради Європи державам- членам про свободу здійснення професії адвоката (прийнята Комітетом Міністрів 25 жовтня 2000 року на 727-му засіданні заступників міністрів); Європейська Хартія засадничих принципів юридичної професії (Прийнята на Пленарному засіданні Ради адвокатури та юридичних асоціацій Європейського Союзу 48, Брюссель, 24 листопада 2006 р.); та ін. [3, с. 82].

Таким чином одним з факторів дотримання гарантій адвокатської діяльності є забезпечення відповідності положень національного законодавства з питань адвокатури та адвокатської діяльності вимогам міжнародних документів [8, с. 112-115].

В юридичній літературі висловлюються думки щодо існування принципу незалежності адвокатури. При цьому зазначається, що незалежність адвокатури складається з двох елементів: по-перше, з незалежності адвокатури та адвокатських об'єднань як організацій, що здійснюють адвокатську діяльність, а, по-друге, із незалежності самих адвокатів при здійсненні їх діяльності.

Принцип незалежності адвокатури розглядається окремими науковцями як єдиний, що містить у собі два структурних елементи. При цьому варто зазначити, що автори, які його визначають та характеризують [11, с. 121-122], здебільшого досліджують найперше незалежність адвокатури загалом і лише потім -- незалежність адвоката. Є й думки про існування принципу незалежності адвоката [10, с. 172], однак зміст дослідження цього принципу знову ж охоплює собою незалежність адвокатури [10, с. 114-135].

Визначальною є саме незалежність адвоката при здійсненні адвокатської діяльності, тобто функціональний принцип, а незалежність адвокатури є однією з організаційних засад, яку в аспекті незалежності адвоката при здійсненні адвокатської діяльності слід розглядати як гарантію забезпечення такої незалежності.

При цьому не варто розглядати загалом як самостійний принцип незалежність адвокатури, яка в силу системності принципів організації та діяльності адвокатури є гарантією принципу незалежності адвоката та проявляється у принципі корпоративного самоврядування в адвокатурі. Незалежність адвокатури є основою самоврядування в ній, органічною складовою цього самоврядування [6].

Сутність принципу незалежності адвоката при здійсненні адвокатської діяльності полягає в тому, що при наданні правової допомоги адвокат має бути позбавлений непередбачених законом обмежень, впливу, спонукань, тиску, погроз і будь-якого втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого суб'єкта або з будь-якої підстави, а прийняті адвокатом рішення не є наслідком впливу на адвоката з боку іншої особи, а приймаються для виконання професійних обов'язків адвоката, дотримання присяги адвоката та правил адвокатської етики [4].

У науці цілком правильно дослідження незалежності адвоката здійснюються в напрямку визначення переліку суб'єктів, від яких повинен бути незалежним адвокат. Так, К. М. Северин загалом вказує на незалежність адвоката від: 1) правоохоронних органів, від держави в цілому; 2) власних інтересів; 3) довірителя; 4) своїх ділових партнерів. Додатково до цих суб'єктів у науці, міжнародно-правових актах долучаються також такі суб'єкти, як влада і громадськість [2, с. 72], керівництво організаційних форм адвокатської діяльності (адвокатської фірми, колегії тощо) та професійної асоціації адвокатів [2, с. 73], об'єднання громадян (політичні партії, громадські організації) [3, с. 99]. Адвокат повинен бути незалежним і від інших суб'єктів права, наприклад, підприємств, установ, організацій, політичних партій, окремих фізичних осіб тощо.

Надзвичайно важливим та актуальним у світлі реалізації принципу незалежності адвокатської діяльності в Україні також є забезпечення та розвиток реальної свободи вираження поглядів. Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (далі -- Конвенція) вільне вираження поглядів -- свобода мати власну думку, отримувати й поширювати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Подібна норма є запорукою розбудови демократії, створення плюралістичного середовища в системі органів адвокатури [6].

Реалізація принципу незалежності професійної діяльності адвокатів безпосередньо пов'язана з дуалістичною природою інституту адвокатури в правовій державі: з одного боку, адвокат -- це необхідний елемент системи правосуддя, а з іншого, професійний консультант (радник) громадян та їх об'єднань. Цю подвійну функцію адвокат може виконувати тільки в тому випадку, якщо йому гарантована необхідна незалежність. Тільки ця незалежність може забезпечити адвокату можливість співвідносити і врівноважувати ці двосторонні інтереси і займати незалежну правову позицію [6].

Як відзначає Ю. Ф. Лубшев, адвокатура -- це юридично незалежна від держави професійна організація фахівців-правознавців, які в силу своїх поглядів, навичок, наявних знань взяли на себе обов'язок захищати права і свободи людини [20, с. 97].

25 листопада 2006 року CCBE одноголосно ухвалила «Хартію основних принципів європейської адвокатської професії». Хартія містить перелік з десяти принципів, спільних для всієї європейської адвокатської професії. В даному документі принцип «незалежність та свобода адвоката щодо ведення справи клієнта» тлумачиться так:

Адвокат потребує свободи -- політичної, економічної та інтелектуальної -- у реалізації своїх повноважень, консультуванні та представництві інтересів клієнта. Це означає, що адвокат має бути незалежним від держави та інших владних інтересів і не повинен допускати, щоб його незалежність була поставлена під загрозу у результаті згубного тиску з боку ділових партнерів.

Адвокат також має залишатися незалежним і від свого клієнта, якщо він хоче завоювати довіру третіх осіб та суду [9].

Саморегулювання професії має життєво важливе значення в підтримці незалежності практикуючого адвоката. Слід зазначити, що в суспільствах з нерозвиненою демократією адвокати зустрічають перешкоди у веденні справ своїх клієнтів та можуть навіть бути ув'язненими чи позбавленими життя у процесі здійснення своєї професійної діяльності.

Специфіка цілей і завдань адвокатури вимагає як необхідної умови належного здійснення адвокатської діяльності максимальної незалежності адвоката у виконанні своїх професійних прав і обов'язків, що передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність з надання професійної правничої (правової) допомоги, здійснення захисту або представництва клієнта, зокрема з боку державних органів, політичних партій, інших адвокатів тощо, а також від впливу своїх особистих інтересів [13].

З метою дотримання цього принципу в своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, бути мужнім і принциповим у виконанні своїх професійних обов'язків, відстоюванні професійних прав, гарантій адвокатської діяльності та їх ефективному використанні в інтересах клієнта.

Адвокат не повинен при виконанні доручення клієнта керуватися вказівками інших осіб.

незалежність адвокатський правовий

Висновки

Адвокатура в будь-якому цивілізованому суспільстві є єдиним професійним правозахисним інститутом, здатним в силу виконуваних нею функцій ефективно контролювати діяльність держави за допомогою виконання покладених на неї обов'язків -- захисту прав і свобод громадян. Взаємодія органів державної влади та інституту адвокатури повинна здійснюватися на основі об'єднання зусиль в умовах побудови правової держави та формування громадянського суспільства в Україні.

Незалежність адвокатури -- це стан балансу між інтересами цього інституту і держави, який відповідає вищої конституційної цінності -- забезпеченню прав людини. Ця незалежність може бути обмежена лише в інтересах забезпечення нормальної діяльності цієї інституції, у межах і на підставах, встановлених Законом.

Для досягнення поставленої мети необхідно, на мою думку, посилити відповідальність за втручання в діяльність адвоката як з боку органів влади, так і з боку приватних осіб на законодавчому рівні шляхом внесення змін і доповнень Кримінального кодексу України, щоб будь-яке посягання на незалежність адвоката було караним.

Література

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. та голов. ред. В. Бусел. -- Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун»,2006. 1728с.

2. Іваницький С. Принципи організації і діяльності прокуратури та адвокатури: зміст і співвідношення / С. Іва- ницький // Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2014. No 2. С. 52-59.

3. Сопільник Л. Загальні принципи діяльності адвокатів / Л. Сопільник, М. Микитюк, Р. Заяць // Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. 2010. Вип. 5. С. 98-104.

4. Судейко М. А. Аналіз принципів діяльності адвокатури [Електронний ресурс] / М. А. Судейко // Publishing house Education and Science s.r.o. -- URL: http://www.rusnauka.com/36_PWMN_2010/Pravo/75429.doc.htm

5. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства (Страсбург, жовтень 1988 р.). URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_343

6. Варфоломеєва Т. В. Проблеми української адвокатури / Т. В. Варфоломеєва // Адвокат. 2009. No 10.

7. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» // Відомості Верховної Ради. 2013. No 27.

8. Кузьміних А. В. Роль інституту адвокатури в реалізації правозахисної функції громадянського суспільства: дис.... канд. політ. наук / А. В. Кузьміних. -- Одеса. 220 с.

9. Шкребець Є. Ф. Принципи адміністративно-правового забезпечення діяльності адвокатури України [Електронний ресурс] / Є. Ф. Шкребець // Форум права. 2015. No 2. С. 192-197. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_ index.008. -- 218 с.

10. Калинюк С. С. Інститут адвокатури в механізмі реалізації права людини і громадянина на правову допомогу: конституційно-правовий аспект: дис.. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Калинюк Степан Степанович; Ужгород. нац. ун-т. Ужгород, 2015. 203 с.

11. Обловацька Н. О. Принципи організації та діяльності адвокатури в Україні та Росії / Н. О. Обловацька // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія No 18. Економіка і право: зб. наук. пр. Київ, 2010. Вип. 9. С. 120-126.

12. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року. URL: http://www. portal.rada.gov.ua

13. Хартія основоположних принципів діяльності європейських адвокатів від 24.11.2006 р. [Електронний ресурс] // Сайт Спілки адвокатів України. URL: http://cay.org.ua/ua/104/

14. Правила адвокатської етики. Постанова Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 17.11.2012 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0003418-12

Размещено на Allbest.ru