Захист особистих немайнових прав батьків та дітей: досвід Польщі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАХИСТ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ: ДОСВІД ПОЛЬЩІ

право немайновий батько польща

В.Д. Комісаренко,

Хмельницький університет управління та права імені Л. Юзькова

Стаття присвячена питанням дослідження законодавчого регулювання та практики здійснення і захисту особистих немайнових прав батьків та дітей у Польщі. Питання взаємних прав та обов'язків батьків та дітей у сучасній Польщі врегульовані положеннями Кодексу сім'ї та опіки (Kodeks rodzinny i opiekuncz). Наголошено, що збереження тривалих та міцних сімейних відносин сприяє передачі національної свідомості від покоління до покоління, та впливають на завершення формування політичної нації, збереження сім'ї як соціального інституту, зміцнення взаємної поваги між поколіннями. Здійснення немайнових прав батьків і дітей у частині взаємного спілкування, виховного впливу батьків та державних інституцій гарантує збереження самобутності та національної ідентичності шляхом передачі відповідних цінностей та звичаїв. Питання особистих немайнових прав батьків та дітей визначаються у Польщі на рівні норм, що детермінують зміст «батьківської влади». Із позицій правової ідеології польське законодавство демонструє органічний взаємозв'язок сучасного правового регулювання з традиційним підходом до побудови взаємних відносин у родині. Держава бере активну участь у здійсненні та захисті особистих немайнових прав батьків і дітей через різноманітні допоміжні інституції, такі як судовий куратор, сімейний асистент, установи соціально-психологічної допомоги. Також вартий уваги у сенсі перейняття польський досвід діяльності опікунського суду, функцію якого виконує суддя загального суду (районної ланки). Згадані інституції та діяльність суду створюють ефективний механізм правового впливу на процес здійснення та захисту особистих немайнових прав батьків та дітей, на якому варто акцентувати увагу.

Ключові слова: немайнові права, дитина, батьківська влада, опікунський суд, куратор, сімейний асистент, спілкування, виховання.

В.Д. Комисаренко. Защита личных неимущественных прав родителей и детей: опыт Польши

Статья посвящена вопросам исследования законодательного регулирования и практики осуществления и защиты личных неимущественных прав родителей и детей в Польше. Вопрос взаимных прав и обязанностей родителей и детей в современной Польше урегулированы положениями Кодекса семье и опеке (Kodeks rodzinny i opiekuncz). Вопрос личных неимущественных прав родителей и детей определяются в Польше на уровне норм, детерминирующих содержание «родительской власти». С позиций правовой идеологии польское законодательство демонстрирует органическую взаимосвязь современного правового регулирования с традиционным подходом к построению взаимных отношений в семье. Государство принимает активное участие в осуществлении и защите личных неимущественных прав родителей и детей через различные вспомогательные институты, такие как судебный куратор, семейный ассистент, учреждения социально-психологической помощи. Также, достоин внимания польский опыт деятельности опекунского суда, функцию которого выполняет судья общего суда. Упомянутые учреждения и деятельность суда создают эффективный механизм правового воздействия на процесс осуществления и защиты личных неимущественных прав родителей и детей,.

Ключевые слова: неимущественные права, ребенок, родительская власть, опекунский суд, куратор, семейный ассистент, общения, воспитания.

V. D. Komissarenko. Protection of personal non-property rights of parents and children: expirience of poland

The paper is dedicated to issues on research of legislative regulation and practice of implementation and protection ofpersonal non-property rights ofparents and children in Poland. Statements of mutual rights and responsibilities ofparents and children are regulated by Family and Guardianship Code (Kodeks rodzinny i opiekuncz) in modern Poland. There is emphasized, that maintaining long-lasting and strong family relationships contributes to transferring of national consciousness from generation to generation and influences to ending of forming of political nation, and saving of family as social institution, and strengthening mutual respect between generations. The realization of the non-property rights ofparents and children in terms of mutual communication, educational influence ofparents and state institutions guarantees the preservation of identity and national identity in the way of transmission of relevant values and customs. Issues of personal non-property rights ofparents and children are defined in Poland at the level of norms that determine the content of “parental authority ". From the standpoint of legal ideology, Polish legislation demonstrates the organic relationship between modern legal regulation and the traditional approach to building relationships in the family. The state takes active part in implementation and protection of personal non-property rights of parents and children with the help of different additional institutions such as court curator, family assistant, and institutions of social and psychological assistance. Polish experience of activities of guardian court, the function of which is performed by a judge of the general court (district level) is appropriate to adoption by Ukraine. These institutions and court's activities creates effective mechanism of legal influence on the process of realization and protection ofpersonal non-property rights of parents and children, to which is necessary to pay attention.

Key words: non-property rights, child, parental authority, guardian court, curator, family assistant, communication, education.

Постановка проблеми

Гарантування прав і свобод людини визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх закріплення та забезпечення є основним обов'язком держави. Загальновизнаною в світовій практиці є оцінка ефективності діяльності держави залежно від стану дотримання в країні особистих немайнових прав фізичної особи, зокрема особистих немайнових прав батьків та дітей. Отже, одним із пріоритетних напрямів розвитку українського законодавства є регулювання, охорона та захист названих прав. Збереження тривалих та міцних сімейних відносин сприяє передачі національної свідомості від покоління до покоління, впливає на завершення формування політичної нації. Усе це стає неможливим у випадку руйнації сім'ї як соціального інституту, зникнення взаємної поваги між поколіннями, штучне розділення батьків та дітей через систему нав'язаних «псевдоцінностей». Саме здійснення немайнових прав батьків та дітей у частині взаємного спілкування, виховного впливу батьків та державних інституцій гарантує збереження самобутності та національної ідентичності через передачу відповідних цінностей і звичаїв.

Метою статті є аналіз теоретичних та законодавчих конструкцій, пов'язаних із захистом особистих немайнових прав батьків та дітей за законодавством Польщі та можливості щодо використання такого досвіду в Україні.

Тривалий час можливості правової охорони та захисту немайнових прав батьків та дітей знаходили своє втілення лише у відшкодуванні моральної шкоди, і, відповідно, цивілістичні та сімейно-правові дослідження залишали інші можливі прояви взаємних прав та обов'язків у цій сфері без належної уваги. Лише останнім часом питання здійснення права на виховання, проживання у родині та особистого догляду знаходять своє відображення на рівні науково-теоретичних досліджень.

У цьому контексті корисною є практика сусідніх європейських держав, які ментально та історично є близькими для правової системи України. Серед них перш за все необхідно виділити Республіку Польща (далі - Польща). Після вступу Польщі до Європейського Союзу (далі - ЄС) 2004 року виникла потреба в реформуванні польського сімейного законодавства, а тому її досвід у цій частині є важливим для орієнтованої на вступ до ЄС України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням дослідження особистих немайнових прав батьків та дітей останнім часом було присвячено праці таких відомих вітчизняних науковців, як В. І. Борисової, В. А. Ватраса, М. М. Дякович, І. В. Жилінкової, О. М. Калітенко, Т. М. Кійко, Л.В. Красицької, Н. М. Крестовської, В. П. Мироненко, О. О. Пунди та інших.

Праці названих учених стали вагомим внеском у розвиток проблеми правового регулювання, здійснення та захисту особистих немайнових прав фізичної особи та ґрунтовним науковим фундаментом для проведення подальших наукових досліджень у цій галузі, важливим кроком на шляху вдосконалення законодавства та забезпечення повноцінної реалізації фізичною особою особистих немайнових прав, зокрема захисту особистих немайнових прав батьків та дітей.

Виклад основного матеріалу

Сучасне українське законодавство радикально розширило сферу правового впливу у частині регулювання благ нематеріального характеру як об'єктів цивільних прав. У ст. 177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до видів об'єктів цивільних прав було віднесено нематеріальні блага [7].

ЦК України також встановлює, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їхніх учасників (ч.1 ст.1 ЦК України) [7].

Сімейний кодекс України (далі - СК України) серед інших завдань виділяє визначення особистих немайнових та майнових прав і обов'язків подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів (ч.1 ст.1 СК України) [6].

Особистим немайновим правам і обов'язкам батьків та дітей присвячена глава 13 СК України. Проте одразу варто наголосити, що ні у СК України, ні в іншому нормативно-правовому акті не міститься визначення батьківських прав. Ураховуючи структуру цієї глави, слід зазначити, що батьківські права розглядаються в невід'ємному взаємозв'язку з батьківськими обов'язками. Більше того, більшість батьківських прав окремо не визначаються, а виводяться крізь призму обов'язків [6].

На відміну від СК України, польське законодавство не веде мову про особисті немайнові права батьків та дітей (зокрема, уникаючи такої категорії, як «батьківські права»). Натомість широке нормативне використання має категорія «батьківська влада» [1]. Зазначена категорія несе не лише правовий, але й морально-психологічний вплив на нормативне регулювання відносин між батьками та дітьми. При цьому наголосимо, що така влада носить характер не абсолютної (що є неможливим у сучасному суспільстві), а саме «відповідальної» влади.

Питання взаємних прав та обов'язків батьків та дітей у сучасній Польщі врегульовані положеннями сімейного кодексу - буквально Кодексу сім'ї та опіки (Kodeks rodzinny i opiekuncz). Йдеться про розділ 2 Кодексу сім'ї та опіки, що має назву «Батьківська влада» й відображає властивий для Польщі вплив традицій католицизму [1].

У ст. 92 Кодексу сім'ї та опіки наголошено, що до досягнення повноліття дитина залишається під владою батьків [1]. Батьківські повноваження включають, зокрема, обов'язок і право батьків піклуватися про особу та майно дитини і виховувати дитину, поважаючи її гідність та права. При цьому дитина, яка перебуває під владою батьків, повинна підкорятися своїм батькам і в питаннях, в яких вона може самостійно приймати рішення та робити волевиявлення, слухати думки та рекомендації батьків, що сформульовані для її блага. Одразу наголосимо, що подібних правових приписів бракує сучасному сімейному законодавству України. Таке формулювання підкреслює виняткову роль та значення батьків у житті дітей і демократичність побудови відносин між ними.

Важливим щодо формування змісту взаємних відносин між батьками та дітьми також є принцип, за яким батьківська влада повинна здійснюватися з орієнтуванням на найкраще забезпечення інтересів дитини та загальних соціальних інтересів. При цьому перш ніж приймати рішення у важливих питаннях, що стосуються особистості чи майна дитини, батьки мають вислухати дитину, якщо це дозволяють її розумовий розвиток, стан здоров'я та зрілість, і, відповідно, наскільки це можливо, врахувати її обґрунтовані побажання.

Батьківська влада розповсюджується на обох батьків. Положення ст. 93 Кодексу сім'ї та опіки вказують, що обоє батьків мають право на здійснення батьківської влади. При цьому є цікавим, що якщо цього вимагає найкраще задоволення інтересів дитини, суд у своєму рішенні, наприклад про встановлення батьківства дитини, може прийняти рішення про призупинення, обмеження або позбавлення батьківських повноважень одного або обох батьків. Якщо один із батьків помер або не має повної дієздатності, на іншого з батьків покладаються батьківські права. Те саме стосується випадків, коли одного з батьків було позбавлено батьківських прав або його батьківські права було припинені. Якщо жоден із батьків не є суб'єктом здійснення батьківської влади або батьки невідомі, встановлюється опіка над дитиною [1].

Здійснюючи особисті немайнові права, батьки виховують і керують дитиною, яка перебуває під їх владою. Вони зобов'язані піклуватися про фізичний та духовний розвиток дитини та належним чином готувати її до роботи на благо суспільства відповідно до природних задатків дитини.

Батьки, які не мають повної дієздатності, беруть участь у постійному догляді та вихованні дитини, якщо опікунським судом (іноді у перекладі вітчизняних науковців можна побачити «сімейним судом» [3]) не вирішено інше з огляду на найкращі інтереси дитини. У законодавстві Польщі широковживаний термін «опікунський суд» вживається у функціонально-процесуальному значенні і стосується районних судів.

Самостійної частини судової системи такий суд не становить, розглядаючи справи щодо встановлення опіки, спори між батьками та дітьми, надання медичної допомоги пацієнтам без їх згоди. Зауважимо, що опікунському суду також допомагають інші інституції, зокрема центр денної допомоги - спеціалізована установа, що діє здебільшого за дорученнями опікунських судів, а також прокуратури та поліції, звичайних судів та установ для неповнолітніх та сімейні асистенти [4, с. 50-51].

У ст. 100 Кодексу сім'ї та опіки наголошено, що опікунський суд та інші органи державної влади зобов'язані надавати допомогу батькам, якщо це необхідно для належного здійснення батьківських повноважень. Зокрема, кожен з батьків може звернутися до опікунського суду з проханням забрати дитину в неуповноваженої особи, а також звернутися до опікунського суду чи іншого компетентного державного органу з проханням про надання дитині прийомної сім'ї. У таких випадках опікунський суд або інші державні органи повідомляють органи підтримки сім'ї та системи патронатного виховання про необхідність надання сім'ї дитини відповідної допомоги [1].

Важливою гарантією забезпечення особистих немайнових прав дитини є закріплення принципу недопустимості фізичних тілесних покарань щодо дитини. Подібне положення відображене у ч. 7 ст. 150 СК України. В законодавстві Польщі також йдеться про те, що особи, які здійснюють батьківські повноваження та піклування або опіку над неповнолітніми, не можуть застосовувати тілесні покарання [6].

Окремий розділ 3 Кодексу сім'ї та опіки присвячено питанням підтримки контактів з дитиною. Відповідно до ст. 113 Кодексу сім'ї та опіки, незалежно від батьківських повноважень батьки та їхні діти мають право та обов'язок підтримувати контакт один з одним [1]. До контактів із дитиною належать, зокрема, перебування з дитиною (відвідування, зустрічі, вивезення дитини з місця постійного проживання), безпосереднє спілкування, ведення листування, використання інших засобів дистанційного спілкування, зокрема електронних засобів зв'язку. Якщо дитина перебуває (залишається) постійно з одним із батьків, батьки спільно визначають, як інший з батьків підтримує контакт з дитиною, враховуючи найкращі інтереси дитини та його розумні побажання. У разі розбіжностей питання вирішує суд. Положення цієї статті застосовуються, відповідно, якщо дитина не перебуває у жодного із батьків і опіку над нею здійснює опікун або коли дитина перебуває у прийомній сім'ї.

Якщо цього вимагають найкращі інтереси дитини, опікунський суд може обмежити контакти батьків з дитиною, зокрема: заборонити зустріч з дитиною; заборонити вивозити дитину з місця постійного проживання; дозволяти зустріч з дитиною лише в присутності іншого з батьків чи опікуна, судового куратора чи іншої особи, визначеної судом; обмежити контакти конкретними засобами дистанційного зв'язку; заборонити віддалене спілкування. У ситуації, коли підтримка контактів між батьками та дитиною серйозно загрожує або порушує добробут дитини, суд забороняє їх здійснення. Опікунський суд, приймаючи рішення про контакти з дитиною, може зобов'язати батьків здійснювати певні дії, спрямовані на формування належного стану взаємовідносин з дитиною, зокрема направити їх до установ чи спеціалістів, які займаються сімейною терапією, консультуванням чи наданням іншої відповідної допомоги сім'ї, вказуючи при цьому, як контролювати виконання виданих розпоряджень.

Важливою нормою, яка зазначає порядок здійснення спілкування з дитиною є положення, закріплені ст. 113-6 Кодексу сім'ї та опіки, що передбачає можливість розповсюдження зазначених вище правил на контакти між братами та сестрами, бабусями, дідусями, родичами по прямій лінії, а також іншими особами, якщо вони тривалий час доглядали за дитиною [1].

За сімейним законодавством Польщі кожен з батьків зобов'язаний та має право здійснювати батьківську владу, навіть якщо він і не проживає разом з дитиною. Однак батьки спільно вирішують основні питання дитини, а у разі розбіжностей між ними - питання вирішує опікунський суд.

Батьки є законними представниками дитини, яка залишається під їх батьківською владою. Якщо дитина залишається під батьківською владою обох батьків, кожен із них може виступати незалежно як законний представник дитини. Водночас жоден із батьків не може представляти дитину: 1) у юридичних операціях між різними дітьми членами сім'ї, що перебувають під їх батьківською владою; 2) у випадку укладення правочинів між дитиною та одним із батьків чи її подружжям, якщо угода не пов'язана з безоплатним внеском на користь дитини або якщо вона стосується засобів утримання та навчання дитини від іншого з батьків.

Важливою гарантією забезпечення захисту прав дитини є правило, відповідно до якого для дитини, яка перебуває під владою батьків, яку жоден із батьків не може представляти, суд призначає куратора (при цьому його необхідно відрізняти від «сімейного асистента»), який представляє дитину. Куратор, який представляє дитину під час провадження у суді чи іншому державному органі, надає у письмовій формі або за допомогою електронних засобів зв'язку одному з батьків дитини, який не бере участі у провадженні, на його прохання інформацію, необхідну для належного здійснення батьківських повноважень інформацію щодо перебігу цього провадження та заходів за умови, що це не заважає найкращим інтересам дитини.

Також куратор має право отримати від батьків інформацію про дитину, її стан здоров'я, сімейне становище та соціальне середовище в обсязі, необхідному для правильного представлення дитини. Якщо це дозволяють розумовий розвиток, здоров'я та зрілість дитини, куратор, який представляє дитину, встановлює контакт з дитиною та інформує батьків про вжиті дії, хід провадження та спосіб його завершення, а також наслідки вжитих дій для правового становища дитини. Спілкуючись із дитиною, куратор у зрозумілій та адаптованій формі ділиться інформацією з дитиною із урахуванням рівня її розвитку (наголосимо, що, як правило, питання, пов'язані з розглядом справ щодо дітей, розглядаються без участі дитини, але іноді за рішенням судді дитина, яка досягла тринадцятиріччя, може брати участь у справах, що стосуються її всиновлення, проблем між нею й батьками, конфліктів між дитиною й опікунами, які не є її біологічними батьками. Суддя може спитати й думку дитини, яка ще не досягла тринадцятиріччя, у справі, якщо вважатиме, що дитина усвідомлює своє становище і ситуацію в родині. У тому разі, коли слухається справа про встановлення місця проживання дитини й вирішується питання про її переїзд за кордон з одним із батьків, суддя має врахувати думку навіть шестирічної дитини про те, чи хоче вона залишитися у Польщі, чи залишити країну.

Куратор, що представляє дитину, зобов'язаний зберігати в таємниці обставини справи, про які він дізнався завдяки виконуваній діяльності, крім достовірної інформації про злочини, вчинені на шкоду дитині. Якщо опікуном, який представляє дитину, призначений адвокат або юрисконсульт, ця таємниця є професійною таємницею у значенні законодавства про адвокатуру або юрисконсультів (правових радників).

Питання винагороди куратору, що представляє дитину, та відшкодування витрат, понесених ним, вирішується судом або державним органом, який розглядав відповідну справу за участю дитини. Розмір винагороди куратора, призначеного представляти дитину в інших провадженнях, крім цивільного, та відшкодування понесених ним витрат визначається на підставі положень, що визначають розмір винагороди та відшкодування витрат куратора, призначеного стороною у цивільній справі.

Також у Польській практиці існує такий вид допомоги батькам під час здійснення їх прав, як «допомога сім'ї». За сприяння куратора (сімейного асистента) проблемній сім'ї може надаватися спеціалізована допомога щодо виховання дитини, ведення домашнього господарства та вирішення основних побутових проблем сім'ї. Така допомога реалізується за згодою проблемної сім'ї, яка сама визначає форму співпраці за «допомогою сім'ї» [2, с. 52].

Якщо цього вимагають найкращі інтереси дитини, суд може змінити рішення про батьківські повноваження та спосіб його здійснення, що міститься в рішенні про розірвання шлюбу, розлучення чи визнання шлюбу недійсним або у разі встановлення батьківства дитини. Якщо батьківська влада належить батькам, які перебувають у розлученні, опікунський суд може визначити спосіб її здійснення та підтримання контакту з дитиною з урахуванням інтересів дитини. Суд залишає батьківські повноваження обом батькам, якщо вони дадуть письмову згоду діяти відповідно до інтересів дитини, а так само щодо того, як будуть здійснювати свої батьківські повноваження та підтримувати контакт з дитиною. При цьому діє імперативна вимога, що братів і сестер слід виховувати разом, якщо тільки інтереси дитини не вимагають іншого рішення. За відсутності згоди обох батьків суд, враховуючи право дитини на виховання, приймає рішення про спосіб спільного здійснення батьківських повноважень та підтримання контакту з дитиною. Суд може довірити здійснення батьківської влади одному з батьків, обмежуючи батьківські повноваження іншого конкретними обов'язками та правами стосовно дитини, якщо це відповідає найкращим інтересам дитини.

Якщо інтереси дитини під загрозою, опікунський суд видає відповідні розпорядження, зокрема: зобов'язати батьків та неповнолітнього до конкретних проваджень (дій), зокрема до роботи з помічником сім'ї (asystentem rodziny), до проведення інших форм роботи з сім'єю, направлення неповнолітнього до закладу денного утримання (placowki wsparcia dziennego), зазначеного в положеннях про підтримку сім'ї та системи патронатного виховання, або направлення батьків до установи чи спеціаліста, що займається сімейною терапією, консультуванням або наданням іншої відповідної допомоги сім'ї, вказуючи при цьому спосіб здійснення контролю виконання виданих розпоряджень.

У цьому контексті ефективним нововведенням у Польщі є інститут сімейного асистента, основною метою якого є попередження необхідності вилучати дитину з проблемної сім'ї. Уже після року функціонування сімейних асистентів кількість вилучених дітей скоротилася з 91 тисячі 2011 року до 78 тис. 2012 року [4, с. 45]. Найважливішим завданням сімейного асистента є попередження серйозних конфліктів у сім'ї, які можуть спричинити позбавлення батьківських прав і потребу вилучати дитину з сім'ї. Для того щоб робота сімейного асистента мала серйозний ефект, під його опікою не може перебувати більше 20 нужденних сімей. Інститут сімейного асистента є вкрай важливим для профілактики і моніторингу проблеми соціальних сиріт у Польщі. Більшість проблемних сімей у цій країні має свого асистента, який надає допомогу не тільки батькам, але й дитині. 2012 року в Польщі діяло 2 019 сімейних асистентів, 695 з яких займалися сім'ями, до яких їх направили за рішенням суду [3].

Також суд може визначити, які повноваження батьків не можуть здійснювати без згоди суду, або встановити інші обмеження для батьків, постійний нагляд над процесом здійснення прав батьками та у разі необхідності направити неповнолітнього до організації чи установи, створеної для професійної підготовки, або до іншого закладу, що здійснює часткове піклування над дітьми.

Відповідно до ст. 110 Кодексу сім'ї та опіки у разі тимчасової перешкоди у здійсненні батьківських повноважень суд може постановити її зупинення. Законодавство визначає, що зупинення буде зняте, коли його причина відпаде. Водночас, якщо батьківська влада не може бути здійснена через постійну перешкоду або батьки зловживають батьківськими повноваженнями чи грубо нехтують своїми зобов'язаннями щодо дитини, суд може позбавити батьків батьківських повноважень (прав). Позбавлення батьківських повноважень (прав) також може мати місце стосовно одного з батьків.

Суд може позбавити батьків батьківських прав, якщо батьки постійно не цікавляться дитиною. У разі усунення причин, які є підставою для позбавлення батьківських повноважень, суд може відновити батьківські повноваження (права). Позбавлення батьківських повноважень (прав) або їх призупинення також може мати місце в рішенні про розірвання шлюбу, встановлення сепарації чи визнання шлюбу недійсним.

Висновок та перспективи подальших досліджень

Отже, наголосимо на таких принципових аспектах, пов'язаних із захистом особистих немайнових прав батьків та дітей за законодавством Польщі.

По-перше, питання особистих немайнових прав батьків та дітей визначаються у Польщі на рівні сімейного законодавства як норми, що визначають «батьківську владу». З позицій правової ідеології польське законодавство демонструє органічний взаємозв'язок сучасного правового регулювання з традиційним підходом до побудови взаємних відносин у родині.

По-друге, у разі здійсненні та захисту особистих немайнових прав батьків та дітей держава бере активну участь через різноманітні допоміжні інституції, якими є судовий куратор, сімейний асистент, установи соціально-психологічної допомоги.

По-третє, доцільно запозичити польський досвід діяльності опікунського суду, функцію якого виконує суддя загального суду (районної ланки).

Згадані інституції та діяльність суду створюють ефективний механізм правового впливу на процес здійснення та захисту особистих немайнових прав батьків та дітей, що заслуговує на увагу.

Список використаних джерел

1. Kodeks rodzinny i opiekunczy. ustawy z dnia 25 lutego 1964 r. URL: http://isap.sejm.gov. pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=wdu19640090059

2. Алешко А., Рудович А. Проблема сиротства и опыт ее решения в Австрии, Болгарии и Польше. Возможные уроки для Белоруссии / под ред. С. Навродского. Варшава, 2013. 60 с

3. Боднарчук О. І. Правове забезпечення системи опіки над дітьми-сиротами в Польші: досвід для України. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2016. № 2. С. 86-89.

4. Дії на захист дітей груп ризику: досвід Польщі, Німеччини та України / Проект фінансувався в рамках програми «Партнерство громадських ініціатив» Фондом імені Стефана Баторія, Фондом Роберта Боша та Фондом Польсько-Української Співпраці (ПАУСІ). 90 с.

5. Оніщук О. Поняття та особливості батьківських прав. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 10. URL: http://pgp-joumal.kiev.ua/archive/2019/10/6.pdf

6. Сімейний кодекс України: Закон України від 10 січня 2002 року № 2947-III / Верховна Рада України / База «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2947-14#Text

7. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року № 435-IV / Верховна Рада України / База «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/435-15#Text

References

1. Kodeks rodzinny i opiekunczy. ustawy z dnia 25 lutego 1964 r. URL: http://isap.sejm.gov. pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=wdu19640090059

2. Aleshko A. Problema syrotstva y opbit ee reshenyia v Avstiyy, Bolharyy y Polshe. Vozmozhnbie uroky dlia Belorussyy / A. Aleshko, A. Rudovych; pod red. S. Navrodskoho. Varshava, 2013. 60 s

3. Bodnarchuk O. I. Pravove zabezpechennia systemy opiky nad ditmy-syrotamy v Polshi: dosvid dlia Ukrainy. Aktualniproblemy vitchyznianoiyurysprudentsii. № 2/2016. S. 86-89.

4. Dii na zakhyst ditei hrup ryzyku: dosvid Polshchi, Nimechchyny ta Ukrainy / Proekt finansuvavsia v ramkakh prohramy «Partnerstvo hromadskykh initsiatyv» Fondom imeni Stefana Batoriia, Fondom Roberta Bosha ta Fondom Polsko-Ukrainskoi Spivpratsi (PAUSI). 90 s.

5. Onishchuk O. Poniattia ta osoblyvosti batkivskykh prav. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo. 2019. № 10. URL: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2019/10/6.pdf

6. Simeinyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 10 sichnia 2002 roku № 2947-III / Verkhovna Rada Ukrainy / Baza «Zakonodavstvo Ukrainy». URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2947-14#Text

7. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 16 sichnia 2003 roku № 435-IV / Verkhovna Rada Ukrainy / Baza «Zakonodavstvo Ukrainy». URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/435-15#Text

Размещено на Allbest.ru