Етапи становлення публічного управління та публічного адміністрування комунікативної діяльності громадського здоров’я в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

Південний міжрегіональний департамент Національної служби здоров'я України

Етапи становлення публічного управління та публічного адміністрування комунікативної діяльності громадського здоров'я в Україні

Самофалов Дмитро Олександрович кандидат медичних наук,

докторант кафедри гуманітарних та соціально-політичних наук,

заступник директора

Анотація

В статті розглянуті ключові поняття та етапи становленні публічного управління та публічного адміністрування комунікативної діяльності громадського здоров'я в України. Вивчені зміни в підходах до здоров'я людей в розрізі громадського здоров'я. Проведено аналіз останніх публікацій з питання розвитку комунікативної діяльності громадського здоров'я та публічного адміністрування та публічного управління цією діяльністю в Україні, та виявлено недостатність охвату питань розбудови комунікативної діяльності в громадському здоров'ї не дивлячись на те, що саме комунікація виступає наріжним каменем багатьох напрямків громадського здоров'я, та входить в перелік десяти основних оперативних функцій громадського здоров'я. Наданий огляд нормативно - правових актів, що встановлювали розбудову громадського здоров'я в Україні. Проведено аналіз запропонованої стратегії розбудови, та розвиток регіональних центрів громадського здоров'я. Визначені основні кроки на кожному з етапів розвитку громадського здоров'я в загалом та комунікативної діяльності. Визначена роль та обсяг роботи як держави так і недержавних громадських організацій в проведенні тренінгів, воркшопів та майстер класів з комунікації громадського здоров'я. Зазначено відсутність єдиної моделі та стратегії комунікації цього напрямку, яка б формувалася та керувалася безпосередньо урядовими організаціями, що досить часто приводить к провалу комунікацій, та відсутності позитивних результатів. Зазначено роль бакалаврських та магістерських програм в підготовці фахівців з громадського здоров'я та обсяг питань, які стосуються комунікаційної діяльності в цих програмах. Відповідно до світової практики тільки комплексний підхід до формування та реалізації багаторівневих комунікаційних стратегій і утручань може призвести до вдалих результатів, при наявності чітко визначеної стратегії впровадження комунікативної діяльності громадського здоров'я.

Ключові слова: публічне адміністрування, охорона здоров'я, комунікативна діяльність, комунікативні технології, комунікації в охороні здоров'я, комунікації в громадському здоров'ї, громадське здоров'я.

Abstract

Samofalov Dmytro Oleksandrovych PhD, Doctoral Candidate of the Humanitarian and Socio-Political Studies Department of the Odessa Regional Institute for Public Administration of the National Academy for Public Administration under the President of Ukraine, Deputy Director of the Southern Trans-regional Department of the National Health Service of Ukraine

STAGES OF FORMATION OF PUBLIC ADMINISTRATION AND PUBLIC ADMINISTRATION OF COMMUNICATIVE PUBLIC HEALTH IN UKRAINE

The article examines the key concepts and stages of the formation of public administration and public administration of communicative activities of public health in Ukraine. Changes in approaches to human health in terms of public health have been studied. The analysis of recent publications on the development of communicative activity of public health and public administration and public administration of this activity in Ukraine was carried out, and the lack of coverage of issues of development of communicative activity in public health was revealed, despite the fact that it is communication that acts as the cornerstone of many areas of public health, and includes in the list of ten main operational functions of public health. An overview of regulatory legal acts that established the development of public health in Ukraine is provided. The analysis of the proposed development strategy, and the development of regional centers of public health. The main steps at each stage of the development of public health in general and communication activities have been determined. The role and scope of work of both the state and non-governmental public organizations in conducting trainings, workshops and master classes on public health communication has been determined. The absence of a unified model and communication strategy for this direction, which was formed and guided directly by government organizations, often leads to a failure of communications and a lack of positive results. The role of bachelor's and master's programs in the training of public health specialists and the volume of issues related to communication activities in these programs are indicated. The role and scope of work of both the state and nongovernmental public organizations in conducting trainings, workshops and master classes on public health communication has been determined. The absence of a unified model and communication strategy for this direction, which was formed and guided directly by government organizations, often leads to a failure of communications and a lack of positive results. The role of bachelor's and master's programs in the training of public health specialists and the volume of issues related to communication activities in these programs are indicated.

Keywords: public administration, health care, communication activities, communication technologies, health care communications, public health communications, public health.

1. Постановка проблеми

Останні півстоліття дуже відчутні зміни в парадигмі підходів до людського здоров'я. Ще півстоліття назад держава визначаючи одним з провідних завдань держави - охорону здоров'я громадян створювала всі умови для агресивної патерналістичної медицини, в якій саме життя пацієнта визначалося найбільшою цінністю, а поняттям інтересів пацієнта та якості життя приділялося досить незначна увага. У більшості випадків медицина обирала інвазивний та агресивний підхід. Однак розвиток гуманістичної філософії призвів до того, що погляди на здоров'я поступово змінювались. І за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я (World Health Organization, WHO), здоров'я це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не лише відсутністю хвороби або недуги [1]. Тож підходи до збереження здоров'я змінилися та акцентами здорової людини тепер стали здоровий спосіб життя (спорт, фізична активність, здорове харчування, якісний сон), здоровий інформаційний простір (обмеження негативної інформації з оточуючого середовища), гарний соціальний стан (забезпечення потребами відповідно до піраміді Маслоу). Тож і фокус розбудови системи охорони здоров'я посунувся з активних медичних утручань до сфери громадського здоров'я (public health). Відповідно до визначення система громадського здоров'я це комплекс певних інструментів, підходів, процедур та заходів реалізованих державними та недержавними інституціями для зміцнення здоров'я громадян, попередження захворювань та збільшення активного довголіття шляхом заохочення до здорового способу життя за рахунок об'єднання зусиль усього суспільства.

Основними напрямками діяльності системи громадського захворювання є захист здоров'я, профілактика інфекційних та неінфекційних хвороб та зміцнення здоров'я. Однак для сталого функціонування системи громадського здоров'я необхідні надійна інформаційна система даних про здоров'я та фактори ризику, що на нього впливають, стале фінансування, управління, створення та розвиток фахівців, комунікація, адвокація та дослідження.

Багатьма науковцями признано, що комунікація державних органів влади, громадських організацій та безпосередньо громадян виступає основою сфери громадського здоров'я в демократичних країнах. Такі комунікації включають широкий спектр питань публічного управління так і публічного урядування [2].

В Сполучених штатах Америки питання комунікації в громадському здоров'я визнані на державному рівні, адже в Національну програму Healthy People 2010 включена глава щодо цього питання.

В той же час система громадського здоров'я значною мірою в комунікативній діяльності спирається на модель нового публічного менеджменту та гарного, або належного менеджменту, в основі яких лежить перенесення всієї відповідальності за результати комунікації на громадськість. Важливою складовою таких комунікацій виступає ідея активної участі населення у вирішенні всіх проблем держави, у тому числі, і відповідальність за власне здоров'я [3].

Відповідно до окреслених в 2012 році Європейським бюро ВООЗ десяти основних оперативних функцій громадського здоров'я дев'ятою визначено інформаційно роз'яснювальну діяльність та комунікацію з соціальною мобілізацією в інтересах здоров'я [4].

Враховуючи, що Україна тільки розпочинаю шлях розбудови громадського здоров'я і сьогодні в цій системі все ще спостерігається «первісний хаос», вкрай важливо з самого початку впроваджувати належні комунікації з включенням усіх зацікавлених сторін.

Мета статті. Вивчити та виокремити етапи розвитку комунікаційної діяльності громадського здоров'я в Україні. Провести оцінку стратегії комунікаційної діяльності громадського здоров'я в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останнім часом термін «громадське здоров'я» в українському науковому просторі зустрічається все частіше, що відповідає світовим тенденціям. Термін «Public health» декілька декад використовується зарубіжними дослідниками, та не дивлячись на деякі розбіжності щодо трактування цього терміну, в більшості випадків він відображає якісно новий погляд на охорону здоров'я. В Українському науковому просторі сам термін «Public health» має кілька варіантів перекладу з англійської.

Свій погляд на трактування терміну та на роль громадського здоров'я (Public health) з огляду зарубіжної практики наведені в наукових дослідженнях І.С. Миронюка, Г.О. Слабкого, О. О. Кюкало [5,6,7].

В українській науковій літературі загальна проблема комунікації між суспільством та державою досить детально розглянута багатьма українськими науковцями, зокрема такими, як Н. Драгомирецька, С. Штурхецький, та ін., в той же час сектор комунікативної діяльності в громадському здоров'ї розглянуто досить фрагментарно, та за невеликим виключенням статті сфокусовані на зарубіжному досвіді, і тільки незначною мірою торкається саме розвитку громадського здоров'я в Україні. Що стосується стану та розвитку громадського здоров'я в України, існує не дуже велика кількість робіт, і здебільшого вони не стосуються розвитку комунікативної діяльності, а фіксують наявний стан всієї системи [8,9]. В.В. Шафранский та Г.О. Слабкий вивчають підходи до створення системи громадського здоров'я в Україні відповідно до Концепції розвитку системи громадського здоров'я в Україні. Але не вказують як і якою мірою реалізуються пункти стратегії в подальшому [10].

К. С. Вострикова та В. М. Князевич в своїх роботах провели досить ретельний аналіз існуючих викликів, нормативно-правової бази як в Європі так і в Україні, визначають в своїх роботах концептуальні підходи до адміністрування в сфері громадського здоров'я [11,12].

Ф.Ф. Ринда вивчає актуальні питання становлення системи громадського здоров'я України, визначаючи основні проблемні питання також зазначає, що в Концепції розвитку системи громадського здоров'я в Україні та плані її реалізації не передбачені контрольні цифри, особливо в тих питаннях, що стосується розвитку та стратегії комунікативної діяльності в сфері громадського здоров'я.

Т. А. Занфірова та Я. Ф. Радиш вивчають загальні питання сфери громадського здоров'я роблять акцент на правовій, етичній та моральній складовій громадського здоров'я, зазначаючи соціального регулювання медичної діяльності та не відображаючи комунікативну складову громадського здоров'я.

К.О. Булавінова, О.З. Децик та З.О. Цихонь досить ретельно вивчають роль комунікативних стратегій, визначаючи деякі важливі точки розвитку комунікативної діяльності сфери громадського здоров'я в Україні [15].

Слід також зазначити наявність робіт, що вивчають вузькі питання комунікацій в громадському здоров'ї, так Лілія Клос вивчала комунікації соціальних працівників в межах громадського здоров'я, що є недостатнім для розуміння комунікативної діяльності в громадському здоров'ї, та не вивчає етапи того як розвивалось це навчання [16].

Кандзюба С., Деміхов О., вивчають роль інформаційно -комунікаційних технологій, які виступають важливою складовою розвитку громадського здоров'я в Україні. В аспектах боротьби з туберкулезом та ВІЛ інфекцією інформаційно - комунікативні технології відіграють дуже важливу, якщо не провідну роль [17 ].

Сьогодні все більше інтересу викликає роль соціальних мереж в комунікативній діяльності держави у впровадженні засад громадського здоров'я. Іващенко визначають, що за рахунок конструктивної співпраці суспільства та влади у соціальних мережах може бути мобілізовані соціальні ресурси для розв'язання суспільно значущих проблем громадського здоров'я у загальнодержавному масштабі, в той же час не визначаючи, коли саме та відповідно до якої концепції розвитку вперше були використані соціальні мережі, та яка стратегія подальшого розвитку цього сектора комунікативної діяльності.

Серед вітчизняних дослідників немає робіт в яких було б надано детальний аналіз етапів становлення комунікаційної діяльності в громадському здоров'я в Україні та проведена оцінка успішності такої діяльності.

Постановка завдання: Дослідити і узагальнити етапи розвитку комунікаційної діяльності громадського здоров'я в Україні, для оцінки структурності та логічності стратегії комунікаційної діяльності громадського здоров'я в Україні, та розробки та впровадження дієвої стратегії яка би визначала належні комунікації, як базис дієвої співпраці між усіма зацікавленими акторами у процесі.

2. Виклад основного матеріалу

Перший етап розвитку комунікативної діяльності та самої сфери громадського здоров'я в Україні ознаменувався приєднанням України, як члена ООН та підписанта угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергетики, до реалізації Цілей сталого розвитку через розробку відповідних національних стратегічних завдань, в тому числі у сфері громадського здоров'я. Окремою главою (Глава 22 «Громадське здоров'я») підписаної угоди, прописано зобов'язання України щодо впровадження заходів для захисту здоров'я людини як передумови сталого розвитку й економічного зростання.

Відповідно до світового досвіду для реалізації оперативних функцій громадського здоров'я визначених ВООЗ необхідно залучення інституцій не тільки системи охорони здоров'я, а й інших міністерств та відомств, органів місцевого самоврядування, громадських та пацієнтских організацій та широке включення самих громадян. Таким чином для реалізації концепції було створено відповідний орган, який визначає та координує зусилля в сфері громадського здоров'я - Державна установа «Центр громадського здоров'я МОЗ України» (ЦГЗ). Для функціонування ЦГЗ була прийнята низька нормативно -правових актів: Розпорядження Кабінету міністрів України (КМУ) №909 -р від 02.09.2015 «Питання міністерства охорони здоров'я» (дозволило Міністерству Охорони здоров'я (МОЗ) утворити таку державну установу (ДУ) в сфері свого управлення); Наказ МОЗ України від 18.09.2015 «Про утворення державної установи «Центр громадського здоров'я України». В 2016 році ДУ «ЦГЗ МОЗ» було затверджено національним членом Асоціації International Association of National Public Health Institutes, що означає офіційне міжнародне визнання інституції.

Відповідно до взятих обов'язків у листопаді 2016 р. Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію розвитку системи громадського здоров'я. А в 2017 році Розпорядженням КМУ було затверджено план заходів щодо реалізації Концепції розвитку системи громадського здоров'я. Таким чином почалася розбудова вертикалі управління системи громадського здоров'я в Україні.

Другий етап формування комунікативної діяльності розпочався з представлення реформи системи громадського здоров'я, Національний, регіональний та місцевий рівні, зробленого Віктором Ляшко в 2018 році. Модель системи громадського здоров'я запропонована в представленні включала в себе вплив директорату громадського здоров'я на ЦГЗ та взаємовплив на інші міністерства, в свою чергу ЦГЗ впливав на регіональні Центри громадського здоров'я, які повинні були об'єднати Центри Медичної статистики, Центри здоров'я, Центри моніторингу та оцінки виконання програмних заходів з протидії ВШ-інфекції УСШДу та туберкульозу (Центр МіО), Лабораторні центри МОЗ, та опосередковано ЦГЗ впливав на органи місцевого самоврядування, та територіальні підрозділи міністерств та органів виконавчої влади [18].

Визначені відповідні ролі, на Національному рівні основними завдання стали визначення пріоритетів громадського здоров'я, біобезпека, розробка та моніторинг державних програм, (причому основний акцент було зроблено на епіднагляді), реагування на надзвичайні ситуації національного значення, керування створення та розробка політик для впровадження регіональними ЦГЗ. Відповідно до зазначеної стратегії розпочали формування регіональні центри громадського здоров'я, одним з важливих завдань яких стала комунікація (адвокація) в інтересах громадського здоров'я. Таким чином в плані поставлено створення регіонального ЦГЗ в кожній області, адже ця установа повинна стати регіональним координатором заходів громадського здоров'я, та бути готовою гнучко реагувати як на виклики пов'язані з інфекційними, так і неінфекційними захворюваннями, а також розробка програм направлених на зміцнення, захист та збереження здоров'я населення. На сьогодні вже майже закінчено створення регіональних ЦГЗ. У 2018 році створено 8 обласних ЦГЗ -- у Волинській, Житомирській, Кіровоградській, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій областях та м. Київ, 2019 році 9 обласних ЦГЗ -- у Херсонській, Черкаській, Сумській, Івано-Франківській, Полтавській, Дніпропетровській, Київській, Луганській і Закарпатській, а в 2020 році ще 5 обласних ЦГЗ -- у Чернівецькій, Одеській, Миколаївській, Чернігівській і Харківській областях.

Важливою складовою роботи регіонального ЦГЗ є побудова партнерських стосунків на регіональному рівні з втілюючи реалізації мультисекторального підходу до громадського здоров'я, що включає в себе комунікативну діяльність як базовий компонент. Нажаль і до сьогодні немає чітких критеріїв та індикаторів ефективності діяльності цих місцевих ЦГЗ. Здебільшого їх комунікативна діяльність спрямована або на ситуативну проблему (вакцинація), або торкаючись значущих питань здоров'я (ВІЛ, вживання алкоголю, профілактика онкологічних захворювань) не враховує державні та місцеві програми інших установ, що існують паралельно.

Також на цьому етапі почалася активізація створення різних як ефективних так і не ефективних програм у сфері громадського здоров'я. Однак слід зазначити, що як успішність так і не успішність жодним чином не залежало від включення цих програм до державної стратегії комунікативної діяльності громадського здоров'я, частина програм відповідали світовим трендам (зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров'я населення, боротьба з зайвою вагою, онкопревенція), інші програми виступали як відповіді на гострі ситуації (програма імунопрофілакктики та захисту населення від інфекційних хвороб, яка показала незадовільні результати).

Початок третього етапу знаменувало розуміння недостатньої кількості фахівців в цій галузі та недостатнім розумінням комунікативних стратегій громадського здоров'я іншими медичними спеціалістами.

Досить довго в Україні були лише поодинокі фахівці із громадського здоров'я адже їх в незначній кількості випускав лише НУ «Києво -Могилянська академія», при чому навчання проводилося як магістерська програма «Менеджмент організацій і адміністрування (в охороні здоров'я)». Однак на третьому етапі важливим кроком стало створення бакалаврської програми по «громадському здоров'ю» які втілюються як на новостворених кафедрах громадського здоров'я (Ужгородський національний університет, НМАПО ім. П.Л. Щупика, тощо) так і на кафедрах соціальної медицини, організації охорони здоров'я та медичного правознавства (Івано-Франківський національний медичний університет). А також розширення магістерських програм для забезпечення потреб у здобутті комунікаційних та загальних компетенцій в громадському здоров'ї керівників закладів охорони здоров'я. Сьогодні продовжується робота щодо створення освітніх програм за спеціальністю «громадське здоров'я». Так фахівцями ДУ «ЦГЗ МОЗ» розроблено «Стандарт вищої освіти за цим напрямком для магістерського рівня», який був затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 12 грудня 2018 р. Слід визначити, що підготовка фахівців громадського здоров'я висуває підвищені вимоги до рівня їх знань та вмінь, особливо щодо вміння розробки комунікаційної стратегії того або іншого напрямку та суто самих комунікативних навичок.

Іншим напрямком цього етапу стала висока активізація різних тренінгів та шкіл з комунікації пов'язаної з питаннями громадського здоров'я. Однак, за твердженням К.О. Булавінової на сьогодні в Україні ця робота проводиться або на волонтерських засадах, або за кошти міжнародних організацій [15].

публічний управління громадський здоров'я

Висновки

Можна зазначити, що розпочавши рух у напрямку європейського бачення громадського здоров'я, підписання угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії, доєднання як члена ООН до цілей сталого розвитку Україна взяла курс на переорієнтацію від боротьби з інфекційними хворобами і жорсткого, іноді корупційного санітарного нагляду до нового підходу спрямованого на розвиток системи громадського здоров'я.

Напрямок розвитку на громадське здоров'я визначає перехід до загальноурядового підходу, який потребує від органів публічної влади діяти за межами своїх безпосередніх функцій, із залученням жорстких та м'яких навичок, заради досягнення мети покращення здоров'я, гнучкого та негайного реагування уряду на конкретні проблеми. Відповідно розпочалося розбудова та узгодженість політик з метою підвищення ефективності та результативності покращення здоров'я населення України. Публічне управління та адміністрування комунікативною діяльністю в громадському здоров'ї зосереджується не лише на політиці, а й на проектному підході. Такий підхід, який об'єднує уряд, визнає, що до уваги необхідно брати потреби здоров'я у всіх політиках, а також розбудова міжсекторальної співпраці в тих галузях, які явно впливають на здоров'я: охорона здоров'я, освіта, спорт, містобудування, довкілля, праця, соціально -економічний розвиток, так і в тих, які впливають опосередковано: енергетика, сільське господарство, транспорт, зв'язок, зайнятість, промисловість і торгівля, фінанси. Міжсекторальна політика в даному випадку означає «здоров'я у всіх політиках» та визначення збереження здоров'я населення пріоритетним в усіх напрямах діяльності публічного влади та приватного сектора.

Розбудова комунікаційної діяльності громадського здоров'я в Україні знаходиться на начальних стадіях, не зважаючи на наявність центрального органу (ДУ «ЦГЗ МОЗ») якій опікується питаннями громадського здоров'я та координацією всіх акторів задіяних в цьому процесі, та регіональних закладів ЦГЗ, на сьогодні не існує чіткої стратегії комунікативної діяльності громадського здоров'я з визначеним тайм лайном та відповідними критеріями та індикаторами якості. Що стосується місцевого рівня не дивлячись на наявність регіональних ЦГЗ, які підпорядковані обласним радам, в бюджетах навіть за наявності програм з громадського здоров'я розробку стратегії комунікаційної діяльності та саму комунікаційну діяльність громадського здоров'я кошти не передбачені. Однак реалізація програми громадського здоров'я потребує досить серйозного ресурсного забезпечення.

Другий етап розвитку громадського здоров'я, важливою частиною якого є створення регіональних ЦГЗ повністю відповідає сьогоденному тренду до підсилання місцевого самоврядування, отже враховуючи практичну реалізацію завдань з охорони здоров'я, яке постійно або тимчасово проживає на певній території: села, селища, міста, райони та області.

Таким чином органи місцевого самоврядування є ключовими стейкхолдерами створення умов для поліпшення здоров'я та благополуччя жителів громад, також враховуючи актуальність загальнодержавних (національних) проблемних питань. Місцева влада повинна якнайкраще розуміти, що умови, створенні для життя, праці і відпочинку, мають основне значення для їх здоров'я та добробуту.

Таким чином регіональні ЦГЗ створюють програми з урахуванням балансу між національними та регіональними інтересами громадського здоров'я, що має важливе значення для створення загальної системи планування стратегії, в тому числі і комунікативної, громадського здоров'я в Україні.

Важливо, що на другому етапі розвитку сфери громадського здоров'я формування компетенцій з комунікації серед медичних фахівців стало одним з обов'язкових складових вищої медичної освіти, та було внесена в програми як з громадського здоров'я так і з медицини. Крім того важливим питанням є розробка програм післядипломного навчання, особливо при підвищенні кваліфікації керівників закладів охорони здоров'я.

В Україні проводиться велика кількість різних шкіл, воркшопів та семінарів з комунікації громадського здоров'я, однак здебільшого ці заходи проводяться на волонтерських основах та за гроші міжнародних організацій, отже можуть бути не узгоджені між собою, та не відповідати загальному баченню Центру громадського здоров'я. Відповідно до світової практики тільки комплексний підхід до формування та реалізації багаторівневих комунікаційних стратегій і утручань може призвести до вдалих результатів, при наявності чітко визначеної стратегії впровадження комунікативної діяльності громадського здоров'я.

Перспективи подальших розвідок: Слід зазначити, що не дивлячись на те, що комунікативна діяльність виступає досить специфічним матеріалом вивчення, для аналізу її необхідно чітко згрупувати та розподілити різні підходи в різних країнах по категоріях. Необхідно провести аналіз та оцінку комунікативної діяльності громадського здоров'я в Україні та визначити ефективність наявних стратегії та моделі комунікативної діяльності. Провести порівняння ефективності комунікативної діяльності та комунікативних стратегій в громадському здоров'ї в останні роки. На підставі проведеного аналізу визначити ефективність наявної моделей комунікаційної діяльності громадського здоров'я; акцентувати увагу на можливостях використання та створення системи публічного адміністрування сфери громадського здоров'я в рамках наявної реформи, що відбувається в Україні.

Література

1. Устав (конституция) всемирной организации здравоохранения // World HealthOrganization. 2014. URL: https://apps.who.int/gb/bd/PDF/bd48/basic-documents-48th-edition-ru.pdf?ua=1#page=9. (звернення 23 жовтня 2020)

2. Lopez-Valcarcel, B. G. (2018). Prioritisation in Public Health: Aims, Methods, Problems and Practical Experiences. Prioritising Health Services or Muddling Through, 23.

3. Healthy people U.S. Department of Health and Human Services (2020). Healthy people 2020 objectives. US Department of Health and Human Services. URL: https:.health.gov/healthypeople (звернення 24 жовтня 2020).

4. 10 основных оперативных функций общественного здравоохранения // Европейське регіональне бюро ВООЗ. 2012. URL: https://www.euro.who.int/ru/health-topics/Health-systems/public-health-services/policy/the-10-essential-public-health-operations (звернення 21 жовтня 2020).

5. Кюкало О. О. Реформування системи охорони здоров'я України у контексті досвіду зарубіжних країн. 2020.

6. Слабкий Г. О., Миронюк В. І., Качала Л. О. Система громадського здоров'я: бачення Всесвітньої організації охорони здоров'я. Основні оперативні функції громадського здоров'я та їх зміст //Україна. Здоров'я нації. 2017. №. 3. С. 24-31.

7. Миронюк І. С., Слабкий Г. О., Шафранський В. В. До структури національної системи громадського здоров'я України //Вісник проблем біології і медицини. 2017. Т. 2. №. 3.

8. Драгомирецька Н. М. Комунікативна діяльність в державному управлінні: теоретико-методологічний аспект.дис. д. держ. упр.: спец. 2007. 25. 01.

9. Штурхецький С. В. Комунікативний потенціал місцевого самоврядування в Україні.

2011.

10. Миронюк І. С., Слабкий Г. О., Шафранський В. В. До структури національної системи громадського здоров'я України // Вісник проблем біології і медицини. 2017. №3.

11. Вострикова К. С. Публічне адміністрування в сфері охорони громадського здоровя в Україні умовах реалізації медичної реформи. 2020.

12. Князевич В. М., Авраменко П., Короленко В. В. Перспективи розвитку публічного управління у сфері громадського здоров'я України в умовах системних змін.Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. Серія: Державне управління. 2016. 1. С. 56-65.

13. Ринда Ф. Ф. Актуальні питання становлення системи громадського здоров'я в Україні //Економіка і право охорони здоров'я. 2018. С. 53.

14. Занфірова А., Радиш Я. Ф. Етико правові засади регулювання медичної діяльності в Україні (за матеріалами літературних джерел) : дис. Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення). Матеріали II Всеукраїнської науково практичної конференції 17-- 18.04. 2008, м. Львів, 2008.

15. К.О. Булавінова. Роль комунікаційних стратегій у системі громадського здоров'я України / К.О. Булавінова, О.З. Децик, З.О. Ціхонь. // Україна. Здоров'я нації. 2018. С. 6-10.

16. Клос Л., Назар Н. Соціальна робота у сфері громадського здоров'я (американський досвід).Педагогіка і психологія професійної освіти. 2016. 4. С. 200-209.

17. Кандзюба С. и др. Електронне урядування як пріоритетний напрям забезпечення публічної політики в сфері громадського здоров'я в Україні. Розвиток публічного управління в Україні. С.79.

18. Ляшко В. Представлення реформи системи громадського здоров'я. Національний, регіональний та місцевий рівні. URL: http:.healthreform.in.ua/wp-content/uploads/2018/03/5_Liashko_Public_health.pdf (Доступ 09 жовтня 2020).

References:

1. Ustav (konstitutsiya) vsemirnoy organizatsiizdravookhraneniya [Charter (constitution) of the world health organization]. (2014). apps.who.int. Retrieved from https://apps.who.int/gb/bd/PDF/bd48/basic-documents-48th-edition-ru.pdf?ua=1#page=9 [in Russian].

2. Lopez-Valcarcel, B.G. (2018). Prioritisation in PublicHealth: Aims, Methods, Problems and Practical Experiences. Prioritising Health Services or Muddling Through. (pp. 23-36). Springer Healthcare Iberica S.L. [in English].

3. Healthy people 2030. (2020). health.gov. Retrieved from https://health.gov/healthypeople [in English].

4. 10 osnovnykh operativnykh funktsiy obshchestvennogo zdravookhraneniya [10 main operational functions of public health]. (2012). www.euro.who.mt. Retrieved from

https://www.euro.who.int/ru/health-topics/Health-systems/public-health-services/policy/the-10- essential-public-health-operations [in Russian].

5. Kiukalo, O.O. (2020). Reformuvannia systemy okhorony zdorovia Ukrainy u konteksti dosvidu zarubizhnykh krain [Reforming the health care system of Ukraine in the context of the experience of foreign countries]. Extended abstract of master's thesis. Mykolaiv: ChNU im. Petra Mohyly [in Ukrainian].

6. Slabkyi, H.O., Myroniuk, V.I., Kachala, L.O. (2017). Systema hromadskoho zdorovia: bachennia Vsesvitnoi orhanizatsii okhorony zdorovia. Osnovni operatyvni funktsii hromadskoho zdorovia ta yikh zmist [Public health system: vision of the World Health Organization. Basic operational functions of public health and their content]. Ukraina. Zdorovia natsii - Ukraine. The health of the nation, 3, 24-31 [in Ukrainian].

7. Myroniuk, I.S., Slabkyi, H.O., Shafranskyi, V.V. (2017). Do struktury natsionalnoi systemy hromadskoho zdorovia Ukrainy [To the structure of the national system of public health of Ukraine]. Visnykproblem biolohii i medytsyny - Bulletin of problems biology and medicine, 2(3), 135142 [in Ukrainian].

8. Drahomyretska, N.M. (2007). Komunikatyvna diialnist v derzhavnomu upravlinni: teoretyko-metodolohichnyi aspect [Communicative activity in public administration: theoretical and methodological aspect]. Doctor's thesis. Kyiv: Natsionalna akademiia derzh. upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy [in Ukrainian].

9. Shturkhetskyi, S.V. (2011). Komunikatyvnyi potentsial mistsevoho samovriaduvannia v Ukraini [Communicative potential of local self-government in Ukraine]. Rivne [in Ukrainian].

10. Myroniuk, I.S., Slabkyi, H.O., Shafranskyi, V.V. (2017). Do struktury natsionalnoi systemy hromadskoho zdorovia Ukrainy [o the structure of the national public health system of Ukraine]. Visnykproblem biolohii i medytsyny - Bulletin of problems on biology and medicine, 3, 135142 [in Ukrainian].

11. Vostrykova, K.S. (2020). Publichne administruvannia v sferi okhorony hromadskoho zdorovia v Ukraini umovakh realizatsii medychnoi reform [Public administration in the field of public health in Ukraine in terms of medical reform].Master's thesis. Zaporizhzhia: ZNU [in Ukrainian].

12. Kniazevych, V.M., Avramenko, P., Korolenko, V.V. (2016). Perspektyvy rozvytku publichnoho upravlinnia u sferi hromadskoho zdorovia Ukrainy v umovakh systemnykh zmin [Prospects for the development of public administration in the field of public health of Ukraine in terms of systemic changes]. Visnyk Natsionalnoi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy. Seriia: Derzhavne upravlinnia - Bulletin of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine, 1, 56-65 [in Ukrainian].

13. Rynda, F.F. (2018). Aktualni pytannia stanovlennia systemy hromadskoho zdorovia v Ukraini [Current issues of public health in Ukraine]. Ekonomika i pravo okhorony zdorovia - Economics and law of health care, 2(8), 53-59 [in Ukrainian].

14. Zanfirova, A., Radysh, Ya.F. (2008). Etyko pravovi zasady rehuliuvannia medychnoi diialnosti v Ukraini (za materialamy literaturnykh dzherel) [Ethical and legal principles of regulation of medical activity in Ukraine (according to the materials of literary sources)]. Medychne pravo Ukrainy: pravovyi status patsiientiv v Ukraini ta yoho zakonodavche zabezpechennia (henezys, rozvytok, problemy i perspektyvy vdoskonalennia) - Medical law of Ukraine: legal status of patients in Ukraine and its legislative support (genesis, development, problems and prospects for improvement): Proceedings of the II All-Ukrainian scientific-practical conference. (pp. 124-128). Lviv [in Ukrainian].

15. Bulavinova, K.O., Detsyk, O.Z., Tsikhon, Z.O. (2018). Rol komunikatsiinykh stratehii u systemi hromadskoho zdorovia Ukrainy [The role of communication strategies in the system of public health of Ukraine]. Ukraina. Zdorovia natsii - Ukraine. The health of the nation, 3, 6-10 [in Ukrainian].

16. Klos, L., Nazar, N. (2016). Sotsialna robota u sferi hromadskoho zdorovia (amerykanskyi dosvid) [Social work in the field of public health (American experience)]. Pedahohika ipsykholohiia profesiinoi osvity - Pedagogy and psychology of vocational education, 4, 200-209 [in Ukrainian].

17. Kandziuba, S. (2020). Elektronne uriaduvannia yak priorytetnyi napriam zabezpechennia publichnoi polityky v sferi hromadskoho zdorovia v Ukraini [E-government as a priority of public policy in the field of public health in Ukraine]. Rozvytok publichnoho upravlinnia v Ukraini - Development of public administration in Ukraine, 7(12), 28-37 [in Ukrainian].

18. Liashko, V. (2018). Predstavlennia reformy systemy hromadskoho zdorovia. Natsionalnyi, rehionalnyi ta mistsevyi rivni [Presentation of public health system reform. National, regional and local levels]. healthreform.in.ua. Retrieved from http://healthreform.in.ua/wp- content/uploads/2018/03/5_Liashko_Public_health.pdf [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru