Запобігання та протидія домашньому насильству: механізми реалізації в сучасній Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЯ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ: МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

насильство домашній сімейний гендерний

Лопушинський Іван Петрович доктор наук з державного управління, професор, заслужений працівник освіти України, завідувач кафедри державного управління і місцевого самоврядування Херсонського національного технічного університету

Ковнір Олена Іванівна кандидат педагогічних наук, доцент, викладач англійської мови Херсонського морехідного коледжу рибної промисловості

Некряч Анастасія Іванівна доктор політичних наук, професор, професор кафедри гуманітарних і соціальних дисциплін Полтавського державного аграрного університету

Анотація

У пропонованій статті з позицій науки державного управління розглядаються механізми запобігання та протидії домашньому насильству з урахуванням позитивного світового та європейського досвіду його подолання. Проведено огляд негативних проявів сімейного насильства на території України та досліджуються заходи, що було здійснено для його подолання: як у межах ухвалення нового національного законодавства, так і у сфері його реалізації в практичній площині. З метою ефективного вдосконалення національної системи захисту та протидії насильству, авторами вивчаються результати вже впроваджених у нашій державі заходів, на основі яких відстежується певний прогрес та позитивні результати. Окрім того, авторами аналізуються причини негативної ситуації з ґендерно зумовленим насильством в Україні, серед яких насамперед звертається увага на національну консервативність, психологічні бар'єри, безробіття, тривалий карантин, викликаний коронавірусом. Крім того, у статті наголошується, що значну роль у запобіганні та протидії домашньому насильству відіграло створення та імплементація до законодавства України низки національних та міжнародних нормативно-правових актів, що стосувалися закріплення демократичних принципів суспільного життя, тендерної рівності, визначення поняття насильства, способів йому протидіяти та встановлювали покарання за його прояви. Також авторами закцентовано увагу на тому, що найбільш ефективними механізмами допомоги постраждалим від домашнього насильства та вартими до розвитку в Україні є активна пропаганда, насамперед проведення публічних акцій, тренінгів для жінок, круглих столів тощо; координація дій усіх зацікавлених у протидії домашньому насильству органів і громадськості; розбудова системи шелтерів (притулків, кризових центрів), що функціонують на різних рівнях, оскільки це місце, до якого жертва може звернутися негайно та отримати необхідну для неї допомогу.

Ключові слова: сім'я, насильство в сім'ї, причини насильства, механізми запобігання та протидії домашньому насильству.

Lopushynskyi Ivan Petrovych Doctor of Science in Public Administration, Professor, Honored Worker of Education of Ukraine, Head of the Department of Public Administration and Local Self-Government of Kherson National Technical University

Kovnir Olena Ivanivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, English teacher of Kherson Maritime College of Fishing Industr

Nekriach Anastasiia Ivanivna Doctor of Political Sciences, Professor, Professor of the Department of Humanities and Social Disciplines of Poltava State Agrarian University

PREVENTION AND COMBATING OF DOMESTIC VIOLENCE: MECHANISMS OF IMPLEMENTATION IN MODERN UKRAINE

Abstract

In the proposed article, from the standpoint of the science of public administration, the mechanisms of prevention and counteraction to domestic violence are considered, taking into account the positive world and European experience of overcoming it. The review of negative manifestations of domestic violence on the territory of Ukraine is carried out and the measures taken to overcome it are investigated: both within the framework of adoption of new national legislation and in the field of its implementation in practice. In order to effectively improve the national system of protection and combating violence, the authors study the results of measures already implemented in our country, on the basis of which some progress and positive results are monitored. In addition, the authors analyze the causes of the negative situation with gender-based violence in Ukraine, among which attention is paid to national conservatism, psychological barriers, unemployment, and long-term quarantine caused by the coronavirus. In addition, the article emphasizes that a significant role in preventing and combating domestic violence was played by the creation and implementation of a number of national and international legal acts concerning the consolidation of democratic principles of public life, gender equality, defining violence and ways to combat it, and established penalties for its manifestations. The authors also emphasize that the most effective mechanisms to help victims of domestic violence and worthy of development in Ukraine are active advocacy, especially public campaigns, trainings for women, round tables, etc.; coordination of actions of all bodies and the public interested in combating domestic violence; building a system of shelters (crisis centers) that operate at different levels, as this is a place where victims can go immediately and get the help they need.

Keywords: family, domestic violence, causes of violence, mechanisms to prevent and combat domestic violence.

Постановка проблеми

Сьогодні проблема домашнього насилля є досить поширеною у вимірі сучасного соціального простору, а також однією із найбільш поширених у світі форм порушення прав людини. Домашнє насилля вважається серйозною проблемою в кожній країні, де вивчається це питання. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» [1] подає таку дефеніцію цьому ганебному явищу. Так, домашнє насильство законодавець визначає як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) в родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь [1].

Відповідно до названого Закону «діяння визнається насильством лише тоді, коли воно порушує вимоги чинного законодавства і призводить чи може призводити до порушення конституційних прав і свобод члена сім'ї. Домашнє насильство може мати форму, як активних дій (нанесення побоїв, знищення майна тощо), так і бездіяльності, тобто пасивної поведінки особи, коли вона не вчиняє дій, які могла та повинна була вчинити, щоб запобігти настанню шкідливих наслідків (наприклад, ненадання допомоги члену сім'ї, який перебуває у небезпечному для життя становищі)» [1].

Реалізовуючи норми нового законодавства про протидію та запобіганню домашньому насильству та насильству за ознакою статі в Україні будується нова система боротьби з цим ганебним явищем. Водночас, за даними Міністерства соціальної політики України, загальнонаціональна статистика за 2019 рік свідчить, що шлях до подолання домашнього насильства та насильства за ознакою статі ще досить довгий Так, упродовж 2019 року в Україні зафіксовано (а скільки не зафіксовано - авт.) понад 130 тис звернень громадян з приводу домашнього насильства, що на 15 % більше порівняно з аналогічним періодом 2018 року, із них 88 % - від жінок, 10% - від чоловіків. Від дітей надійшло 1055 звернень [2]. Саме тому наразі нагальною проблемою в країні є формування «нульової толерантності» до насильства та готовності протидіяти його проявам.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Останнім часом до проблематики запобігання та протидії домашньому насильству, насамперед з позицій юридичної науки, зверталися Г. Попов (описує досвід Королівства Швеції щодо запобігання та протидії домашньому насильству) [3], У. Митник (розглядає кримінально-правову протидію домашньому насильству в окремих країнах Європейського Союзу) [4] , Н. Грідіна (висвітлює досвід Грузії та можливості його використання в Україні щодо протидії ґендерно обумовленому насильству) [5]. Проти в цих та інших наукових розвідках увага надається лише висвітленню світового та європейського досвіду щодо запобігання і протидії насильству і по суті не було відбито стан справ у цій галузі життєдіяльності та, що найголовніше, - отриманих позитивних результатів після ухвалення спеціального Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству (2017, набув чинності в січні 2019) [1], постанов Кабінету Міністрів України, скерованих на виконання Закону [8; 9; 12], Листа Міністерства освіти і науки України від 18 травня 2018 року за №1/11-5480, яким затверджено такий засадничий відомчий документ, як «Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству» [6].

Мета статті. Саме тому метою нашого дослідження й стало виокремлення основних напрямів реалізації положень нового національного законодавства та висвітлення механізмів запобігання і протидії домашньому насильству в сучасній Україні з урахуванням світового та європейського досвіду.

Викладення основного матеріалу

Як уже зазначалося, насильство в сім'ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.

Сучасні наукові виокремлюють такі причини, що призводять до домашнього насильства:

• соціальні (напруження, конфлікти, насильство в суспільстві; пропагування в засобах масової інформації насильства як моделі поведінки);

• економічні (матеріальні нестатки; відсутність гідних умов життя та одночасно - відсутність умов для працевлаштування і заробітку грошей; економічна залежність; безробіття);

• психологічні (стереотипи поведінки);

• педагогічні (відсутність культури поведінки - правової, моральної, громадянської, естетичної, економічної, трудової);

• соціально-педагогічні (відсутність усвідомленого батьківства, сімейних цінностей у суспільстві, позитивної моделі сімейного життя на засадах ґендерної рівності, сімейного виховання на основі прав дитини);

• правові (відношення до насильства як до внутрішньосімейної проблеми, а не як до негативного суспільного явища, до членів сім'ї - як до власності; недостатня правова свідомість);

• політичні (схильність до ґендерних стереотипів; недостатній пріоритет проблем сім'ї та ґендерної рівності; увага до материнства й дитинства, а не до сім'ї загалом; брак уваги до батьківства, чоловіків);

• соціально-медичні (відсутність репродуктивної культури в населення, відповідального батьківства, системи сімейних лікарів; алкоголізм, наркоманія, агресія тощо);

• фізіологічні та медичні (порушення гормонального фону, обміну речовин, швидкості реакцій; прийом збуджувальних лікарських препаратів; хвороби нервової системи тощо) [7].

Як відомо, захист сімей від жорстокості, попередження злочинів проти них є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить міждисциплінарний характер. До діяльності щодо припинення насильства в сім'ї мають залучатися працівники правоохоронної системи, органів опіки та піклування, представники соціальної та педагогічної спільнот, співробітники медичної і психологічної служб, представники громадянського суспільства, депутати місцевих рад та інші категорії зацікавлених осіб. Однак, найчастіше зусилля зі створення ефективної системи профілактики та припинення насильства в сім'ї, надання допомоги жертвам жорстокого поводження (як дорослим, так і дітям) розбиваються через перешкоди, з-поміж: відомча обмеженість і міжвідомча роз'єднаність, суб'єктивізм у виборі недержавних організацій для співпраці, відсутність єдиних методичних і системних підходів в організації профілактичної роботи; ігнорування профілактичної спрямованості в роботі з дітьми і сім'єю; відсутність законодавчих норм і правозастосовної практики щодо захисту та реабілітації жертв, що посилюється правовою неписемністю і недовірою населення до правоохоронних органів, низькими матеріальними статками, що не дозволяють звертатися за кваліфікованою юридичною допомогою; несформованістю в педагогічних, поліцейських, соціальних, медичних працівників навичок спілкування з жертвою, що веде до приховування або замовчування фактів насильства, особливо за відсутності особистої зацікавленості дорослого в покаранні кривдника і реабілітації постраждалого від домашнього насильства; відсутність ефективно діючої і доцільно організованої реабілітаційної системи [6].

Нині в Україні розпочато процес імплементації міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії ґендерно зумовленому й домашньому насильству. Однак новий механізм запобігання і протидії такому вкрай негативному соціальному явищу, як домашнє насильство, у нашій державі знаходиться лише на етапі свого розроблення та становлення.

Верховна Рада України з урахування вимог Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) [8] 7 грудня 2017 року ухвалила Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», у якому, зокрема, закріплено, що «цей Закон визначає організаційно -правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства» [1]. На виконання названого Закону Урядом України було прийнято низку відповідних постанов [9; 10; 11].

За статистикою, яку оприлюднили під час голосування за Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» [1], понад 3 мільйони дітей в Україні щороку спостерігають за актами насильства у сім'ї або є їхніми вимушеними учасниками, а майже 70% жінок піддаються різним формам знущань і принижень. Щороку близько 1500 жінок, і ця тенденція збільшується за останні три роки, помирають від рук власних чоловіків. Діти скривджених матерів у 6 разів схильніші до суїциду, а 50 % - до зловживань наркотиками. Майже 100% матерів, які зазнали насильства, народили хворих дітей - переважно з неврозами, заїканням, енурезами, церебральним паралічем, порушенням психіки. Домашнє насильство в Україні - причина 100 тисяч днів госпіталізації, 30 тисяч звернень до відділів травматології, 40 тисяч викликів лікарів. Водночас, лише 10% постраждалих звертаються за допомогою, оскільки донині багато хто вважає такі стосунки «нормальними» [6].

Саме тому на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», що ухвалений Верховною Радою

України 6 грудня 2017 року і набрав чинності, як уже зазначалося вище, у січні 2019 року) до Кримінального кодексу України додано статтю 126 -1, якою передбачено відповідальність <...> за домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо теперішнього чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи» [12].

Своєю чергою, Міністерство освіти і науки України з метою виконання законодавчих вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» [1] ще 2018 року надіслало закладам освітим для використання в профілактичній освітній діяльності Методичні рекомендації, розроблені спільно з Міністерством молоді та спорту України, з метою застосування в освітній діяльності щодо формування в дітей та молоді нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, усвідомлення домашнього насильства як порушення прав людини [6].

З метою протидії насильства в сім'ї щороку в усьому світі наприкінці листопада - на початку грудня проводиться кампанія «16 днів активних дій проти насильства стосовно жінок і дітей», що розпочинається 25 листопада, у Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок, і завершується 10 грудня, у Міжнародний день прав людини. Наразі до цієї кампанії приєдналося понад 160 держав для здійснення стратегії, що закликає до викорінення всіх форм насильства стосовно жінок і дітей. 2020 рік ознаменувався тим, що кампанія проводиться 29-ий раз у всьому світі (в Україні - 21-й), оскільки наша держава приєдналася до неї лише 2000 року, об'єднавши 20 регіонів України та 75 державних та неурядових організацій. У ці дні по всій Україні проходять різноманітні заходи, покликані привернути увагу громадськості, засобів масової інформації та державних органів до проблеми насильства стосовно жінок, дівчат та дітей, сприяти зміні історично сформованих стереотипів негативного характеру в сімейних відносинах і поведінці, звернути увагу членів сім'ї на неприпустимість насильницької поведінки в сім'ї. Серед таких заходів - круглі столи, тренінги для жінок і молоді, публічні акції, презентації підсумків роботи за поточний рік з цієї тематики та інші публічні заходи.

Окрім пропаганди, нині в Україні значну увагу зосереджено на проблемах надання соціальних послуг, у тому числі послуг тимчасового притулку особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, зокрема внаслідок учинення стосовно них домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Такі послуги в нашій державі наразі забезпечують: 21 центр соціально-психологічної допомоги; 23 притулки або відділення для осіб, які постраждали від домашнього насильства та / або насильства за ознакою статі; 339 мобільних бригад соціально - психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та / або насильства за ознакою статі; 12 центрів медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб; 12 центрів денного перебування постраждалих осіб; 142 «гарячі лінії» [2].

Одна із таких структур функціонує і в Херсоні, де міська рада 2018 року підібрала приміщення, виготовила проєктно-кошторисну документацію, було підписано Меморандум з Фондом ООН у галузі народонаселення щодо спільних дій в сфері протидії домашньому насильству. А вже 2019 року в міський цільовій програмі «Соціальний захист» було передбачено першу частину фінансової підтримки для реалізації такого проєкту в Херсоні. Для постраждалих від домашнього насильства винаймано секретне тимчасове житло на 8 осіб одночасно, підібрано персонал (директор, психолог, юрист, соціальні працівники), які вже пройшли спеціалізоване навчання. Окрім того, було укладено угоди про співпрацю з основними суб'єктами, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» [1].

Проєкт реалізується громадською організацією «Ліга соціально відповідальних жінок» за підтримки Фонду ООН в галузі народонаселення в Україні, Угорської Екуменічної служби допомоги та Херсонської міської ради. Партнерами проєкту є Херсонський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та управління соціальної політики Херсонської міської ради.

Як видно із викладеного вище, наразі можна назвати кілька найбільш ефективних механізмів запобігання і протидії домашньому насильству: 1) активна пропаганда, насамперед проведення публічних акцій, тренінгів для жінок, круглих столів тощо; 2) координація дій усіх зацікавлених у протидії домашньому насильству органів і громадськості; 3) створення кризових центрів, притулків тимчасового перебування осіб, що зазнали насильства в сім'ї (насамперед для жінок, дітей, а почасти й чоловіків).

Висновки

Отже, сімейне насильство - це проблема, яку не можна не помічати, оскільки будь-яке насильство є руйнівним для розвитку особистості. Насильство - дія, за допомогою якої добиваються необмеженої влади над людиною, повного контролю поведінки, думок, почуттів іншої людини. Способами досягнення подібної влади та контролю є приниження, образи, погрози, залякування, маніпуляції, шантаж, загроза фізичного впливу, надмірне обмеження, а так само використання фізичного, психологічного, сексуального й економічного насильства.

Існування сімейного насильства та шляхи його подолання є наразі однією із надзвичайно актуальних проблем, що постають перед суспільством, тож кожна демократична країна, що стикається з його проявами, прагне виробити найефективніші способи протидії такому насильству. Частіше за все для цього вони звертаються за допомогою до міжнародних організацій, що вже мають певний досвід у цій сфері, вивчають практику запобігання сімейного насильства в прогресивних країнах світу та Європи. Для України світовий та європейський досвід щодо запобігання та протидії насильству в сім'ї вкрай важливий у зв'язку із внесенням змін і доповнень до Кримінального кодексу України, що набрали чинності в січні 2019 року [12], та ухваленням Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (2017) [1].

Проте, на нашу думку, найбільш ефективним засобом допомоги постраждалим від домашнього насильства є система шелтерів (притулків, кризових центрів), що функціонують на різних рівнях, оскільки це місце, до якого жертва може звернутися негайно та отримати необхідну для неї допомогу. На теренах України (зокрема і в Херсоні, 2018 р.) останнім часом створено низку кризових центрів або притулків для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, що утворюється місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Література

1. Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України від 7 грудня 2017 року № 2229^Ш. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#Text

2.Офіційний сайт Міністерства соціальної політики України. URL: https://www.msp.gov.ua/news/18311.html

3. Попов Г. Запобігання та протидія домашньому насильству: досвід Королівства Швеція [Електронний ресурс] / Г. Попов // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2018 - № 3. - С. 99-108. ЦКЬ: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnapu_2018_3_10

4. Митник У.М. Кримінально-правова протидія домашньому насильству в окремих країнах Європейського Союзу [Електронний ресурс] / У. М. Митник // Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. - 2019. - Т. 3. - С. 83-87.№Л

http://nbuv.gov.ua/UJRN/NaUKMAun_2019_3_13

5. Грідіна Н.Ю. Протидія ґендерно обумовленому насильству: досвід Грузії та можливості його використання в Україні [Електронний ресурс] / Н. Ю. Грідіна // Наукові записки [Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Серія : Право. - 2020.- Вип. 8.- С. 160-166.ЦКЬ: http://nbuv.gov.ua/UJRN/snslnnp_2020_8_34

6. Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству: Лист МОН від 18 травня 2018 року №1/11-5480. ЦКЬ: https://ips.ligazakon.net/document/MUS30017.

7. Попередження домашнього насильства. Навчальний посібник для консультантів «Гарячих ліній»/ Упорядники: Краснова О. В., Калашник О. А. - Київ, 2016. - 90 с.

8. Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція) (англ.) ЦКЬ: https://www.coe.int/ru/web/conventions/fuП-list/-/conventions/rms/090000168008482e

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 654 «Про затвердження Типового положення про мобільну бригаду соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2018-%D0%BF

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. №655 «Про затвердження Типового положення про притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/655-2018-%D0%BF

11. Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі: постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 658/ URL: https://www.kmu.gov.ua/themes/kmu/assets/images/icons/svg/gerb.svg

12. Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами: Закон України від 6 грудня 2017 року № 2227-VIII. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2227-19.

References

1. Zakon Ukrainy “Pro zapobihannia ta protydiiu domashnomu nasylstvu” : vid 7 hrudnia 2017 roku, № 2229-VIII [Law of Ukraine “On prevention and counteraction to domestic violence” from December 7 2017, № 2229-VIII]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#Text [in Ukrainian].

2. Kozhna 5 zhinka v Ukraini stykaietsia z tiieiu chy inshoiu formoiu nasylstva, - Yuliia Sokolovska [Every 5th woman in Ukraine faces some form of violence, - Yulia Sokolovska]. (2020). www.msp.gov.ua. Retrieved from https://www.msp.gov.ua/news/18311.html [in Ukrainian].

3. Popov, H. (2018) Zapobihannia ta protydiia domashnomu nasylstvu: dosvid Korolivstva Shvetsiia [Prevention and counteraction to domestic violence: the experience of the Kingdom of Sweden]. Visnyk Natsionalnoi akademii prokuratury Ukrainy - Bulletin of the National Academy of Prosecutors of Ukraine, 3, 99-108. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnapu_2018_3_10 [in Ukrainian].

4. Mytnyk, U.M. (2019). Kryminalno-pravova protydiia domashnomu nasylstvu v okremykh krainakh Yevropeiskoho Soiuzu [Customs officer U.M. Criminal-legal counteraction to domestic violence in some countries of the European Union]. Naukovi zapysky NaUKMA. Yurydychni nauky - NaUKMA Research Papers. Law, 3, 83-87. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/NaUKMAun_2019_3_13 [in Ukrainian].

5. Hridina, N.Yu. (2020). Protydiia genderno obumovlenomu nasylstvu: dosvid Hruzii ta mozhlyvosti yoho vykorystannia v Ukraini [Counteracting gender-based violence: the experience of Georgia and the possibility of its use in Ukraine]. Naukovi zapysky [Tsentralnoukrainskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Vynnychenka]. Seriia: Pravo - Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University. Series: Law, 8, 160-166. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/snslnnp_2020_8_34 [in Ukrainian].

6. Lyst MON “Metodychni rekomendatsii shchodo zapobihannia ta protydii nasylstvu” : vid 18 travnia 2018 roku, № 1/11-5480 [Letter of the Ministry of Education and Science “Methodical recommendations on prevention and counteraction to violence” from May 18, 2018 № 1/11-5480]. ips.ligazakon.net. Retrieved from https://ips.ligazakon.net/document/MUS30017 [in Ukrainian].

7. Krasnova, O.V., Kalashnyk, O.A. (2016). Poperedzhennia domashnoho nasylstva. Navchalnyi posibnyk dlia konsultantiv «Hariachykh linii» [Prevention of domestic violence. Training manual for Hotline consultants]. Kyiv [in Ukrainian].

8. Council of Europe Convention on preventing and combating violence against women and domestic violence. (2011). www.coe.int. Retrieved from https://www.coe.int/ru/web/conventions/full- list/-/conventions/rms/090000168008482e [in English].

9. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy «Pro zatverdzhennia Typovoho polozhennia pro mobilnu bryhadu sotsialno-psykholohichnoi dopomohy osobam, yaki postrazhdaly vid domashnoho nasylstva ta/abo nasylstva za oznakoiu stati» : vid 22 serpnia 2018 r., № 654 [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On approval of the Standard Regulations on the mobile brigade of social and psychological assistance to victims of domestic violence and/or gender-based violence" from August 22 2018, № 654]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2018-%D0%BF [in Ukrainian].

10. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy «Pro zatverdzhennia Typovoho polozhennia pro prytulok dlia osib, yaki postrazhdaly vid domashnoho nasylstva ta/abo nasylstva za oznakoiu stati» : vid 22 serpnia 2018 r., № 655 [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of August 22, 2018 №655 "On approval of the Standard Regulations on Asylum for Victims of Domestic Violence and/or Gender-Based Violence"]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 655-2018-%D0%BF [in Ukrainian].

11. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy “Pro zatverdzhennia Poriadku vzaiemodii subiektiv, shcho zdiisniuiut zakhody u sferi zapobihannia ta protydii domashnomu nasylstvu i nasylstvu za oznakoiu stati” : vid 22 serpnia 2018 roku, № 658 [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine “On approval of the Procedure for interaction of entities implementing measures in the field of prevention and counteraction to domestic violence and gender-based violence” from August 22, 2018 № 658]. www.kmu.gov.ua. Retrieved from https://www.kmu.gov.ua/themes/kmu/assets/images/icons/ svg/gerb.svg [in Ukrainian].

12. Zakon Ukrainy “Pro vnesennia zmin do Kryminalnoho ta Kryminalnoho protsesualnoho kodeksiv Ukrainy z metoiu realizatsii polozhen Konventsii Rady Yevropy pro zapobihannia nasylstvu stosovno zhinok i domashnomu nasylstvu ta borotbu z tsymy yavyshchamy” : vid 6 hrudnia 2017 roku № 2227-VIII [Law of Ukraine “On amendments to the Criminal and Criminal Procedure Codes of Ukraine in order to implement the provisions of the Council of Europe Convention on Preventing and Combating Violence against Women and Domestic Violence” from December 6 2017, № 2227-VIII]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2227-19 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru