Проблеми правозахисної діяльності слідчого судді

Розкриття сутності принципу змагальності сторін на стадії досудового розслідування. Дослідження механізму загального судового контролю, здійснюваного слідчим суддею за визначеними законом рішеннями, діями та бездіяльністю слідчого прокурора в Україні.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 14.04.2021
Размер файла 27,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

ПРОБЛЕМИ ПРАВОЗАХИСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧОГО СУДДІ

ВОВЧУК Любомир Святославович - здобувач Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»

Розповсюдивши дію принципу змагальності сторін на стадію досудового розслідування, вітчизняний законодавець запровадив до неї нового владного суб'єкта - слідчого суддю, поклавши на нього виконання судово-контрольної функції, спрямованої на недопущення незаконного обмеження конституційних прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження з боку його владних суб'єктів, які безпосередньо проводять досудове розслідування, залучають та допускають до нього інших фізичних та юридичних осіб. Судовий контроль здійснюється слідчим суддею в основному за визначеними законом рішеннями, діями і бездіяльністю слідчого і прокурора, бо саме ці владні суб'єкти під час проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень активно використовують увесь комплекс примусових заходів процесуального характеру, суттєво обмежуючих конституційні права і свободи людини і громадянина [1, с. 180-185].

Призначення судового контролю не пов'язане з вирішенням кримінальної справи по суті, а представляє собою проведення слідчим суддею системи перевірочних дій попереджувального і правовідновлюваного характеру з метою забезпечення законності й обґрунтованості рішень, дій і бездіяльності органів досудового розслідування і прокуратури, обмежуючих конституційні та інші права, свободи і законні інтереси учасників кримінального провадження. Цей вид діяльності органів судової влади, хоч і виконується у судово-контрольній формі, але за характером, змістом і направленістю є суто правозахисною функцією судових органів, яка реалізується ними у досудовій стадії кримінального провадження, що йменуєть- ся «досудовим розслідуванням» (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України). Правозахисна діяльність слідчого судді реалізується у трьох формах: 1) винесення за письмовими клопотаннями слідчого чи прокурора ухвал про застосування до конкретних учасників процесуальної діяльності конкретних заходів забезпечення кримінального провадження: привід, відсторонення від посади, арешт майна, затримання, тримання під вартою тощо, або відмова в постановленні таких ухвал; 2) надання слідчому, прокурору за їх клопотаннями дозволів на проведення визначених законом слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій, або відмова в наданні таких дозволів; 3) розгляд скарг учасників досудового розслідування на рішення, дії чи бездіяльність органів досудо- вого розслідування та прокурора, які визначені ст. 303 КПК України [2, с. 14].

досудове розслідування слідство суддя прокурор

Дискусії, обговорення, актуально

Як бачимо, судовий контроль у стадії до- судового розслідування обумовлений принципом верховенства права і спрямований не на забезпечення законності органами до- судового розслідування під час проведення ними розслідування кримінальних правопорушень, бо це виключна функція прокурора, а лише на недопущення безпідставного обмеження слідчим і прокурором прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадення, неприпустимість незаконного обмеження яких гарантована їм Конституцією України. Тож архітектоніка публічної правозахисної діяльності у стадії досудового розслідування має багатоступеневий характер. В ній задіяні усі її владні суб'єкти. Так, слідчий забезпечує права, свободи і законні інтереси учасників досудового розслідування від кримінальних правопорушень (кримінальних проступків і злочинів), прокурор - від порушень органів досудового розслідування і порушень одних учасників проти інших, а слідчий суддя - від зловживань органів досудового розслідування і прокурора. І хоч судовий контроль не охоплює всієї діяльності органів досудового розслідування і прокурора (та це й не потрібно), проте він має визначальне значення, суттєво доповнюючи два інших види правозахисної діяльності, які реалізуються у цій стадії кримінального провадження [3, с. 157-164]. Якщо слідчий і прокурор, керуючись наданими їм повноваженнями, реалізують правозахисну діяльність в односторонньому порядку, то слідчий суддя реалізує її виключно в судово-контрольних провадженнях (судових засіданях) з обов'язковою участю сторін обвинувачення і захисту в умовах їх змагальності (ст. 151, 156, 172, 193 та інші статті КПК України). Все це підвищує рівень забезпечення досудово- го розслідування кримінальних правопорушень неспростовними доказами.

На жаль законодавець України при прийнятті КПК України 2012 року чітко не врегулював процедуру проведення слідчим суддею судово-контрольних проваджень. Зокрема, він допустив до судово-контрольних проваджень сторону захисту у повному її складі: підозрюваний, обвинувачений, його законний представник і захисник-адвокат, а сторону обвинувачення зобов'язав представляти лише одного із її учасників - прокурора, хоч ця сторона також має групову (колективну) побудову. Цим самим законодавець грубо порушив принцип рівності протиборствуючих сторін і перетворив змагальність сторін у цій стадії кримінального провадження в юридичну фікцію. Означена помилка законодавця чекає свого невідкладного виправлення, бо в разі надходження скарги від учасника кримінального провадження з цього приводу до Європейського суду з прав людини, для України можуть наступити несприятливі наслідки. В цій ситуації слідчі судді зобов'язані за власною ініціативою запрошувати до судово-контрольних проваджень усіх учасників сторони обвинувачення і обов'язково потерпілого, як безпосередніх учасників двосторонніх кримінальних конфліктів: правопорушник - жертва правопорушення.

В той же час із практики судово-контрольних проваджень необхідно виключити випадки, коли слідчі судді допускають до цих проваджень сторону захисту у повному складі з необмеженою кількістю захисників- адвокатів підозрюваного, обвинуваченого та багаточисельною групою підтримки із військовослужбовців, народних депутатів тощо, з якими зі сторони обвинувачення змагається лише один прокурор, навіть без залучення слідчого, якого законом віднесено до сторони обвинувачення і який досконало знає доказову базу по кримінальній справі. Тож не випадково в таких «квазізмаганнях» завжди перемагає багаточисельна армада сторони захисту, а прокурори-одинаки отримують поразки. Шкода, що така форма змагальності сторін до цих пір влаштовує і вищестоящі судові інстанції і навіть сам Верховний Суд України, що не сприяє підвищенню рівня правозахисної (правозабезпечувальної) діяльності з боку слідчих суддів України.

Не рахуючись з міжнародними стандартами та практикою Європейського суду з прав людини, законодавець України не відніс учасника двостороннього кримінального конфлікту - потерпілого до сторони обвинувачення, чим завдав їй суттєвого ураження. У зв'язку з цим, недопущення потерпілого до судово-контрольних проваджень, де розглядаються питання, пов'язані з обранням запобіжного заходу до його безпосереднього кривдника - підозрюваного, обвинуваченого, вчені-правознавці прямо називають «відмовою жертві кримінального правопорушення в її можливості на відстоювання своїх порушених прав, свобод і законних інтересів на першому важливому етапі кримінального провадження - стадії досудового розслідування» [4, с. 165].

Дієвим засобом правозахисної діяльності слідчого судді є розгляд ним скарг учасників досудового розслідування на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, які обмежують їхні права, свободи і законні інтереси, або перешкоджають подальшому руху кримінального провадження до правосуддя (ст. 303 КПК України). Проте й тут законодавець України не навів окремого переліку процесуальних прав кожного скаржника у судово-контрольному провадженні, чим суттєво ускладнив правозахисну діяльність слідчого судді на цій відповідальній ділянці його роботи. Означену прогалину діючого КПК України теж необхідно усунути в законодавчому порядку.

Запровадивши до стадії досудового розслідування правозахисну судово-контрольну форму забезпечення прав, свобод і законних інтересів його учасників, законодавець України також не врегулював ще й саму процедуру проведення судово-контрольних проваджень, хоч порядок їх проведення носить змагальний характер і повинен базуватися на строго визначеній системі дозвільно-правових норм, врегульованих КПК України. Не визначив законодавець України і суб'єкта судово-контрольного провадження, який повинен доказувати обґрунтованість доводів, наведених у скарзі учасника кримінального провадження. Сьогодні цей обов'язок доказування слідчі судді перекладають на самого скаржника. В таких ситуаціях учаснику судово-контрольного провадження досить складно протистояти публічним органам досудо- вого розслідування [5, с. 18]. Представляється, що тут саме слідчий суддя повинен встановити наявність або відсутність порушення прав скаржника, а не перекладати обов'язок доказування на останнього.

Потребують законодавчого врегулювання і форми взаємодії слідчого, прокурора і слідчого судді при реалізації ними своїх пра- возахисних (правозабезпечувальних) функцій, оскільки забезпечення прав, свобод і законих інтересів учасників досудового розслідування цими його владними суб'єктами носить комплексний і взаємопов'язаний характер. Нерідко правозахисна діяльність, розпочата одним владним суб'єктом досудо- вого розслідування, продовжується іншим. Наприклад, слідчий суддя не має права розглядати клопотання слідчого про проведення певної слідчої (розшукової) дії без погодження цього клопотання з прокурором, а в разі отримання дозволу від слідчого судді на проведення цієї слідчої (розшукової) дії, вона буде виконуватися слідчим під жорстким наглядом прокурора. Тож без законодавчого визначення форм взаємодії складний право- захисний механізм досудового розслідування ефективно функціонувати не буде.

Швидке, оперативне усунення окреслених нами недоліків законодавчого врегулювання судово-контрольної діяльності сприятиме значному підвищенню її правозахисно- го рівня у стадії досудового розслідування.

Література

1.Гловюк І.В. Судова діяльність у досу- дових стадіях кримінального процесу. Одеса: Фенікс. 2011. 189 с.

2.Фоков А.П. Проблемы судебного контроля за исполнением законов на стадии предварительного расследования (сравнительный анализ российского и французского законодательств): автореф. ... дис. канд. юрид. наук: 12.00.09. Москва, 2000. 24 с.

3.Кавун Д.Ю., Даньшин М.В. Слідчий суддя у механізмі забезпечення прав і законних інтересів потерпілого. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна: Серія «Право». 2016. Вип. 21. С. 157-164.

4.Кавун Д.Ю. Кримінальний процесуальний механізм забезпечення прав потерпілого (фізичної особи) у досудовому розслідуванні: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Харків, 2016. 223 с.

5.Константинов П., Стуканов А. Рассмотрение жалоб на действия (бездействия) дознавателя, следователя, прокурора. Законность. 2005. № 6. С. 17-18.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.