Використання спеціальних знань під час проведення огляду при розслідуванні незаконного поводження зі зброєю

Summary

Постановка проблеми. Однією з важливих завдань стадії до- судового розслідування є збирання інформації, що має бути використана сторонами процесу для доказування або спростування вини підозрюваних. Слідчий отримує доказову інформацію під час проведення слідчих (розшукових) дій. Виходячи з норм КПК України, під слідчою (розшуковою) дією розуміють "захід, який застосовується компетентними особами для збирання, дослідження, оцінки та використання доказів під час конкретного кримінального провадження. Вони мають пізнавальний і водночас процесуальний характер та розшукову спрямованість, сутність якої полягає у намаганні процесуальної особи розшукати й належним чином зафіксувати у відповідних процесуальних джерелах фактичні дані, що мають значення для кримінального провадження" [1, с. 298].

Найбільш поширеною та важливою з точки зору інформативності слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання доказової інформації з матеріальних джерел, є огляд. Відповідно до ст. 237 КПК України, "з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів". У криміналістиці під оглядом розуміють слідчу (розшукову) дію, яка полягає у безпосередньому сприйнятті об'єктів з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обставин події, а також інших обставин, що мають значення для кримінального провадження. Пізнавальній діяльності слідчого під час огляду притаманні такі особливості: 1) ретроспективний характер діяльності (пізнання звернене до минулого); 2) пізнання проводиться у формі доказування (за допомогою кримінально-процесуальних засобів); така діяльність виконується спеціальним суб'єктом (слідчим); 4) пізнання переслідує мету - отримання інформації, що має значення для встановлення істини у справі; 5) засоби здійснення діяльності визначено в кримінально-процесуальному законі [2, с. 139].

На думку К.О. Чаплинського, "огляд належить до першочергових, неповторних та незамінних слідчих (розшукових) дій. Його не можна замінити іншими слідчими (розшуковими) діями, зокрема допитами осіб, які є очевидцями злочинної події, оскільки жоден свідок не в змозі надати у своїх показаннях необхідний обсяг інформації, яку може виявити слідчий безпосередньо під час проведення огляду місця події. Під час його проведення оглядають усі об'єкти, які можуть стосуватися кримінального правопорушення, залежно від конкретної слідчої ситуації, за внутрішнім переконанням слідчого" [3, с. 51]. Тому інформативність слідчого огляду набагато вища, ніж, наприклад, обшуку чи слідчого експерименту. Використання спеціальних знань під час проведення огляду розширює можливості виявлення та вилучення слідів злочину, сприяє висуненню слідчих версій, плануванню подальшого розслідування. Особливо це актуально при розслідуванні складних злочинів, яким є незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.

Аналіз публікацій, у яких започатковано розв'язання даної проблеми

Розробка та вдосконалення організаційних, методичних і тактичних прийомів огляду є важливим завданням криміналістики. Цим проблемам присвячені праці багатьох учених-криміналістів В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, А.Ф. Волобуєва, В.А. Журавеля, А.В. Іщенка, В.О. Коновалової, Н. І. Клименко, В.С. Кузьмічова, Є. Д. Лук'янчикова, В.Г. Лукашевича, Г.А. Матусовсько- го, М. І. Порубова, М.В. Салтевського, Р.Л. Степанюка, В.В. Тіщенка, Л.Д. Уда- лової, К.О. Чаплинського, С.С. Чернявського, Ю.М. Черноус, В.Ю. Шепітька, М.П. Яблокова та ін. Однак, досі недостатньо розроблена організація і тактика огляду при розслідуванні незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.

Аналіз практики розслідування злочинів, передбачених ст. 263 КК України, свідчить про те, що огляд частіше за все проводиться на початковому етапі розслідування та є найбільш ефективним засобом доказування за даною категорією злочинів. На жаль, проведений аналіз більше ніж 300 протоколів цієї слідчої (розшукової) дії свідчить про те, що працівники правоохоронних органів не завжди правильно орієнтуються в її сутності й завданнях і, як наслідок, організовують і проводять її неналежним чином. Аналіз публікацій науковців та опитування практичних працівників, що розслідують аналізовані злочини, показав, що більшість з них висловлює побажання подальшої розробки тактичних рекомендацій із проведення огляду за такими кримінальними правопорушеннями. Зокрема, на практиці складності виникають при визначенні місця та предмета проведення огляду; способів огляду; методів виявлення й фіксації слідів на зброї, боєприпасах і вибухових пристроях; кількості та кваліфікації спеціалістів, яких потрібно запросити для допомоги при проведенні огляду та ін.

Метою статті є визначення завдань огляду, видів і форм використання спеціальних знань та видів діяльності спеціалістів при розслідуванні незаконного поводження зі зброєю.

Виклад основного матеріалу

Аналіз практики розслідування незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами та криміналістичної літератури дозволив визначити, що об'єктами огляду при розслідуванні злочинів даної категорії, як правило, є:

- зброя, боєприпаси, вибухові речовини та пристрої. Огляд цих предметів мав місце у всіх кримінальних провадженнях, що нами вивчались. Зазначені предмети оглядались або окремо (38 %), або окремо під час огляду місця події (62 %);

- місце події, якими є ділянка місцевості або приміщення, у межах якого виявлені об'єкти або сліди, що мають відношення до злочину (68 % кримінальних проваджень);

- місцевість і приміщення, що не є місцем події (9 %);

- пристрої та матеріали, що використовувались при виготовленні зброї, боєприпасів, вибухових речовин та пристроїв, а також супутні предмети (ящики від зброї, збройне мастило, кобури, чохли для зброї (5 %);

- документи, в тому числі з ознаками підробки (посвідчення особи, документи на право носіння та зберігання зброї, накладні на отримання зброї зі складів, товарно- транспортні накладні тощо (21 %);

- транспортні засоби, що використовувались для транспортування зброї, боєприпасів або вибухових речовин (7 %).

У багатьох випадках у межах одного кримінального провадження огляду підлягають декілька з названих нами об'єктів.

Завдання, що вирішуються при огляді під час розслідування незаконного поводження зі зброєю, боєприпасами або вибуховими речовинами, досить різноманітні. Узагальнюючи їх з урахуванням думок учених, С.П. Мельниченко зазначає наступні:

а) при огляді об'єктів: отримання необхідних даних, що дозволяють розв'язати питання про віднесення вилучених (виявлених) предметів до зброї, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв; виявлення родових, групових, а по можливості й індивідуальних особливостей предмета, який оглядається; встановлення способу виготовлення предмета, який оглядається (заводський, кустарний, саморобний); вирішення питання про необхідність відповідного експертного дослідження, проведення інших слідчих дій; встановлення ознак достовірності дозвільних документів (ліцензій, мисливських квитків тощо); встановлення можливості (неможливості) належним чином виконувати обов'язки з охорони довірених підозрюваному зброї, боєприпасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв; виявлення ознак, якостей і властивостей досліджуваних предметів, які дозволяють припускати певні особистісні якості злочинця; виявлення ознак предметів або матеріалів, які дозволяють встановити, наприклад, ознаки саморобного або кустарного виготовлення та їх способів (встановлюється наявність (відсутність) маркувальних позначень; особлива увага звертається на поверхні деталей зброї, внутрішню поверхню ствола зброї);

б) при огляді складських приміщень: розташування будинку, його типові характеристики та планування; наявність і розташування постів охоронної сигналізації, її стан; для зберігання якого саме озброєння призначалося складське приміщення, яке озброєння і в яких умовах там зберігалося; як злочинці проникли у приміщення і як його залишили; що викрадено: найменування і характеристика викраденого, встановлена або очікувана кількість викраденого; які предмети були залишені злочинцями на місці події; використовувалися злочинцями транспортні засоби, які саме, де вони перебували при вчиненні злочину; чи є в приміщенні місця, спеціально пристосовані для таємного зберігання (тимчасового) окремих об'єктів незаконного обігу зброї;

в) при огляді місця події: виявлення слідів злочину та інших речових доказів для вирішення питань про те, чи мав місце злочин, ким, з якою метою і за яких обставин його вчинено; виявлення предметів, які можливо є зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами і вибуховими пристроями; з'ясування обстановки злочину, усіх інших обставин аналізованого діяння; висунення версій про подію злочину і його учасників; отримання вихідних даних для проведення заходів з розшуку злочинця (якщо він на початковому етапі невідомий) і провадження подальших слідчих (розшукових) дій; виявлення можливих порушень встановлених правил і приписів зберігання вогнепальної зброї (так, часто у ході огляду виявляється відсутність печатки, пломбування, відсутність сталевих ґрат на вентиляційних люках та інші порушення встановлених правил); встановлення наявності перешкод, що заважають функціонуванню контрольно-перепускних пунктів (блокпостів) (захаращення території, несанкціонована стоянка автомобілів перед КПП); вивчення обстановки, відтворення, моделювання можливої картини події, способу проникнення, усунення перешкод; встановлення способу вчинення розкрадання, шляхів підходу злочинця до місця події, послідовності його дій і шляхів відходу, способи подолання перешкоди, знарядь злому; встановлення предмета розкрадання, кількості викраденої зброї, номерів, маркувань та інших ознак, необхідних для негайної організації розшуку викраденого; висунення версій про злочинця, пошук і фіксація слідів, що можуть вказувати: на особу злочинця; його зовнішній вигляд, одяг; можливі сліди, які могли залишитися на злочинцеві, його одязі, предметах, що належать йому, в результаті його перебування і діяльності на місці події [4, с. 118-120].

При вирішенні майже всіх цих завдань у тій чи іншій мірі бере участь спеціаліст. Загалом, на думку П.П. Іщенка, спеціалісти залучаються до участі у слідчих (розшукових) діях у таких випадках: "1) відсутності відповідних спеціальних знань і навичок у слідчого; 2) недостатньому оволодінні слідчим прийомами та засобами швидкого і доброякісного виконання тієї чи іншої роботи, що вимагає спеціальних знань і навичок; 3) необхідності з етичних або тактичних міркувань доручити здійснення певних дій саме спеціалісту; 4) одночасному застосуванні ряду засобів криміналістичної техніки; 5) необхідності виконати великий обсяг роботи, що вимагає спеціальних пізнань і навичок" [5, с. 12]. Приблизно такі ж причини залучення спеціалістів зазначає Г.І. Грамович: "Відсутність у слідчого вузькоспеціальних знань та навичок; відсутність умов для самостійного рішення завдань, що стоять перед слідчим; необхідність з етичних чи тактичних міркувань проведення окремих дій відповідним спеціалістом; великий об'єм роботи, що потребує спеціальних знань та навичок; необхідність використання одночасно декількох науково-технічних засобів і методів; наявність ризику спричинення шкоди людському організму, якщо спеціальні знання не будуть використані відповідним спеціалістом (вилучення зразків крові, виявлення схованки за допомогою рентгенівського випромінювання)" [6, с. 21-22].

За результатами нашого дослідження, до участі у проведенні огляду при розслідуванні незаконного поводження зі зброєю, боєприпасами або вибуховими речовинами залучались наступні спеціалісти: криміналісти, якими були інспектори-криміналіс- ти органів досудового розслідування поліції та Експертної служби МВС України (84 %); вибухотехніки, як правило, працівники Департаменту вибухотехнічної служби Національної поліції України (37 %); кінолог з собакою (19 %); військові (9 %); бухгалтера, товарознавці (6 %); працівники робітничих професій (слюсарі, зброяра, токарі тощо (6 %); інші (3 %).

Розглянемо діяльність зазначених спеціалістів залежно від виду виконуваної ними роботи, етапів огляду та загальної організації і тактики цієї слідчої (розшукової) дії.

На думку П.П. Іщенка, види допомоги спеціаліста поділяються на криміналістичну, консультативну, методичну та технічну. Криміналістична допомога полягає у "1) виявленні доказів - слідів і предметів (у тому числі й у мікроскопічних розмірах), "прояві" маловидимых і невидимих слідів; 2) поясненні механізму утворення слідів і ушкоджень; 3) наданні допомоги у фіксації доказів. Фахівці при цьому: а) допомагають грамотне та повно описати виявлені докази у відповідному протоколі; б) використовують наочні засоби фіксації (фото-, кіно-, відеозйомка, складання планів, схем, креслень і т. п.); в) виготовляють усілякі відбитки, зліпки та копії слідів, що передають ознаки зовнішніх властивостей слідоутворюючого предмета. Крім того, криміналісти допомагають слідчому правильно вилучати й упаковувати виявлені докази й одержувати зразки для порівняльного дослідження" [5, с. 12-13]. Методична допомога, що надається слідчим у відпрацьовуванні прийомів виявлення, фіксації й вилучення доказів, реалізується як у рамках слідчої дії, так і за її межами, наприклад під час занять у межах службової підготовки співробітників НП, обміну досвідом, на науково-практичних семінарах тощо. Консультативну допомогу можуть робити всі спеціалісти. Вона полягає в роз'ясненнях, порадах, консультаціях, повідомленні відомостей довідкового характеру тощо, які сприяють виявленню, фіксації та вилученню доказів. Технічну допомогу виконують спеціалісти в окремих галузях з метою більш якісного її виконання або економії часу проведення слідчої дії. Наприклад, слідчий може самостійно застосувати фото-, відеозйомку чи звукозапис, нескладні пошукові прилади або виготовити плани, схеми, креслення тощо, але на це піде значна частина часу. Іншу ж частину роботи, що виконується технічними помічниками, як правило, не можуть виконати ні криміналісти, ні самі слідчі. Так, технічна допомога у виявленні доказів може виконати кінолог зі службово-пошуковим собакою і фахівці, що обслуговують пошукові прилади (мінери, рентгенологи та ін.). Зафіксувати обстановку та сліди на місці події можуть фото-, відео- і звукооператори, креслярі, інженери- конструктори, учителі креслення або малювання. Оглянути та вилучити сліди і речові докази, що перебувають у недоступному для слідчого місці (на дні водойми, у печері й т. п. зможуть альпіністи, спелеологи, монтажники-висотники, аквалангісти, водолази тощо.

Спеціаліст-криміналіст, який залучається під час огляду при розслідуванні незаконного поводження зі зброєю, боєприпасами або вибуховими речовинами, надає майже всі означені види допомоги, окрім виконання складних технічних операцій. Аналіз матеріалів кримінальних проваджень свідчить, що до участі в слідчих (розшукових) діях як спеціалісти залучаються працівники органів досудового розслідування поліції та Експертної служби МВС України. Відповідно до "Інструкції про порядок залучення працівників органів досудового розслідування поліції та Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України як спеціалістів для участі в проведенні огляду місця події" фахівці НДЕКЦ та спеціалізована пересувна лабораторія Експертної служби МВС залучається до участі в проведенні огляду місця події у кримінальному провадженні в "разі виникнення об'єктивних обставин, пов'язаних зі вчиненням: убивства або умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого із застосуванням вогнепальної зброї; розбійного нападу із застосуванням вогнепальної зброї з постраждалими особами; зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього, малолітньої чи малолітнього або таке, що спричинило особливо тяжкі наслідки; дорожньо-транспортної пригоди, під час якої загинуло двоє й більше осіб або госпіталізовано до медичних закладів п'ятеро й більше осіб; пожежі, під час якої загинуло двоє й більше осіб або госпіталізовано до медичних закладів п'ятеро й більше осіб; вибуху, загрози вибуху або виявлення саморобних вибухових пристроїв. За фактами вчинення інших злочинів (кримінальних правопорушень) спеціалізована пересувна лабораторія залучається за письмовим клопотанням керівника органу досудового розслідування або особи, яка виконує його обов'язки" [7]. На практиці при розслідуванні незаконного поводження зі зброєю, боєприпасами або вибуховими речовинами для участі у проведенні огляду, за даними нашого дослідження, залучаються у 83 % інспектори-криміналісти слідчих відділів поліції і лише у 17% працівники НДЕКЦ. На думку В.В. Коваленка, "викликає сумніви компетентність таких спеціалістів щодо їх участі в оглядах місця події та обшуках у провадженнях, пов'язаних з розслідуванням незаконного обігу вогнепальної зброї та боєприпасів" [8, с. 191]. Ми погоджуємось з такою думкою і вважаємо, що до участі в оглядах та обшуках при розслідуванні цього виду злочинів доцільно залучати як спеціалістів співробітників НДЕКЦ МВС України, які спеціалізуються на проведенні експертизи зброї.

Під час проведення оглядів місць події, коли оглядається велика кількість об'єктів, доцільно залучати групу спеціалістів. У таку групу при розслідуванні незаконного поводження зі зброєю, боєприпасами або вибуховими речовинами потрібно включати: спеціаліста, який здійснює відеофіксацію ходу слідчої дії; спеціаліста-криміналіста, який зосереджується на виявленні та вилученні слідів; спеціаліста-зброєзнавця, який оглядає зброю та боєприпаси та спеціаліста-вибухотехніка, якщо виявлені вибухові речовини та пристрої.

Тактичні основи проведення слідчих (розшукових) дій з участю спеціалістів, включаючи і особливості залучення групи спеціалістів, були розглянуті В.В. Циркалем. Під групою спеціалістів він розуміє "залучення до участі в слідчих діях двох і більше спеціалістів різного профілю знань у цілях сумісного сприяння слідчому у виявленні, закріпленні, вилученні доказів або з'ясуванні виникаючих при цьому спеціальних питань" [9, с. 17]. Одним з основних напрямків підвищення ефективності проведення слідчих (розшукових) дій з участю групи спеціалістів є організація їх взаємодії. Як зазначає В.Д. Берназ, "без ефективної взаємодії слідчого з експертами неможливо повно об'єктивно і всебічно з'ясувати обставини скоєних злочинів. Роз'єднаність дій, слабкі і непродуктивні форми взаємодії, недостатня допомога слідчому з боку експертів призводить до того, що не викриваються факти, які потребують спеціальних знань, несвоєчасно і неякісно з'ясовуються обставини вчинення злочину, не виявляються і не вилучаються речові докази, не фіксуються всі злочини, неефективно проводяться слідчі та пошукові дії" [10, с. 28].

При проведенні слідчих (розшукових) дій з участю групи спеціалістів розглядають взаємодію спеціалістів між собою та їх зі слідчим. Не можна передбачити всі аспекти взаємодії між слідчим та спеціалістами, але принципи такої взаємодії залишаються незмінними. В.В. Ковальов визначає наступні принципи взаємодії: дотримання законності - вимога нормативного характеру, яка зобов'язує слідчого та спеціалістів дотримуватись чинних нормативних актів; розмежування компетенції слідчих та спеціалістів; організуюча роль слідчого та його процесуальна самостійність; невідкладний взаємний обмін інформацією [11, с. 36-57]. Ми погоджуємось з думкою В.С. Кузьмічова та І. В. Пирога, які дещо розширюють тлумачення визначених вище принципів. "Основним принципом такої взаємодії, - визначають вони, - є обумовлена кримінально-процесуальним законодавством керівна роль слідчого при організації та проведенні конкретної слідчої дії. Іншим принципом взаємодії є незалежність спеціаліста, його процесуальна самостійність, рівноправність зі слідчим. Серед інших принципів можна виділити: єдність вирішуваних завдань; узгодженість виконуваних дій та взаємообмін отриманою інформацією; розподіл функціональних обов'язків, заснований на видах знань, яким володіє кожний з суб'єктів; кооперація, що проявляється у постановці завдань з боку слідчого й обранні у відповідності цим завданням засобів і методів їх вирішення" [12, с. 49-50]. Щодо взаємодії між самими спеціалістами, що беруть участь у проведенні слідчої (розшукової) дії, то вона повинна обмежуватись дотриманням наступних умов: послідовності або одночасності проведення дій (залежно від рішення слідчого); невтручання в дії, що проводяться іншим спеціалістом; залучені спеціалісти не повинні своїми діями заважати один одному.

Висновки