Доктринальні джерела конституційного юрисдикціиного процесу в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія внутрішніх справ

Доктринальні джерела конституційного юрисдикціиного процесу в Україні

Спінчевська О.М.,аспірантка кафедри

конституційного права та прав людини

Анотація

Актуальність теми підтверджується тим що зміна місця Конституційного Суду України у системі органів державної влади, меж, змісту і обсягу його юрисдикційних повноважень, порядку їх реалізації у ході конституційної реформи правосуддя 2016 року, специфіка правового регулювання конституційного юрисдикційного процесу та низка інших рис, які визначають його особливу сутність, обумовлюють необхідність комплексного дослідження сучасного стану конституційного юрисдикційного процесу в Україні та перспектив його розвитку, а також виявлення певних проблемних моментів і пошуку шляхів для їх вдосконалення, у тому числі з урахуванням провідного досвіду іноземних держав.

Статтю присвячено аналізу теоретичних доктринальних джерел, у яких містяться наукові погляди щодо сутності конституційного юрисдикційного процесу, який виявляється у процесуальній діяльності Конституційного Суду України щодо реалізації ним своїх юрисдикційних повноважень, та таких пов'язаних із ним понять, як «конституційний судовий процес», «конституційне судочинство», «конституційна юстиція», «конституційна юрисдикція», «конституційний контроль», «конституційне провадження».

Ключові слова: конституційний юрисдикційний процес, конституційний судовий процес, конституційне судочинство, конституційна юстиція, конституційна юрисдикція, конституційний контроль, конституційне провадження.

Аннотация

Актуальность темы подтверждается тем, что изменение места Конституционного Суда Украины в системе органов государственной власти, границ, содержания и объема его юрисдикционных полномочий, порядка их реализации в ходе конституционной реформы правосудия 2016 года, специфика правового регулирования конституционного юрисдикционного процесса и ряд других черт, которые определяют его особую сущность, обусловливают необходимость комплексного исследования современного состояния конституционного юрисдикционного процесса в Украине и перспектив его развития, а также выявление определенных проблемных моментов и поиска путей для их совершенствования, в том числе с учетом ведущего опыта иностранных государств.

Статья посвящена анализу теоретических доктринальных источников, в которых содержатся научные взгляды о сущности конституционного юрисдикционного процесса, который проявляется в процессуальной деятельности Конституционного Суда Украины относительно реализации им своих юрисдикционных полномочий, и таких связанных с ним понятий, как «конституционный судебный процесс», «конституционное судопроизводство», «конституционная юстиция», «конституционная юрисдикция», «конституционный контроль», «конституционное производство».

Ключевые слова: конституционный юрисдикционный процесс, конституционный судебный процесс, конституционное судопроизводство, конституционная юстиция, конституционная юрисдикция, конституционный контроль, конституционное производство.

Abstract

Doctrinal sources of the constitutional jurisdiction process in Ukraine

The relevance of the topic is confirmed by the change of the place of the Constitutional Court of Ukraine in the system of public authorities, limits, content and scope of its jurisdiction, the procedure for their implementation during the constitutional reform of justice in 2016, the specifics of legal regulation of the constitutional jurisdiction and a number of other features special essence, necessitate a comprehensive study of the current state of the constitutional jurisdiction process in Ukraine and prospects for its development, as well as identifying certain issues and finding ways to improve them, including taking into account the leading experience of foreign countries. The article is devoted to the analysis of theoretical doctrinal sources, which contain scientific views on the essence of the constitutional jurisdictional process, reflected in the procedural activity of the Constitutional Court of Ukraine about realization of its jurisdictional powers, and related concepts such as «constitutional trial», «constitutional lawsuit», «constitutional justice», «constitutional jurisdiction», «con- stitutional control», «constitutional proceeding».

Key words: constitutional jurisdictional process, constitutional trial, constitutional lawsuit, constitutional justice, constitutional jurisdiction, constitutional control, constitutional proceeding.

Постановка проблеми

Конституційний юрисдикційний процес в Україні знаходить своє вираження у процесуальній діяльності Конституційного Суду України щодо реалізації ним своїх юрисдикційних повноважень.

В широкому розумінні дане поняття можна розглядати як комплекс нормативно врегульованих процесуальних відносин між органом конституційної юрисдикції та іншими суб'єктами права, які виникають у ході та результаті діяльності зазначеного органу та реалізації ним своїх повноважень, а у вузькому розумінні - як процесуальний порядок розгляду та вирішення органом конституційної юрисдикції справ у межах його компетенції, тобто конституційне провадження.

На сучасному етапі функціонування Конституційного Суду України як органу конституційної юрисдикції уявляється особливо важливим дослідження та осмислення доктринальних джерел, присвячених окремим аспектам конституційного юрисдикційного процесу, ключовим суб'єктом якого він виступає. Адже після 2016 року, коли до Конституції України було внесено низку змін щодо правосуддя [1], дещо змінились місце Конституційного Суду України в системі органів державної влади, межі, зміст і обсяг його юрисдикційних повноважень та процес їх реалізації.

Наведене обумовлює потребу у проведенні відповідних теоретичних досліджень, які дозволять оновити і вдосконалити існуючу доктрину з даного питання та означити проблемні моменти в діяльності Конституційного Суду України. Результатом цього може стати розробка конкретних практичних пропозицій щодо вдосконалення окремих аспектів конституційного юрисдикційного процесу, здійснюваного Конституційним Судом України.

Аналіз існуючих теоретичних джерел щодо окремих аспектів конституційного юрисдикційного процесу дозволяє констатувати, що значна їх кількість присвячена історичним та матеріальним аспектам функціонування інституту конституційної юрисдикції в Україні. їх вивчення є важливим для розуміння природи Конституційного Суду України як органу конституційної юрисдикції та здійснюваної ним діяльності, що значною мірою обумовлює визначення сутності поняття «конституційний юрисдикційний процес».

Виклад основного матеріалу

Фундаментальне дослідження історії становлення конституційної юрисдикції було проведено О.М. Мироненком [2]. Ним, зокрема, було проаналізовано внесок вітчизняних правознавців у еволюцію ідей судової конституційної юстиції, у процес започаткування ними європейської моделі конституційної юрисдикції, її концептуальних засад, доктринальні і прикладні передумови створення першого в Україні Конституційного Суду, його організацію, повноваження, порядок діяльності. Автором також було досліджено практику конституційного судочинства, проблемні моменти у діяльності Конституційного Суду України у ході реалізації ним своїх повноважень та запропоновано шляхи їх розв'язання і підвищення ефективності вітчизняного конституційного правосуддя.

Правові проблеми становлення та функціонування конституційної юстиції України, а також нормативно-правового врегулювання статусу, організації і діяльності Конституційного Суду України та пошук шляхів їх розв'язання були предметом дисертаційного дослідження, здійсненого В.О. Гергелійником [3].

М.В. Савчин, розглядаючи Конституційний Суд України як гаранта конституційного ладу, досліджував систему організаційних та процесуальних засобів забезпечення конституційного ладу єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні [4].

Теоретичні питання доктринального праворо- зуміння конституційного правосуддя та його функціональну природу у забезпеченні конституційного порядку в державі розглянуто у спільній праці А.О. Селіванова та А.А. Стрижака [5]. В.Д. Бринцев, досліджуючи доктрину і практику формування судового конституціоналізму в Україні, одним із ключових його суб'єктів вважає Конституційний Суд України і розглядає конституційне судочинство через призму даної категорії [6]. Проблеми теорії, методології і практики конституційної юрисдикції в Україні знайшли своє відображення у праці В.Є. Скоморохи [7]. Автором, зокрема, було окреслено проблеми понятійного апарату в досліджені питань теорії і практики конституційної юрисдикції, особливості реалізації повноважень Конституційного Суду Украни, конституційного провадження як організаційно-правової форми його діяльності, та запропоновано шляхи підвищення ефективності виконання рішень Конституційного Суду України.

А.В. Портнов, досліджуючи теоретичні основи формування конституційного судочинства в Україні, узагальнив сучасні підходи до теоретичного осмислення конституційного судочинства та із застосуванням методологічних основ процесуального права розкрив структуру, зміст і стадії реалізації Конституційним Судом України конституційної юрисдикції, охарактеризував конституційне судочинство як судовий конституційний процес, та визначив місце останнього у структурі юридичного процесу [8]. У даній праці він зауважив, зокрема, що конституційна юрисдикція є процесом, який безпосередньо визначає особливості та процесуальний порядок реалізації конституційного судочинства. її зміст впливає на законодавче визначення підстав здійснення конституційного судочинства та відповідні процесуальні форми, призначені гарантувати права людини у судовому процесі, полегшити встановлення істини по кожній справі, що розглядається, а також реалізацію соціального призначення органів які здійснюють конституційне судочинство, у системі органів конституційної юрисдикції, а саме - забезпечення верховенства права у конституційних правових конфліктах (спорах).

Систематизуючи наукові погляди щодо змісту конституційної юрисдикції на три групи: як діяльність щодо захисту конституції, як форма конституційного контролю та як складова конституційної юстиції (правосуддя), А.В. Портнов зазначив, що перша точка зору є обмеженою, оскільки не враховує, наприклад, функцію органів конституційної юрисдикції щодо офіційного тлумачення Конституції України, яку уповноважений, зокрема, здійснювати Конституційний Суд України відповідно до частини першої статті 147 Конституції України. Найбільш поширеним, на його думку, є науковий пошук у напрямку характеристики конституційної юрисдикції як форми конституційного контролю, який здійснюється конституційними судами, конституційними квазісудовими органами тощо [8, с. 36-37].

У вказаному дослідженні дістали свій розвиток, зокрема, ідеї М.В. Тесленко, яка, досліджуючи сутність і особливості конституційної юрисдикції та судового конституційного контролю в Україні, дійшла висновку, що за своєю формою конституційна юрисдикція - це конституційне правосуддя, а за змістом - конституційний контроль [9, с. 47].

Зазначене вище дослідження А.В. Портнова було продовжено ним у монографії, присвяченій аналізу чинного на 2008 рік правового регулювання конституційного судочинства, його доктрини, суб'єктів і форм [10]. Одним із результатів даного дослідження стала пропозиція щодо виділення та дослідження таких нових інститутів конституційного судочинства (яке є однією із форм конституційного юрисдикцій- ного процесу), як його принципи та стадії, а також учасники та окремі види конституційного провадження [10, с. 159].

Ґрунтовний аналіз поняття та сутності конституційного юрисдикційного процесу в системному зв'язку з конституційним процесом було проведено Х.В. Приходько, яка зазначає, що конституційний юрисдикційний процес - це поліструктурне і багатоаспектне правове явище, яке перебуває у діалектичному зв'язку з категоріями, які, з одного боку, мають суттєвий вплив на формування та навантаження його правового змісту, а з іншого - є похідними від нього. До першої групи категорій слід віднести поняття «конституційна юстиція», «конституційна юрисдикція», «конституційне правосуддя», «конституційне судочинство», «конституційний контроль», «конституційне провадження». До другої групи належать «конституційний процес», «конституційне процесуальне право», «конституційне судове право», «конституційний судовий процес». Дослідниця вказує, що зазначені категорії мають моністичну галузеву належність, у той же час слід враховувати й інші процесуальні галузі, з якими кореспондує та перебуває в логічному взаємозв'язку конституційний юрисдикційний процес, зокрема адміністративну, цивільну, кримінальну процесуальну галузі та їх понятійно-категоріальний апарат [11, с. 212]. Х.В. Приходько вказує, що особливості конституційного юрисдикційного процесу знаходять свій вияв у трьох основних зрізах.

У першому конституційний юрисдикційний процес розглядається як процесуальна форма конституційного правосуддя (статутарний аспект). В даному аспекті авторка говорить про конституційний юрисдикційний процес як спосіб захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина; спосіб реалізації конституційних повноважень суб'єктів щодо реалізації, охорони і захисту Конституції України; форму діяльності органу державної влади, єдиного органу конституційної юрисдикції - Конституційного Суду України, і зазначає, що метою такої інтерпретації досліджуваного явища є висвітлення зв'язку з конституційно-процесуальною формою, яка є більш масштабним явищем щодо нього.

У другому аспекті конституційний юрисдикційний процес розглядається нею як комплекс правових процесуальних технологій конституційного судочинства, зокрема технологій захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина; охорони та офіційного тлумачення норм Конституції України; імплементації міжнародно-правових стандартів у законодавство України та ін.

Третім підходом є розуміння конституційного юрисдикційного процесу як конституційного провадження (динамічний аспект). В межах даного підходу авторка розглядає конституційний юрисдикційний процес як один з видів судового процесу (судочинства), процедурно-процесуальний порядок розгляду справ у Конституційному Суді України, регламентований Конституцією України, Законом України «Про Конституційний Суд України» та Регламентом Конституційного Суду України [11, с. 220].

Такий підхід до визначення сутності конституційного юрисдикційного процесу уявляється найбільш повним і обґрунтованим. Тому науковий пошук у даному напрямку може бути продовжено з урахуванням новацій конституційної реформи правосуддя 2016 року.

Отже, деякі процесуальні аспекти діяльності Конституційного Суду України як органу конституційної юрисдикції висвітлено у вже зазначених працях В.Д. Бринцева, В.О. Гергелійника, О.М. Мироненка, А.В. Портнова, Х.В. Приходько, М.В. Савчина, А.О. Селіванова, В.Є. Скоморохи, А.А. Стрижака, М.В. Тесленко. У той же час комплексні дослідження конституційного юрисдикційного процесу як самостійного правового явища після реформування діяльності Конституційного Суду України у 2016 році, практично відсутні. При цьому зміна місця Конституційного Суду України у системі органів державної влади, меж, змісту і обсягу його юрис- дикційних повноважень, порядку їх реалізації у ході конституційної реформи правосуддя 2016 року, специфіка правового регулювання конституційного юрисдикційного процесу та низка інших рис, які визначають його особливу сутність, обумовлюють необхідність комплексного дослідження сучасного стану конституційного юрисдикційного процесу в Україні та перспектив його розвитку, а також виявлення певних проблемних моментів і пошуку шляхів для їх вдосконалення, у тому числі з урахуванням провідного досвіду іноземних держав. конституційний суд україна право юрисдикція

Згадані зміни до Основного Закону України викликали дискусію щодо місця Конституційного Суду України у системі поділу державної влади. Так, О.Ю. Водянніков зазначає, що Конституційний Суд України був виведений із системи судочинства і поставлений над всіма трьома гілками влади. На його думку, Конституційний Суд - це не суд, а арбітр, який має захищати Конституцію, що є його головною функцією в конституційній демократії [12]. На думку І.Е. Берестової, системний аналіз буквального змісту ст. 55 (якою гарантовано право на судовий захист прав і свобод людини і громадянина), розділів VIII, ХІІ, ст. 159 Конституції України (якою встановлено умови розгляду Верховною Радою України законопроекту про внесення змін до Конституції України) та Закону України «Про Конституційний Суд України» дає підстави для висновку, що Конституційний Суд України є іншим юрисдикційним органом із конституційним статусом, який захищає права і свободи людини і громадянина як останній уповноважений на це державний орган на національному рівні [13, с. 158].

Водночас О.В. Константий вважає такий підхід не зовсім вірним і зазначає, що незважаючи на те, що, зокрема, положення ст. 147 Конституції України в результаті конституційної реформи правосуддя 2016 року зазнали змін і у ч. 1 даної статті Конституційний Суд України вже не визначається як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, а лише вказуються основні його повноваження, функції Конституційного Суду України «суттєво осучаснилися і вказують на його природу як спеціалізованого на вирішенні конституційно-правових спорів, автономного у системі судової влади України органу конституційної юстиції» [14, с. 33].

Останній підхід до визначення місця Конституційного Суду України в системі органів державної влади видається більш поміркованим. Його дотримується і Н.К. Шаптала, якою проведено масштабне дослідження філософсько-правових засад та процесуальних вимог щодо формування доказової бази при розгляді справ з питань, віднесених до юрисдикції конституційного судочинства як форми захисту прав і свобод людини і громадянина [15]. У даній праці, зокрема, висвітлено особливості доказування, надання та оцінки доказів відповідними суб'єктами у конституційному судовому процесі, який є однією з категорій конституційного юрисдикційного процесу.

Вагомим теоретичним підґрунтям запровадження у національну правову систему конституційної скарги стала праця М.М. Гультая, у якій було проведено комплексне дослідження даного інституту у правовій доктрині, проаналізовано значення конституційної скарги у механізмі індивідуального доступу до правосуддя, досліджено її правову природу та різні аспекти прояву та висунуто науково обґрунтовані пропозиції щодо оптимальної моделі конституційної скарги для України та шляхів її законодавчого запровадження з урахуванням провідного світового досвіду та національної правової практики [16]. Основні ідеї зазначеної праці дістали свій розвиток у дисертаційному дослідженні К.Б. Айріян, предметом якого стали особливості конституційної скарги як форми звернення до органу конституційної юрисдикції [17].

Однією з ключових новел конституційної реформи правосуддя 2016 року стало запровадження в Україні нормативної моделі конституційної скарги. Конституційним Судом України вже напрацьовано певну практику щодо реалізації даного інституту, яка знайшла своє вираження у низці його рішень та ухвал про відмову у відкритті конституційного провадження. У зв'язку з цим слід підкреслити важливість дослідження практики Конституційного Суду України, зокрема його юридичних позицій, як доктринального джерела конституційного юрисдикційного процесу. Так, наприклад, у своїх юридичних позиціях, викладених в ухвалах про відмову у відкритті конституційного провадження у справах за конституційними скаргами, Конституційний Суд України деталізує положення чинного Закону України «Про Конституційний Суд України» [18] стосовно меж своїх повноважень, критеріїв «належності» обґрунтування тверджень суб'єктів права на конституційну скаргу тощо.

В актах Конституційного Суду України також деталізуються й інші особливості конституційного провадження як однієї з форм конституційного юрисдикційного процесу. Так, наприклад, відповідно до принципу дружнього ставлення до міжнародного права, закріпленого в рішеннях Конституційного Суду України у справах про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу від 1 червня 2016 р. № 2-рп/2016 та про завчасне сповіщення про проведення публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій від 8 вересня 2016 р. № 6-рп/2016 [19] Конституційний Суд України при розгляді справ у порядку конституційного судочинства враховує приписи чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та практику тлумачення і застосування цих договорів міжнародними органами, юрисдикцію яких визнала Україна, зокрема Європейським судом з прав людини. Таким чином у конституційний юрисдикційний процес та у правову систему нашої держави імплементуються міжнародні правові стандарти.

У вказаному аспекті слід згадати монографічне дослідження М.В. Савчина, присвячене сучасним тенденціям глобалізації конституційного права, в якій ключову роль відіграє запозичення та обмін провідним досвідом захисту прав людини на інституціональному та процедурному рівнях [21]. У даній праці її автором, серед іншого, проаналізовано роль у даних процесах Конституційного Суду України та здійснюваних ним повноважень, недоліки нормативного регулювання організації і процедури розгляду ним справ, а також окреслено перспективи становлення міжнародного конституційного права, передумовами чого, зокрема, є застосування загальних (міжнародних) принципів права в аргументації рішень Конституційного Суду України та вплив на його діяльність як елемента національної системи захисту прав людини в Україні міжнародних юрисдикційних установ, зокрема Європейського суду з прав людини.

Висновки

Отже, аналіз існуючих теоретичних джерел щодо окремих аспектів конституційного юрисдикційного процесу вказує на те, що значна їх кількість присвячена історичним та матеріальним аспектам функціонування інституту конституційної юрисдикції в Україні, при цьому у них висвітлено і деякі процесуальні аспекти діяльності Конституційного Суду України як ключового суб'єкта конституційного юрисдикційного процесу. Відображені у них позиції та підходи отримали свій розвиток у наукових працях останніх років, в яких аналізуються окремі особливості сучасного конституційного юрисдикційного процесу в Україні з урахуванням новел конституційної реформи правосуддя 2016 року.

Зазначені новації обумовлюють необхідність у проведенні комплексного дослідження сучасного стану конституційного юрисдикційного процесу в Україні та перспектив його розвитку, а також виявлення певних проблемних моментів і пошуку шляхів для їх вдосконалення, у тому числі з урахуванням провідного досвіду іноземних держав. Важливим також уявляється дослідження юридичних позицій Конституційного Суду України як доктринального джерела конституційного юрисдикційного процесу.

Список використаних джерел

1. Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) : Закон України від 2 червня 2016 року № 1401^Ш. Відомості Верховної Ради України. 20І6. № 28. Ст 532.

2. Мироненко О.М. Конституційний Суд України: історія і сучасність, доктрина і практика. К. 2011. 910 с.

3. Гергелійник В.О. Правові проблеми становлення та функціонування конституційної юстиції України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук 12.00.02 / Київський національний університет ім. Т Шевченка. К. 2000. 18 с.

4. Савчин М.В. Конституційний Суд України як гарант конституційного ладу: автореф. дис. ... канд. юрид. наук 12.00.02 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. К. 2003. 16 с.

5. Селиванов А.А., Стрижак А.А. Вопросы теории конституционного правосудия в Украине: актуальные вопросы современного развития конституционного правосудия. К.: Логос, 2010. 272 с.

6. Бринцев В.Д. Судовий конституціоналізм в Україні: доктрина і практика формування: у 2 кн. Кн. 1 : монографія. Х.: Право. 2013. 392 с.; Кн. 2 : монографія. Х.: Право. 2015. 376 с.

7. Скомороха В.Є. Конституційна юрисдикція в Україні: проблеми теорії, методології і практики. К.: «МП Леся». 2007. 716 с.

8. Портнов А.В. Теоретичні основи формування конституційного судочинства в Україні: монографія. К.: Логос, 2008. 155 с.

9. Тесленко М.В. Судебный конституционный контроль в Украине: Монография. Вступ. статья В.Ф. Погорилко. К.: Ин-т государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины. 2001. 344 с.

10. Портнов А.В. Правове регулювання конституційного судочинства в Україні: доктрина, суб'єкти і форми конституційного судочинства, створення нових процесуальних інститутів: монографія. К.: Логос. 2008. 202 с.

11. Приходько Х.В. Теорія конституційного процесу: доктринальні та прикладні аспекти. Монографія / відп. ред. М.О. Баймуратов. Тернопіль: Джура. 2010. 292 с.

12. Водянніков О.Ю. Відчиняючи двері Конституційного Суду: конституційна скарга як нова можливість захисту конституційних прав. URL: https://ukr.lb.ua/blog/oleksandr_vodennikov/371421_vidchinyayuchi_dveri_konstitutsiynogo.html.

13. Берестова І.Е. Конституційний Суд України в системі юрисдикційних органів: загальні положення, Підприємництво, господарство і право. 2018. № 9. С. 154-159.

14. Константий О.В. Щодо місця Конституційного Суду України в механізмі державної влади (за результатами внесення змін до Основного Закону в частині правосуддя). Український часопис конституційного права. 2018. № 3. С. 31-38.

15. Шаптала Н.К. Доказування в конституційному судовому процесі: філософсько-правові засади. Монографія. К.: Логос. 2018. 385 с.

16. Гультай М.М. Конституційна скарга у механізмі доступу до конституційного правосуддя : монографія. Х.: Право. 2013. 424 с.

17. Айріян К.Б. Конституційна скарга як форма звернення до органу конституційної юрисдикції: автореф. дис. ... канд. юрид. наук 12.00.02 / Національна академія внутрішніх справ. Київ, 2015. 20 с.

18. Про Конституційний Суд України : Закон України від 13 липня 2017 року № 2136^Ш. Відомості Верховної Ради України. 2017. № 35. Ст. 376.

19. Абзац третій підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу від 1 червня 2016 р. № 2-рп/2016// URL: http://ccu.gov.ua/sites/default/files/ndf/2-rp2016.pdf; абзац четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про завчасне сповіщення про проведення публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій від 8 вересня 2016 р. № 6-рп/2016// URL:http://ccu.gov.ua/sites/default/files/ docsZ6-pn-2016.pdf.

20. Камінська Н.В., Костицький М.В. Діяльність Конституційного Суду України на сучасному етапі: здобутки, проблеми та перспективи. Європейські перспективи. 2019, №3. С. 5-14.

Савчин М.В. Сучасні тенденції конституціоналізму у контексті глобалізації та правового плюралізму: монографія. Ужгород: РІК-У. 2018. 440 с.

Размещено на Allbest.ru