Види предметів злочину

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИДИ ПРЕДМЕТІВ ЗЛОЧИНУ

Макодзьоб А.В., аспірант кафедри

кримінального права № 1

Національного юридичного

університету імені Ярослава Мудрого

Анотація

предмет злочин кримінальний правовий

Стаття присвячена дослідженню класифікацій предметів злочину за різними критеріями та їх видів. Встановлені найбільш значимі критерії класифікацій предметів злочину, їх види та кримінально-правове значення. Висловлені міркування щодо обґрунтованості виділення окремих класифікацій предметів злочину, запропоновані правила поділу їх на види.

Ключові слова: предмет злочину, ознака, склад злочину, класифікація, поділ, критерій, вид.

Аннотация

Статья посвящена исследованию классификаций предметов преступления по различным критериям и их видов. Установлены наиболее значимые критерии классификаций предметов преступления, их виды и уголовноправовое значение. Высказаны суждения об обоснованности выделения отдельных классификаций предметов преступления, и предложены правила деления их на виды.

Ключевые слова: предмет преступления, признак, состав преступления, классификация, деление, критерий, вид.

Annotation

THE TYPES OF THE OBJECTS OF A CRIME

The article deals with the study of classifications of the objects of a crime according to various criteria and their types. The most significant criteria of classifications of the objects of a crime, their types and criminal-legal significance are established. Some thoughts concerning the justification for the allocation of separate classifications of crime objects are expessed and offered the rules for their division into types.

Key words: object of a crime, feature, composition of the crime, classification, division, criteria, type.

Постановка проблеми

У Кримінальному кодексі України 2001 року (далі - КК) термін «предмет злочину» використовується у статтях як Загальної, так і Особливої частин. Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 96-² КК спеціальна конфіскація застосовується в разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а в разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави. Згідно з примітками 2 та 3 до ст. 209 КК легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчиненою у великому (в особливо великому) розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує шість тисяч (вісімнадцять тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі - нмдг).

Крім того, термін «предмет злочину» в законодавчому вираженні (формулюванні) як «предмет таких дій» застосовується у частинах 1 та 2 ст. 210, частинах 1 та 2 ст. 211, частинах 2 та 3 ст. 305, частинах 2 та 3 ст. 307, частинах 2 та 3 ст. 309, частинах 3 та 4 ст. 321, частини 2, 3 та 4 ст. 368 КК тощо. В окремих статтях (частинах статей) Особливої частини КК термін «предмет» використовується як різновид предмета конкретного складу злочину (приміром, порушення правил поводження зі зброєю, а також із боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, а так само з радіоактивними матеріалами (ч. 1 ст. 414 КК) тощо) або як родовий (узагальнюючий) термін раніше перерахованих у диспозиції предметів конкретного складу злочину (наприклад, розбій із метою заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого (ч. 4 ст. 410 КК) тощо).

Аналіз приписів Кримінального процесуального кодексу України 2013 року (далі - КПК) дає можливість зазначити, що в ньому застосовується термін «предмет кримінального правопорушення». Так, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК речовими доказами є в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 167 КПК тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом.

У кримінально-правовій доктрині та слідчо-судовій практиці загальноприйнятим є підхід, відповідно до якого предмет злочину в загальному понятті складу злочину є факультативною ознакою такого елемента складу злочину, як об'єкт. Щодо конкретних складів злочинів, передбачених у диспозиціях статей (частин статей) Особливої частини КК, предмет може виступати як обов'язкова ознака об'єкта складу злочину (наприклад, чуже майно або право на майно (ст. 190 КК) тощо), а в окремих випадках - як кваліфікуюча ознака складу (приміром, матеріали із закликами до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади (ч. 2 ст. 109 КК) тощо). У зв'язку із цим у кримінально-правовій науці висловлюється позиція, відповідно до якої злочини поділяються на: а) предметні та б) безпредметні.

Дослідження конкретних складів злочинів, передбачених в Особливій частині КК, дає підставу стверджувати, що предмет злочину в різних складах має свої особливості законодавчої регламентації, передбачений із використанням різних прийомів та засобів законодавчої техніки, вимагає різних прийомів та способів тлумачення тощо. Це зумовлює необхідність його систематизованого дослідження з метою виявлення закономірностей законодавчої регламентації предметів злочину, правил тлумачення цієї ознаки елемента складу злочину, відмежування предмета злочину від об'єкта складу злочину, засобів (знарядь) вчинення злочину та від схожих (суміжних) понять та категорій.

Стан дослідження

Розробленню та вирішенню кримінально-правових проблем предмета злочину в різні часи присвячували свої наукові роботи такі видатні вчені кримінально-правової науки дореволюційного періоду, як: Л.С. Бєлогриць-Котляревський, О.Ф. Кістяківський, Г.В. Колоколов, С.В. Познишев, П.П. Пусторослєв, М.Д. Сергієвський, В.Д. Спасович, М.С. Таганцев, І.Я. Фойницький та інші дослідники. Найбільш глибоко й змістовно проблема предмета злочину була розроблена у працях таких науковців, як: Д.С. Азаров, П.П. Андрушко, М.П. Бікмурзін, Я.М. Брайнін, В.К. Глістін, В.І. Гуров, Є.К. Каіржанов, М.Й. Коржанський, В.М. Кудрявцев, Є.В. Лащук, В.В. Кузнєцов, Б.С. Нікіфоров, Г.П. Новосьолов, А.А. Піонтковський, В.І. Сахаров, В.Я. Тацій, А.Н. Трайнін, Є.А. Фролов та інших вчених. Проте дослідження проблем предмета злочину на підставі логіко-філософських методів поділу, систематизування, категоризації та типологізації практично не здійснювалося. Роботи ж наведених авторів постануть науковим підґрунтям подальшого дослідження предмета злочину.

Різноманітність видів предметів злочину, передбачених у диспозиціях статей (частин статей) Особливої частини КК, викликає потребу їх класифікації з метою більш глибокого вивчення і, як наслідок, розширення пізнання конкретних їх рис, ознак, видів. Значення поділу предмета злочину на види дає підставу більш ретельно з'ясувати зміст поняття предмета злочину, його суттєвих ознак, критеріїв розмежування та відмежування від схожих (споріднених) ознак, явищ та категорій.

Ще С.В. Познишев стверджував, що кожен із дослідників якої-небудь множини змушений звертатися до класифікації, першого й надзвичайно важливого кроку, який необхідно зробити під час вивчення різноманітної і великої групи явищ [1, с. 1]. Під класифікацією звичайно розуміється розподіл речей (явищ) за класами відповідно до подібності між ними [2, с. 168] або логічна операція розподілу обсягу поняття на основі яких-небудь істотних ознак [3, с. 168]. Класифікація дозволяє визначити загальні та відмінні риси певного явища (події, дії), позначити його місце та функціональну роль [4, с. 276]. Саме тому під час дослідження предмета злочину доцільно, на наш погляд, окрему увагу приділяти й поділу його на види.

Виклад основного матеріалу

Традиційно вченими зазначається, що структура операції поділу складається з таких компонентів: 1) діленого (подільного) поняття - це поняття, обсяг якого підлягає поділу; 2) членів поділу - це видові поняття, які є результатом операції поділу; 3) критерію (основи, ознаки) поділу - це ознака, відповідно до якої здійснюється операція поділу.

Аналіз наукових робіт із логіки та філософії дає підставу встановити такі правила (вимоги) щодо класифікації відповідного явища (предмета, категорії): 1) поділ має здійснюватися тільки за однією підставою (класифікаційним критерієм), тобто обрана підстава повинна бути постійною й її не можна змінювати в процесі класифікації; 2) члени поділу повинні взаємно виключати один одного, а саме обсяги членів поділу не повинні пересікатися; 3) поділ повинен бути співмірним (співрозмірним, пропорційним), тобто сума обсягів членів поділу має дорівнювати обсягу діленого поняття; 4) поділ повинен бути безперервним (це правило вимагає переходити від вихідного поняття до однопорядкових видів, тобто вимагає не робити «стрибків» у поділі); 5) поділ повинен бути вичерпним [5, с. 153; 6, с. 79; 7, с. 79].

Особливу увагу під час дослідження видів (класифікації) певних предметів (явищ, категорій) необхідно приділяти критерію поділу (критерію класифікації), оскільки правильне його обрання забезпечить як вірний науковий підхід щодо дослідження окресленого поняття, так і належні результати такої класифікації.

Так, М.Й. Коржанський за соціальним призначенням, особливостями та цінностями всі предмети злочинів пропонує поділяти на такі групи та їх підгрупи: 1) людина: а) тіло та б) психіка людини; 2)рослини та тварини: а) тварини, що вирощені людиною, б) дикі тварини, в) рослини; 3) речі: а) майно, б) документи, в) гроші, г) зброя тощо [8, с. 106-109]. Вважаємо, що така класифікація базується на формах прояву (існування, вираження) предмета злочину в об'єктивній дійсності.

І.В. Кузнєцов у дисертаційному дослідженні, присвяченому поняттю та видам предметів злочину, вказує на доцільність здійснювати класифікацію предметів злочинів за їх соціально-економічною природою, тобто такими критеріями, як соціальна роль предмета, його призначення, цінність, особливості походження. Усі предмети злочинів автор пропонує об'єднати у такі групи: 1) предмети (речі), які у кримінальному праві можуть бути об'єднані загальною назвою «майно»; 2) предмети, що є об'єктами інтелектуальної власності (приміром, товарний знак, знак обслуговування чи найменування місця походження товару, комп'ютерна інформація, інформація, що становить таємницю приватного життя, державну, комерційну, податкову чи банківську таємницю); 3) природні об'єкти (компоненти) навколишнього природного середовища, що знаходяться у природному стані; 4) предмети, що характеризують встановлений державою порядок ведення офіційної документації, а також державні символи (наприклад, державні нагороди, печатки, штампи, бланки, ідентифікаційні номери транспортних засобів, державні реєстраційні знаки, акцизні марки, спеціальні марки та знаки відповідності, державний герб, державний прапор); 5) предмети та речовини, протиправний вплив на які створює загрозу спричинення шкоди громадській безпеці, здоров'ю населення та громадській моралі (приміром, зброя, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, сильнодіючі та отруйні речовини, легкозаймисті речовини, піротехнічні вироби, радіоактивні речовини та ядерні матеріали, порнографічні матеріали та предмети порнографічного характеру, пам'ятники історії та культури тощо) [9, с. 60].

М.П. Бікмурзин залежно від соціальних властивостей пропонує поділяти предмети злочину на ті, що: 1) являють собою економічну цінність, 2) становлять особливу суспільну значимість; 3) характеризують підвищену небезпеку; 4) обмежені в обороті за іншими причинами [10, с. 112].

В.М. Винокуров зазначає, що оскільки суспільні відносини проявляються через предмети матеріального світу та інформацію, то класифікація предметів злочину визначається характером відносин, які предмети, на думку законодавця, визначають. На підставі цього дослідник пропонує всі предмети злочинів об'єднати в такі групи: 1) особисті немайнові, 2) майнові, 3) у сфері суспільної небезпеки, 4) у сфері здоров'я населення і суспільної моралі, 5) у сфері безпеки держави, 6) у сфері правосуддя та 7) у сфері порядку управління [11, с. 174-188].

У кримінально-правовій літературі предмети злочинів також поділяють на види за: 1) формою їх існування на: а) екологічні об'єкти; б) речі (документи та засоби ідентифікації; транспортні засоби; інше майно); в) інформація та 2) соціальними властивостями предмета, що враховуються законодавцем у разі передбачення певного зовнішнього явища в диспозиції кримінально-правової норми, на: а) предмети, що мають економічну цінність; 4) предмети, що мають особливу суспільну значимість; в) предмети, що є джерелом підвищеної небезпеки; г) предмети, що обмежені в обороті за іншими, окрім суспільної небезпеки, причинами; 3) інформативністю на: а) предмети, що мають соціально значимі властивості (екологічні об'єкти, транспортні засоби); б) предмети, що мають соціально значиму інформацію (документи, засоби ідентифікації, гроші та цінні папери) [12, с. 174-175].

Слід зазначити, що предмет як певна річ матеріального світу може мати різне кримінально-правове значення, а саме може бути: а) предметом злочину, тобто обов'язковою ознакою об'єкта конкретного складу злочину, передбаченого диспозицією відповідної статті (частини статті) Особливої частини КК, б) предметом суспільних відносин як структурного елемента об'єкта складу злочину (водночас не бути предметом злочину) та мати значення для застосування інших кримінально-правових норм та інститутів (приміром, гроші, цінності та інше майно, одержані в результаті експлуатації дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці (ст. 150 КК), не є предметом цього злочину, проте є предметом спеціальної конфіскації (ч. 1 ст. 96-1 КК)); в) предметом, що використовується як засіб чи знаряддя вчинення конкретного злочину.

Дослідження наукової літератури, аналіз слідчосудової практики та вивчення предметів злочинів, передбачених як обов'язкова ознака об'єкта складу конкретного злочину в диспозиціях відповідних статей (частин статей) Особливої частини КК, дає підставу класифікувати їх за різними критеріями:

1. Залежно від соціальної значимості (цінності) предмети злочинів можна поділити на: а) предмети майнового характеру (майно, право на майно, вчинення дій майнового характеру); б) предмети, що є об'єктами інтелектуальної власності; в) предмети, що є природними об'єктами навколишнього природного середовища; г) предмети, що характеризують (визначають) порядок здійснення державної діяльності в різних сферах суспільного життя; д) предмети, використання яких (вплив на які) створює загрозу спричинення шкоди основам національної безпеки, громадській безпеці, громадському порядку та моральності, здоров'ю населення тощо. Такий поділ зумовлений місцем предмета злочину у структурі складу злочину і, зокрема, у структурі об'єкта складу злочину. Він має значення для обґрунтування соціальної зумовленості криміналізації відповідного суспільно небезпечного діяння, визначення місця (розміщення) конкретного злочину в певному розділі Особливої частини КК, встановлення ступеня тяжкості злочину, кваліфікації вчиненого та застосування відповідних заходів кримінально-правового характеру тощо.

2. Залежно від правового режиму предмета злочину можна виділити такі їх види: а) предмети, що вилучені із цивільного обороту (наприклад, ядерні матеріали (ст. 265 КК). Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08 лютого 1995 р. ядерні матеріали є виключно загальнодержавною власністю); б) предмети, що обмежені в цивільному обороті (наприклад, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги (ст. 307 КК); відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 р. діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку та прекурсорів, включених до таблиці IV Переліку, здійснюється суб'єктами господарювання за наявності в них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, якщо інше не передбачено цим Законом); в) предмети, що знаходяться у цивільному обороті (щодо яких відсутні відповідні законодавчі обмеження щодо їх цивільного обороту) (наприклад, майно (ст. 185 КК) тощо). Запропонована класифікація має значення як для кваліфікації злочину та призначення покарання, так і для застосування інших заходів кримінально-правового характеру, а також застосування кримінологічних підходів щодо виявлення, усунення причин та умов вчинення злочину й попередження злочинності в цілому.

3. Залежно від характеру впливу на предмет злочину можна виділити: а) предмети злочинів, яким спричиняється шкода, фактичні властивості яких змінюються (предмети, що вживаються, знищуються, пошкоджуються тощо). Наприклад, шляхи сполучення, споруди на них, рухомий склад або судна, засоби зв'язку чи сигналізації (ст. 277 КК) тощо; б) предмети злочинів, яким шкода не спричиняється, фактичні властивості яких, за загальним правилом, не змінюються (приміром, культурні цінності (ст. 201 КК) тощо). Такий поділ може враховуватися у процесі криміналізації відповідного суспільно небезпечного діяння, встановлення ступеня тяжкості злочину, кваліфікації вчиненого та застосування відповідних заходів кримінальноправового характеру тощо.

4. Залежно від значення для формулювання складів злочинів предмети злочинів можна поділити на: а) предмети, що є обов'язковою (основною) ознакою складу конкретного злочину (приміром, чуже майно або скарб, які мають особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність (ст. 193 КК) тощо), б) предмети, що є кваліфікуючою (особливо кваліфікуючою) ознакою складу конкретного злочину (наприклад, матеріали із закликами до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади (ч. 2 ст. 109 КК) тощо). Наведена класифікація предметів злочину зумовлює правила законодавчої техніки криміналізації відповідного діяння, розмежування основних та кваліфікованих складів злочину, правильну кваліфікацію злочину та подолання конкуренції кримінально-правових норм, застосування заходів кримінально-правового характеру тощо.

5. Залежно від способу законодавчої регламентації предмети злочинів можна поділити на: а) предмети, що передбачені в альтернативі (наприклад, вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої (ч. 1 ст. 263 КК) тощо), та б) предмети, що передбачені безальтернативно (приміром, чуже майно (статті 185-187 КК) тощо). Такий поділ має значення для встановлення моменту закінчення злочину, розмежування споріднених (схожих) складів злочинів, кваліфікації вчиненого злочину та відмежування одиничного злочину від множинності злочинів, призначення покарання тощо.

6. Залежно від змінюваності ознак, якими охарактеризований предмет злочину, можна виділити: а) предмети, що регламентовані (охарактеризовані) постійною (визначеною, конкретною) ознакою (приміром, неправдива інформація (ст. 222 КК) тощо); б) предмети, що охарактеризовані перемінною (змінюваною) ознакою: б-1) предмети, що визначені оціночною ознакою (наприклад, знайдене чи таке, що випадково опинилося в особи, чуже майно або скарб, які мають особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність (ст. 193 КК) тощо); б-2) предмети, що визначені бланкетною ознакою (регламентовані у бланкетній диспозиції кримінально-правової норми) (приміром, стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України (ч. 1 ст. 201 КК); інформація, створена та захищена відповідно до чинного законодавства (ч. 1 ст. 361-2 КК); звірі, птахи чи інші види тваринного світу, занесені до Червоної книги України (ч. 1 ст. 248 КК) тощо).

За загальним правилом предмет злочину, якщо він є обов'язковою ознакою об'єкта, доволі чітко зазначений у кримінально-правовій нормі, проте в окремих випадках для його встановлення (з'ясування змісту) необхідно застосовувати положення інших нормативно-правових актів. У певних кримінально-правових нормах дається лише загальне поняття предмета злочину, а його зміст розкривається наукою кримінального права і слідчосудовою практикою. Приміром, предметом злочинів, передбачених статтями 185-191 КК, є чуже майно. Перелік майна в законі надати неможливо, тому для кваліфікації зазначених злочинів необхідно встановити фізичні, соціальні, економічні та правові (юридичні) характеристики (ознаки) предмета цих злочинів, які дозволяють встановити коло речей, що охоплюються поняттям «майно», і відмежувати їх від інших суміжних злочинів [13, с. 56].

У тих випадках, коли диспозиція кримінальноправової норми є бланкетною, зміст та перелік предметів складу конкретного злочину необхідно встановлювати з урахуванням приписів інших нормативно-правових актів. Запропонована класифікація предметів злочину має значення для кваліфікації вчиненого злочину, яка зумовлена необхідністю застосування як кримінального законодавства, так і норм інших галузей права (законів та підзаконних нормативно-правових актів), різних видів тлумачення кримінального закону (зокрема: наукового (доктринального), граматичного (етимологічного, філологічного), системного та буквального), та усталеної судової практики (роз'яснень Верховного Суду України, узагальнень судової практики тощо).

7. Залежно від походження (форми вираження, об'єктивного існування) предмети злочину можна поділити на: а) предмети, що є матеріалізованим результатом діяльності людини (послуги, майнові права, предмети, що відносяться до об'єктів інтелектуальної власності); б) предмети, що знаходяться у природному стані (тваринний світ, рослинний світ, земля (поверхневий ґрунтовий шар) тощо). Така класифікація являє собою поділ предметів злочинів за їх зовнішніми ознаками, які сприймаються органами відчуття, можуть бути виявлені та зафіксовані. Вона має значення для криміналізації відповідного суспільно небезпечного діяння та кваліфікації вчиненого суб'єктом злочину тощо.

8. Залежно від кількісно-якісних характеристик предмет злочину можна поділити на: а) предмети, що характеризуються кількісною ознакою, такою, що вказує на ступінь прояву змінюваних якостей предмета, відображає їх вимірювальні (кількісні) якості, тобто розмір, обсяг, міру та інші критерії, що підлягають виміру. Вони визначаються певними числовими показниками, за допомогою яких відбувається їх обрахування та оцінка (наприклад, майно (ст. 194 КК) тощо); б) предмети, що визначаються якісною ознакою, тобто такою, що характеризує сукупність властивостей та особливостей, що відрізняють предмет злочину від інших ознак, які надають йому певну визначеність (приміром, особлива історична, наукова, художня чи культурна цінність (ст. 193 КК) тощо); в) предмети, що характеризуються кількісно-якісною ознакою, тобто такою, що надає кількісно-якісні характеристики певному предмету (приміром, неправомірна вигода, під якою слід розуміти кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги або нематеріальні активи, вартість яких перевищує три відсотки розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав (статті 160, 368, 368-3 КК) тощо). Наведена класифікація може враховуватися під час криміналізації відповідного суспільно небезпечного діяння, встановленні ступеня тяжкості злочину, відмежування злочинів від інших правопорушень, розмежування споріднених (подібних) злочинів, обрання способу тлумачення відповідних ознак складу злочину, кваліфікації вчиненого й застосування заходів кримінально-правового характеру тощо.

9. Залежно від способу регламентації переліку предметів злочину можна виділити: а) предмети, що регламентовані через окреслення вичерпного їх переліку, тобто вичерпним чином (приміром, снотворний мак, конопля (ст. 310 КК) тощо); б) предмети, що регламентовані через окреслення приблизного їх переліку (наприклад, алкогольні напої, тютюнові вироби, інші підакцизні товари (ст. 204 КК) тощо). Такий поділ доцільно брати до уваги під час тлумачення відповідних ознак складу конкретного злочину, розмежування споріднених (схожих) складів злочинів, кваліфікації вчиненого суб'єктом тощо.

10. Залежно від прийому (способу) передбачення предмета злочину в диспозиції кримінально-правової норми можна виділити: а) предмети, що безпосередньо регламентовані (передбачені) в диспозиції статті (частини статті) Особливої частини КК (наприклад, неправомірна вигода (статті 160, 368, 368-3 КК) тощо); б) предмети, що безпосередньо не передбачені в диспозиції статті (частини статті) Особливої частини КК, але слідують із її змісту (зі змісту складу злочину) (приміром, порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також незаконне полювання в заповідниках або інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду (ч. 1 ст. 248 КК) тощо). Запропонована класифікація має значення для обрання способу (прийому) законодавчої техніки під час криміналізації певного суспільно небезпечного діяння, тлумачення відповідних ознак складу злочину, розмежування споріднених (схожих) складів злочинів, кваліфікації вчиненого суб'єктом злочину тощо.

11. Залежно від співвідношення предмета злочину з предметом суспільних відносин як структурного елемента об'єкта складу злочину можна виділити: а) предмети злочинів, що співпадають із предметом суспільних відносин (наприклад, майно (ст. КК) тощо), б) предмети злочинів, що не співпадають із предметом суспільних відносин, які становлять об'єкт складу злочину (наприклад, ст. 329 КК: предметом злочину є документ, що містить державну таємницю, а предметом суспільних відносин - правила поводження з документами, що містять державну таємницю). Такий поділ впливає на обрання відповідних способів (прийомів) тлумачення ознак складу конкретного злочину, з'ясування виду та змісту безпосереднього об'єкта складу злочину, становлення механізму спричинення шкоди, кваліфікації вчиненого суб'єктом злочину тощо.

Висновки

1. Перелік класифікаційних критеріїв предметів злочину та, відповідно, виділення їх видів може бути розвинений практично до безкінечності. Принциповим є те, що наведені та інші класифікації й види предметів злочину свідчать про багатоаспектність та складність такого поняття (ознаки елемента складу злочину), як «предмет злочину».

2. Класифікація предметів злочину та виділення їх видів має принципове значення для більш глибокого їх вивчення і, як наслідок, розширення пізнання конкретних рис (ознак). Поділ предметів злочинів на види за різними класифікаційними критеріями дає підставу більш ретельно з'ясувати зміст та обсяг поняття «предмет злочину», його сутність, основні характеристики та кримінально-правове значення для кваліфікації злочину, призначення покарання та застосування інших заходів кримінально-правового характеру тощо.

3. Різноманітність підходів щодо класифікаційних критеріїв та видів предметів злочину підтверджує те, що під час встановлення ознак поняття предмета злочину, з'ясування його сутності та змісту серед найбільш дискусійних питань можна виділити такі: а) розуміння предмета злочину, його правової природи та поняття; б) розуміння предмета злочину як ознаки елемента складу злочину та співвідношення з іншими ознаками елементів складу злочину; в) розуміння предмета злочину та відмежування його від схожих (споріднених) ознак, категорій, понять.

4. Наведені класифікації та види предметів злочину мають: а) законодавче, б) наукове та в) правозастосовне значення (для тлумачення відповідних кримінально-правових норм, кваліфікації вчиненого суб'єктом злочину, розмежування суміжних (подібних) складів злочинів, призначення покарання, застосування інших заходів кримінально-правового характеру тощо).

Список використаних джерел

1. Познышев С.В. Основные вопросы учения о наказании. Москва: Унив. тип., 1904. 447 с.

2. Челпанов ГИ. Учебник логики. Москва: Прогресс, 1994. 248 с.

3. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. Москва: Политиздат, 1984. 590 с.

4. Теория государства и права / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. Москва: ИНФРА-М-НОРМА, 1997. 570 с.

5. Конверський А.Є. Логіка. Підручник для студентів юридичних факультетів. 5-те вид. перероб. та доп. Київ: Центр учбової літератури, 2015. 320 с.

6. Логіка: підручник для студентів вищих навчальних закладів / В.Д. Титов, С.Д. Цалін, О.П. Невельська-Гордєєва та ін. ; за заг ред. В.Д. Титова. Харків: Право, 2005. 206 с.

7. Гриненко І.О. Філософські та логічні засади класифікації злочинів. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2018. Вип. 40. Т 2. С. 76-81.

8. Коржанский Н.И Объект и предмет уголовно-правовой охраны. Москва: Акад. МВД СССР, 1980. 248 с.

9. Кузнецов И.В. Понятие и виды предметов преступлений в уголовном праве России: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 ; ГОУ ВПО Орловск. гос. тех. ун-т. Орел. 2006. 221 с.

10. Бикмурзин М.П. Предмет преступления: Теоретико-правовой анализ: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 ; ГОУ ВПО «Башкирський гос. ун-т». Уфа. 2005. 191 с.

11. Винокуров В.Н. Объект преступления: аспекты понимания, способы установления и применение уголовного закона. Москва: Юрлитинформ, 2012. 288 с.

12. Уголовное право. Общая часть. Преступление. Академический курс. В 10 т. Т VI. Объект преступления. Объективная сторона преступления / Под ред. Н.А. Лопашенко. Москва: Юрлитинформ, 2016. 632 с.

13. Ус О.В. Теорія та практика кримінально-правової кваліфікації: лекції. Харків: Право, 2018. 368 с.

Размещено на Allbest.ru