Теоретичні підходи до визначення норм міжнародного права, що регламентують судочинство в господарських судах України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут законодавства Верховної Ради України

Теоретичні підходи до визначення норм міжнародного права, що регламентують судочинство в господарських судах України

Theoretical approaches to the determination of the rules of international law regulating legal procedure in economic courts of Ukraine

Алєксєєв С.О., аспірант



Розглянуто питання участі національних економік у системі міжнародного економічного співробітництва. Визначено, що така участь здійснюється у вигляді управлінського алгоритму, який проявляється у надбанні геоекономічної науки. Доктринальні підходи ґрунтуються на тому, що головною стратегічною тенденцією світової економіки є всеосяжна (економічна, політична, правова) глобалізація, яка не тільки стирає межі між національними економіками та політико-економічними концепціями, оскільки світ стає єдиним господарським організмом у реальності, а й формує єдиний правовий простір, до якого входять національні правові системи, наднаціональні правові системи міждержавних інтеграційних об'єднань і правові системи міжнародного співтовариства держав, що базуються на єдиній правовій системі ООН та конгломераті правових систем міжнародних організацій. Доведено, що: 1) в умовах глобалізації світового господарства об'єктивуються та актуалізуються питання участі національних економік у системі міжнародного економічного співробітництва, але така участь має особливий вигляд; 2) управлінський алгоритм проявляється у надбанні геоекономічної науки, яка досліджує симбіоз національних економік і державних інститутів, переплетіння національних, наднаціональних економічних і державних структур; 3) головною стратегічною тенденцією світової економіки оголошується всеосяжна (економічна, політична, правова) глобалізація, що не тільки стирає межі між національними економіками та політико-економічними концепціями, а й формує єдиний правовий простір; 4) для розуміння, дослідження, регламентації та регулювання наведених процесів у загальному міжнародному праві (публічному і приватному), порівняльному правознавстві та в національних правових системах накопичено відповідний методологічний і технологічний інструментарій, що дає змогу адекватно та з необхідною доктринально-методологічною глибиною пізнавати складні політико-економічні й економіко-правові процеси у світовому господарстві, які детермінують його вплив на здійснення господарського судочинства у відповідній державі; 5) в основі визначення кола норм міжнародного права, що впливають на судочинство в господарських судах України, лежить глибоке та комплексне розуміння впливу процесів глобалізації, положень міжнародного права і концепції захисту прав людини на систему як вітчизняного правосуддя загалом, так і на господарський процес зокрема (у межах цієї загальної тенденції можна виокремити зближення (гармонізацію, уніфікацію) правил і процедур на рівні країн Європейського Союзу, зближення українського процесуального законодавства з процесуальним законодавством Європейського Союзу).

Ключові слова: судочинство, господарські суди, процесуальне законодавство, норми міжнародного права, гармонізація.



The issue of participation of national economies in the system of international economic cooperation is considered. It is determined that such participation is carried out in a peculiar form, the managerial algorithm of which is quite clearly manifested through the heritage of geo-economic science. It is established that the doctrinal approaches contained in the scientific works of scientists, especially modern ones, are based on the fact that the main strategic tendency of the world economy is comprehensive (economic, political, legal) globalization, which not only blurs the boundaries between national economies and political and economic concepts, as the world becomes the only economic organism in reality, but also forms a single legal space, comprising national legal systems, supranational legal systems of interstate integration associations and rights these systems of the international community of states based on the single legal system of the United Nations and the conglomerate of the legal systems of international organizations, both operating under its auspices, are not under such coordination influence. It is proved: 1) in the conditions of globalization of the world economy issues of participation of national economies in the system of international economic cooperation are objectified and actualized, but such participation is carried out in a peculiar form; and state institutions, intertwining of national, supranational economic and state structures; 3) the main strategic tendency of the world economy is a comprehensive (economic, political, legal) globalization, which not only blurs the boundaries between national economies and political and economic concepts, since the world becomes the only economic organism in reality, but also forms a single legal space; 4) appropriate methodological and technological tools have been accumulated to understand, investigate, regulate and regulate the above processes in general international law (public and private), comparative law and national legal systems, enabling sufficient adequate and necessary doctrinal-methodological depth political-economic and economic-legal processes that are raging in the world economy and at the same time determine its impact on the implementation of economic court in the State; 5) a deep and comprehensive understanding of the impact of globalization processes, the provisions of international law and the concept of human rights protection on the system of both domestic justice in general and the economic process in particular (based on the definition of the range of rules of international law affecting the judiciary in the economic courts of Ukraine) within this general trend, the approximation (harmonization, unification) of EU rules and procedures, approximation of Ukrainian procedural legislation with the process can be further distinguished as a separate trend of EU legislation).

Key words: judiciary, commercial courts, procedural legislation, international law, harmonization.



Постановка проблеми

В умовах глобалізації світового господарства об'єктивуються та актуалізуються питання участі національних економік у системі міжнародного економічного співробітництва. Така участь має вигляд управлінського алгоритму, який проявляється у надбанні геоекономічної науки.

Геоекономіка трактується одним з основоположників цього напряму Є. Кочетовим як система поглядів, котра відображає інтерпретацію глобального світу через систему економічних атрибутів за послідовного їх винесення за межі національних рамок, включаючи й економічні відносини. Отже, геоеконо- міка є симбіозом національних економік і державних інститутів, переплетінням національних, наднаціональних економічних і державних структур [1].

Наведена доктринальна позиція дає змогу зрозуміти:

а) глобальний характер геоекономіки, що відображає відповідну інтерпретацію глобального світу (глобально-інтерпретаційна складова частина - С. А.);

б) предметний характер геоекономіки, який інтерпретує глобальний світ через систему економічних атрибутів (атрибутивно-економічна складова частина - С. А.);

в) топосно-територіальний характер геоекономіки, що характеризує її через винесення економічних відносин за межі національних рамок (наддержавно-просторова складова частина - С. А.);

г) симбіотичний характер геоекономіки, яка у своїй архітектоніці визначається сукупністю національних економік і державних інститутів, переплетінням національних, наднаціональних економічних і державних структур (інтеграційна складова частина - С. А.).



Аналіз наукових джерел

Питання геоекономіки у поєднанні з правовими настановами в контексті становлення міжнародного економічного правопорядку та міжнародного економічного права як окремої галузі міжнародного права були предметом наукових досліджень фахівців з економіки, міжнародного публічного та міжнародного приватного права, господарського права, зокрема таких, як М. Баймуратов, М. Богуславський, Г Бувайлик, В. Корецький, Д. Кунц, Б. Кучер, Є. Львова, А. Лунц, К. Шмитхофф, В. Щербина.

Доктринальні підходи, запропоновані у наукових роботах зазначених вчених, особливо сучасних, ґрунтуються на тому, що головною стратегічною тенденцією світової економіки є всеосяжна (економічна, політична, правова) глобалізація, яка не тільки стирає межі між національними економіками та політико-економічними концепціями, оскільки світ стає єдиним господарським організмом у реальності, а й формує єдиний правовий простір, до якого входять національні правові системи, наднаціональні правові системи міждержавних інтеграційних об'єднань і правові системи міжнародного співтовариства держав, що базуються на єдиній правовій системі ООН та конгломераті правових систем міжнародних організацій, які можуть діяти під її егідою, а можуть і не перебувати під таким координаційним впливом.

Тому метою статті є визначення теоретичних підходів до визначення норм міжнародного права, що регламентують судочинство в господарських судах України.

Виклад основного матеріалу

На фоні глобальних політико-економічних і правових інтеграційно- глобалізаційних процесів спостерігаються важливі тенденції нівелювання феноменології національної державності, коли національна історія і культура, етносоціальна ідентичність націй вже не грають визначальної ролі для поступового розвитку національних держав, а резерв такого розвитку бачиться у поглибленні інтеграційних процесів, які реалізуються на всіх рівнях комунікативної взаємодії держав і їх народів у межах міжнародного співробітництва.

Звідси випливає, що світова економіка вступила у фазу, коли:

а) виникає міжнародне уніфіковане правове поле для бізнесу, яке базується на міжнародному праві та міжнародних правових стандартах (нормативна основа - С. А.);

б) реалізовується тенденція дерегулювання в національних і світовій економіках (управлінсько- алгоритмічна основа - С. А.);

в) і національними державами, і міжнародною економічною спільнотою держав всіляко заохочується та забезпечується шляхом практичного (організаційного, нормативного, ресурсного тощо) супроводження всебічна лібералізація факторів виробництва (товарів, послуг, капіталу, робочої сили), і саме вони стають базовими умовами загального зростання рівня добробуту та розквіту всіх націй (ідеолого- праксеологічна основа - С. А.).

Такий організаційно-методологічний підхід є не тільки підтвердженням актуалізації міжнародних господарських зв'язків, причому в організації та здійсненні господарської діяльності не тільки на теренах національних держав, а й на міжнародній арені, а також об'єктивізації та актуалізації правозахисної профільної проблематики, пов'язаної з процесом захисту прав і свобод учасників господарського обороту.

У повсякденній практиці це детерміновано тим, що останнім часом істотно зросла кількість справ, ускладнених «іноземним елементом», розглянутих господарськими судами України. Це викликано тим, що:

- по-перше, позивачами, відповідачами, третіми особами в судочинстві, здійснюваному господарськими судами, можуть виступати іноземні фізичні та юридичні особи (суб'єктний критерій - С. А.);

- по-друге, за межами України можуть перебувати об'єкти спору (територіально-просторовий критерій - С. А.);

- по-третє, за кордоном міг мати місце юридичний факт, який лежить в основі правовідносин (юридико-фактологічний критерій - С. А.).

Крім того, часто в ході судового розгляду виникає потреба вчинити окремі процесуальні дії за кордоном, одержати доказ тощо (процесуально-праксеологічний критерій - С. А.).

Характеризуючи сучасні тенденції розвитку господарського процесу в Україні, В. Щербина та В. Рєзнікова серед останніх відзначають особливу та незаперечну роль впливу процесів глобалізації, положень міжнародного права і концепції захисту прав людини як на систему вітчизняного правосуддя загалом, так і на господарський процес зокрема (у межах цієї загальної тенденції можна виокремити зближення (гармонізацію, уніфікацію) правил і процедур на рівні країн Європейського Союзу (далі - ЄС), зближення українського процесуального законодавства з процесуальним законодавством ЄС). Йдеться, зокрема, про розвиток концепції глобального (абсолютного) верховенства права ЄС щодо національного права держав-членів [2].

Системно аналізуючи наведену доктринальну позицію, для більш глибокого її розуміння вважаємо за необхідне розділити її на відповідні блоки-системи, що об'єднують:

а) відповідні суспільні відносини;

б) профільний нормативно-джерельний масив;

в) загальний гуманітарний потенціал міждержавних і наднаціональних відносин, які у сукупності дають більш чітке розуміння впливу глобалізації на господарський процес в Україні.

Отже, виокремлюючи такі блоки-системи, ми побачимо скерування діяльності законодавця щодо їх використання в контексті оновлення та модернізації господарського законодавства, піднесення та наближення його до міжнародних стандартів господарського процесу та судочинства.

Першою системою-блоком виступає визначальна роль впливу процесів глобалізації на міжнародні економічні відносини, яка веде до їх правової конвергенції. Важливо враховувати, що сама правова конвергенція, виражена в інтеграції переваг і «позитивних напрацювань» різних правових систем, - це не тільки процес, який відбувається у різних регіонах із тим або іншим ступенем інтенсивності, а й, за сучасних умов, уже фактично існуюча і діюча модель [3].

Правова конвергенція у праксеологічному аспекті базується на різних напрямах, що за використання відповідного технологічного інструментарію юридичної техніки та відповідного організаційного, організаційно-правового, управлінського та ресурсного його супроводження та забезпечення дає можливість констатувати чи то формування тенденції, чи то наявність поодиноких, а потім і системних ознак дійсного зближення правових систем держав. До зазначених напрямів (технологічних прийомів) належать:

- зближення законодавств;

- гармонізація національного законодавства;

- прийняття модельних законодавчих актів;

- уніфікація законодавства.

Всі наведені напрями задля їх результативного детермінування супроводжуються великим обсягом конкретної аналітичної діяльності, компаративної контекстуалізації, нормопроектуванням (нормопроектною діяльністю уповноважених суб'єктів, а також суб'єктів, котрі виконують нормопроектування, ініційоване ними самими) та нормотворчістю (законотворчістю) (специфічною діяльністю тільки уповноважених державою суб'єктів).

Уніфікація законодавства є найбільш поширеним засобом правової конвергенції, що здійснюється за рахунок спрощення та вироблення єдиних нормативних підходів до суспільних відносин, які мають найбільше соціальне значення для людини, соціуму та держави - за рахунок багатогранного нормативного регулювання, що має місце в різних державах. Зазвичай уніфікація реалізується за рахунок використання широкого арсеналу правових засобів, які у системній єдності створюють технологічні механізми правової глобалізації. Серед зазначених механізмів можна назвати:

- загальний або розповсюджуваний правовий режим;

- визнаний рівний обсяг прав суб'єктів;

- єдині стандарти;

- вирівнювання рівнів правового забезпечення;

- визнання юридичних документів;

- введення спрощеного порядку правового регулювання;

- укладання договорів про правову співпрацю та угод про правову допомогу;

- створення загального правового простору;

- рівний юридичний захист прав суб'єктів;

- рівнозобов'язуючі юридичні вимоги;

- застосування процедур узгодження правових актів;

- допустимі правові пільги та стимули;

- вчинення спільно скоординованих правових дій;

- режим поширення санкцій;

- загальне визнання міжнародно-правових документів [4].

Для того, щоб ідентифікувати процес правової конвергенції та застосувати її технології, необхідно, по-перше, скористатися порівняльно-правовою (компаративною) методологією, яка визначає порівняльно- правовий (компаративний) метод у пізнанні юридичної реальності (методологічний фактор - С. А.); по-друге, застосовувати профільну і специфічну для компаративістики термінологію, що базується на відповідних термінах, термінологічних зв'язках і терміносистемах або лінгво-діяльнісних локалах щодо їх синтезу та створення (термінологічний фактор - С. А.); по-третє, володіти практичною методологією, технологією, контекстуалізацією, концептуалізацією, алгоритмічністю, управлінською психологією компаративістики (теоретико-технологічний фактор - С. А.); по-четверте, володіти відповідними знаннями у сфері конвергенційної логіки та мережевого нормативного маркетингу для визначення просторових характеристик конвергенції та раціональних меж компаративістики із залученням її суб'єктного й об'єктного складу і рівня нормативного забезпечення (логіко-маркетинговий фактор - С. А.).

Отже, стає доктринально і праксеологічно обґрунтованим застосування профільних термінів, термінологічних зв'язок і терміносистем, які використовуються у процесі порівняння національних законодавств із застосуванням відповідних технологічних прийомів юридичної техніки, що фактично розкривають онтологічні та гносеологічні домінанти порівняльного правознавства, а саме:

- порівняльно-правовий метод - як ефективний спосіб аналізу правових явищ, які виникають, формуються, розвиваються, вдосконалюються та здійснюються в національних правових системах;

- правові відмінності - правові норми, акти й інститути, що не збігаються за програмними цілями, природою і суб'єктами у сферах дії. Вони можуть бути: а) швидко усувними (шляхом мінімальних нормопроектних, нормотворчих (законотворчих) і ресурсних витрат суб'єктів, уповноважених державою - С. А.); б) такими, які є важко усувними (вони стають усувними через: 1) тривалість у хронологічному вимірюванні, 2) системність у діяльнісному розумінні, 3) копіткість у практичній реалізації; 4) телеологічну обґрунтованість у контекстуалізації цільових настанов - нормопроектній і нормотворчій (законотворчій) діяльності суб'єктів, уповноважених державою - С. А.); в) такими, що є непереборними (вони не можуть бути усувними жодним чином, враховуючи системні філософсько- концептуальні розбіжності, які існують між правовими системами держав - С. А.);

- зближення законодавств різних країн - як загальна управлінсько-діяльнісна та функціонально-праксеологічна парадигма в повсякденній діяльності держав, скерована на узгодження (координування) принципів правового регулювання на основі: а) норм міжнародного права (застосування зовнішнього фактора розвитку - С. А.); б) визначення етапів і спільних заходів щодо розвитку національних законодавств (застосування колективно-системного фактора комунікативної взаємодії та співробітництва - С. А.), що призводить до вироблення загальних правових позицій (створення фактора формування єдиного правового простору - С. А.);

- гармонізація законодавств - своєрідний спосіб забезпечення єдності у різноманітті, який супроводжується: а) узгодженням концепцій і програм правового розвитку (концептуальний фактор - С. А.); б) виробленням загальних нормативних понять і оцінок (нормативно-оцінюючий фактор - С. А.); в) впорядкованістю правових дій (функціонально-діяльнісний фактор, що базується на синергічній основі - С. А.);

- уніфікація законодавств - технологічно-діяльнісний метод, за допомогою якого держави здійснюють однакове регулювання правових відносин. Виражається у створенні однакових актів і норм, котрі: а) замінюють національні норми, бо вигідно відрізняються від них (повна уніфікація - С. А.) або б) діють субсидіарно з національними нормами (часткова уніфікація);

- імплементація - нормативно-діяльнісна технологія, що застосовується у процесі виконання державою своїх міжнародно-правових зобов'язань із міжнародного договору, реалізуючись шляхом введення і включення норм міжнародного права, які містяться в міжнародному договорі, у національну правову систему. На практиці означає фактичну реалізацію міжнародно-правових зобов'язань на внутрішньодержавному рівні шляхом: а) введення таких зобов'язань у національний правовий простір; б) трансформації їх у конкретні обов'язки суб'єктів національного права в контексті їх безумовного виконання; в) становлення системи національного контролю з боку державних органів, відповідальних за них у профільній сфері; г) можливості встановлення зовнішнього (конвенційного) контролю з боку держав-підписантів (сторін) міжнародного договору та міжнародних організацій, під егідою яких відбулося укладення такого міжнародного договору;

- адаптація - процес приведення національних актів до загальних принципів і стандартів, які містяться в національних законодавствах або в міжнародному праві (зазвичай конституційних цінностей або міжнародних стандартів прав людини - С. А.);

- стандарт - техніко-юридична норма, що визначає мінімальні нормативно-поведінкові вимоги щодо діяльності держави або її уповноважених органів і є обов'язковою для застосування під час здійснення дій техніко-економічного та іншого характеру через (і як результат - С. А.) її закріплення в національному законодавстві;

- синхронізація - зближення національних правових систем через: а) формування правової системи міжнародного союзу (тобто формування системи наднаціонального права у межах міжнародної міждержавної інтеграційної організації - С. А.); б) координацію діяльності зі створення аналогічних або подібних правових норм (системна діяльність щодо створення супідрядності правових систем, що розглядається як початковий елемент формування єдиного правового простору - С. А.);

- юридична інвентаризація - облік і огляд чинних правових актів із метою визначення: а) феноменології їх дійсної (реальної) дії та б) феноменології ефективності дії зазначених актів.

У процесі дослідження норм міжнародного права, які регламентують судочинство в господарських судах України, варто звернути особливу увагу на способи запобігання та вирішення юридичних колізій, що проявляються не тільки у процесі доктринального застосування компаративного методу, а й виникають на практиці, у процесі здійснення правосуддя у сфері господарських правовідносин.

Універсальними засобами подолання колізій у цивільно-правових (господарсько-правових) відносинах, обтяжених іноземним елементом, є два методи: матеріально-правовий і колізійний [5].

Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми, які містяться в міжнародних конвенціях, тобто в міжнародно-правових актах договірного характеру, дозволяють не тільки вирішити колізійну проблему, а й обійти її шляхом створення і подальшого застосування спільних норм цивільного права різних держав, що містяться в багатосторонніх міжнародних договорах спеціального порядку (конвенціях). Це просто усуває саму причину виникнення колізії. Більш того, використання матеріально-правового методу для регулювання відносин у міжнародному приватному праві має значні переваги саме в контексті його прогностичності, технологічної простоти застосування й отримання належного результату без використання зайвих управлінських та інших (матеріальних) ресурсів.

Колізійний метод скерований на врегулювання колізійної проблеми шляхом вибору компетентного (можливого, необхідного та належного) правового порядку, тобто правової системи відповідної держави, у рамках якої може бути вирішеним колізійне правовідношення, в основу якого покладено колізійні норми.

У свою чергу, колізійна норма - це норма, яка не містить прямого визначення прав і обов'язків учасників цивільних правовідносин, обтяжених іноземним елементом, але технологічно й однозначно вказує, право якої держави потрібно застосувати для визначення цих прав і обов'язків.

У своїй архітектонічній побудові колізійна норма має свою сутність і структуру. Під сутністю колізійної норми розуміють відповідне правило (технологічно-поведінкову настанову - С. А.), котра вказує на те, право якої держави має бути застосованим до правовідносин міжнародного характеру.

Структура колізійної норми включає такі елементи:

а) «Обсяг» - містить вказівку на конкретні відносини, на які й поширюється дія колізійної норми;

б) «Прив'язка» - містить вказівку на національне законодавство, котре підлягає застосуванню до цього виду правовідносин.

У процесі визначення і дослідження норм міжнародного права, що регламентують судочинство в господарських судах України, важливе значення за систематичного аналізу зближення національних правових систем мають модельні законодавчі акти, які становлять рекомендаційні законодавчі акти, що в ординарних умовах прийняті загальним «законодавчим» інститутом міжнародного міждержавного об'єднання з метою нормативної орієнтації законодавчої діяльності його учасників. Зазвичай ці акти володіють такими основними ознаками:

- за загальним правилом вони приймаються міжпарламентськими асамблеями та міжнародними організаціями (характеризуються особливим колективно-колегіальним суб'єктом прийняття / суб'єктна ознака - С. А.);

- набувають юридичної сили після ратифікації національними парламентами держав-учасників міжнародного міждержавного об'єднання (характеризуються необхідністю парламентської легалізації / легітимна ознака - С. А.);

- містять загальні принципи регулювання і норми-дефініції (характеризуються особливостями структури і змістовного наповнення / засадничо- нормативна ознака - С. А.).

Крім створення модельних правових актів, важливого значення набуває власне уніфікація правових норм - тобто технологія однакового правового регулювання відносин між державами та їх об'єднаннями. Залежно від змісту та діяльнісного скерування конкретних функціональних характеристик виділяють такі види уніфікації:

1. Універсальна уніфікація (залежно від кількості держав, що підпадають під її вплив / кількісний критерій - С. А.) - поширюється на всі або на більшість держав світу.

2. Матеріальна уніфікація (залежно від змістовного наповнення колабораційної складової частини / змістовний критерій - С. А.) - є технологією однакового регулювання прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин поза залежністю від їх відношення до конкретної держави.

3. Процесуальна уніфікація (залежно від особливостей процесуального супроводження і забезпечення конкретних правовідносин / процесуальний критерій - С. А.) - це технологія введення єдиних правил розгляду спорів у судах і арбітражах за участю іноземних суб'єктів права.

На практиці уніфікація здійснюється такими організаційно-діяльнісними способами, як:

- укладення міжнародного договору - з будь- яких питань економічної взаємодії, котрі становлять загальний інтерес, із проходженням всіх необхідних етапно-стадійних характеристик міжнародної нормотворчості (від міжнародного нормопроектування до підписання тексту договору державами- учасниками);

- прийняття модельного нормативного акта (приймається з питань, що є найбільш важливими та такими, які часто використовуються в рамках економічно-господарської взаємодії контрагентами дер- жав-підписантів);

- використання примірних договорів міжнародних організацій (приймається з питань, ще не врегульованих відповідними профільними нормами на засадах аналогії закону);

- використання міжнародних звичаїв (здійснюється за відсутності нормативного врегулювання відповідних сфер цивільно-господарської взаємодії, де можливо застосовувати вже «обкатані» часом і практикою умови та форми міжсуб'єктної комунікації).

У процесі уніфікації та інших форм колабораційного співробітництва держав у контекстуаліза- ції зближення їх правових систем об'єктивуються та актуалізуються питання міжнародно-правової допомоги різних держав, яка реалізується за такими основними напрямами, як:

- правова допомога юрисдикційного характеру у цивільних і кримінальних справах (здійснюється на основі підписаних міжнародних угод профільного характеру / договірний характер - С. А.);

- обмін правовою інформацією (здійснюється на засадах взаємних нормативних зобов'язань / облігаторний критерій - С. А.);

- взаємодія парламентів (здійснюється на нормативній основі через підписання спеціальної угоди / парламентський критерій - С. А.);

- науково-методична та освітня допомога в юридичній сфері (також здійснюється на нормативній договірній основі (зазвичай на рівні інституцій законодавчої (парламенту) чи виконавчої (міністерства юстиції, внутрішніх справ тощо) та судової влади / публічний критерій - С. А.).

Резюмуючи наведений арсенал методів, методик, технологій, способів і засобів, що дають змогу визначити та дослідити першу систему-блок відносин впливу процесів глобалізації на систему вітчизняного правосуддя загалом і господарський процес зокрема, необхідно відзначити їх інструментальну значимість і великий праксеологічний потенціал, що дозволяє визначити імперативну роль відповідних аспектів глобалізації (інструментально-технологічну та пізнавально-функціональну) в організації національної системи правосуддя та реалізації господарського правосуддя.

Другою системою-блоком виступає визначальна роль впливу загального міжнародного права на міжнародні економічні відносини, що веде до їх правової уніфікації та подальшої типізації, алгоритмічності, конвергенції та, як підсумок, до нормативної легалізації в міжнародно-правових договорах.

У концептуальному розумінні погоджуємося з дослідником А.Ш. Нізамієвим у тому, що поглиблення інтеграційних процесів у галузі міжнародних економічних відносин, зростаючий ступінь економічної взаємозалежності держав, який не піддається оцінці, а також вплив науково-технічного прогресу на розвиток всесвітнього господарства мають своїм результатом не тільки розвиток нових форм міжнародного економічного співробітництва, але й ускладнення механізму їх правового регулювання [6] (фактор синергізму взаємодії нових форм міжнародного економічного співробітництва з механізмом їх правового регулювання - синергійно- нормативний фактор - С. А.). Крім того, необхідно враховувати методологічно важливі напрацювання в цій сфері Д.Б. Левіна, котрий наголошував на тому, що нові правові норми й інститути, які виникають у зв'язку з цим і стосуються співпраці з економічних питань, не тільки вносять важливі доповнення в існуючі раніше правові галузі, а й призводять до утворення нових галузей [7] (фактор появи нових галузей права в рамках співпраці держав з економічних питань - фактор перманентного інституційного розвитку міжнародного економічного права - С. А.).

Більш того, ці процеси мають вирішальний вплив на систему права, що регулює міжнародні економічні відносини. Так, у своїй роботі швейцарський дослідник Р. Бермежо відзначав, що «нові соціальні відносини або зміна вже наявних тягнуть за собою появу нових галузей права» [8] (фактор взаємного зв'язку між появою нових соціальних відносин і появою нових галузей права - фактор соціального стимулювання інституційної основи права - С. А.). Тобто ми спостерігаємо, з одного боку, тенденції до ускладнення предмета правового регулювання, і це є основною причиною появи нових правових комплексів, а з іншого - тенденції до об'єктивізації необхідності вдосконалення системи правового регулювання міжнародних економічних відносин.

Саме тому зростає роль загального міжнародного (публічного та приватного) права. По-перше, говорячи про вплив предмета регулювання на систему права, яке його регулює, необхідно відзначити доктринально та методологічно продуктивну позицію Г.Є. Бувайлика, за якою міжнародні економічні відносини самі піддаються його зворотному впливу [9]. По-друге, особлива роль правового впливу як специфічної форми «впорядкування та стимулювання» регульованих відносин, як їх визначали ще представники радянської міжнародно-правової доктрини [10], ставить на порядок денний питання систематизації численних правових форм цього впливу. По-третє, якщо, на думку І.І. Лукашука, процес глобалізації економіки, що визнається важливим чинником розвитку світового господарства [11], є економічною передумовою змін, трансформації та вдосконалення міжнародних відносин і відносин всередині держави як найважливішого актора світової економіки, то пов'язане з цим реформування систем міжнародного і національного права є правовою передумовою вивчення не тільки міжнародно-правових норм, які регулюють систему світових господарських зв'язків, а й національно-правових норм, котрі регулюють зовнішні економічні зв'язки держави.

Отже, в цій системі-блоці міжнародне право виступає провідною правовою системою щодо національного права, що регулює економічні відносини, але саме міжнародне право, взаємодіючи з правом національним у профільній сфері, не тільки стимулює розвиток останнього, але й коригує такий розвиток відповідно до настанов права міжнародного, тобто моделює його відповідно до своїх загальновизнаних принципів і норм, а також потреб міжнародного співтовариства держав. Саме в цьому і полягає визначальна роль впливу міжнародного права на міжнародні економічні відносини.

Зазначений вплив міжнародного права на національне право у профільній сфері здійснюється двома шляхами: через норми міжнародних двосторонніх і багатосторонніх договорів - міжнародні договірні норми, а також через міжнародні звичаї - норми міжнародного звичаєвого права, яке ще не тільки не кодифіковано, а й часто-густо залишається неформалізованим у відповідних угодах, бо існує у міжнародній економічній практиці держав і визнається ними як джерело права.

Особливу роль у регулюванні профільних суспільних відносин у сфері господарського судочинства, що регламентуються та регулюються міжнародними договорами, відіграють міжнародні правові стандарти профільного характеру.

Застосування міжнародних правових стандартів, які є нормами міжнародних договорів, котрі містять мінімальні вимоги щодо дотримання правил господарського судочинства, обґрунтовується тим, що:

- по-перше, реформування судової системи, зокрема вдосконалення господарського судочинства, об'єктивно вимагає підвищення загального рівня судової діяльності та її постійної орієнтації на міжнародно-правові стандарти як зразки демократичних і професійних засад здійснення такого судочинства (якісний фактор використання міжнародних правових стандартів - С. А.);

- по-друге, розвиток господарського судочинства в Україні відбувався та відбувається на фоні глибоких економічних, політичних, соціальних та інших перетворень, які реалізуються в умовах загальної кризи, а це також об'єктивує тою чи іншою мірою системний негативний вплив на судову систему, а відтак і на діяльність господарських судів. Звідси випливає, що застосування в господарському судочинстві міжнародних правових стандартів сприяє активізації процесів оздоровлення та дезінтоксикації всієї судової системи та скеруванню її в бік вирішення нагальних проблем розвитку демократичної державності та захисту прав і свобод людини та громадянина (інтенсифікуючий фактор використання міжнародних правових стандартів - С. А.);

- по-третє, в історичній ретроспективі розвиток українського господарського судочинства відбувається доволі повільно за рахунок поступових кроків, які невпинно наближають судову діяльність до загальновизнаних стандартів, що є необхідною умовою сучасного розвитку України (еволюційний фактор використання міжнародних правових стандартів - С. А.);

- по-четверте, намагання господарських судів бути адекватними визнаним стандартам здійснення правосуддя, в т. ч. й міжнародним правовим стандартам, є характерною рисою сучасного розвитку господарського судочинства, важливим напрямом його реформування (телеологічний фактор використання міжнародних правових стандартів - С. А.);

- по-п'яте, у діяльності господарських судів найбільш рельєфно відображається зв'язок із міжнародно-правовим регулюванням, оскільки економічна, зокрема підприємницька, діяльність об'єктивно інтегрується в міжнародний економічний простір, у систему світогосподарських зв'язків, а отже, не тільки потребує, а й об'єктивно вимагає загальних підходів, загальних правових уявлень і загальних стандартів (інтеграційний фактор використання міжнародних правових стандартів - С. А.) [12].

Проблема відповідності господарського судочинства міжнародно-правовим стандартам є багатогранною й багатоаспектною. Вона містить як питання правового (нормопроектного (законопроектного), законодавчого, правозастосовного), так і організаційного й навіть психологічного характеру (конституційна психологія, законодавча психологія, міжнародно-правова психологія), охоплюючи не тільки значну частину загальнонаукової проблематики щодо судово-правової системи, а і її нормативний дискурс і парадигмальні напрями його існування, розвитку та вдосконалення.

Однак у нормативному розумінні найбільш актуальним вбачається визначення методологічних підходів до запровадження і практичного використання міжнародно-правових стандартів у господарському судочинстві. Це зумовлено тим, що вони (стандарти), по-перше, дозволяють зрозуміти сам об'єкт дослідження (статичний фактор - С. А.), а також, по-друге, визначити шляхи, за якими наукове дослідження може призвести до суто практичних результатів (функціонально-динамічний фактор - С. А.). По-третє, вони сприятимуть розвитку системи права і системи законодавства у профільній сфері, адже через встановлення міжнародно-правових зобов'язань шляхом їх безумовного виконання відображають відповідні завдання, які міжнародна спільнота ставить для вирішення перед державою та гілками її публічної влади (перспективний фактор - С. А.).

Інакше кажучи, такий підхід дозволяє розуміти міжнародно-правові стандарти як об'єкти дослідження (доктринальний фактор - С. А.) і як об'єкти практичного використання (праксеологічний фактор - С. А.). Він також дозволяє усвідомити, як слід підходити до міжнародно-правових стандартів у практичній судовій діяльності (конкретно-діяльнісний фактор - С. А.), а також визначити, які важелі слід використовувати, аби досягти бажаного результату щодо відповідності міжнародно-правовим стандартам господарського судочинства (телеологічний фактор - С. А.).

Водночас, на думку О.С. Автономова, методологічні аспекти дають можливість визначити саму сутність міжнародно-правових стандартів, зрозуміти механізм їх адаптації до умов національної правової системи (а відтак і до системи господарського судочинства), визначити характер співвідношення між національними та міжнародно-правовими стандартами й особливості застосування останніх у практичній діяльності судів [13]. Тобто зазначений підхід сприяє визначенню онтології, гносеології, аксіології таких стандартів, а також нормативної топології, а саме визначенню їх місця в системі національного законодавства.

Як приклад міжнародних правових стандартів можна навести правові норми, що містяться: в Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р., яка діє на теренах країн СНД; у Договорі до Європейської Енергетичної Хартії; у Північноамериканській угоді про вільну торгівлю (NAFTA), у засновницьких угодах ЄС та ін.

Третя система-блок, що містить норми міжнародного права, які здійснюють вплив на господарське судочинство в Україні, складають норми, котрі репрезентують концепцію захисту прав людини.

Загальновідомо, що об'єктивація необхідності застосування права господарським судом виникає, коли правовідношення не може з'явитися без владного розпорядження державного органу: існує спір про право, і сторони самі не можуть дійти рішення, є перешкода для реалізації прав і законних інтересів і т. д.

За спрямованістю своєї діяльності, її організації та формою господарські суди покликані вирішувати питання про правомірність поведінки учасників господарських відносин.

У цьому полягає основна відмінність їх діяльності від інших форм реалізації права - дотримання, виконання і використання. Дотримання норм права має місце тоді, коли суб'єкти утримуються від здійснення дій, що забороняються правом. Це пасивна форма поведінки суб'єктів у сфері правового регулювання. У цій формі реалізуються заборонні норми. Виконання норм права відбувається, коли суб'єкти виконують покладені на них юридичні обов'язки. У цих випадках вони діють активно. У такій формі реалізуються зобов'язуючі норми права. Використання норм права - коли суб'єкти на свій розсуд, бажання використовують надані їм права. На відміну від дотримання і виконання, пов'язаних із реалізацією заборон і юридичних обов'язків, використання є здійсненням дозволених правом дій. Шляхом використання реалізуються уповноважуючі норми [14].

Але незалежно від наведених форм реалізації права господарські суди захищають права і свободи, а також підтверджують або скасовують обов'язки людини та громадянина у сфері господарсько-правових відносин. Мета застосування права тут є двоєдиною - вона полягає не лише у задоволенні потреб осіб, котрі реалізовують права й обов'язки, але і в досягненні інтересів всього суспільства.

Саме в цьому контексті міжнародними нормами (міжнародними стандартами), що здійснюють вплив на господарське судочинство в Україні й одночасно репрезентують концепцію захисту прав людини, є норми багатосторонніх міжнародних договорів із прав людини - Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 р., Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р. та ін. Великий гуманістичний потенціал містять і двосторонні міждержавні угоди з правової допомоги у цивільних, сімейних і кримінальних справах, наприклад, Договір між Україною та Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 15 лютого 1995 р.; Договір між Україною і Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 09 січня 1995 р.; Договір між Україною і Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 23 травня 1995 р.; Договір між Україною і Монголією про правову допомогу у цивільних і кримінальних справах від 27 червня 1995 р.; Договір між Україною і Канадою про взаємну правову допомогу у кримінальних справах від 23 вересня 1996 р. тощо.

Резюмуючи викладене вище, можна дійти таких висновків:

- в умовах глобалізації світового господарства об'єктивуються й актуалізуються питання участі національних економік у системі міжнародного економічного співробітництва, але така участь здійснюється у вигляді управлінського алгоритму, який проявляється у надбанні геоекономічної науки, що досліджує симбіоз національних економік і державних інститутів, переплетіння національних, наднаціональних економічних і державних структур;

- головною стратегічною тенденцією світової економіки оголошується всеосяжна (економічна, політична, правова) глобалізація, яка не тільки стирає межі між національними економіками та полі- тико-економічними концепціями, оскільки світ стає єдиним господарським організмом у реальності, а й формує єдиний правовий простір;

- для розуміння, дослідження, регламентації та регулювання наведених процесів у загальному міжнародному праві (публічному та приватному), порівняльному правознавстві та в національних правових системах накопичений відповідний методологічний і технологічний інструментарій, що дає змогу достатньо адекватно та з необхідною док- тринально-методологічною глибиною пізнавати складні політико-економічні та економіко-правові процеси у світовому господарстві, які детермінують його вплив на здійснення господарського судочинства у відповідній державі;

- в основі визначення кола норм міжнародного права, що впливають на судочинство в господарських судах України, лежить глибоке та комплексне розуміння впливу процесів глобалізації, положень міжнародного права і концепції захисту прав людини на систему як вітчизняного правосуддя загалом, так і на господарський процес зокрема (у межах цієї загальної тенденції можна виокремити зближення (гармонізацію, уніфікацію) правил і процедур на рівні країн ЄС, зближення українського процесуального законодавства із процесуальним законодавством ЄС).

Список використаних джерел

міжнародне право судочинство господарський

1. Кочетов Э. Геоэкономический (глобальный) толковый словарь. Екатеринбург, 2006. С. 36.

2. Щербина В., Резнікова В. Сучасні тенденції розвитку господарського процесу України. Право України. 2017. № 9. С. 12.

3. Кузьменко В.И. Предпосылки и тенденции сближения (конвергенции) правовых систем современности (на примере англо-саксонской и романо-германской) URL: https://lomonosov-msu.ru/archive/Lomonosov_2007/25/Kuzmenko_ valya@mail. ru.pdf.

4. Механизм сближения и взаимовлияния национальных правовых систем. URL: https://helpiks.org/8-69143.html.

5. Мірошниченко В.О. Міжнародне приватне право у схемах та визначеннях: навчальний посібник. Київ, 2018. С. 19.

6. Низамиев А.Ш. Правовое регулирование международных экономических отношений: концептуальные подходы: дисс.... канд. юрид. наук: 12.00.10. Казань, 2000. С. 5.

7. Левин Д.Б. Актуальные проблемы теории международного права. Москва: Наука, 1974. С. 92.

8. Див.: Bermejo R. Versun Nouvel Ordre Economic International. These prйsentйe а la Facultй de droit et dessciences йconomiques et sociales de l'Universitй de Fribourg Suisse pour l'obtention du grade de docteuren droit. Fribourg: Editions Universitaires, 1982. P. 15.

9. Бувайлик TE. Правовое регулирование международных экономических отношений. Киев: Наукова думка. 1977. С. 17.

10. Див.: Курс международного права: в 7 т Т 7. Международно-правовые формы интеграционных процессов в современном мире / М.П. Бардина, С.А. Войтович, Ю.М. Колосов и др. Москва: Наука, 1993. С. 16.

11. Див.: Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: учебник. Москва: Изд-во БЕК, 1997. С. 163.

12. Див.: Міжнародно-правові стандарти в господарському судочинстві (методологічні питання) URL:

http://referat-ok.com.ua/pravo/mizhnarodno-pravovi-standarti-v-gospodarskomu-sudochinstvi-metodologichni-pitannya.

13. Автономов А.С. Международные стандарты в сфере отправления правосудия. Москва, 2007. C. 332.

14. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник. Харків: Консум, 2001. С. 238.

Размещено на Allbest.ru